Рішення

від 03.02.2023 по справі 910/9331/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

03.02.2023Справа № 910/9331/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/9331/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (ідентифікаційний код: 36285936; 03142, м. Київ, проспект Палладіна, 22, оф. 207; представник адвокат Горда Валерій Владиславович; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «Доббі» (ідентифікаційний код: 36703454; 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, приміщення 34)

про стягнення 742 032 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (далі - позивач, Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю «Доббі» (далі - відповідач, ТОВ "Доббі") про стягнення 742 032 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині поставки товару належної якості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків позовної заяви.

21.09.2022 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/9331/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.10.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в кому заперечив проти задоволення позовних вимог.

31.10.2022 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому Товариство заперечило проти доводів відповідача та просило суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 ТОВ «ДОББІ» (постачальник) і Товариством (покупець) укладено договір поставки №23-12/21 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити двері, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами додатках, які є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.1 Договору);

- у разі поставки постачальником товару, що не відповідає за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) та в асортименті, що не відповідає умовам додатку №2 і додатку №4 до Договору, покупець має право відмовитися від приймання і оплати товару, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми (пункт 4.3 Договору);

- якщо товар, що поставляється, виявиться дефектним або не відповідатиме умовам якості, узгодженим сторонами у додатку №2 і додатку №4 до Договору, постачальник зобов`язаний замінити такий товар на товар належної якості протягом 10 днів з моменту виявлення покупцем такої невідповідності. Усі витрати, пов`язані з такою заміною, покладаються на постачальника (пункт 4.4 Договору);

- Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (пункт 8.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору відповідач 17.05.2022 поставив позивачу товар, а саме двері (видаткова накладна від 17.05.2022 №РН-0000040).

Слід зазначити, що сторони не оспорюють факт поставки товару.

Водночас, позивач вказує, що у червні 2022 року при встановленні дверей на будівництві були виявлені дефекти та невідповідність дверей умовам якості, узгодженим сторонами у додатку№ 2 і додатку №4 до Договору.

24.06.2022 позивач надіслав відповідачу претензію №91 щодо якості поставленого ним товару.

У свою чергу, відповідач надіслав відповіді на претензію (від 04.07.2020 №1169 та від 11.07.2022 №1170), в яких вказав, що може виправити дефекти до 30.07.2022.

Також, відповідач у листі від 21.07.2022 №1172 повідомив, що дефекти будуть виправлятися разом із виробником дверей.

Однак, позивач не погодився з такими строками та 25.07.2022 направив відповідачу лист, в якому зазначив, що відповідач повинен був усунути недоліки або замінити товар в строк до 14.07.2022, чого зроблено не було.

Оскільки, позивач мав виконати встановлення дверей у строк до 18.07.2022, то вимушений був звернутися до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Лайн Плюс» (далі - ТОВ «Комфорт-Лайн Плюс») для їх реставрації.

Позивач вказує, що на виконання договору підряду від 19.07.2022 №ВЗ19/07/2022-01 (далі - Договір підряду) ТОВ «Комфорт-Лайн Плюс» виконало роботи на загальну суму 618 360 грн, що підтверджується відповідним актом надання послуг від 19.08.2022 №138.

Позивач оплатив вказані роботи, в підтвердження чого надано копії платіжних доручень та банківські виписки.

25.08.2022 позивача звернувся до відповідача з вимогою №134 про відшкодування витрат.

У свою чергу, відповідач надіслав позивачу відповідь на вимогу, в якій заперечив проти її задоволення, визнав, що деяка частина товару мала недоліки та запропонував сплатити 40 000 грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 618 360 грн витрат на усунення недоліків і 123 672 грн штрафу, нарахованого на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки.

Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Разом з тим, у Договорі сторони узгодили чітко порядок усунення недоліків у пунктах 4.3 і 4.4 Договору.

Слід зазначити, що у момент прийняття товару позивачем як покупцем не було виявлено неналежної якості та/або дефектів товару.

У подальшому позивач, виявивши недоліки, звернувся з вимогою їх усунути до відповідача.

Однак, не скориставшись варіантами усунення недоліків, які передбачені пунктами 4.3 і 4.4 Договору, позивач уклав договір підряду з ТОВ «Комфорт-Лайн Плюс», яким було виконано реставраційні роботи.

В підтвердження наявності недоліків позивачем подано акт виявлених недоліків, який було складено працівниками Товариства, без виклику представників відповідача, та роздруківки фотографій, з яких неможливо встановити коли саме була здійснена фотофіксація та однозначно визначити кількість дверей з дефектами.

Вказані документи не містять інформації щодо виду та вартості робіт, які необхідні для усунення таких недоліків.

З кошторису, який є додатком до Договору підряду вбачається, що вартість реставраційних робіт складала 9 925 грн і 8 050 грн, водночас, що саме входить у вказані суми підрядником не конкретизовано.

З переліку робіт (додаток №3 до Договору підряду) та акту надання послуг від 19.08.2022 №18 вбачається, що були виконані такі роботи:

- реставраційні роботи, а саме відновлення фінішного покриття на дверній коробці та дверному полотні (без конкретизації чи відбулося повне фарбування чи лише у місцях, виявлених дефектів);

- демонтажні та монтажні роботи - 46 дверей.

Водночас, з фототаблиці доданої до акту виявлених недоліків не можливо встановити, що саме 46 дверей містили недоліки.

Відповідач у відзиві зазначив, що:

- позивач самостійно вивозив двері власним транспортом і відповідачу не відомо, в яких умов відбувалося транспортування та подальше зберігання товару;

- позивач відмовився від фінішного лако-фарбового заводського покриття дверей і замовив двері тільки з ґрунтовним покриттям, яке не захищає від вологи та іржі, а лише готує поверхню до нанесення фінішного покриття;

- позивач встановив двері без їх попереднього фарбування.

З огляду на викладене, подані позивачем докази, враховуючи складання документів щодо фіксації недоліків в односторонньому порядку, не є такими, що підтверджують ту обставину, що недоліки товару були саме з вини постачальника, а на їх усунення необхідно було витрати кошти у розмірі 618 360 грн.

Що ж до заявленого до стягнення штрафу, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Отже, для нарахування штрафу за вказаною нормою необхідними умовами є такі:

1) порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або

2) порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або

3) виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Водночас позивач і відповідач не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, Договір не є державним контрактом і виконання зобов`язань не фінансується ні за рахунок Державного бюджету України, ані за рахунок державного кредиту.

Отже, відсутні праві підстави для нарахування штрафу на підставі частини другої статті 231 ГК України.

Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (ідентифікаційний код: 36285936; 03142, м. Київ, проспект Палладіна, 22, оф. 207; представник адвокат Горда Валерій Владиславович; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Доббі» (ідентифікаційний код: 36703454; 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 136, приміщення 34) про стягнення 742 032 грн відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.02.2023.

Суддя Ігор Курдельчук