Постанова

від 23.01.2023 по справі 910/10820/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. Справа№ 910/10820/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Ткаченка Б.О.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Овчинніковій Я.Д.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/10820/22 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання додаткової угоди укладеною.

ВСТАНОВИВ наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі №910/10820/22 у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не направлені на врегулювання заборгованості, яка може мати місце у правовідносинах сторін і саме у зв`язку з чим можуть настати негативні наслідки для споживача у вигляді виключення з відповідного реєстру.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у нього наявна неврегульована заборгованість перед відповідачем за поставлений природний газ, а тому є вірогідність, що відповідач скористається правом припинення постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру споживачів.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківки з електронної пошти суду, якими підтверджується направлення на електронні адреси позивача та відповідача ухвали суду про призначення справи до розгляду на 23.01.2023.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від вказаних осіб до суду не надійшло. При цьому, явка їх представників не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи те, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16).

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такий правовий висновок викладено в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19.

Разом з тим, оскільки предметом позову є вимоги немайнового характеру, а саме визнання додаткової угоди укладеною, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі №910/11177/20.

Одночасно, колегією суддів враховується, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

У даному випадку, позивачем пред`явлено позов про визнання укладеною Додаткової угоди від 30.08.2022 до Договору №5640-НГТ-4 від 29.10.2021, предметом якої є визначення обсягу постачання природного газу на період з червня 2021 року по січень 2023 року і від підписання якої, за доводами позивача, ухиляється відповідач.

В свою чергу, на забезпечення позову за вказаними вище вимогами позивач просить суд вжити такий захід, як заборона ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" вчиняти дії щодо виключення Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

В обґрунтування необхідності вжиття наведеного заходу забезпечення позивач посилається на наявність у нього перед відповідачем неврегульованої заборгованості за поставлений природний газ, а тому, за його доводами, існує вірогідність вчинення відповідачем дій по виключенню позивача з Реєстру споживачів.

З наведеного вбачається, що обраний позивачем захід забезпечення виходить за межі предмету позову, оскільки він спрямований на запобігання виключення Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" з Реєстру споживачів постачальника, у зв`язку з наявністю неврегульованої заборгованості, тоді як позовною є вимога про укладення додаткової угоди стосовно обсягів постачання природного газу, яка (вимога) не стосується, при цьому, такої заборгованості.

Таким чином, обмеження, яке просить застосувати позивач у вигляді заборони відповідачу виключати його з Реєстру споживачів не пов`язане з предметом спору про визнання додаткової угоди укладеною, що в свою чергу виключає можливість задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, слід зазначити, що позивачем не наведено жодних доводів стосовно того, яким чином вжиття наведеного заходу сприятиме ефективному захисту його порушених прав за заявленою позовною вимогою про визнання додаткової угоди укладеною.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/10820/22 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено: 31.01.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Б.О. Ткаченко

М.А. Руденко