Постанова

від 02.02.2023 по справі 2-259/2010

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/424/23 Справа № 2-259/2010 Суддя у 1-й інстанції - Гречко Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Городничої В.С.,

суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2010 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року позивач - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-2), посилаючись на те, що 12 червня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір № 040-Р/002545 про відкриття карткового рахунку і використання платіжної картки.

Згідно п. 1.1. позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 і надав платіжну картку Visa Electron.

Пунктом 4.6.2. договору передбачено списання з вказаної картки сум комісійної винагороди згідно з тарифами.

17 червня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 033/08-ФЛ/04 з розміром ліміту 8 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22% на рік та строком повернення 05 квітня 2010 року.

Відповідно до п. 4.1. договору позичальник сплачує Банку відсотки за ставкою 22 % річних. Нарахування процентів проводиться один раз в місяць та Позичальник сплачує проценти щомісячно, в день нарахування процентів (п. 4.3. договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач своїзобов`язанняза договоромналежним чиномне виконав,внаслідок чого,станом на14.10.2009року,має заборгованістьза кредитнимдоговором урозмірі 8546,86грн,яка складаєтьсяіз 7600,00грн -заборгованості закредитом,874,45грн заборгованість повідсоткам та72,41грн пеніза несвоєчаснепогашення кредиту.

14.08.2009 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту № 2-531/4177 від 13.08.2009 року, однак, відповідачем не було виконано вказану вимогу.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 546,86 грн та судові витрати.

Заочним рішеннямСинельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від07квітня 2010року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 033/08-ФЛ/04 від 17 червня 2008 року станом на 14 жовтня 2009 року у розмірі 8 546,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати по справі у сумі 205,47 грн (а.с. 54, 113).

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2010 року відмовлено (а.с. 75-77).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 83-92).

Позивач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановленота підтверджуєтьсяматеріалами справи,що 17червня 2008року міжпозивачем тавідповідачем посправі булоукладено договірпро відкриттявідновлювальної кредитноїлінії №033/08-ФЛ/04з розміромліміту 8000грн зісплатою відсотківза користуваннякредитом урозмірі 22%на рікта строкомповернення 05квітня 2010року (а.с.5-6).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору Банк надає позичальникові в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності кредитні ресурси шляхом відкриття на картковий рахунок позичальника, на якому враховуються операції, що здійснюються з використанням картки Visa Elektron № НОМЕР_1 , відновлювальної кредитної лінії з розміром кредитного ліміту у сумі 8 000,00 грн, із сплатою процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі процентних ставок, передбачених п.п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2. цього договору, а позичальник зобов`язується повністю повернути отримані в рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитні ресурси в строк до 05 квітня 2010 року і сплатити проценти за користування кредитними ресурсами в розмірі та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов`язується повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим Договором, і сплатити проценти за користування Кредитними ресурсами до 05.04.2010 року.

Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 22 % річних.

Нарахування процентів здійснюється щомісяця, один раз на місяць, у день нарахування процентів, на залишок заборгованості позичальника за період з попереднього по поточний день нарахування процентів. Нарахування процентів проводиться за методом факт/360, нарахування процентів за день видачі кредитних ресурсів проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться.

Згідно з п. 6.1 Договору, за прострочення повернення Кредитних ресурсів і/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Отже, спірний кредитний договір було укладено шляхом підписання ОСОБА_1 договору про відкриття карткового рахунку та надання і використання платіжної картки миттєвого випуску Visa Elektron (а.с. 7-10), заяви на відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки миттєвого випуску Visa Elektron (а.с. 11-12) та договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії (а.с. 5-6).

Враховуючи домовленості, викладені у договорі, Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав (а.с. 12), відповідач в свою чергу порушив строк виконання зобов`язання, має прострочену заборгованість, отже позивач має право вимагати дострокового повернення залишку кредитних коштів та сплати процентів.

Згідно наданого позивачем до суду розрахунку, станом на 14.10.2009 року, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 546,86 грн, яка складається із 7 600,00 грн - заборгованості за кредитом, 874,45 грн заборгованість по відсоткам та 72,41 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту (а.с. 13). Вказане також підтверджується випискою (а.с. 14-15).

14.08.2009 року відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту № 2-531/4177 від 13.08.2009 року (а.с. 16-17), однак, відповідачем не було виконано вказану вимогу.

Звертаючись до суду позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 033/08-ФЛ/04 про відкриття кредитної лінії від 17 червня 2008 року в сумі 8 546,86 грн, яка складається із 7 600,00 грн - заборгованості за кредитом, 874,45 грн заборгованість по відсоткам та 72,41 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів за Кредитним договором № 033/08-ФЛ/04 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 17 червня 2008 року та неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальником ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим позивач має відповідне право вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором.

Однак, погодитись з таким висновком суду в повній мірі неможливо з огляду на наступне.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 81ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст.76,77,78,79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору. У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань та їх розмір.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 червня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 033/08-ФЛ/04 з розміром ліміту 8 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22% на рік та строком повернення 05 квітня 2010 року (а.с. 5-6).

Відповідно до п. 4 договору № 033/08-ФЛ/04про відкриття кредитної лінії позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитними ресурсами валюті кредиту за ставкою 22 % річних. Нарахування процентів проводиться один раз в місяць та Позичальник сплачує проценти щомісячно, в день нарахування процентів.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення в повному обсязі коштів, виданих у рамках кредитної лінії, і виконання всіх зобов`язань за договором.

Згідно наданого позивачем до суду розрахунку, станом на 14.10.2009 року, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 546,86 грн, яка складається із 7 600,00 грн - заборгованості за кредитом, 874,45 грн заборгованість по відсоткам та 72,41 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту (а.с. 13). Вказане також підтверджується випискою (а.с. 14-15).

Слід звернути увагу на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом та береться судом апеляційної інстанції до уваги у сукупності з іншими доказами.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги про те, що розрахунокь заборгованості не містить жодних математичних операцій, а лише дублює суми, які зазначені у позові, а тому не має доказового значення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказаний розрахунок підтверджується випискою наявною в матеріалах справи, яка береться судом апеляційної інстанції до уваги у сукупності з іншими доказами враховуючи вказані вище норми права.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 7 600,00 грн підлягає задоволенню, і відповідачем не надно будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на спростування наявності у нього вказаної заборгованості перед позивачем.

Доводи скарги щодо розміру заборгованості за тілом кредиту та розміру його погашення колегією суддів не враховуються, оскільки апелянт врахував, що всі здійснені ним погашення пішли на погашення заборгованості за тілом кредиту, проте, ним не враховано, що умовами договору також було обумовлено і інші умови (комісія, проценти та неустойка) та п. 7.1. договору визначена черговість розподілу коштів здійснених на погашення заборгованості.

Позивач, відповідно до п. 3.4 Кредитного договору, має право вимагати дострокового повернення залишку кредитних коштів та сплати процентів.

14.08.2009 року відповідачу було направлено вимогу № 2-531/4177 від 13.08.2009 року (а.с. 16) про дострокове повернення заборгованості не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання даної вимоги. Дана вимога була отримана ОСОБА_1 19.08.2009 року (а.с. 17), тобто, строк виконання зобов`язання за вимогою настав 25.08.2009 року з урахуванням того, що 24.08.2009 року був святковим днем. Разом з тим, вказана вимога відповідачем не виконана.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Як видно зі змісту кредитного договору, сторони встановили як строк дії договору повернення кредиту, сплату процентів за користування ним в строк до 05 квітня 2010 року включно, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Право банку достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачено розділом 3 кредитного договору.

Банк, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» реалізував своє право на примусове дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші обумовлені договором платежі.

У зв`язку з порушенням боржником та поручителем умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки, банк, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, пред`явивши вимогу.

Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов`язаних із ним платежів, кредитор ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», змінив строк виконання основного зобов`язання (25.08.2009 року), який вважається таким, що настав, що зумовило для боржника виникнення обов`язку в цей строк повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі.

Як видно, умови укладеного договору не місять відомостей про розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору.

Тому, висновок суду першої інстанції про нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору (який був змінений) на рівні ставки, передбаченої кредитним договором під час його дії не відповідає умовам укладеної угоди.

Велика Палата Верховного Суду, у висновоку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у аналогічній справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків нарахованих до 25.08.2009 року у розмірі 691,06 грн.

Також колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що підлягає застосуванню до нарахованої позивачем пені спеціальний строк позовної давності в один рік, оскільки, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права позивач дізнався 13.08.2009 року, у зв`язку з чим 14.08.2009 року направив вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту, яка була отримана відповідачем 19.08.2009 року та строк виконання якої настав 25.08.2009 року, однак з позовом до суду позивач звернувся 19.10.2009 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення пені за період з 17.06.2008 року по 17.10.2008 року включно, а позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 18.10.2008 року по 25.08.2009 року, тобто в межах річного строку з моменту звернення з позовом і до спливу строку повного виконання зобов`язання підлягає задоволенню у розмірі 64,86 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.141ЦПК України з ОСОБА_1 на користьпозивача підлягаютьстягненню судовівитрати пропорційнодо розмірузадоволених позовнихвимог зарозгляд справиу судіпершої інстанції у сумі200,89грн,а такожвраховуючи те,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволеннюз ПАТ«Банк «Фінансита кредит»в особіФілії «Дніпропетровськерегіональне управління»ПАТ «Банк«Фінанси такредит» накористь ОСОБА_1 підлягають стягненнюсудові витратипропорційно дорозміру задоволенихпозовних вимогза розглядсправи усуді апеляційноїінстанції у сумі 6,87 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2010 року скасувати з ухваленням нового рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Публічногоакціонерного товариства«Банк «Фінансита кредит»в особіФілії «Дніпропетровськерегіональне управління»Публічного акціонерноготовариства «Банк«Фінанси такредит» заборгованістьза кредитнимдоговором провідкриття відновлювальноїкредитної лінії№ 033/08-ФЛ/04станом на14.10.2009року урозмірі 8355,92грн, яка складається з наступного: .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати по справі у сумі 200,89 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі за апеляційний розгляд у сумі 6,87 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова