Постанова

від 01.02.2023 по справі 331/4128/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.02.2023 Справа № 331/4128/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№331/4128/22 Головуючийу 1інстанції Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/807/395/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Адвокатське об єднання «Паритет Ратіо» про встановлення факту недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , заінтересована особа Адвокатське об єднання «Паритет Ратіо» звернувся до суду з заявою про встановлення факту недостовірної інформації.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2022 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду про закриття провадження у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скарга мотивована хибністю висновків суду про необхідність заявлення позову. Суд не врахував тих обставин, що розповсюджувача інформації в мережі Інтернет встановити неможливо, а тому заява подана в порядку окремого провадження згідно абз. 3 ч.4 ст.277 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку , що скарга задоволенню не підлягає.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації, підлягають розгляду у порядку позовного провадження, а не окремого, оскільки заявник звернувся до суду з вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації, що є спором про право, який підлягає розгляду лише у порядку позовного провадження за участі сторін спірних правовідносин. Власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, є відомим заявнику - Google LLC.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації, заінтересована особа АО «Паритет Ратіо».

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження, заявник посилається на те, що особа, яка поширила, на переконання заявника, недостовірну інформацію, невідома.

Згідно ч.7 ст.19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , визначено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

Отже, законом визначено право звертатись до суду в окремому провадженні щодо спростування такої інформації виключно у випадку, якщо така особа є невідомою та її неможливо ідентифікувати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Власник веб-сторінки особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у довідці ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 29.06.2022 року за № 69/2022-Д зазначені відомості про власника веб-сайту http://www.youtube.com/ - компанія Google LLC.

На веб-сайті http://www.youtube.com/ створено YouTube-канал з назвою: «Вся правда», що доступний за адресою у мережі Інтернет: http://www.youtube.com/channel/UC3DZ8SAvYuM2wbzyMtLHJYg/, дані про власника якого можуть бути отримані (витребувані) відповідно до законодавства у компанії Google LLC.

В той же час, як вбачається із матеріалів поданої заяви, власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, є відомим заявнику - Google LLC.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 може встановити власника YouTube-каналу, звернувшись до власника веб-сайту відео-хостингу, яким є компанія Google LLC, з відповідним запитом.

Доказів такого звернення або доказів відмови у наданні такої інформації заявником до заяви про встановлення факту недостовірності інформації надано не було.

З огляду на зміст заяви вбачається, що поширювач інформації, яку заявник вважає недостовірною, не встановлений саме ним, а не встановлений взагалі. За таких обставин, можливості встановлення поширювача інформації заявником на даний час не є вичерпаними.

Суд першої інстанції дійшов вірного виснвоку про те, що посилання ОСОБА_1 на неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію та звернення до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації в окремому проваджені, є передчасними, та спростовуються документами, доданими до заяви.

Крім того, ОСОБА_1 він не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження до власника веб-сайту, який надав технічну змогу розмістити інформаційний матеріал, що, у свою чергу, не суперечить Умовам користування сервісів Youtube, оскільки не пов`язано із індивідуальною відповідальністю автора.

Не отримання відповіді на запит адвоката, не свідчить про неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) ( 1618-15 ).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК ( 1618-15 ) в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Отже, при неможливості встановити, особу, що поширила інформацію, належним відповідачем є власник веб-сайту .

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18

З наявної в матеріалах справи заяви не вбачається, що неможливо встановити власника веб-сайту, на якому була поширена інформація, недостовірність якої просить встановити заявник в окремому провадженні.

Позивач, подаючи позов має можливість звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 84 ЦПК України, про витребування тих доказів, які особа сама не може надати, або має труднощі з їх отриманням, також ЦПК України передбачена можливість забезпечення доказів до подачі позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи залишає заяву без розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд належним чином встановив обставини справи та дійшов висновку, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право, а тому правомірно відмовив у відкритті провадження, роз`яснивши позивачу право на звернення з позовом в позовному провадженні .

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування .

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 384,389 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 лютого 2023 року.

Головуючий

Судді: