Постанова

від 31.01.2023 по справі 454/1753/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/1753/22 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/811/2592/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року в складі судді Фарини Л.Ю. в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юніма-2» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

встановив:

У липні2022року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача з ПП «Юніма-2», просив стягнути з ПП «Юніма-2» невиплачену заробітну плату в сумі 31826,55грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він перебував у трудових відносинах з ПП «Юніма-2» з 19.02.2018 по 31.03.2022 на посаді охоронника. За грудень 2021 - березень 2022 йому нараховано заробітну плату в сумі 39536,09грн. Після утримання цих сум18% ПДФО та 1,5% військового збору йому повинні були виплатити 31 836,55грн.

Однак, незважаючи на звільнення з роботи ще 31.03.2022 зароблених коштів так і не отримав. Просив позов задовольнити.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юніма-2» про стягнення невиплаченої заробітної плати відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі зазначає, що суд не встановив повністю обставин, які мають значення для справи.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що суд не врахував доводи відповідача у відзиві на позов, в якому він не заперечив, ні наявності заборгованості по заробітній платі, ні її розміру, а навпаки визнав ці обставини, посилаючись на скрутне матеріальне становище, війну і дебіторську заборгованість, що не дозволяє йому своєчасно провести розрахунки із звільненими працівниками.

Зазначає, якщо заробітна плата нарахована, але не виплачена, то страховий стаж особи не враховується (оскільки ЄСВ не сплачено), що й відображено в доданій виписці з системи персоніфікованого обліку органу ПФУ.

Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати, розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки обставини, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів враховує таке.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Згідно із частиною 2 статті 3КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.02.2018 по 31.03.2022 працював охоронником на ПП «Юніма-2».

31.03.2022 позивача звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, про що свідчить відмітка у трудовій книзі НОМЕР_1 позивача та копія наказу №9-к від 31.03.2022.

Для підтвердження нарахування відповідачем заробітної плати по трудовому договору, позивач надав копію довідки ПП «Юніма-2» від 31.05.2022 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, з квітня 2021 року по березень 2022 року на загальну суму 104 063,80грн. (а.с.7).

Також, для підтвердження нарахування відповідачем заробітної плати по трудовому договору позивач надав копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з 2010 року по 2022 рік (а.с.8).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституція України).

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органівпредставниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП України).

Згідно із частиною першоюстатті 24 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органівпредставниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ст. 2 Закону України «Про оплату праці»).

Підтвердження суми заборгованості по заробітній платі є будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, після його звільнення 31.03.2022, з вимогою про розрахунок до ПП «Юніма-2» не звертався.

Разом з тим, долучивши до позовної заяви довідку про заробітну плату від 31.05.2022 №Ю200-000005, в якій відображено лише кількість календарних днів та суму заробітної плати, на яку нараховано єдиний внесок та /або страхові внески, просив лише про виплату зарплати з грудня 2021 року по березень 2022 року.

В той же час, як свідчить відображена інформація у виписці з Пенсійного фонду у грудні 2021 року страхові внески були сплачені.

Тому визначити дійсний розмір нарахованої та невиплаченої заробітної плати, згідно довідки ПП «Юніма-2» про заробітну плату від 31.05.2022 №Ю200-000005, в тому числі за грудень 2021 року не надається за можливе.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що в матеріалах справи відсутні будь які докази конкретних розмірів тарифних ставок (окладів) позивача, будь які довідки первинної документації щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

При цьому, долучені до позовної заяви довідки про доходи не містять відповідної інформації, яка входить у предмет доказування та дала б змогу провести відповідні розрахунки.

Позивач звертаючись до суду не заявляв клопотання про витребування у відповідача таких доказів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що звертаючись до суду з позовом позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування заборгованості по заробітній платі, розмір такої, при цьому обов`язок по такому лежить на позивачу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 січня 2023 року.

Головуючий А.В.Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М.Копняк