Постанова

від 28.03.2023 по справі 910/9331/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Справа№ 910/9331/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 28.03.2023 у справі №910/9331/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2023, повний текст якого складений 03.02.2023

у справі № 910/9331/22 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доббі»

про стягнення 742 032,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача збитків в сумі 618 360,00 грн., які становлять вартість робіт з усунення недоліків у поставленому відповідачем позивачу за договором поставки № 23-12/21 від 23.12.2021 товарі, та штрафу в сумі 123 672,00 грн., нарахованого на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення умов щодо якості товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивач самостійно вивозив двері власним транспортом і відповідачу не відомо, в яких умов відбувалося транспортування та подальше зберігання товару;

- заради здешевлення продукції позивач відмовився від фінішного лако-фарбового заводського покриття дверей і замовив двері тільки з ґрунтовним покриттям, яке не захищає від вологи та іржі, а лише готує поверхню до нанесення фінішного покриття;

- позивач нібито виявивши суттєві недоліки встановив двері без їх попереднього фарбування;

- з наданих позивачем документів слідує, що вартість робіт, які ним заявлені до стягнення є сумою яка ним була сплачена за фарбування дверей, а також їх демонтаж та монтаж, тобто фактично за ті роботи, виконання яких не було предметом спірного договору, адже за умовами останнього, товар мав бути поставлений без фінішного покриття;

- при прийманні спірного товару за якістю позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства, а саме Інструкції № П-7 від 25.04.1966 «О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затвердженої Держарбітражем, з наступними змінами та доповненнями.

У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що роботи з усунення недоліків у поставленому відповідачем позивачу за договором поставки № 23-12/21 від 23.12.2021 товарі стосувались не виконання основного (фінішного) покриття, а виконання порошкового грунтовочного покриття, яке мало бути на поставленому відповідачем позивачу товарі, проте було неналежної якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі № 910/9331/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків суд першої інстанції встановив, що подані позивачем докази, враховуючи складання документів щодо фіксації недоліків в односторонньому порядку, не є такими, що підтверджують ту обставину, що недоліки товару були саме з вини постачальника, а на їх усунення необхідно було витрати кошти у розмірі 618 360,00 грн.

Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що:

- у п.п. 4.3 і 4.4 спірного договору сторони чітко узгодили порядок усунення недоліків, а саме те, що: у разі поставки постачальником товару, що не відповідає за якістю покупець має право відмовитися від приймання і оплати товару, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми; якщо товар, що поставляється, виявиться дефектним або не відповідатиме умовам якості, узгодженим сторонами у додатку №2 і додатку №4 до договору, постачальник зобов`язаний замінити такий товар на товар належної якості протягом 10 днів з моменту виявлення покупцем такої невідповідності. Водночас у момент прийняття товару позивачем, як покупцем, не було виявлено неналежної якості та/або дефектів товару, а у подальшому - не скориставшись варіантами усунення недоліків, які передбачені пунктами 4.3 і 4.4 спірного договору, позивач уклав договір підряду з ТОВ «Комфорт-Лайн Плюс», яким було виконано реставраційні роботи;

- в підтвердження наявності недоліків позивачем подано акт виявлених недоліків, який було складено працівниками позивача, без виклику представників відповідача, та роздруківки фотографій, з яких неможливо встановити коли саме була здійснена фотофіксація та однозначно визначити кількість дверей з дефектами. Вказані документи не містять інформації щодо виду та вартості робіт, які необхідні для усунення таких недоліків;

- з наданих позивачем документів слідує, що були виконані такі роботи: реставраційні роботи, а саме відновлення фінішного покриття на дверній коробці та дверному полотні (без конкретизації чи відбулося повне фарбування чи лише у місцях, виявлених дефектів); демонтажні та монтажні роботи - 46 дверей. Водночас, з фототаблиці доданої до акту виявлених недоліків не можливо встановити, що саме 46 дверей містили недоліки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, суд першої інстанції встановив, що для нарахування штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України необхідними умовами є такі: 1) порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або 2) порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або 3) виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, проте позивач і відповідач не є суб`єктами господарювання, які належать до державного сектора економіки, спірний договір не є державним контрактом і виконання зобов`язань не фінансується ані за рахунок Державного бюджету України, ані за рахунок державного кредиту.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі № 910/9331/22 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що судом першої інстанції не у повній мірі були вивчені надані докази по справі, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- у момент прийняття товару позивачем не було виявлено неналежної якості та/або дефектів товару у зв`язку з тим, що товар був належним чином запакований і зберігався на складі до моменту використання його на будівництві. Товар дійсно вивозився транспортом позивача, але ніяких пошкоджень, які б могли виникнути в момент перевезення згодом позивачем на товарі не виявлені. Представники відповідача запрошувались для огляду товару, але ніхто з них так і не прийшов;

- позивач намагався скористатися варіантами усунення недоліків, які передбачені п.п. 4.3, 44 спірного договору, про що свідчить листування з відповідачем, але у зв`язку з невизначеністю строків усунення недоліків, з якими відповідач погодився, позивач був вимушений звернутися до іншого підприємства, використавши своє законне право, передбачене ст.678 ЦК України. Від 24.06.2022 (дата у яку відповідача було письмово повідомлено про виявлені недоліки) до 19.07.2022 (дата укладення договору щодо виконання робіт з усунення недоліків) пройшло 25 днів, проте за цей час відповідач і не намагався усунути недоліки;

- роботи з усунення недоліків у поставленому відповідачем позивачу за спірним договором поставки товарі стосувались не виконання основного (фінішного) покриття, а виконання порошкового грунтовочного покриття, яке мало бути на поставленому відповідачем позивачу товарі, проте було неналежної якості.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, справу № 910/9331/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9331/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/9331/22.

27.02.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/9331/22 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5 565,24 грн.

03.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору у визначеному розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/9331/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 28.03.2023 о 10:30 год.

23.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому, з посиланням на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 28.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

23.12.2021 відповідач (постачальник) та позивач (покупець) уклали договір поставки №23-12/21 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується поставити двері, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, в обсягах і кількості, зазначених в узгоджених і належним чином підписаних сторонами додатках, які є невід`ємною частиною Договору.

Сторонами були підписані Додатки № 1 (Специфікація № 1), № 2 (Опис продукції № 1), № 3 (Специфікація № 2) та № 4 (Опис продукції № 2) в яких сторонами погодженні найменування, кількість та характеристики товару який мав бути поставлений за Договором.

Загальна вартість товару становить 2 743 755,36 грн. з ПДВ (п. 2.1 Договору).

У п. 2.5 Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до позивача в день поставки товару та підписання видаткової накладної.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу Товар (двері) на суму 2 743 755,36 грн., який позивачем був оплачений повністю.

Вказані факти сторонами не заперечуються та підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-0000040 від 17.05.2022, платіжних доручень № 9536 від 29.12.2021 та № 1544 від 17.05.2022, а також виписками з банківського рахунку позивача.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на наступне.

У червні 2022 року при встановленні дверей на будівництві були виявлені дефекти та невідповідність дверей умовам якості, узгодженим сторонами у додатку № 2 і додатку №4 до Договору.

Позивач надіслав відповідачу претензію №91 від 24.06.2022, в якій просив провести заміну товару протягом 10 календарних днів та зазначив, що у разі невиконання вказаної вимоги усунення недоліків буде проведено власними силами з подальшим зверненням до суду за стягненням з відповідача штрафу у розмірі 20 % від вартості неякісних матеріалів та суми понесених витрат, пов`язаних з усуненням недоліків;

На вказану претензію відповідач відповів відповідями щодо якості поставлених товарів №1169 від 04.07.2020 та №1170 від 11.07.2022, в першій з яких вказав на те, що ним попередньо з`ясовано, що виявлені дефекти можуть бути усунені за місцем знаходження товару без повернення його постачальнику і така заміна буде виконана відповідачем на умовах та в строки, визначені Договором та на те, що претензії щодо лако-фарбового покриття є безпідставними, а у другій - на те, що зовнішній вид продукції (плями, бруд, пил, ключа суміш тощо) виправляються в необхідний спосіб щодо характеру забруднення, що заміна деформованої стулки та постачання ущільнювачів до одностулкових дверей буде виконано постачальником до 30.07.2022 та на те, що претензії щодо лако-фарбового покриття є безпідставними;

У листі № 1172 від 21.07.2022 відповідач зазначив про те, що на підставі усних домовленостей виробник за власні кошти зобов`язався пофарбувати полотна дверей у необхідній кількості, виконання робіт з демонтажу-монтажу стулок, підготовки до фарбування, вантажно-розвантажувальні роботи та транспортні витрати будуть виконані відповідачем, термін виконання вказаних робіт становить 10 робочих днів та просив позивача заздалегідь повідомити про дату початку робіт та забезпечити доступ на будівельний майданчик робітників та транспортних засобів.

У листі від 25.07.2022 позивач повідомив відповідача про те, що, з огляду на те, що відповідь відповідача щодо заміни та усунення недоліків товару була надана лише 21.07.2022, тобто в той час як відповідні роботи з усунення недоліків вже мали бути виконані, позивач був вимушений звернутися до сторонньої організації та домовитись про відповідні роботи та про те, що відповідні витрати позивач буде вимушений стягнути з відповідача.

У листі № 134 від 25.08.2022 позивач не погодився з такими строками та зазначив, що відповідач повинен був усунути недоліки або замінити товар в строк до 14.07.2022, чого зроблено не було, з огляду на що позивач був вимушений залучити інших підрядників для усунення недоліків та, з огляду на вказане, поніс витрати в сумі 618 360,00 грн. З огляду на вказані обставини позивач просив відповідача сплатити йому протягом 20 календарних днів суму вказаних витрат (618 360,00 грн.), а також нарахований на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України штраф в сумі 132 672,00 грн.

На вказаний лист відповідач відповів листом № 1180 від 02.09.2022, в якому заперечив проти його задоволення, проте визнав, що деяка частина товару мала недоліки та запропонував сплатити 40 000,00 грн.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на усуненні недоліків товару в сумі 618 360,00 грн., а також нарахований на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України штраф в сумі 132 672,00 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 2 ст. 664 ЦК України).

У п. 2.5 Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до позивача в день поставки товару та підписання видаткової накладної.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами не заперечується як факт поставки відповідачем позивачу товару (двері) на суму 2 743 755,36 грн., так і те, що вказана поставка була проведена шляхом самостійного вивозу позивачем товару зі складу відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Умовами Договору сторони не визначили порядок приймання устаткування по якості, а відтак, таке приймання має проводитись відповідно до затвердженої постановлением Госарбитража при Совете Министров СССР от 25 апреля 1966 г., з наступними змінами та доповненнями Інструкції № П-7 від 25.04.1966 «О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», яка применяєтся во всех случаях, когда стандартами, техническими условиями, Основными и Особыми условиями поставки или другими обязательными для сторон правилами не установлен иной порядок приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству и комплектности, а также тары под продукцией или товарами. В договорах поставки могут быть предусмотрены особенности приемки соответствующих видов продукции и товаров (п.1).

Так, Інструкцією П-7 (далі мовою оригіналу) встановлено, що:

- при обнаружении несоответствия качества, комплектности, маркировки поступившей продукции, тары или упаковки требованиям стандартов, технических условий, чертежам, образцам (эталонам), договору либо данным, указанным в маркировке и сопроводительных документах, удостоверяющих качество продукции (п. 14 настоящей Инструкции), получатель приостанавливает дальнейшую приемку продукции и составляет акт, в котором указывает количество осмотренной продукции и характер выявленных при приемке дефектов.

Получатель обязан обеспечить хранение продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции в условиях, предотвращающих ухудшение ее качества и смешение с другой однородной продукцией. Получатель также обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя иногороднего изготовителя (отправителя), если это предусмотрено в Основных и Особых условиях поставки, других обязательных правилах или договоре.

В договорах могут быть предусмотрены случаи, когда явка представителя иногороднего изготовителя (отправителя) для участия в приемке продукции по качеству и комплектности и составления акта является обязательной.

При одногородней поставке вызов представителя изготовителя (отправителя) и его явка для участия в проверке качества и комплектности продукции и составления акта являются обязательными (п. 16);

- в уведомлении о вызове, направленном изготовителю (отправителю), должно быть указано:

а) наименование продукции, дата и номер счета-фактуры или номер транспортного документа, если к моменту вызова счет не получен;

б) основные недостатки, обнаруженные в продукции;

в) время, на которое назначена приемка продукции по качеству или комплектности (в пределах установленного для приемки срока);

г) количество продукции ненадлежащего качества или некомплектной продукции (п. 17);

- уведомление о вызове представителя изготовителя (отправителя) должно быть направлено (передано) ему по телеграфу (телефону) не позднее 24 час., а в отношении скоропортящейся продукции немедленно после обнаружения несоответствия качества, комплектности, маркировки продукции, тары или упаковки установленным требованиям, если иные сроки не установлены Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами или договором (п. 18);

- при неявке представителя изготовителя (отправителя) по вызову получателя (покупателя) в установленный срок и в случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству.

При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:

а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо

б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо

в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукции (п. 20);

- по результатам приемки продукции по качеству и комплектности с участием представителей, указанных в пп. 19 и 20 настоящей Инструкции, составляется акт о фактическом качестве и комплектности полученной продукции. Акт должен быть составлен в день окончания приемки продукции по качеству и комплектности. (п. 29);

- акт должен быть подписан всеми лицами, участвовавшими в проверке качества и комплектности продукции. Лицо, не согласное с содержанием акта, обязано подписать его с оговоркой о своем несогласии и изложить свое мнение.

В акте перед подписью лиц, участвовавших в приемке, должно быть указано, что эти лица предупреждены о том, что они несут ответственность за подписание акта, содержащего данные, не соответствующие действительности.

Если между изготовителем (отправителем) и получателем возникнут разногласия о характере выявленных дефектов и причинах их возникновения, то для определения качества продукции получатель обязан пригласить эксперта бюро товарных экспертиз, представителя соответствующей инспекции по качеству или другой компетентной организации (п. 30).

Отже, виходячи зі змісту Інструкції П-7, яка застосовується до правовідносин сторін з прийняття товарів за якістю, приймання товарів за якістю відбувається у момент їх поставки.

При чому, враховуючи те, що спірна поставка відбувалась в мажах одного міста (м. Києва) при виявленні недоліків у товарі, позивач був повинен призупинити приймання товару, скласти акт в якому має бути зазначено кількість оглянутого товару та характер виявлених недоліків, забезпечити зберігання товару неналежної якості у належних умовах, викликати відповідача для участі у перевірці якості товару та складенні двостороннього акту (вказаний виклик має містити відомості, визначені п. 17 Інструкції П-7), а випадку нез`явлення представника відповідача для участі у перевірці якості товару та складенні двостороннього акту приймання товару проводиться за участю представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик, проводити перевірку за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, приймаючи спірний товар, вказаного порядку не дотримався прийнявши такий товар без жодних зауважень та заявивши про виявлені недоліки більш ніж через місяць після приймання товару.

Колегія суддів зауважує і на тому, що, з огляду на те, що фактичне приймання товару позивачем відбувалось на складі відповідача, у випадку виникнення у відповідача заперечень щодо якості товару, він мав би можливість відмовитись від прийняття такого товару повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що спірні двері були поставлено з порушенням вимог Договору щодо якості та/або кількості, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що, з огляду на характер недоліків про які він зазначає (дефекти дверних полотен, рам та дверної фурнітури, а саме наявність плям, клейових сумішей, механічні пошкодження, іржа на фурнітурі, неякісне функціонування дверної фурнітури, відсутність терморозширюючої стрічки), вказані недоліки могли бути ним виявлені при огляді товару в момент його прийняття та на тому, що частина з вказаних недоліків могла виникнути вже після прийняття товару та бути наслідком зберігання його у неналежних умовах. При чому встановити на даний час обсяг таких недоліків та причини їх виникнення не є можливим саме внаслідок поведінки позивача (прийняття товару без перевірки його якості та усунення недоліків - примітка суду).

При цьому колегія суддів зауважує і на тому, що роботи по усуненню недоліків, стягнення плати за які, серед іншого є предметом цього позову, фактично є роботами з фарбування дверей, тобто, по-перше, платою за усунення тих недоліків, які не є прихованими недоліками та беззаперечно могли бути виявлені при прийнятті дверей, а, по-друге, вказані недоліки (наявність плям, клейових сумішей, механічні пошкодження) ймовірно могли виникнути у процесі зберігання позивачем товару.

Водночас, не дотримавши визначеного законодавством порядку для фіксації порушення постачальником вимог товару щодо якості, позивач фактично позбавив себе права посилатись на порушення відповідачем вимог щодо якості спірного товару.

Той факт, що відповідач частково визнав наявність недоліків та погодився їх виправити, обставин, які встановлені вище не спростовує та не може свідчити про доведення позивачем належними та допустимими доказами факту поставки товару неналежної якості.

Слід зазначити і про те, що відповідач не визнавав претензій щодо лако-фарбового покриття.

З огляду на вказані обставини правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків в сумі 618 360,00 грн., які становлять вартість робіт з усунення недоліків та штрафу в сумі 123 672,00 грн. відсутні.

Враховуючи те, що штраф, стягнення якого, серед інших, є предметом цього позову нарахований за порушення умов щодо якості товару, належних доказів на підтвердження чого позивачем не надано, у задоволенні позовних вимог про його стягнення також слід відмовити.

З вказаного приводу суд першої інстанції цілком вірно зазначив і про те, що підстав для стягнення штрафу в сумі 123 672,00 грн. відсутні і з огляду на те, що:

- вказаний штраф нарахований відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- для нарахування штрафу за вказаною нормою необхідними умовами є такі: 1) порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або 2) порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або 3) виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- позивач і відповідач не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, Договір не є державним контрактом і виконання зобов`язань не фінансується ні за рахунок Державного бюджету України, ані за рахунок державного кредиту, а відтак підстави для застосування правовідносини, які виникли за Договором, положень ч. 2 ст. 231 ГК України відсутні.

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт поставки відповідачем товару неналежної якості та, відповідно, відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 618 360,00 грн., які становлять вартість робіт з усунення недоліків у поставленому відповідачем позивачу за договором поставки № 23-12/21 від 23.12.2021 товарі та штрафу в сумі 123 672,00 грн. , нарахованого на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення умов щодо якості товару. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/9331/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/9331/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №910/9331/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9331/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.03.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала