Рішення

від 31.01.2023 по справі 910/15483/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/15483/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/15483/21

За позовом Фермерського господарства «Чайка»

до Акціонерного товариства «Аграрний фонд»

про визнання договору розірваним

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд»

до Фермерського господарства «Чайка»

про стягнення 2748677,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Чайка» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - відповідач) про визнання договору розірваним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не визнає розірвання біржового договору поставки зерна врожаю 2021 року №7Ф від 20.01.2021 року в односторонньому порядку у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а тому просить суд визнати даний договір розірваним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15483/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

10.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не було дотримано умов договору щодо порядку та строків повідомлення АТ «Аграрний фонд» про настання та припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажору), а відтак позивач позбавлений права посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором та розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з дією форс-мажору. Відповідач також вказує на те, що позивачем неналежним чином підтверджено настання обставин непереборної сили, оскільки на підтвердження настання таких обставин ним був наданий сертифікат Херсонської торгово-промислової палати, а не Торгово-промислової палати України, як це передбачено умовами пункту 8.3 договору.

Крім того, відповідач вказує на невиконання позивачем передбаченого пунктом 8.5 договору обов`язку з повернення попередньої оплати у сумі 1780800,00 грн. до розірвання договору.

Також 10.11.2021 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Аграрний фонд» надійшла зустрічна позовна заява до Фермерського господарства «Чайка» про стягнення 2748677,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за зустрічним позовом в порушення умов пункту 2.1.2 договору у строк до 01.09.2021 року не здійснив поставку зерна пшениці м`якої 3 класу та не повернув отриману попередню оплату у сумі 1780800,00 грн, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути на підставі пункту 7.6 договору 1780800,00 грн попередньої оплати, 255557,00 грн - 18% річних за користування коштами та 712320,00 грн штрафу у розмірі 40%.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Фермерського господарства «Чайка» про стягнення 2748677,00 грн до розгляду з первісним позовом у справі №910/15483/21 та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

22.11.2021 засобами електронного зв`язку до суду від Фермерського господарства «Чайка» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, за змістом якого відповідач за зустрічним позовом у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення заборгованості просить відмовити посилаючись на те, що, на думку ФГ «Чайка», біржовий договір №7Ф від 20.01.2021 року вважається розірваним у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, існування яких (надзвичайна ситуація природного характеру) ФГ «Чайка» не могло передбачити та усунути, а тому нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим. При цьому, зауважує на тому, що АТ «Аграрний фонд» не надало розрахунковий рахунок для повернення суми попередньої оплати.

22.11.2021 засобами електронного зв`язку до суду від Фермерського господарства «Чайка» надійшла відповідь на відзив на первісний позов, за змістом якої останнє зазначає про те, що виконання умов договору в частині поставки товару у строк до 01.09.2021 року було неможливе через існування такої істотної обставини, як надзвичайна ситуація природного характеру, внаслідок якої відбулося повне знищення урожаю озимої пшениці на площі 235,6960 га.

30.11.2021 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Аграрний фонд» надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, відповідно до якої останній просить зустрічну позовну заяву про стягнення заборгованості у сумі 2748677,00 грн задовольнити та вказує на відсутність підстав для звільнення ФГ «Чайка» від відповідальності за невиконання зобов`язань з поставки товару за договором, оскільки відповідачем за зустрічним позовом не було виконано умови розділу 8 договору щодо порядку та строку повідомлення про настання обставин форс-мажору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі №910/15483/21 на 11.01.2022 року.

У судовому засіданні 11.01.2022 року виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

У судовому засіданні 22.02.2022 року судом у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.03.2022 року.

У той же час, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відтак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві судове засідання 01.03.2022 року не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 31.01.2023 року.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання 31.01.2023 не з`явився, втім подав клопотання про розгляд справи без його участі. Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) також не з`явився в судове засідання, хоча про час, місце і дату судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Окрім того, з урахуванням місця реєстрації позивача за первісним позовом, інформація про судові засідання публікувалася на сторінці Господарського суду міста Києва офіційного веб порталу «Судова влада в Україні».

Суд зауважує, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) був обізнаний про розгляд даної справи та брав участь у судових засіданнях до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, а як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, втім про причини неявки не повідомив, а відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав клопотання про розгляд справи без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 31.01.2023 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В нарадчій кімнаті 31.01.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 року між Акціонерним товариством «Аграрний фонд» (покупець) та Фермерським господарством «Чайка» (постачальник) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2021 року №7Ф (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно пшениці м`якої 3 класу (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Розділами 2-12 договору сторони погодили кількість та умови поставки товару, якість товару, ціну договору та порядок розрахунків, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, порядок вирішення спорів, строк дії та порядок розірвання договору тощо.

Відповідно до пунктів 10.3, 10.6 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його укладання та реєстрації на Аграрній біржі та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, вказаний договір підписаний представниками постачальника, покупця і Аграрної біржі та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до пункту 2.1.1 договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості 530,000 тон, яке буде вирощено та зібране в 2021 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 235,6960 га.

Умовами пункту 2.1.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад, вказаний у пункті 2.2 договору, в кількості 530 тон у строк до 01 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.5 договору сторони домовились, що однією з істотних умов даного договору є укладання договору застави зерна майбутнього врожаю (далі -договір застави) /товарної аграрної розписки, який/яка має бути нотаріально посвідчений/а у встановленому законодавством порядку, а також укладення договору страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - договір страхування).

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За умовами пункту 5.1 договору сторони погодили, що ціна на момент укладання договору для здійснення попередньої оплати за одиницю товару (тонну) - 5600,00 грн з ПДВ. Загальна базова ціна договору на момент укладання складає 296800,00 грн з ПДВ (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що покупець зобов`язується протягом 5-ти банківських днів з моменту набрання чинності договором застави/товарною аграрною розпискою, передбаченим/ою пунктом 2.5 договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання покупцю акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника в розмірі 1 780 800,00 грн, в тому числі ПДВ, за вирахуванням суми, передбаченої пунктом 5.3.1 цього договору.

Згідно з пунктом 5.3.1 договору покупець із суми попередньої оплати, передбаченої пунктом 5.3 цього договору, утримує 199261,63 грн. без ПДВ, для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 5 банківських днів після отримання від страхової компанії акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур.

21.01.2021 року на виконання умов договору Акціонерне товариство «Аграрний фонд» перерахувало на поточний рахунок Фермерського господарства «Чайка» попередню оплату у сумі 1780800,00 грн., про що свідчать платіжні доручення №260 від 21.01.2021 року на суму 60338,18 грн., №261 від 21.01.2021 року на суму 138923,45 грн., №274 від 21.01.2021 року на суму 1581538,37 грн., копії яких залучено до матеріалів справи.

Факт отримання суми попередньої оплати у розмірі 1780800,00 грн. Фермерським господарством «Чайка» не заперечується.

Таким чином матеріалами справи підтверджується належне виконання відповідачем за первісним позовом умов пункту 5.3 договору в частині повного та своєчасного перерахування на поточний рахунок постачальника суми попередньої оплати.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Проте позивач за первісним позовом у строк, передбачений пунктом 2.1.2 договору, а саме до 01 вересня 2021 року не здійснив поставку товару на зерновий склад АТ «Аграрний фонд».

Як зазначає позивач за первісним позовом, поставка товару - зерна пшениці м`якої 3 класу не відбулася у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, період дії яких з 01.06.2021 року по 22.07.2021 року засвідчено Сертифікатом №6500-21-0733 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Херсонської Торгово-промислової палати від 18.08.2021 року.

Відповідно до пункту 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). Обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України (пункт 8.3 договору).

Згідно з положеннями пункту 8.5 договору, якщо обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) діють більше 30 (тридцяти) календарних днів, то такий факт підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України і кожна зі сторін вправі розірвати договір в односторонньому порядку, попередньо за 10 календарних днів до розірвання повідомивши письмово про це іншу сторону, і постачальник зобов`язаний повернути попередню оплату, передбачену в пункті 5.3 договору до дня розірвання договору.

19.08.2021 року Фермерське господарство «Чайка», враховуючи настання форс-мажорних обставин та на підставі пункту 8.5 договору, листом від 10.08.2021 року повідомило відповідача за первісним позовом про розірвання договору в односторонньому порядку з 01.09.2021 року у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а також просило повідомити банківські реквізити рахунку АТ «Аграрний фонд» для здійснення повернення попередньої оплати у сумі 1780800,00 грн. до дня розірвання договору.

До вказаного листа позивачем за первісним позовом було додано копію Сертифікату №6500-21-0733 про форс-мажорні обставини від 18.08.2021 року та два примірника додаткової угоди про розірвання Біржового договору поставки зерна врожаю 2021 року №7Ф від 20.01.2021 року.

Факт надсилання вказаного листа від 10.08.2021 року на адресу АТ «Аграрний фонд» підтверджується копією фіскального чеку від 19.08.2021 року.

У відповідь на вказаний лист відповідач за первісним позовом листом №15.2-01/2/1516 від 31.08.2021 року повідомив ФГ «Чайка» про те, що вважає безпідставним розірвання фермерським господарством договору в односторонньому порядку у зв`язку з недотриманням останнім вимог щодо належного повідомлення покупця про настання та припинення дії обставин непереборної сили у строки, погоджені сторонами у договорі, а також наголосив на необхідності належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором у встановлені строки.

Крім того, за змістом вказаного листа було також зазначено про необхідність підтвердження форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України, в той час як до листа від 10.08.2021 року було додано сертифікат Херсонської торгово-промислової палати, що не є належною підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, відповідач за первісним позовом відповіддю №15.2-01/2/1516 від 31.08.2021 року пропозицію позивача за первісним позовом про розірвання договору відхилив, що і стало підставою звернення до суду ФГ «Чайка» з позовом.

В свою чергу, Акціонерне товариство «Аграрний фонд» у зустрічній позовній заяві наголошує на тому, що позивач за первісним позовом поставку товару у строки, визначені пунктом 2.1.2 договором, не здійснив, та суму попередньої оплати у розмірі 1 780 800,00 грн. не повернув, а отже наявні підстави для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності, передбаченої пунктом 7.3 договору, у вигляді стягнення 1780800,00 грн суми попередньої оплати, 255557,00 грн - 18 % річних за користування коштами та 712320,00 грн штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд у даній справі дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Отже, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом досягнення згоди з усіх істотних умов договору між сторонами було укладено Біржовий договір поставки зерна врожаю 2021 року №7Ф, який став обов`язковим для виконання.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відтак, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну правову підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки протягом вказаному в цьому правочині періоді.

За умовами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, частинами 1, 2, 3 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Обґрунтовуючи наявність підстав для розірвання договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідно до умов біржового договору він був зобов`язаний здійснити поставку зерна врожаю 2021 року, проте через абсолютно несприятливі погодні умови у червні та 1-2 декаді липня 2021 року (волога дощова погода протягом тривалого періоду) було уражено 100% врожаю озимої пшениці. Ситуація, що склалася на території ФГ «Чайка» в селі Дар`ївка Херсонського району Херсонської області, кваліфікована як надзвичайна ситуація природного характеру. Даний період дії форс-мажорних обставин з 01.06.2021 року по 22.07.2021 року визначений Сертифікатом №6500-21-0733 Херсонської Торгово-промислової палати від 18.08.2021 року №27-01-01/12-472.

За таких обставин, ФГ «Чайка» не мало змоги виконати зобов`язання щодо поставки зерна пшениці м`якої 3 класу у кількості 530,000 тон через повне знищення врожаю озимої пшениці на земельній ділянці площею 235,6960 га.

Отже, ФГ «Чайка» не могло передбачити такої істотної зміни обставин (надзвичайна ситуація природного характеру), вплинути та усунути причини зміни обставин, тоді як можливість позивача за первісним позовом здійснити поставку товару прямо та безпосередньо залежить від обставин природного характеру, які впливають на врожайність пшениці.

Вищенаведені обставини у їх сукупності, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про істотну зміну обставин, що відповідно до приписів статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору розірваним за рішенням суду.

За приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право сторін на розірвання договору в односторонньому порядку внаслідок настання форс-мажорних обставин передбачено, зокрема, пунктом 8.5 договору, відповідно до якого якщо обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) діють більше 30-ти календарних днів, то такий факт підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України і кожна із сторін вправі розірвати договір в односторонньому порядку, попередньо за 10 календарних днів до розірвання повідомивши письмово про це іншу сторону, і постачальник зобов`язаний повернути попередню оплату, передбачену пунктом 5.3 до дня розірвання договору.

Отже, сторони при укладанні спірного договору поставки скористалися наданим їм статтями 6, 627 Цивільного кодексу України правом врегулювати у договорі порядок його розірвання у разі настання форс-мажору, передбачивши відповідний порядок повідомлення про настання та припинення обставин форс-мажору, а також порядок їх підтвердження.

Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови договору для розірвання його в односторонньому порядку необхідним є дотримання певної сукупності умов, а саме - підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору) сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України, повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до його розірвання, а також повернення попередньої оплати покупцю до дня розірвання договору.

Водночас, як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження існування форс-мажорних обставин у період з 01.06.2021 року по 22.07.2021 року позивачем за первісним позовом було надано сертифікат Херсонської торгово-промислової палати від 18.08.2021 року, в той час як умовами пунктів 8.3, 8.5 договору обставини непереборної сили підтверджуються виключно сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Поряд з цим, з наданого сертифікату про форс-мажорні обставини №6500-21-0733 від 18.08.201 року вбачається, що період дії обставин непереборної сили становив: дата настання - 01.06.2021 року; дата закінчення - 22.07.2021 року. Таким чином, позивач за первісним позовом мав повідомити АТ «Аграрний фонд» про настання форс-мажору не пізніше 06.06.2021 року та про його припинення не пізніше 27.07.2021 року.

Однак, доказів здійснення такого повідомлення позивачем за первісним позовом суду не надано.

Крім того, позивачем за первісним позовом в порушення умов пункту 8.5 договору не було повернуто суму попередньої оплати у розмірі 1780800,00 грн. на поточний рахунок покупця як до дня розірвання договору, так і на момент розгляду даної справи судом.

При цьому посилання позивача за первісним позовом на неповідомлення відповідачем за первісним позовом реквізитів для повернення попередньої оплати суд не приймає до уваги, оскільки такі реквізити визначені у розділі 13 договору, а отже були відомі ФГ «Чайка».

За таких обставин та враховуючи те, що ФГ «Чайка» не доведено виконання всіх вимог розділу 8 договору, які б надали останньому можливість для розірвання договору в односторонньому порядку, суд приходить до висновку, що спірний договір на момент звернення з позовом до суду не розірваний як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку позивачем за первісним позовом.

При цьому, за приписами частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і за рішенням суду у випадках, що передбачені, у тому числі, статтею 652 Цивільного кодексу України.

Водночас, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, існування яких, у даному випадку, позивачем за первісним позовом у встановленому законом порядку не доведено.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тобто позивач за первісним позовом, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного договору, а саме щодо здійснення фактичної поставки товару в строк, визначений умовами договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 року у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 року у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 року у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 року у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 року у справі № 910/1338/19.

Отже, укладаючи спірний договір із терміном виконання до 01 вересня 2021 року (пункт 2.1.2 договору), фермерське господарство мало усвідомлювати та передбачати такий ризик як настання несприятливих погодних умов.

Крім того, відповідно до умов пункту 2.4 договору зобов`язання постачальника з поставки товару не залежить від величини зібраного на посівній площі урожаю та може бути виконано постачальником за рахунок інших полів постачальника. Поставка товару, раніше придбаного постачальником у третіх осіб, може бути здійснена тільки за попередньою письмовою згодою покупця, про що складається додаткова угода.

До того ж суд враховує надані до матеріалів справи листи ФГ «Чайка» №41 від 14.07.2021 року та №55 від 09.08.2021 року, у яких фермерське господарство повідомляло АТ «Аграрний фонд» про свій намір розпочати збирання врожаю пшениці м`якої 3 класу орієнтовно з середини липня 2021 року із земельних ділянок, що зазначені у договорі, а також про те, що врожайність зерна пшениці м`якої 4 класу становить 37,5 ц /га.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено причинно-наслідковий зв`язок між несприятливими погодними умовами (волога дощова погода) та величною зібраного урожаю та/або його повне знищення, а також неможливістю у зв`язку з цим виконання зобов`язань за договором з поставки товару з огляду на положення пункту 2.4 договору, які надають фермерському господарству право на поставку товару за рахунок урожаю, зібраного з інших полів, або за рахунок раніше придбаного товару у третіх осіб.

Відтак, фермерським господарством не надало суду доказів існування обставин, які істотно змінились, а також того, що виконання договору позивачем за первісним позовом порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б ФГ «Чайка» того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Відхиляє суд і твердження про наявність підстав для розірвання договору внаслідок форс-мажорних обставин, настання яких у період з 01.06.2021 року по 22.07.2021 року позивач підтверджує сертифікатом Херсонської торгово-промислової палати №6500-21-0733 від 18.08.2021 року.

Так, сам по собі факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є безумовною підставою для розірвання договору.

Настання певної події, яка обумовлена у договорі, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), автоматично не призводить до правових наслідків, таких як розірвання договору, звільнення від відповідальності, тощо. Для настання цих наслідків має бути присутнім причинно-наслідковий зв`язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов`язання за договором. Отже, заінтересована сторона, що вимагає розірвання договору з цих підстав, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.

Сторони у розділі 8 договору чітко узгодили, що: сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форст мажор). У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього Договору (пункт 8.1 договору); сторона, для якої склалися умови, вказані у п. 8.1, повинна не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу сторону про настання обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань, та не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту припинення обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу сторону про припинення обставин, які перешкоджали виконанню договірних зобов`язань (пункт 8.2 договору); обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України (пункт 8.3 договору); неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) позбавляє сторону права посилатися надані обставини (пункт 8.4 договору).

Отже, за умовами договору у випадку порушення або неможливості виконання зобов`язання через обставини непереборної сили (форс-мажор), своєчасне сповіщення (повідомлення) іншої сторони про настання таких обставин є обов`язковою умовою для розірвання договору та звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин і від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Позивач за первісним позовом не подав суду жодного документального підтвердження того, що ним на виконання умов пункту 8.2 договору було повідомлено АТ «Аграрний фонд» про настання форс-мажорних обставин у строк до 06.06.2021 року, а також про припинення дії форс-мажорних обставин у строк до 28.07.2021 року.

Повідомлення про розірвання договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами було надіслано позивачем за первісним позовом лише 19.08.2021 року листом від 10.08.2021 року та отримано відповідачем за первісним позовом 25.08.2021 року, що підтверджується копією роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення №300312431229, тобто із запізненням.

Таким чином, оскільки фермерське господарство належним чином не повідомило про настання та про припинення форс-мажорних обставин, то воно позбавлено права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Отже, відсутні підстави для розірвання договору з посиланням на форс-мажор, адже фермерське господарство не виконало і пункт 8.3 договору та документально не підтвердило факт настання форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України, а також не довело причинно-наслідковий зв`язок між несприятливими погодними умовами (волога дощова погода) та невиконанням зобов`язань за договором.

Докази того, що форс-мажорна обставина, а саме настання несприятливих погодних умов у червні-липні 2021 року дійсно перешкоджала виконанню договору позивачем за первісним позовом не надано.

За таких обставин позивач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності, визначених приписами частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, чотирьох умов в сукупності для розірвання договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог.

У той же час суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, предметом яких є стягнення з відповідача за зустрічним позовом - Фермерського господарства «Чайка» на підставі пункту 7.6 договору суми попередньої оплати у розмірі 1780800,00 грн., 255557,00 грн. - 18% річних за користування коштами, а також 712320,00 грн. штрафу у зв`язку з невиконанням фермерським господарством своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару у строк до 01.09.2021 року.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.6 договору у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого пунктом 2.1.2 договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній пунктом 5.3 цього договору, та додатково сплатити на користь покупця: проценти у розмірі 18 відсотка річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця; штраф у розмірі 40 відсотків від суми попередньої оплати.

Як встановлено судом за матеріалами справи, ФГ «Чайка» не виконало свої зобов`язання за договором та не здійснило поставку зерна пшениці м`якої 3 класу у кількості 530,000 тон у строк до 01.09.2021 року, при цьому АТ «Аграрний фонд» свої зобов`язання щодо перерахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати у сумі 1780800,00 грн. виконало належним чином, а тому є підстави для застосування пункту 7.6 договору.

Згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 статті 546 статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору в частині строків поставки товару та з метою досудового врегулювання спору, 27.09.2021 року позивачем за зустрічним позовом на поштову адресу ФГ «Чайка» направлено вимогу № 7.4-05/3/1758 від 27.09.2021 року, копія якої наявна в матеріалах справи, за змістом якої позивач за зустрічним позовом вимагав сплати відповідачем за зустрічним позовом суми нарахованих на підставі пункту 7.6 договору штрафних санкцій та повернення попередньої оплати.

Факт надсилання вимоги на адресу відповідача за зустрічним позовом та отримання її останнім 23.10.2021 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315124873941.

В свою чергу дана вимога залишена ФГ «Чайка» без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно із частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як зазначалось судом раніше, у зв`язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків повідомлення АТ «Аграрний фонд» про настання та припинення дії форс-мажорних обставин та недотриманням порядку, передбаченого пунктом 8.1 договору про перенесення термінів виконання зобов`язань з поставки товару на період дії таких обставин, ФГ «Чайка» позбавлено можливості посилання на дані обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Під час розгляду справи, відповідачем за зустрічним позовом не надано суду жодних належних та допустимих доказів у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України наявності договірної чи визначеної законом підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання. ФГ «Чайка» суду не доведено наявності визначених законом чи договором підстав для не виконання ним взятих на себе за договором поставки зобов`язань, а також підстави для припинення таких зобов`язань.

На даний час докази у підтвердження погашення наявної заборгованості з повернення попередньої оплати у сумі 1780800,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем за зустрічним позовом заявлених до стягнення штрафних санкцій встановлено, що розмір 18% річних та штрафу, перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням періоду нарахування 18% річних з 22.01.2021 року по 08.11.2021 року (від дня одержання коштів попередньої оплати покупцем) становить 255557,00 грн. та 712320,00 грн. відповідно та є арифметично вірними, а тому нарахування позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 255557,00 грн. - 18 % річних та 712320,00 грн. штрафу є правомірним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом - Фермерського господарства «Чайка» на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» заборгованості у загальній сумі 2748677,00 грн., а саме: 1780800,00 грн. суми попередньої оплати, 255557,00 грн. - 18 % річних та 712320,00 грн. штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом, а в частині зустрічних позовних вимог на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Фермерського господарства «Чайка» до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про визнання договору розірваним відмовити.

2. Зустрічний позов Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Фермерського господарства «Чайка» про стягнення 2748677,00 грн задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Чайка» (75032, Херсонська область, Білозерський район, село Дар`ївка; ідентифікаційний код 14143134) на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (03151, м. Київ, вул. Очаківська/ пров. Очаківський, 5/6; ідентифікаційний код 38926880) попередню оплату у розмірі 1780800 (один мільйон сімсот вісімдесят тисяч вісімсот) грн 00 коп., 18% річних у розмірі 255557 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн 00 коп., штраф у розмірі 712320 (сімсот дванадцять тисяч триста двадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 41230 (сорок одна тисяча двісті тридцять) грн 16 коп.

4. Видати наказ позивачу за зустрічним позовом після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2023.

Суддя Т.В. Васильченко