Постанова

від 19.01.2023 по справі 947/28798/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2200/23

Справа № 947/28798/21

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.

За участю секретаря - Дерезюк В. В.

розглянула у судовому засідання м. Одеса апеляційну скаргу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: В.о. начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) Дмитренко Оксана Юріївна, Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966)

-на бездіяльність державного виконавця;

- про визнання відмови у скасуванні арешту незаконною;

- зняття арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА

23.09.2021 року в інтересах ОСОБА_1 адвокат Шалько О.А. звернувся із скаргою на бездіяльність державного виконавця, про визнання відмови у скасуванні арешту незаконною та зняття арешту.

Зазначає, що 29.08.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»( у редакції, яка діяла на момент винесення постанови) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Марфін Банк» грошової суми у розмірі 137764,98 грн, однак не було скасована постанова від 22.11.2011 року про арешт майна боржника.

У зв`язку із закінченням строків зберігання, виконавче провадження № 29981527 було знищено.

04 липня 2021 року була отримана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 268970344 відповідно до якої 22 листопада 2011 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2011 року ВП № 29981527, винесену старшим державним виконавцем Стояновим Р.В. внесений запис про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11873473, обтяжувачем якого є Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Власником майна - ОСОБА_1 .

Представник заявника - адвокат Шалько О.А. звернувся до начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про скасування арешту та виключення запису з реєстру боржників від 27.08.2021 року.

Листом від 15.09.2021 року заявника було повідомлено про відсутність правових підстав для скасування арешту.

Заявник посилається на те, що стягувач повторно не пред`являв виконавчий документ до примусового виконання і строк для такого пред`явлення сплив. Необхідність у забезпеченні виконання рішення відпала, арешт майна безпідставний.

У відзиві на скаргу начальник відділу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі В.В. Кочмар просить у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Зазначає, що будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 виконав в повному обсязі судовий наказ Київського районного суду м. Одеси не надано, як і не надано доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Одночасно зазначає, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках-виключно на підставі рішення суду.

При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/1927.

Водночас зазначає, що статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент повернення виконавчого листа, не була передбачена можливість зняття арешту у разі повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 5 частини1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»( № 606-Х1У від 21.04.1999 із змінами.)

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.10.2021 року задоволено частково скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересовані особи В.о. начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) Дмитренко Оксана Юріївна, Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966) на бездіяльність державного виконавця, про визнання відмови у скасуванні арешту незаконною та зняття арешт.

Суд зняв арешт та заборону відчуження з всього нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № 29981527, (реєстраційний номер обтяження : 11873473 від 22.11.2011).

Визначив порядок виконання рішення, зазначивши що рішення, після набрання законної сили, є підставою для Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) скасувати постанови від 29.08.2012 року винесеної в рамках примусового виконання судового наказу №2-н-652/09 у виконавчому провадженні №29981527.

Відмовив у задоволені вимог про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) про не зняття арешту при повернення виконавчого документу та визнання незаконною відмови у скасуванні арешту.

При цьому районний суд посилався на положеннями статті 60 Закону № 606-ХІVвизначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі начальник відділу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року та прийняти постанову щодо відмови у задоволенні скарги, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент повернення виконавчого листа, не була передбачена можливість зняття арешту у разі повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 5 частини1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»( № 606-Х1У від 21.04.1999 із змінами.)

Таким чином, головний державний виконавець при винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.08.2012 року, правомірно не вирішив питання про припинення чинності арешту майна боржника, оскільки чинність арешту не припиняється.

Водночас зазначає, що судом не надано оцінку факту, що будь-яких допустимих доказів того, що ОСОБА_2 виконав у повному обсязі судовий наказ Київського районного суду м. Одеси не надано і не надано доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому зазначає, що виконавче провадження не було закінченим в силу ст.50 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак не передбачено зняття арешту з майна боржника.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 425/1341/17.

Одночасно зазначає ті ж підстави, що винесені у відзиві на скаргу, а саме, що постанова начальника відповідного відділу державної виконавчої служби про скасування арешту виноситься у разі порушення порядку накладання арешту, в усіх інших випадках- виключно на підставі рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційній скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.

Учасники судового процесу сповіщені належним чином про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення її розгляду не надходило.

На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від' 02.03.2022р. та 16.03.2022р., у зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р.,керуючисьстаттею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішення Ради суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:

Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та з відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони сповіщені належним чином, при цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини та оцінка апеляційного суду

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї дійшла наступного.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення повинно відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з 14.11.2011 року перебувало виконавче провадження №29981527 з примусового виконання судового наказу №2-н-652/09 від 22.04.2010 року виданого Київським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 137764,98 грн., на користь ПАТ «Марфін банк».

22.11.2011 року на підставі постанови державного виконавця Стоянова Р.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2011 року в рамках виконавчого провадження №29981527, внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта реєстратором Одеською філією державного підприємства « Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11873473, обтяжувачем якого є Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, код: 35048821, 65065, Одеська обл., м. Одеса, вул. генерала Петрова, 1, власником якого є ОСОБА_1

29.08.2012 року державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження» ( у редакції що діяв на той час).

Інших виконавчих проваджень по виконанню даного виконавчого лита не було та стягувач не пред`явив повторно виконавчий документ до примусового виконання і строк для такого пред`явлення сплив.

У зв`язку із закінченням строків зберігання виконавче провадження було знищено, що підтверджується листом Першого Київського відділу ДВС у м. Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) від 15.09.2021 року.

27.08.2021 року представник заявника звернулась до начальника Першого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства (м. Одеса) із заявою про скасування арешту та виключення запису з реєстру боржників та отримала відповідь про відсутність підстав, передбачених ч.7 ст.9, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» та п.15 розділу У11 Інструкції з організації примусового виконання рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем приймалось рішення про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції на час виникнення правовідносин) з підставі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Тобто, при поверненні виконавчого документа стягувачу даною статтею чітко визначено перелік, коли саме арешт з майна знімається, При цьому, при поверненні виконавчого документу за пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту не передбачено.

За змістом норми частини 1 статті 50 Закону «Про виконавче провадження» арешт з майна боржника знімається у випадку завершення виконавчого провадження, в той час в даному випадку виконавчі провадження не закінчені та не повернуто виконавчий документ до суду, який його видав, а виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Отже норма цієї статті в даному випадку не застосовується.

При цьому, державний виконавець діяв в межах та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Між тим, заявник зазначає, що він звернувся до суду зі скаргою щодо відмови у скасуванні арешту майна, накладеного в рамках виконавчого провадження № 29981527 та зняття арешту з майна, оскільки вважає, що строк пред`явлення виконавчих документів для можливого стягнення за яким було накладено арешт, сплинув.

Вважає протизаконним обмеження його прав власності на майно по виконавчим провадженням, які ніколи не будуть відновлені, так само як і виконавчі документи ніколи не будуть повторно пред`явлені.

За правилами пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-Х1У (у відповідній редакції), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до вимог частини п`ятої цієї статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 22,23 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом одного року, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

29.08.2012 року державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження» ( у редакції що діяв на той час).

Таким чином, строк пред`явлення судового наказу № 2-н-652/09 від 22.04.2010 року виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 137764,98 грн на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» обрахований після переривання строку з дня повернення виконавчого документу через відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, сплинув.

Відповідно до частини першої статі 50 Закону України «Про виконавче провадження» ( на час здійснення виконавчих дій) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Таким чином, державний виконавець під час повернення 29.08.2012 року виконавчого документу в рамках виконавчого провадження №29981527 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», не вирішував питання про зняття арешту, накладеного на майно боржника, оскільки за правилами норм цього Закону зняття арешту з майна не передбачено і виконавчий документ міг бути повторно пред`явлений до примусового виконання.

В той же час, за інформацією, наданою Першим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі, ВП №29981527 - знищено. Крім того, інформація щодо поновлення стягувачу строку пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору в рамках ВП №29981527 відсутня.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Виходячи з аналізу зазначених правових норм, доводів заявника та наданих ним доказів, районний суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення скарги, оскільки підставою для накладення арешту на майно скаржника є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а інформація про виконавче провадження, згідно якого було накладено арешт на майно відсутня.

Ураховуючи те, що позивач обмежений у своїх правах щодо розпорядження своїм майном та відсутність іншого способу захисту його прав щодо зняття арешту з майна, наявні підстави для скасування арешту та заборони відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , що накладені відділом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 листопада 2011 року в рамках ВП №29981527 .

Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що не надано доказів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за відсутності доказів того, що арешт був накладений в рамках такого виконавчого провадження.

З врахуванням помилкового посилання районного суду на положеннями статті 60 Закону № 606-ХІV, судова колегія змінює підстави задоволення скарги відповідно до вимог ст.376 ЦПК України.

Керуючись ст.367,368,374,376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстицію (м. Одеса) задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року, залишии без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03/02/2023 року у зв`язку з тим, що з 26.01.2023 ро 31.01.2023 року була знеструмлена будівля суду, а з 31.01.2023 по 03.02.2023 року суддя Гірняк Л.А. перебуває у щорічній оплачуваній відпустці. (Наказ №15-в від 30.01.2023 року).

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді- О.С.Комлева

С.М.Сегеда