Постанова

від 03.02.2023 по справі 484/735/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.02.23

22-ц/812/107/23

Справа №484/735/20

Провадження № 22-ц/812/107/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 лютого 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Стрілець К.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Порхуна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

Фермерського господарства «МТД», подану адвокатом

Ремським Євгеном Вікторовичем

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2022року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Літвіненко Т.Я., повний текст складено 21 жовтня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "МТД" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Фермерського господарства "МТД" (далі ФГ «МТД») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Романово-Балківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області було складено відповідний актовий запис №05 від 25 жовтня 2016 року.

Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої, серед іншого, входила земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 4825485700:01:000:0029 площею 6,20 га, яка розташована на території Романово-Балківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

18 вересня 2019 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за позивачем було визнано в порядку спадкування за заповітом право власності на вище зазначену земельну ділянку після смерті ОСОБА_3

20 листопада 2019 року державним реєстратором Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області було здійснено державну реєстрацію права власності позивачу на вищезазначену земельну ділянку.

Зазначав, що 27 грудня 2014 року ОСОБА_3 уклала з ФГ «МТД» договір оренди землі, який було зареєстровано державним реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 передала, а ФГ «МТД» прийняло у строкове платне користування, строком на 49 років, земельну ділянку, при цьому сторонами було узгоджена орендна плата у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, або у вигляді натуральної оплати.

В той же час, він як спадкоємець ОСОБА_3 набув усіх прав за вказаним вище договором оренди землі, у тому числі, й на отримання передбаченої цим договором орендної плати.

Між тим, в порушення умов договору, відповідач жодного разу орендну плату у визначеному розмірі не сплачував ані покійній ОСОБА_3 , ані позивачу. Отже існує заборгованість з виплати орендної плати за користування відповідачем земельною ділянки за 2015-2019 роки.

Відповідно до договору оренди землі нормативно грошова оцінка земельної ділянки на день укладання договору, а саме 25 грудня 2014 року, становить 23694 грн.05 коп.

Проте, він вважає, що вказана сума взагалі не відповідає дійсній нормативній грошовій оцінки вказаної земельної ділянки станом на вказану дату, оскільки зазначена у пункті 4 Договору оренди землі сума є нормативно грошовою оцінкою ділянки позивача станом на 1995 рік без застосування індексації.

З метою відповідності грошової оцінки землі реаліям життя та споживчим цінам проводиться її індексація. Її коефіцієнт використовується для індексації нормативно грошової оцінки сільськогосподарської землі.

А тому, зважаючи на приписи постанови Кабінету Міністрів України №1185 від 31 жовтня 2011 року, Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пункті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23 березня 1995 року, станом на день укладання договору нормативна грошова оцінки земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 повинна була становити 133141 грн.61 коп.

Враховуючи розміри коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки земель станом:

на 01 січня 2015 року - 1.249, нормативно грошова оцінка земельної ділянки на вказану дату становить 166293 грн.87 коп.; розмір орендної плати 4988 грн.82 коп.;

на 01 січня 2016 року - 1.2, нормативно грошова оцінка земельної ділянки на вказану дату становить 199 552 грн. 64 коп.; розмір орендної плати 5986 грн.58 коп.;

на 01 січня 2017 року та 2018 року - 1.00, то нормативно грошова оцінка земельної ділянки на вказану дату залишилася незмінною, тобто становить 166293 грн.87 коп.; розмір орендної плати за кожен рік становить по 5986 грн.58 коп.

Вартість земельної ділянки позивача станом на 2019 рік становить 239066 грн.80 коп., а відтак розмір орендної плати становить 7172 грн.

За таких умов заборгованість перед позивачем з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2015-2019 роки становить 30120 грн. 56 коп. Несплата відповідачем орендної плати у визначені договором строк за період з 2015 року по сьогоднішній день свідчить про систематичне порушення умов договору, що є підставою для його розірвання.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва укладений між ОСОБА_3 та ФГ «МТД», зареєстрований державним реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Потеряйком О.О. 25 грудня 2014 року та стягнути з ФГ «МТД» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за користування земельною кадастровий номер 4825485700:01:000:0029 згідно договору оренди землі, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 грудня 2014 року за 2015-2019 роки у сумі 30120 грн.56 коп.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 жовтня 2022 року, позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва укладений між ОСОБА_3 та ФГ «МТД», зареєстрований державним реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Потеряйком О.О. 25 грудня 2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18413961 від 27 грудня 2014 року.

Стягнуто з ФГ «МТД» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4825485700:01:000:0029 згідно договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 грудня 2014 року (номер запису інше речове право 8282765) за 2015-2019 роки в сумі 30120 грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1681 грн.60 ком. та витрати за проведення посмертної судово-почеркознавчої експертизи 2250 грн.24 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку,що упозивачавиниклоправо наодержання орендноїплати,як спадкоємця ОСОБА_3 за укладеним останньою за життя договором оренди з часу відкриття спадщини, незалежно від часу прийняття ним спадщини.

Також суд вважав вставленим факт систематичної невиплати відповідачем орендної плати. Такого висновку він дійшов враховуючи висновки проведених експертиз, які підтвердили факт того, що ОСОБА_3 не вчиняла жодного підпису у видатковому касовому ордері від 05 березня 2014 року на отримання орендної плати наперед за період з 2015-2019 роки у розмірі 95000 грн., а відповідно і не отримувала її.

При цьому, відповідачем не було надано будь-яких інших доказів по сплаті орендної плати за 2015-2019 роки. Також, не було надано жодного доказу на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивачем від отримання такої плати, а навпаки у відзиві стверджував, що позивач отримав кошти, що підтверджувалося видатковою накладною, але було спростовано висновками експертів.

А відтак, враховуючи, що відповідачем систематично не сплачено орендну плату, що є істотним порушенням умов оспорюваного договору, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди землі укладеного зі спадкодавцем та відповідачем є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції погодився із доводами позову стосовно того,що сума нормативно грошової оцінки, яка вказана в договорі не відповідає дійсній нормативно грошовій оцінці вказаної земельної ділянки станом на дату укладання договору оренди землі -25 грудня 2014 року.

Виходячи із розрахунків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за 2015 -2019 роки в розмірі 30120 грн 20 коп., задовольнивши частково ці позовні вимоги.

В апеляційній скарзі ФГ «МТД» вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому просили про його скасування з винесенням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Зокрема вказував, що при укладанні договору оренди ОСОБА_3 виявила намір на отримання орендної плати за договором наперед в повному обсязі. З цього приводу вона звернулась з письмовою заявою до ФГ «МТД» та зазначила, що перерахунку розміру орендної плати за оплачений період з 2014 по 2063 роки (включно), за будь-яких підстав, вимагати не буде (копія додається).

Оскільки така виплата не заборонена ні нормами законодавства ні договором оренди, орендар виплатив орендодавцю кошти в сумі 95000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 05 березня 2014 року. Крім того, ордер був підписаний ОСОБА_3 одночасно з нотаріальним посвідченням довіреності, виданої нею та договором позики та в присутності керівника ФГ «МТД» та бухгалтера, після отримання коштів в сумі 95000 грн.

Виплата проводилась з розрахунку нормативної грошової оцінки, зазначеної в договорі, з врахуванням коефіцієнту індексації «3.2.»

Таким чином, Орендар виконав взяті на себе за Договором обов`язки, в тому числі і по виплаті орендної плати.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану земельну ділянку отримав у спадок позивач - ОСОБА_2 .

Відповідно до положень Книги 6 глави 84 Цивільного кодексу України, а саме ст. 1216 «Поняття спадкування» та ст. 1218 «Склад спадщини», спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не притінились внаслідок його смерті.

Таким чином, до позивача перейшли всі права та обов`язки за даним договором оренди землі і оскільки орендна плата отримана наперед спадкодавцем, підстави для висновку про несплату орендної плати відсутні.

Оскільки отримана ОСОБА_3 при укладанні договору оренди земельної ділянки сума 95000 грн. була достатньою для висновку про відсутність заборгованості по договору оренди, Відповідачем було надано відзив на позов з саме таким обґрунтуванням заперечень проти позову.

Але, в процесі оформлення спадкових прав на отриману у спадок земельну ділянку Позивач отримував від ФГ «МТД» належну орендну плату щорічно, починаючи з 2017 року по 2021 рік включно (докази отримання орендної плати додаються).

Так, право власності на отриману у спадок земельну ділянку Позивач оформив лише в вересні 2019 року, на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2019 року.

До оформлення права власності Позивач отримував орендну плату в 2017 та 2018 роках на підставі платіжних відомостей, де в графі орендодавець було зазначено прізвище попереднього власника ділянки.

В подальшому, починаючи з листопада 2019 року, Позивач отримував кошти особисто, на підставі видаткових касових ордерів.

Так, в 2019 році орендну плату в сумі 11180 грн. було перераховано поштовим переказом та отримано Позивачем. В 2020 році орендну плату в сумі 16800 грн. було перераховано за проханням Позивача на банківську карту ОСОБА_4 , про що свідчить Виписка за рахунками та скріншот повідомлення про перерахування коштів. В 2021 році орендна плата отримана ОСОБА_5 , яка на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені Позивача отримувала кошти.

З вищевикладеного вбачається, що Позивач безпідставно стверджував в позові та під час розгляду справи, що орендну плату за користування землею Відповідач не виплачував за весь період дії договору.

Також, необхідно звернути увагу на тому, що Позивач є власником двох земельних ділянок, кадастровий номер 4825485700:01:000:0029 та 4825485700:01:000:0030. Після отримання у спадщини ділянки 4825485700:01:000:0029 позивач почав отримувати орендну плату за дві ділянки, і виплати проводились разом однією сумою, тому Позивач міг помилково вважати, що отримує плату за одну ділянку. В той же час зміни в договір оренди щодо збільшення розміру орендної плати не вносились.

Таким чином, оскільки Відповідачем виконуються в повному обсязі обов`язки за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825485700:01:000:0029, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Голубенко Р.С. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Крім того, заперечував проти задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, наданих представником відповідача до апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав просив про її задоволення.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав просив залишити її без задоволення, а судове рішення без мін.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належний чином, що в силу присів ч.2 ст.372 ЦПК україни не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем систематично не сплачено орендну плату, що є істотним порушенням умов оспорюваного договору, та дійшов висновку про розірвання останнього та стягнення заборгованості у розмірі 30120 грн. 20 коп .

Проте, з таким висновком колегія суддів апеляційного суду в повній мірі не погоджується з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №078055, виданого 03 лютого 2005 року земельна ділянка площею 6.20 га кадастровий номер 4825485700:01:000:0029 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськосподарського виробництва, яка розташована в межах території Романобалківської сільської ради Первомайського району належала ОСОБА_3 (а.с.12).

Між ОСОБА_3 та фермерським господарством "МТД" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який 25 грудня 2014 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджуєтеся відповідною інформацією з цього реєстру ( т.1 а.с.17,18-19).

За умовами пункту 1 розділу «Строк дії договору» цього договору його укладено на 49 років, тобто до 25 грудня 2063 року (т.1 а.с.17,18-19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла ( т.1 а.с.13)

18 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Другої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (т.1 а.с.182). Проте, у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку постановою державного нотаріуса від 11 березня 2019 року було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів( т.1 а.с.218 зворот).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2019 року за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на земельну ділянку площею 6,20 га кадастровий номер 4825485700:01:000:0029, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в межах території Романовобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (т.1 а.с.14,15).

20 листопада 2019 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( т. 1 а.с.14-15,16).

Відповідно до частини першої статті 15Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі", ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі"( далі Закон №161- XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону №161-XIV передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32Закону №161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини першої статті 141ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону №161-XIV основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК України, в редакції чинній на час реєстрації позивачем права власності, визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

За приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною третьою статті 1223ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

На виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 541/386/19 (провадження № 61-10491св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19 (провадження № 61-215св21), від16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Отже, саме на позивача як нового орендодавця покладено обов`язок доведення до відповідача як орендаря інформації про перехід права власності із зазначенням: кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки; прізвища, ім`я, по батькові нового власника; місця проживання нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, оскільки ОСОБА_2 в порядку спадкування набув право власності на спірну земельну ділянку 20 листопада 2019 року, то до нього як до спадкоємця перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки, в тому числі й право на отримання орендної плати за користування землею.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» від 20 вересня 2016 року № 1533-VIII, який набрав чинності 19 жовтня 2016 року,статтю 31 Закону України «Про оренду землі»доповнено частиною 5 такого змісту: «Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеномустаттею 148-1 Земельного кодексу України».

З наведеного вбачається, що з дати набуття права власності на земельні ділянки у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , на виконання положень статті 148-1 ЗК України, позивач повинен був повідомити відповідача про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло права власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеними до переходу права власності договорами.

Між тим, позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що він протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825485700:01:000:0029 (з 20 листопада 2019 року) повідомив ФГ «МТД» про набуття ним права власності на зазначену земельну ділянку, а також не надав доказів про те, що він зверталася до відповідача із відповідною заявою про виплату йому як власнику земельної ділянки орендної плати.

Оскільки вказаних дій позивачем зроблено не було, а у ФГ «МТД» була відсутня інформація про спадкоємця померлої ОСОБА_3 , до якого перейшли права та обов`язки орендодавця, відтак, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо виплати орендної плати.

А відтак, несплата відповідачем орендної плати за період з 2016 по 2019 роки до пред`явлення позову мала місце у зв`язку з невиконанням орендодавцями обов`язку, передбаченого частиною 3статті 148-1 ЗК України.

Таким чином, у справі відсутні докази, які підтверджували б факт виконання позивачем законодавчо визначеного обов`язку, передбаченого частиною 3 статті 148-1 ЗК України, а відповідач заперечує факт повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки і надання ними даних щодо платіжних реквізитів, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавців, які створили перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 545/262/18 (провадження № 61-47367св18).

Несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця не можу тлумачитися як систематична несплата орендної плати і бути підставою для розірвання такого правочину.

Вказані правові висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17.

Що ж стосується висновку суду про недоведення відповідачем сплати орендодавцеві ОСОБА_3 орендної плати за 2015 року, то колегія суддів погоджується з ним.

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача ОСОБА_6 стверджував, що ФГ «МТД» виконало всі свої обов`язки, передбачені договором, в тому числі і по виплаті орендної плати перед ОСОБА_3 , виплативши останній кошти в сумі 95000 грн 00 коп., в якості орендної плати наперед на підтвердження чого надав видатковий касовий ордером від 05 березня 2014 року.

Проте, факт отримання ОСОБА_3 коштів у зазначеній сумі спростовано висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29 липня 2021 року №СЕ-19/115-21/8975-ПЧ та висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи від 10 червня 2022 року №1623/1624/1632/1633/22-27, відповідно до яких вбачається, що рукописний запис «Дев`яносто п`ять тисяч» у графі «Одержав:» у видатковому касовому ордері від 05.03.2014 року про видачу позики в рахунок оренди земельного паю 2014-2063 роки на суму 95000 грн 00 коп виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Підпис у вигляді короткого рукописного запису « ОСОБА_7 » у графі «Підпис одержувача» у видатковому касовому ордері від 05.03.014 про видачу позики в рахунок оренди земельного паю 2014-2063 роки на суму 95000 грн 00 коп виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, з ретельним наслідування на «око» якогось зі справжніх підписів ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що орендарем допущено одноразове порушення обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строку, а тому відсутнє систематичне порушення такого обов`язку, що в свою чергу давало б підстави для розірвання договору оренди землі.

За викладеного позивачем не доведено систематичності порушення його прав, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 4825485700:01:000:0029, а відтак не вбачається підстав для дострокового розірвання договору оренди землі укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «МТД» 25 грудня 2014 року.

На переконання колегії суддів, пред`явлення вимоги про дострокове розірвання договору оренди, з підстав систематичного невиконання умов ФГ «МТД» договору, без попереднього повідомлення орендаря про перехід права власності на земельні ділянки, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України.

За умовами договору від 25 грудня 2014 року розмір орендної плати становить 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка на день укладання договору становить 23694 грн.05 коп.

А відтак, з відповідача на користь позивач належить стягнути заборгованість по орендній платі за період з 2015 по 2019 роки у розмірі 3554 грн. 10 коп. (23694.05х3% = 710.82 х 5).

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі підлягають скасуванню з ухваленням в означеній частині нового судового рішення про відмову в їх задоволенні з наведених вище підстав.Це ж рішення в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості слід змінити, зменшивши суму стягнення з 30120 грн. 20 коп. до 3554 грн.10 коп.

Аргументи позову проте, що заборгованість перед позивачем з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2015-2019 роки становить 30120 грн. 56 коп., оскільки в договорі оренди землі нормативно грошова оцінка земельної ділянки на день укладання договору 25 грудня 2014 року - 23694 грн.05 коп., не відповідає дійсній нормативній грошовій оцінки вказаної земельної ділянки, так як вказана сума є нормативно грошовою оцінкою ділянки позивача станом на 1995 рік без застосування індексації, а тому при проведені розрахунку заборгованості слід виходити із зміни розміру нормативно грошової оцінки землі, коєфіцєнтів індексації з 2015 по 2019 роки, колегією суду не приймаються до уваги з огляду на таке.

За умовами пункт 4 розділу «Об`єкт оренди» Договору оренди землі, укладеного 25 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ФК «МТК», нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 23695 грн.05 коп.

Пунктом 1розділу «Оренднаплата» договорупередбачено,що оренднаплата сплачуєтьсяорендарем уформі тарозмірі 3%від грошовоїоцінки земельноїділянки абоу виглядінатуральної оплати:пшениці -1тонна,зернофураж -1тонна 500кг, соняшник - 150 кг, оранка присадибної ділянки, ритуальні послуги.

Обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції ( пункт 2 Договору ).

Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору, але не пізніше як у строк до 01 грудня щороку (пункт 3 Договору ).

Розмір орендної плати переглядається кожен рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 5 Договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.2% несплаченої суми за кожен день прострочення ( пункт 6 Договору).

За пунктом 2 розділу «Зміни умов договору і припинення його дії», дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 3 цього розділу, умовою розірвання договору в односторонньому порядку є рішення суду .

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 цього Закону орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати є однією з істотних умов договору оренди землі.

Загальна норма права, визначена частиною другою статті 409 ЦК України, передбачає, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

За змістомстатті 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (стаття 632 ЦК України).

Статтями 21, 23 Закону встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди та переглядаються за згодою сторін.

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначається за визначеними і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування землями державної й комунальної власності не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Однак, цей мінімальний розмір орендної плати не застосовуються при оренді земель приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 5 розділу «Орендна плата» Договору, сторони домовилаися, що розмір орендної плати переглядається кожен рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

Нормативна грошова оцінка земель визначена сторонами договорі оренди є основою для визначення розміру щорічної орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (коефіцієнтів індексації) є підставою для перегляду розміру орендної плати (подібна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19).

Отже, тлумачення змісту оспорюваного договору оренди землі, дає підстави для висновку, що зміна нормативної грошової оцінки, на яку посилається в апеляційній скарзі скаржник, не є підставою для зміни розміру орендної плати, визначеної умовами договору оренди, оскільки умовами договору не передбачено автоматичну зміну нормативної грошової оцінки землі від зміни (збільшення) нормативної грошової оцінки землі, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вносили зміни в письмовій формі до договору оренди, зокрема в частині зміни розміру орендної плати, тому відсутні підстави для стягнення орендної плати з урахуванням збільшеної нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 2 розділу «Зміни умов договору і припинення його дії» договору оренди землі зміна умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі незгоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Із матеріалів справи не вбачається, що протягом 2015 року ОСОБА_3 , чи ОСОБА_2 після набуття прва власності зверталися до орендаря з письмовою вимогою про зміну умов договору у частині зміни розміру орендної плати чи перегляду нормативної грошової оцінки землі.

Отже, зміни до договоруоренди землі від 25 грудня 2014 року щодо розміру орендної плати не вносилися.

Виходячи із того, що за змістом статей632,651 ЦК Українитастатті 30 Закону України "Про оренду землі"за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін; за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону,то висновок суду першої інстанції в цій частині, не ґрунтуються на встановлених обставинах, тому відсутні підстави для проведення розрахунку орендної плати у виходячи із зміни розміру нормативно грошової оцінки землі.

До апеляційної скарги на підтвердження факту виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі апелянт посилається на нові докази, а саме розрахунок орендної плати за земельні паї за 2017-2021 роки, платіжні відомості за 2017 рік, відомості на видачу грошей за ячмінь в разунок земельного паю за 2018 рік, відомість про видачу грошей за 2018 рік, видатковий касовий ордер від 28 листопада 2019 року, копію квитанції №4/23 про направлення коштів ОСОБА_2 копію касової книги за 2019 рік, виписки по рахункам за 30 листопада 2020 року, платіжне доручення №3866 від 30 листопада 2020 року, скріншот повідомлення ОСОБА_2 відповідачеві розрахункового рахунку за 30 листопада 2020 року, видатковий касовий ордер за 2021 рік, відомості із касової книги за 2021 рік, які просив долучити до матеріалів справи.

Згідно з частиною 2 статті 83ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.астина 8 стаття 83 ЦПК України).

У пункті 6 частини 2 статті 356ЦПК України вказано, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною 3 статті 367ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи, які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

При цьому закон допускає прийняття апеляційним судом нових доказів лише у "виключних випадках" обумовлених існуванням причин за яких учасник справи не мав можливості подати їх до суду першої інстанції "з причин, що об`єктивно не залежали від нього". Такими можуть визнаватися причини, які є об`єктивна непереборними, не залежать від волевиявлення учасника справи, перешкоджають чи істотно утруднюють вчинення ним процесуальної дії та підтверджені доказами.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначав, що існували обєктивні обставини, які перешкоджали поданню цих доказів.

Так відзив на позовну заяву був поданий представником відповідача з врахуванням первісно отриманої попереднім власником суми орендної плати за всі роки наперед. Тим більше, що були відсутні сумніви в достовірності підпису ОСОБА_3 , оскільки видатковий касовий ордер був підписаний нею особисто одночасно з підписанням нотаріально посвідчених документів. Після проведення двох посмертних судових почеркознавчих експертиз, у проведенні додадктвої судом першої інстанції було відмовлено та винесено рішення. Крім того, представник відповідача перебував в лавах Збройних Сил України, та враховуючи певний режим служби, була відсутня можливість надання додаткових доказів у справі.

Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі причини неподання доказів є суб`єктивними так, як пов`язані з діяльністю представника відповідача Ремського Є.В., який діяв від імені відповідача. Недобросовісне здійснення представником своїх процесуальних обов`язків у частині надання до суду доказів, як і неуважність при формуванні позиції захисту у цій справі представника відповідача не є поважною причиною неподання доказів і не становить виключний випадок у розумінні частини 3 статті 367 ЦПК України.

Інших обставин неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції представником відповіадча не зазначено.

Більштого, як вбачається із матеріалів, у підготовчому судовому засіданні 15 вересня 2020 року (задовго до призову представника відповідача під час мобілізіції в особиливй період) було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Зятковського Т.В. та витребуовано від ФК «МТД» бухгалтерські документи, що підтверджують отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 орендної плати за користування земеельною ділянкою за період з 25 грудня 2014 р по 24 жовтня 2016 року, та з 24 жовтня 2016 року по 01 березня 2020 року відповідно ( т.1 а.с.94-95). Копія ухвали суду про витребування доказів було направлено та отримано відповіадчем( т.1 а.с.96.99).

А відтак, зважаючи на тривалий розгляд справи з березня 2020 року, не доведення відповідачем неможливості подання ним нового доказу до суду першої інстанції у визначеному процесуальним законом порядку з об`єктивно незалежних від нього причин, апеляційний суд не приймає зазначені в апеляційні скарзі письмові доказиі відмовляє у їх долучені, та повертає апелянту.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив судове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуваннямнорм матеріального права вважається неправильне тлумаченнязакону, або застосуваннязакону,який не підлягав застосуванню, або незастосування закону, який підлягавз астосуванню (частина 2 статті 376 ЦПК України).

За приписами частини 3статті 376 ЦПК Українинеправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі - скасуванню з ухваленням в означеній частині нового судового рішення про відмову в їх задоволенні цих вимог. Це ж рішення в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості слід змінити, зменшивши суму стягнення з 30120 грн. 20 коп. до 3554 грн.10 коп.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

При звернення до суду позивачем заявлено дві вимоги: немайного характеру судовий збір складає 840 грн.80 коп. та вимоги майнового характеру розмір судового збору 840,80грн.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості задоволено на 11.80%. Зважаючи на наведене, з відповіадча на користь позивача належить стягнути 99 грн. 10 коп. судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (88.20%) підлягають стягненню витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1582 грн.38 коп. (840.80 + 741.58).

Це ж рішення суду в частині стягнення витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «МТД», подану адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2022року в частині задоволених вимог про розірвання договору оренди землі скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Фермерського господарства "МТД" про розірвання договору оренди землі відмовити.

Це ж рішення суду в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розподілу судового збору змінити.

Стягнути з Фермерського господарства "МТД" (ЄДРПОУ 23397276) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором оренди у розмірі 3554 ( три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн.10 коп. та 99 (дев`яносто дев`ять ) грн.20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Це ж рішення суду в частині стягнення витрат за проведення судової експертизи залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "МТД" (ЄДРПОУ 23397276) 1582 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві) грн. 38 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбаченихстаттею 389 ЦПК Українипідстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 03 лютого 2023 року.