Постанова

від 04.04.2023 по справі 334/8154/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.04.2023 Справа № 334/8154/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 334/8154/21 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.

№ 22-ц/807/818/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Ільїна Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ДП «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа: АТ «Укрсиббанк» про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

В обґрунтування позову зазначала, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 1999 року. За період перебування у шлюбі, 29.05.2008 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу було придбано квартиру, згоду на укладання якої вона надавала у встановленому порядку. Спірна Квартира була придбана за 300 700,00 гривень, при цьому, сума коштів, за яку була придбана квартира, складалась із двох частин: перша та більша частина коштів у розмірі 179 450,00 гривень - особисті кошти, друга та менша частина коштів у розмірі 121 250,00 гривень гривень - кредитні кошти. Дані обставини підтверджуються положеннями преамбули договору іпотеки №11352979000/3 від 29.05.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., де зазначено, що сума кредиту складала 25 000,00 доларів США, що еквівалентно 121 250,00 гривень.

Отже, придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, що надає підстави позивачу захищати свої майнові права у будь-який спосіб, що не суперечить положенням чинного законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2016 року у цивільній справі 334/485/16-ц за позовом Акціонерного товариства „Укрсиббанк до ОСОБА_3 , з останнього на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» було стягнуто суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11352979000 від 29.05.2008 року в розмірі 21530 доларів США 50 центів та пені у розмірі 9888,76 гривень, а також судові витрати у розмірі 7739 гривень 24 копійки. Вказане рішення місцевого суду набрало законної сили та до цього часу в повному обсязі не виконане.

13.05.2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у вказаній цивільній справі було видано виконавчий лист 334/485/16-ц, який перебуває на примусовому виконанні у Дніпровському відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

15.05.2019 року Відповідачем-1 було відкрито виконавче провадження №59106884, сума до стягнення визначена у розмірі 569 900,59 гривень.

01.11.2019 року у вказаному виконавчому провадженні №59106884 державним виконавцем Відповідача-1 Савенко Ілоною Андріївною було прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на Квартиру.

16.01.2020 року Відповідачем-2 ДП «Сетам» були проведені електронні торги з реалізації Квартири, реєстраційний номер лота: 396817. та за результатами торгів Квартира була продана Відповідачу-3 (учасник № 4) за суму у розмірі 415 431,00 гривень, на підтвердження чого Відповідачем-2 та Відповідачем-3 ОСОБА_2 було складено та підписано Протокол № 460898 проведення електронних торгів від 16.01.2020 року.

На момент проведення електронних торгів у проданій Квартирі проживали та були відповідно зареєстровані ОСОБА_3 , Позивач та їх малолітній син.

За фактом купівлі Квартири на електронних торгах старшим державним виконавцем Відповідача-1 Савенко І.А. на підставі Протоколу електронних торгів - 27.01.2020 року було складено Акт державного виконавця.

05.02.2020 року на підставі вказаних документів приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 329, та проведено державну реєстрацію права власності за Відповідачем-3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50990974 від 05.02.2020 року. До Відповідача-3 та Третьої особи-2 направлено адвокатський запит щодо надання копії такого свідоцтва.

01.09.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у складі судді Баруліной Т.Є. було відкрито провадження у цій справі 334/3279/20 за позовом ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 та її сина такими, що втратили право користування вказаною квартирою. При цьому, позивачка не була обізнана про відкрите 15.05.2019 року виконавче провадження, не була учасником вказаного виконавчого провадження, та не мала відомостей щодо виставлення державним виконавцем квартири на продаж на електронних торгах. Однак Позивач, як співвласник проданої на електронних торгах квартири, відповідно наділена положеннями цивільного законодавства захищати свої майнові права, в тому числі шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Обґрунтовуючи свій позов, позивачка посилається, що, згідно Закону України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості. Однак, державний виконавець під час проведення реалізації арештованого майна не дотримувався порядку, визначеного Розділом VII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Закону України «Про виконавче провадження».

Так, законом визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Положення вказаної норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо першочерговості звернення стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, рухоме майно, та окреме виділення житла до останньої черги при здійсненні державним виконавцем звернення стягнення на нерухоме майно боржника, обмежили державного виконавця у питанні черговості звернення стягнення, та забезпечили гарантування захисту права людини на житло. Натомість, на момент передачі спірної Квартири на реалізацію через електронні торги у власності боржника було також інше майно (нерухоме та рухоме майно, заробітна плата), про що було відомо Відповідачу-1. Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що сформована державним виконавцем Савенко І.А., боржнику на праві власності належить також інше нерухоме майно: 1/6 частка житлового будинку АДРЕСА_1 . обл.; 2/3 частки земельної ділянки площею 1.2523 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0005; земельна ділянка площею 1.2526 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0153.

При цьому, Відповідачем-1 згідно постанови про арешт майна боржника від 16.05.2019 року було накладено арешт на вказане нерухоме майно, що належить Позивачу на праві власності, з метою забезпечення можливості його реалізації (накладення стягнення).

На момент подання заявки на реалізацію спірної квартири та на момент проведення електронних торгів державним виконавцем не було звернено стягнення на інше нерухоме майно боржника, про яке зазначалось вище (на вказане майно державним виконавцем не звернено стягнення і на момент розгляду цієї справи). Проте, державний виконавець Савенко І.А. за місцем проживання боржника не з`являлась, та в порушення положень частини 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснила перевірку майнового стану боржника за місцем його проживання, де знаходяться меблі, побутова та комп`ютерна техніка, електронні пристрої тощо.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що державний виконавець в порушення порядку черговості звернув стягнення на житло, хоча першочергово повинен був звернути стягнення на інше майно (вищевказане), про яке Відповідачу-1 було достеменно відомо.

Спірна квартира була місцем фактичного проживання позивача як на момент відкриття виконавчого провадження, так й на момент проведення електронних торгів, а також місцем постійного проживання його сім`ї, що підтверджується довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 15.10.2019 року №01- 17/02/5892, згідно якої позивач зареєстрований в квартирі з 14.08.2008 року, тобто з моменту придбання квартири. Також, доказом цієї обставини є довідка Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 04.11.2019 року № 04- 18/4-1200 та копія паспорту ОСОБА_1 , якою підтверджується факт реєстрації в зазначеній квартирі з 04.11.2019 року окрім позивача, чоловіка та їх сина.

Крім того, відсутність дозволу органу опіки та піклування або рішення суду на реалізацію арештованого майна, у якому зареєстровані діти, свідчить про незаконність реалізації квартири на прилюдних торгах.

Також, позивачка вказує, що реалізація описаного й арештованого майна здійснювалася за заниженою ціною, що свідчить про порушення майнових прав позивача спірним правочином - електронними торгами, які відбулись 16.01.2020 року, відновлення яких можливе виключно шляхом визнання електронних торгів недійсними.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2016 року у цивільній справі 334/485/16-ц з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11352979000 від 29.05.2008 року в розмірі 21530 доларів США 50 центів та пені у розмірі 9888,76 гривень, а також судові витрати у розмірі 7739,24 гривень.

Для забезпечення виконання вказаного споживчого кредиту № 11352979000 від 24.05.2008 року - квартира АДРЕСА_2 була передана АТ «Укрсиббанк» в іпотеку за договором іпотеки від 29.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. за реєстровим номером 2813.

13.05.2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя у вказаній цивільній справі було видано виконавчий лист 334/485/16-ц, який перебуває на примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС у місті Запоріжжі.

15.05.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І.А. було відкрито виконавче провадження №59106884, сума до стягнення у постанові зазначена у розмірі 569 900,59 гривень.

16.05.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І.А. у виконавчому провадженні №59106884 було накладено арешт на майно ОСОБА_3

14.08.2019 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І.А. у виконавчому провадженні №59106884 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахункаїх в АТ «ПУМБ» , ПАТ КБ «Приватбанк».

Платіжні вимоги повернулись без виконання на підставі п.2.18. 2.20 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунку платника.

При повторному направлені до фінансових установ платіжні вимоги щодо списання коштів боржника з коштів боржника було списано грошові кошти у розмірі 6256,61 грн. та у розмірі 0,29 грн, що є недостатнім виконання рішення суду у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Закон України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відтак при здійсненні виконання у даній справі виконавець правомірно вжив заходи для погашення заборгованості у визначений ним спосіб.

Ані в суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді апелянтом, як особою зобов`язаною до погашення боргу, не зазначено будь-яких обставин, які свідчили б про порушення виконавчою службою закону, щодо реалізації майна.

Так, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

01.11.2019 року у виконавчому провадженні №59106884 постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника державним виконавцем Савенко І.А. було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 68,1 кв. м, житловою площею: 39,5 кв.м.

Копія відповідного акта була направлена сторонам виконавчого провадження.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, тому питання реалізації майна її оцінки та надсилання будь яких процесуальних документів не передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Боржником у виконавчому провадженні не оспорювався арешт квартири, апелянт, яка є дружиною боржника та поручителем, була обізнана про наявність заборгованості та обов`язку її погашення в тому числі шляхом продажу заставленого майна через здійснення електронних торгів.

За витребуваною державним виконавцем довідкою з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р за № 01-17/(^2/5892 від 15.10.2019р., станом на 15.10.2019р. відповідачка та її неповнолітній син ОСОБА_6 не були зареєстровані у спірній квартирі, тому12.11.2019р. виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності. А 02.12.2019р. власнику майна було направлено повідомлення про оцінку майна.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент передані майна на реалізацію, жодна дія або постанова державного виконавця боржником оскаржені не були.

13.12.2019р. на ДГІ «Сетам» було передано заявку на реалізацію даної квартири. До заявки були додані довідка Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р за № 01- 17/02/5892 від 15.10.2019р., відповідно якої в даній квартирі були зареєстровані лише 2 повнолітні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тож неповнолітня дитина була зареєстрована батьками в іпотечній квартирі вже після проведення всіх необхідних дій державним виконавцем.

Судом першої інстанції також було враховано, що за п. 2.4.6 договору іпотеки за № 11352979003/3 заборонено реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя.Натомість, колишній власник житла в порушення умов іпотечного договору здійснив реєстрацію своєї дружини та неповнолітнього сина.

Судом також було враховано, що Ленінським судом м. Запоріжжя розглядалася справа № 334/715/20за позовом ОСОБА_3 (чоловіка позивачки) про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, до банківської установи про надання дозволу на реєстрації осіб з членів його родини не звертався.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що реалізоване майно становило спільну сумісну власність подружжя та не могло бути реалізовано щодо її частки та без її згоди.

Аналізуючи доводи позивачки в цій частин, суд першої інстанції правильно виходив з ч. 2 ст. 65 СК України,за якою при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК Українидоговір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї створює обов`язки для другого з подружжя,якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Фактичні обставини свідчать про те, що кредитні кошти були сплачені за квартиру, а відтак в інтересах сім`ї. Позивач не оспорювала договорі купівлі-продажу квартири, як такий що укладений чоловіком без її згоди.

Частина 4 ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором,використано на її потреби.

Судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_1 надала письмову згоду на отримання кредиту та укладання договору іпотеки майна, що є їх спільною сумісною власністю. Відтак, судом першої інстанції було зроблено правомірний висновок, що під час виконавчого провадження було звернуто стягнення на нерухоме майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності у відповідності до закону.

.

Судова колегія враховує обізнаність позивачки як щодо обтяження спірної квартири, так і щодо наявності невиконаного майнового зобов`язання.

.

Безпідставними є і доводи позивачки щодо помилкового визначення вартості спірної квартири.

Так, за Законом України «Про виконавче провадження» у разі допущення державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень вимог передбачених цим законом щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим законом.

Тож суд першої інстанції зробив правильний висновок, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, позивачем не доведено, що оцінка майна, здійснена в рамках виконавчого провадження, вплинула на результати торгів та порушила її права.

Судом першої інстанції враховано, що відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Судом не було встановлено порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; а позивачкою не доведено, що існували будь-які порушення, які вплинули або могли вплинути на результати електронних торгів.

Суд першої інстанції ретельно дослідив дотримання Порядку реалізації арештованого майна № 2831/5 щодо проведення електронних торгів, та не встановив жодних пушень, виклавши у оскаржуваному судовому рішенні докладні мотиви такого висновку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков