Рішення

від 17.01.2023 по справі 910/10820/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

17.01.2023Справа № 910/10820/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/10820/22

за позовом Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (код 38835139, вул.Феодосіївська 7,Дніпро,49005 / представник - адвокат Вовчук Олег Юліанович св-во про право на заняття адвокатською діяльністю 0078 від 30.03.2000, довіреність №4 від 03.10.2022 email ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код 42399676, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) e-mail: info@naftogaztrading.ua)

про визнання додаткової угоди укладеною,

за участі представника відповідача - адвоката Ільмухіної , довіреність,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі - позивача, Підприємство) пред`явило у Господарському суді міста Києва позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, Компанія) з вимогами про визнання укладеною додаткової угоди від 30.08.2022 до договору від 29.10.2021 №5640-НГТ-4 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовуються ухиленням постачальником підписати запропоновану споживачем 30.08.2022 додаткову угоду на відповідний період як це передбачено пунктом 2.1.2 Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/10820/22; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.11.2022.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Компанії вчиняти дії щодо виключення Підприємства з Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у задоволенні заяви Підприємства про забезпечення позову відмовлено.

11.11.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому Компанія заперечила проти доводів позивача та просила у задоволенні позову відмовити.

22.11.2022 позивач подав суду заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та заяву про проведення підготовчого засідання у відсутності його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовчому засіданні 22.11.2022 було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 було виправлено описки в ухвалах суду.

Суд протокольної ухвалою від 13.12.2022 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.01.2023.

04.01.2023 відповідач подав суду письмові пояснення.

У судовому засіданні 10.01.2023 було оголошено перерву до 20.01.2023.

Представник позивача у судове засідання 17.01.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 17.01.2023 представник відповідача проти задоволення позову просив заперечив у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 17.01.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач - прийняти його та оплати на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- постачальник передає споживачу на умовах Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 року до червня 2024 року (пункт 2.1 Договору);

- ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за Договором визначено у пункті 4.1 Договору;

- сторони погодили такий порядок внесення змін до Договору: усі зміни доповнення до Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до Договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.5 та 13.6 Договору (пункт 13.4 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 30 червня 2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт13.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постання природнього газу.

30.08.2022 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору.

Позивач зазначив, що оскільки ним не було отримано відповідь на вказану вище пропозицію, то Підприємство звернулося з даним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивача вказує на те, що відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди до Договору, необхідність укладення якої передбачена законом, а саме пунктом 5 Положення від 19.07.2022 № 812 «Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» та статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо сторони досягли домовленостей згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір постачання природного газу (у якому передбачили умови його виконання), то ці умови мають виконуватись, що свідчить про реалізацію сторонами свободи договору і про недопущення порушення умов такого правочину.

Пунктом 13 4 Договору сторони чітко узгодили порядок внесення змін до нього, яке можливе за наявності взаємної згоди на вчинення таких дій.

Водночас, відповідач заперечує щодо укладення додаткової угоди.

Відповідно до частини першої статті 187 ГК України визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з частинами третьою, четвертою та сьомою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Разом з тим, запропонована позивачем додаткова угода не є правочином, обов`язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.

Отже, відсутні правові підстави для визнання додаткової угоди до Договору, запропонованої позивачем, укладеною у судовому порядку.

Що ж до решти доводів і тверджень позивача та відповідача, які викладені у позові, відзиві на позов і письмових поясненнях, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (код 38835139 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код 42399676) про визнання укладеною Додаткової угоди від 30.08.2022 до Договору 5640-НГТ-4 від 29.10.2021 повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.02.2023.

Суддя Ігор Курдельчук