Постанова

від 29.10.2007 по справі 11/104

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/104

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.10.2007 р.                                                                         справа №11/104

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Маркуц Г.В. представник за довір. № 25 від 19.03.2007 р. - РВ Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк,

від відповідача:

від третьої особиБайкова О.А. представник за довір. № 88 від 01.02.2006 р. - ТОВ "Донбасвугіллясервіс", м. Донецьк;Савка С.В. представник за довір. № 74  від 30.08.2007 р. -  ДП "Східнеантрацит", м. Сніжне Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк  

на рішення господарського суду

Донецької області

від02.08.2007 року

по справі№ 11/104

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвугіллясервіс", м.Донецьк

Державного підприємства "Східнеантрацит", м. Сніжне Донецької області

простягнення 1 005 396, 60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2007 р. у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржене в апеляційному порядку Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування судового акту з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, у скарзі зазначено, що суд не врахував положень частини 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального  майна” і невірно застосував приписи частини 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та інші норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглесервіс” вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду –законним.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство „Сніжнеантрацит” підтримує доводи апеляційної скарги.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглесервіс” про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 965 510, 42 грн. та пені у сумі 39 886, 18 грн., а разом –1 005 395, 60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір оренди № 1444/04 від 28.10.2004 р. державного майна –цілісного майнового комплексу, умови якого в частині внесення орендної плати відповідачем не виконуються, внаслідок чого утворилась заборгованість на вищевказану суму.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на положення частини 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, згідно до якого орендар звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використаним через обставини, за які він не відповідає. Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував актом огляду державного майна від 11.09.2006 р., листом Державного підприємства „Сніжнеантрацит” № 1973/01 від 11.09.2006 р., а також тим, що Міністерство палива енергетики України не погоджувало передачу майна в оренду.

Апеляційна інстанція вважає, що судове рішення не відповідає вимогам законодавства і підлягає скасуванню з наступних підстав.

          При вирішенні спору, суд першої інстанції неправильно застосував положення частини 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. За змістом вказаної правової норми, наймач (орендар) звільняється від орендної плати за час, коли він: по-перше, не міг користуватись майном; по-друге, коли це сталося через обставини, за які він не відповідає. Між тим, матеріалами справи цього не доведено.

Так, з акту приймання-передачі від 28.10.2007 р., підписаного без заперечень, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглесервіс” прийняло в орендне користування державне майно - Цілісний майновий комплекс „Шахта „Північна-2” ВТ „Шахта „Північна” ДП „Сніжнеантраціт”, тобто, виходячи із змісту акту, орендар вступив у фактичне володіння переданим в оренду об'єктом. Та обставина, що відповідач не вів господарської діяльності з використанням об'єкта оренди, не давала йому законних підстав не вносити оренду плату, оскільки, в силу частини 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний виконувати цей обов'язок незалежно від наслідків господарської діяльності.

Застосовуючи положення частини 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не вказав, хто конкретно, і яким чином перешкоджав відповідачу користуватись переданим в оренду цілісним майном комплексом. Докази, на які суд першої інстанції послався в обґрунтування своїх висновків, апеляційна інстанція вважає непереконливими.

Так, у акті огляду державного майна 11.09.2006 р. зазначено, що Державне підприємство „Сніжнеантрацит” не допускає орендаря до об'єкту оренди. Проте, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник Державного підприємства „Сніжнеантрацит” проти цього заперечував. До матеріалів справи долучена довідка державного підприємства від 31.07.2007 р., згідно до якої цілісний майновий комплекс структурного підрозділу шахта „Північна-2” під охороною не знаходиться. Відомості, наведені в акті від 11.09.2006 р. спростовуються актом перевірки виконання умов договору оренди від 10.01.2007 р., якому суд, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, правової оцінки не давав. Між тим, з акту від 10.01.2007 р. випливає, що усі будівлі, горні виробітки, обладнання, які знаходяться у шахті „Північна-2” використовуються відповідачем. Ця обставина об'єктивно підтверджується постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 15.05.2007 р. у кримінальній справі № 1-150/07.

Вказаною постановою встановлено, що договір оренди майна шахти „Північна-2” укладено з порушенням закону і внаслідок неналежного виконання посадовими особами структурного підрозділу своїх службових обов'язків. Винні в цьому особи від кримінальної відповідальності звільнені з нереабілітуючих підстав. Під час розгляду кримінальної справи, суд встановив, що майно шахти використовувалось у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглесервіс”  і в ході такої діяльності частина майна була привласнена директором цього підприємства.

Таким чином, факт використання спірного майна в господарський діяльності відповідача, встановлений судовим актом ухваленим в кримінальній справі, є встановленим і, в силу частин 3 та 5 ст. 35 ГПК України не потребує доведення знову.

Лист Державного підприємства „Сніжнеантраціт” від 11.09.2006 р., про який йдеться у рішенні суду першої інстанції, не можно вважати за належний доказ створення відповідачу реальних перешкод у користуванні переданим йому в оренду майном. Адже державне підприємство не  наділені правом  втручатись у  орендні відносини, які є предметом спору. Тому, згаданий лист не міг тягнути для відповідача ніяких правових наслідків.

Посилання в рішенні суду на відмову Міністерства палива та енергетики України погодити договір оренди є надуманим, оскільки договір оренди спірного майна фактично був укладений, об'єкт оренди переданий відповідачу, тому останній мав всі можливості використовувати його у своїй господарській діяльності.

Оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача проти позовних вимог, апеляційна інстанція враховує також наступне.

Як вже зазначалось, відповідач повинен довести те, що не міг користуватись спірним майном (якщо це взагалі мало місце) через обставини, які від нього не залежали. Тобто, він зобов'язаний подати докази вжиття передбачених законодавством заходів щодо  усунення порушення його права на користування спірним майном, якщо такі порушення дійсно існували. Між тим, за судовим захистом своїх прав відповідач не звертався, про неможливість користування переданим в оренду майном позивача не повідомляв. Більш того, у листопаді, грудні 2004 року, лютому і квітні 2005 року відповідач сплачував орендні платежі, а в подальшому безпідставно припинив нарахування плати за користування державним майном.

Таким чином, обставин, які б звільняли відповідача від сплати орендних платежів за договором № 1444/04 від 28.10.2004 р., під час судового розгляду, не встановлено.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла до висновку про те, що відповідачем порушені вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України та умови договору оренди № 1444/04 від 28.10.2004 р., внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати у загальній сумі 965 510, 42 грн. У відповідності до пункту 3.5 договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 120% річних від облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Згідно до розрахунку, наданого позивачем, сума пені становить 39 886, 18 грн. Розрахунок заборгованості і пені відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на законодавстві, підтверджуються належними і допустимими доказами, тому у суда першої інстанції не було законних підстав відмовляти в їх задоволенні.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно до частини 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України державне мито  за ставкою, встановленою для  подачі позовів і апеляційних скарг, у сумі 15 080, 04 грн.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2007 р. у справі № 11/104 –скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглесервіс” (83086, м. Донецьк, пл. Комунарів, 1, кімн. 48, банківські реквізити: Код за ЄДРПОУ 31907055, П/р № 26004127700 у ЗАТ „Донгорбанк”, м. Донецька, МФО 334970) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, банківські реквізити: Код за ЄДРПОУ 13511245) 965 510, 42 грн. заборгованості з орендної плати та 39 886, 18 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглесервіс” (83086, м. Донецьк, вул. Постишева, 30, кімн. 412, банківські реквізити: Код за ЄДРПОУ 31907055, П/р № 26004127700 у ЗАТ „Донгорбанк”, м. Донецька, МФО 334970) в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 15 080, 94 грн.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Донецької області.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          1. відповідачу

          1. третій особі

          1 у справу

          1 ДАГС