Рішення

від 23.01.2023 по справі 334/8154/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 23.01.2023

Справа № 334/8154/21

Провадження № 2/334/165/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Мацуховій А.С.

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Сівакової Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру

ВСТАНОВИВ:

25.10.2021 року позивачка ОСОБА_4 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

В обгрунтовання позову зазначено, що позивачка перебуває у зареєстрованому шлюі з ОСОБА_5 з 1999 року. За період перебування у шлюбі, 29.05.2008 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу було придбано квартиру, згоду на укладання якої вона надавала у встановленому порядку. Спірна Квартира була придбана за 300 700,00 гривень, при цьому, сума коштів, за яку була придбана квартира, складалась із двох частин: перша та більша частина коштів у розмірі 179 450,00 гривень - особисті кошти, друга та менша частина коштів у розмірі 121 250,00 гривень гривень - кредитні кошти. Дані обставини підтверджуються положеннями преамбули договору іпотеки №11352979000/3 від 29.05.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., де зазначено, що сума кредиту складала 25 000,00 доларів США, що еквівалентно 121 250,00 гривень.

Отже, придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, що надає підстави позивачу захищати свої майнові права у будь-який спосіб, що не суперечить положенням чинного законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2016 року у цивільній справі 334/485/16-ц за позовом Акціонерного товариства „Укрсиббанк до ОСОБА_5 , з останнього на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» було стягнуто суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11352979000 від 29.05.2008 року в розмірі 21530 доларів США 50 центів та пені у розмірі 9888,76 гривень, а також судові витрати у розмірі 7739 гривень 24 копійки. Вказане рішення місцевого суду набрало законної сили та до цього часу в повному обсязі не виконане.

13.05.2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у вказаній цивільній справі було видано виконавчий лист 334/485/16-ц, який перебуває на примусовому виконанні у Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

15.05.2019 року Відповідачем-1 було відкрито виконавче провадження №59106884, сума до стягнення визначена у розмірі 569 900,59 гривень.

01.11.2019 року у вказаному виконавчому провадженні №59106884 державним виконавцем Відповідача-1 Савенко Ілоною Андріївною було прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на Квартиру.

16.01.2020 року Відповідачем-2 ДП «Сетам» були проведені електронні торги з реалізації Квартири, реєстраційний номер лота: 396817. та за результатами торгів Квартира була продана Відповідачу-3 (учасник № 4) за суму у розмірі 415 431,00 гривень, на підтвердження чого Відповідачем-2 та Відповідачем-3 ОСОБА_2 було складено та підписано Протокол № 460898 проведення електронних торгів від 16.01.2020 року.

На момент проведення електронних торгів у проданій Квартирі проживали та були відповідно зареєстровані ОСОБА_5 , Позивач та їх малолітній син.

За фактом купівлі Квартири на електронних торгах старшим державним виконавцем Відповідача-1 Савенко І.А. на підставі Протоколу електронних торгів - 27.01.2020 року було складено Акт державного виконавця.

05.02.2020 року на підставі вказаних документів приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 329, та проведено державну реєстрацію права власності за Відповідачем-3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50990974 від 05.02.2020 року. До Відповідача-3 та Третьої особи-2 направлено адвокатський запит щодо надання копії такого свідоцтва.

01.09.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у складі судді Баруліной Т.Є. було відкрито провадження у цій справі 334/3279/20 за позовом ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_4 та її сина такими, що втратили право користування вказаною квартирою. При цьому, позивачка не була обізнана про відкрите 15.05.2019 року виконавче провадження, не була учасником вказаного вконавчого провадження, та не мала відомостей щодо виставлення державним виконавцем квартири на продаж на електронних торгах. Однак Позивач, як співвласник проданої на електронних торгах квартири, відповідно наділена положеннями цивільного законодавства захищати свої майнові права, в тому числі шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Обґрунтовуючи свій позов, позивачка посилається, що, згідно Закону України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості. Однак, державний виконавець під час проведення реалізації арештованого майна не дотримувався порядку, визначеного Розділом VII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Закону України «Про виконавче провадження».

Так, законом визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Положення вказаної норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо першочерговості звернення стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, рухоме майно, та окреме виділення житла до останньої черги при здійсненні державним виконавцем звернення стягнення на нерухоме майно боржника, обмежили державного виконавця у питанні черговості звернення стягнення, та забезпечили гарантування захисту права людини на житло. Натомість, на момент передачі спірної Квартири на реалізацію через електронні торги у власності боржника було також інше майно (нерухоме та рухоме майно, заробітна плата), про що було відомо Відповідачу-1. Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що сформована державним виконавцем Савенко І.А., боржнику на праві власності належить також інше нерухоме майно: 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_1 . обл.; 2/3 частки земельної ділянки площею 1.2523 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0005; земельна ділянка площею 1.2526 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0153.

При цьому, Відповідачем-1 згідно постанови про арешт майна боржника від 16.05.2019 року було накладено арешт на вказане нерухоме майно, що належить Позивачу на праві власності, з метою забезпечення можливості його реалізації (накладення стягнення).

На момент подання заявки на реалізацію спірної квартири та на момент проведення електронних торгів державним виконавцем не було звернено стягнення на інше нерухоме майно боржника, про яке зазначалось вище (на вказане майно державним виконавцем не звернено стягнення і на момент розгляду цієї справи). Проте, державний виконавець Савенко І.А. за місцем проживання боржника не з`являлась, та в порушення положень частини 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснила перевірку майнового стану боржника за місцем його проживання, де знаходяться меблі, побутова та комп`ютерна техніка, електронні пристрої тощо.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що державний виконавець в порушення порядку черговості звернув стягнення на житло, хоча першочергово повинен був звернути стягнення на інше майно (вищевказане), про яке Відповідачу-1 було достеменно відомо.

Спірна квартира була місцем фактичного проживання позивача як на момент відкриття виконавчого провадження, так й на момент проведення електронних торгів, а також місцем постійного проживання його сім`ї, що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 15.10.2019 року №01- 17/02/5892, згідно якої позивач зареєстрований в квартирі з 14.08.2008 року, тобто з моменту придбання квартири. Також, доказом цієї обставини є довідка Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 04.11.2019 року № 04- 18/4-1200 та копія паспорту ОСОБА_4 , якою підтверджується факт реєстрації в зазначеній квартирі з 04.11.2019 року окрім позивача, чоловіка та їх сина.

Крім того, відсутність дозволу органу опіки та піклування або рішення суду на реалізацію арештованого майна, у якому зареєстровані діти, свідчить про незаконність реалізації квартири на прилюдних торгах.

Також, позивачка вказує, що що реалізація описаного й арештованого майна здійснювалася за заниженою ціною, що свідчить про порушення майнових прав позивача спірним правочином - електронними торгами, які відбулись 16.01.2020 року, відновлення яких можливе виключно шляхом визнання електронних торгів недійсними.

На підставі вищевказаного позивачка просила суд задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити вимоги позивачки ОСОБА_4 з підстав викладених у позові та на підставі наданих суду письмових доказів, зокрема листа Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки вих. №10/20/1 від 20.10.2021 року яким повідомлено про те, що звіт про визначення ринкової вартості квартири, підготовлений оцінювачем ФОП ОСОБА_6 не відповідає вимогам НПА з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний». Вказаною рецензією, копія якої додається до позову, рецензіатом викладені заступні висновки: оцінювач замість ринкової вартості, визначив початкову (стартову) вартість об`єкта оцінки, застосував при оцінці понижувальні коефіцієнти, що призвело до заниження ринкової вартості квартири на 20 (двадцять) відсотків); звіт не відповідає вимогам НПА з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. Також рецензією встановлені інші порушення порядку проведення оцінки, допущені оцінювачем ОСОБА_6 , що призвели до заниження вартості квартири, такі як проведення оцінки без огляду предмету оцінки.

Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ст. державний виконавець Сівакова О.О. подала відзив на позовну заяву, та вказала, що вважає позовні вимоги ОСОБА_4 безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню, та заперечує проти викладеного позивачем у повному обсязі.

Також, представник зазначає, що ОСОБА_4 у даному випадку не є стороною виконавчого провадження, тому питання реалізації майна її оцінки та надсилання будьяких процесуальних документів не передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ст. державний виконавець Сівакова О.О. зазначала в суді, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Отже, дії виконавця щодо оцінки майна не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Таким чином, посилання позивача щодо порушень державним виконавцем положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконавчого провадження, накладення арешту, розгляду його звернень не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Також, в ході судового розгляду неодноразово наголошувалося, що з аналогічними вимогами до суду звертався чоловік ОСОБА_4 якому було відмовлено у позові, рішення суду набрало законної сили. Тому даний позов ОСОБА_4 це зловживання правами позивача. Просила суд відмовити у позові.

АТ «УКРСИББАНК» також надав письмові пояснення, в яких зазначив, що вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема у відзиві на позов зазначено, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові встановлені в ході судового розгляду за позовом ОСОБА_5 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру. Ухвалене рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12.05.2021 року залишено в силі ухвалою Запорізького апеляційного суду та ВСУ від 08.12.2021 року.

Тому, з посиланням на ч.4 ст.82 ЦПК України, представник АТ «Укрсиббанк» просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 також заперечували проти позову, посилаючись на надісланий відзив, та просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Приватний нотаріус надала суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутністю та ухвалити рішення на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2016 року у цивільній справі 334/485/16-ц з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 стягнуто солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352979000 від 29.05.2008 року в розмірі 21530 доларів США 50 центів та пені у розмірі 9888,76 гривень, а також судові витрати у розмірі 7739,24 гривень.

Для забезпечення виконання вказаного споживчого кредиту № 11352979000 від 24.05.2008 року - квартира АДРЕСА_2 була передана АТ «Укрсиббанк» в іпотеку за договором іпотеки від 29.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. за реєстровим номером 2813.

13.05.2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у вказаній цивільній справі було видано виконавчий лист 334/485/16-ц, який перебуває на примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС у місті Запоріжжі.

15.05.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І.А. було відкрито виконавче провадження №59106884, сума до стягнення у постанові зазначена у розмірі 569 900,59 гривень.

16.05.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І.А. у виконавчому провадженні №59106884 було накладено арешт на майно ОСОБА_5

14.08.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І.А. у виконавчому провадженні №59106884 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахункаїх в АТ «ПУМБ» , ПАТ КБ «Приватбанк».

Платіжні вимоги повернулись без виконання на підставі п.2.18. 2.20 Інстукції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку платника.

При повторному направлені до фінансових установ платіжні вимоги щодо списання коштів боржника з коштів боржника було списано грошові кошти у розмірі 6256,61 грн. та у розмірі 0,29 грн, що є недостатнім виконання рішення суду у повному обсязі.

Закон України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

01.11.2019 року у виконавчому провадженні №59106884 постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника державним виконавцем Савенко І.А. було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 68,1 кв. м, житловою площею: 39,5 кв.м.

Копія відповідного акта була направлена сторонам виконавчого провадження.

ОСОБА_4 у даному випадку не є стороною виконавчого провадження, тому питання реалізації майна її оцінки та надсилання будьяких процесуальних документів не передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

На підтвердження обізнаності позивача про хід виконавчого провадження, встановлено, що 11.01.2020р. чоловіком позивачки було подано державному виконавцю заяву про зупинення виконавчого провадження. В своїй заяві, він зазначав, що не згоден з реалізацією предмета іпотеки у період дії мораторію. Але, дана заява не відповідала підставам, зазначених в ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження, тому, не являлася належним способом захисту прав. Отже, виконавче провадження зупинено не було. Отже, про арешт квартири боржнику було відомо, але, своїм правом чоловік позивачки (колишній власник спірної квартири) щодо оскарження даної постанови не скористався.

Копія довідки з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р за № 01-17/(^2/5892 від 15.10.2019р., яка надана на запит державного виконавця додається. Станом на день видачі довідки - 15.10.2019р. відповідачка та її неповнолітній син ОСОБА_9 не були зареєстровані с даній квартирі, тому 12.11.2019р. виконавцем було винесено постанову про призначення суб*с.кта оціночної діяльності. А 02.12.2019р. власнику майна було направлено повідомлення про оцінку майна. На момент передані майна на реалізацію, жодна дія або постанова державного виконавця боржником оскаржені не були.

13.12.2019р. на ДГІ «Сетам» було передано заявку на реалізацію даної квартири. До заявки були додані довідка Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р за № 01- 17/02/5892 від 15.10.2019р., відповідно якої в даній квартирі були зареєстровані лише 2 повнолітні особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно довідки з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р № 04-18/4- 1200 від 04.11.2019р. в спірній квартирі 04.11.2019р.зареєстровано неповнолітньогосипа позивачки - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, неповнолітня дитини зареєстрована батьками в іпотечній квартирі вже після проведення всіх необхідних дій державним виконавцем.

Отже, колишній власникквартири - ОСОБА_5 (чоловік відповідачки та батько неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) діючи вінтересах сім`ї бувздатний проявити обачність,щоб убезпечитисебе тасвою родинувід негативнихнаслідків невиконаннярішення суду.

Так, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта чоловікові відповідачки - ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , громадянина України, паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 10.08.1995, видавник: Ленінський РВ УМВС України в Запорізькій області належить:1/6частіша житловогобудинку загальноюплощею:69.8кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 2219, виданий 07.11.2017, видавник: Запорізька районна державна нотаріальна контора); 2/3 частини земельної ділянки за кадастровим № 2322187200:03:004:0005 загальною площею 1.2523 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Запорізька обл.. Запорізький р., с/рада. Миколай-Пільська (свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 2221, виданий 07.11.2017, видавник: Запорізька районна державна нотаріальна контора); земельна ділянка за кадастровим № 2322187200:03:004:0153 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1.2526 га (державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЗП №124980, виданий 12.12.2006, видавник: Запорізький районний відділ земельних ресурсів); 1/4частина житловогобудинку за адресою: АДРЕСА_1 . (згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13.01.2005р. по справі № 2-253/2005р.).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника, видавник: Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя Г`ТУЮ у Запорізькій області. Підстава внесеннязапису: Рішення про державну реєстрацію нрав та їх обтяжень. Дніпровський відділ державної виконавчої елужби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Запорізька обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Обтяжувач: Дніпровький ВДВС м. Запоріжжя Г`ТУЮ у Запорізькій області, ЄДРПОУ: 35036926, адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Лобановського Валерія, буд. 10 Особа,майио/праваякої обтяжуються: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідно п. 2.4.6 договору іпотеки за № 11352979003/3 від 29.05.2008р. АК ІБ «УкрСиббанк, як іпотекодавець зобов*язаний не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя. Даний пункт Договору вважається дійсним тільки у випадках, якщо Предметом іпотеки за цим договором є житлова нерухомість.

Проте, колишній власник житла в порушення умов іпотечного договору здійснив реєстрацію своєї дружини та неповнолітнього сина.

Під час розгляду Ленінським судом м. Запоріжжя справи № 334/715/20 за позовом ОСОБА_5 (чоловіка позивачки) про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, до банківської установи про надання дозволу на реєстрації осіб з членів його родини не звертався.

Щодо посилання позивача на спільну сумісну власність подружжя суд зазначає:

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України, при укладеннідоговорів одниміз подружжявважається,що віндіє зазгодою другогоз подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір,укладений одниміз подружжяв інтересахсім`ї створюєобов`язкидля другогоз подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Але, позивачка не зверталася до суду з позовом про визнання договору нерійсннм як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, що також підтверджується відсутністю інформації у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Судової влади України в розділі «Справи» - «Стан розгляду справ» та «Список судових справ, призначених до розгляду».

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Але, позивачка не зверталася до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Судова практика виходить з позиції, що навіть розлучення не є перешкодою для солідарної відповідальності подружжя. Кредитні кошти були отримані в банківській установі в інтересах сім`ї, що підтверджується підписаним позивачем договором поруки.

Ч. 2 ст. 65 СК України встановлює загальне правило, котре полягає у тому, що при укладенні договору одним з подружжя вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя.

Так, згідно ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ч. 4 ст. 65 СК України передбачає, шо договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

ОСОБА_4 надала письмову згоду на отримання кредиту та укладання договору іпотеки майна, що є їх спільною сумісною власністю. Відтак, під час виконавчого провадження було правомірно звернуто стягнення на нерухоме майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 638/18231/15-ц, а згодом КЦС ВС у справі № 205/5882/18 звернули увагу на те, що обов`язок подружжя перед кредитором є, до того ж, солідарним. а не має поділятися навпіл: якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, цивільні права та обов`язки за цим договором виникають у обох з подружжя, незважаючи на відсутність у законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. У такому разі інший з подружжя, котрий не згоден нести солідарну відповідальність, може оскаржити вимогу кредитора, якщо доведе факт витрачання отриманих у борг коштів не в інтересах сім`ї.

Таким чином, суд робить висновок, що оскільки позивачка виступала поручителем по кредитному договору, то вона була обізнана про те, що він був обтяжений в т.ч. іпотечним договором.

Доказом вказаного досліджено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя знаходилися справа № 334/485/16-ц (провадження № 6/334/47/20 за заявою: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про відстрочення виконання судового рішення. Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року у задоволенні заяви було відмовлено. Рішення набрало законної сили 13.06.2017р.

Також, відомим фактом для позивача є постанова Запорізького апеляційного суду від 27.07.2021 р. по справі № 334/715/20 (провадження № 22- ц/807/2756/21) про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, яке набрало законної сили.

Стосовно вимог позивача щодо вартості об`єкта нерухомості суд зазначає:

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у разі допущення державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень вимог передбачених цим законом щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим законом. Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Крім того, позивачем не доведено, що не погодження із ним оцінки майна в рамках виконавчого провадження вплинуло на результати торгів, оскільки паче б то у випадку оцінки майна за більшу суму воно було б реалізовано за більшу вартість.

Доведено, що виконавцем здійснювались заходи з повідомлення боржника із оцінкою за адресою його місця реєстрації, як і передбачено чинним законодавством, а оголошення про проведення торгів було розміщено за 31день взасобах масовоїінформації зокремана офіційномусайті СЕТАМв мережіІнтерн ет. До того ж ці торги проводилися повторно, оскільки по першій оцінці зацікавлених осіб у придбанні нерухомості не виявлено.

Норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань.

У відповідності до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Частинами першою, восьмою та дев`ятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

12.11.2019 року старшим державним виконавцем Савенко І.А. Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_10 для участі у виконавчому провадженні. (а.с. 151-152)

02.12.2019 року за вх.14367 до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя надійшов звіт про визначення вартості нерухомого майна, згідно якого вартість арештованого майна визначена оцінювачем становить 415 431,0 гривень.

02.12.2019 Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя направив ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсиббанк» повідомлення про оцінку майна. (а.с. 153-154).

13.12.2019 року до ДП «СЕТАМ» було передано заявку на реалізацію арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 за виконавчим провадженням №59106884.

До заявки на реалізацію були додані копія виконавчого документа, копія постанови про відкриття виконавчого провадження, копія постанови про опис та арешт майна боржника, копія звіту про вартість, довідка про відсутність надходження оскарження, витяги з реєстрів речових прав, копія технічної документації.

На момент передачі майна на реалізацію, жодна дія або постанова державного виконавця не були оскаржені боржником.

Листом від 23.12.2019 року № 13297/17-18-19 Державне підприємство «Сетам» повідомило сторони, що на 16.01.2020 року призначені електронні торги з реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_2 за початковою ціною - 415 431,0 грн., реєстраційний номер лота - 396817.

16.01.2020 року ДП «Сетам» були проведені електронні торги з реалізації квартири, реєстраційний номер лота: 396817, та за результатами торгів квартира була продана ОСОБА_2 (учасник № 4) за суму у розмірі 415 431,00 гривень, складено Протокол № 460898 проведення електронних торгів від 16.01.2020 року та підписано протокол ДП «Сетам» та ОСОБА_2

23.01.2020 року кошти у розмірі 394 659,45 грн. від покупця надійшли у повному обсязі.

24.01.2020 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя Савенко І.А. зроблено розпорядження № 59106884 з перерахування стягнутих від реалізації сум. (а.с. 158)

27.01.2020 року старшим державним виконавцем Савенко І.А. був складений Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого, квартира АДРЕСА_2 , яка була реалізована 16.01.2020 року на електронних торгах, згідно до Протоколу електронних торгів за ціною продажу 415 431,0 грн., та сума коштів, яка була внесена переможцем електронних торгів ОСОБА_2 за придбане майно - 394 659,45 грн.

05.02.2020 року на підставі вказаних документів приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. було видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 . Квартира придбана за 415 431,0 грн. на прилюдних торгах, зареєстровано в реєстрі за № 329, та проведено державну реєстрацію права власності (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50990974 від 05.02.2020 року).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу норм частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

В той же час, оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, визначених саме Тимчасовим порядком. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Аналогічний висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 357/4884/13-ц.

Позивач такі дії не оскаржував, у зв`язку із чим його доводи щодо порушень, допущених державним виконавцем до початку торгів не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 18.03.2020 року в справі № 639/4971/18.

Пунктами 1, 2 розділу 1 Порядку реалізації арештованого майна № 2831/5 (далі Порядок) передбачено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Вказана заявка має містити певний перелік відомостей, зокрема щодо вартості майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами: копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Згідно ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Норми статті 177 СК України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина,що спрямовано на захист майнових прав дітей.

Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Відповідно до частини першої статті 176 СК України батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків, а не на державу.

Судом встановлено, що державний виконавець перед реалізацією квартири, що належить боржнику, перевіряла інформацію про зареєстрованих осіб у спірній квартирі, та відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг 01-17/02/5892 від 15.10.2019. Тобто на час складання довідки в квартирі були відсутні зареєстровані неповнолітні діти.

Суд звертає увагу, що на 01.11.2019 року коли державним виконавцем Савенко І.А. винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , малолітня дитина ОСОБА_11 не був зареєстрований в даній квартирі.

В той же час, позивач не повідомив державного виконавця про реєстрацію 04.11.2019 року малолітньої дитини в спірній квартирі.

У зв`язку з викладеним, державний виконавець передав на реалізацію нерухоме майна, право користування яким на той час малолітня дитина не мала, тому державному виконавцю не було необхідності отримувати попередню згоду органу опіки та піклування.

Судом також враховано, що іпотечний договір щодо вказаної квартири позивачем було укладено 24.05.2008 року, та відповідно до п.2.4.6 даного договору передбачено, обов`язок Іпотекодавця не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають Предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя.

Матеріали справи не містить жодних доказів, які б підтверджували факт звернення ОСОБА_4 до банку та надання Іпотекодержателем АТ «Укрсиббанк» згоди на реєстрацію дитини в спірній квартирі.

Також, ОСОБА_4 не зверталася за згодою до органу опіки та піклування та не повідомляла кредитора про реєстрацію дитини в спірній квартирі.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладено у постанові від 15.05.2019 року по справі № 678/301/12, дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні, необхідний саме на момент укладення договору іпотеки.

Таким чином, позивачка ОСОБА_4 не довела обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, оскільки не надала доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які б могли вплинути на результати електронних торгів, не довела порушення своїх прав і законних інтересів, а також інтересів неповнолітньої дитини.

Ну думку суду, позивачка звернулася з відповідним позовом до відповідачів за аналогічним предметом спору як і її чоловік з метою затягнути виконання рішення суду щодо нового власника житла.

Положення законодавства при проведенні прилюдних торгів порушено не було, тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які сторона позивача посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог, так само, як і наявності порушень норм закону при проведенні торгів, так і факту порушення проведенням цих торгів та прав та інтересів позивача не було доведено, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення суду буде складено - 23.01.2023.

Суддя Н.Ю.Козлова