Постанова

від 25.01.2023 по справі 522/15351/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3660/23 , 22-ц/813/3664/23

Справа № 522/15351/20

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Пузанова Л. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Приходько Л.А.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року та ухвалу цього ж суду від 29 серпня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Рекрут Світлани Валеріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Реал Естейт», ОСОБА_3 провизнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності,

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Рекрут Світлани Валеріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Консоль ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Реал Естейт про визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 02.02.2004 року вона уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Консоль ЛТД договір пайової участі в будівництві, за умовами якого сторони зобов`язалися виконувати спільну діяльність з метою отримання правовстановлюючих документів, проектування будівництва та введення до експлуатації будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість її вкладу за договором становила 52 742 доларів США, які були внесені нею в касу ТОВ Фірма Консоль ЛТД частинами в національній валюті України- гривні по курсу НБУ на момент сплати та у строки, встановлені угодою. Відповідно до пункту 3.6.1 договору, їй як пайовику після закінчення будівництва виділяється частка в натурі, що складається з нежитлового приміщення у цокольному приміщенні загальною проектною площею 98,4кв.м.

18 грудня 2006 року на виконання умов договору їй передано у власність нежитлове приміщення загальною площею 98,4 кв. м., яке знаходиться на цокольному поверсі в будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , за поштовою адресою: АДРЕСА_2 , про що складено та підписано сторонами відповідний акт прийому-передачі.

Після передачі у власність об`єкта нерухомого майна, вона вільно, відкрито та безперешкодно ним користувалася, укладаючи договори на його користування. Останній договір, який є чинним на час звернення до суду, укладено нею з Приватним підприємством Сервісна компанія Комфорт-Одеса 01 грудня 2015 року.

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано на її ім`я в установленому законом порядку 24 липня 2019 року.

У 2020 році їй стало відомо про те, що Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь, на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2017 року, є власником нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв. м. та, вважаючи, що передані їй у власність нежитлові приміщення, належать йому, вимагає, щоб Приватне підприємство Сервісна компанія Комфорт-Одеса ці приміщення звільнило.

Із змісту судового рішення вона дізналася, що вказане нерухоме майно було отримане ПАТ Банк Київська Русь в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості перед ним Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Консоль ЛТД шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 30.09.2011 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Реал Естейт, якому, в свою чергу, це майно належало на праві власності згідно із свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року та акту прийому-передачі від 04.09.2007 року. Право власності ТОВ Фірма Реал Естейт на це майно було зареєстровано 22.10.2007 року Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації під номером 1355 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно- під номером 20734944.

Посилаючись на те, що договір пайової участі у фінансуванні будівництва, укладений 16.08.2005 року між ТОВ Фірма Консоль ЛТД та ТОВ Фірма Реал Естейт, є недійсним у зв`язку з тим, що відповідний об`єкт нерухомого майна вже був проданий їй, ОСОБА_1 , на підставі договору про пайову участь в будівництві від 02.02.2004 року, позивачка просила суд визнати вказаний правочин недійсним, витребувати із чужого незаконного володіння ПАТ Банк Київська Русь на її користь нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 98,4 кв. м.; скасувати реєстрацію права власності за ПАТ Банк Київська Русь на спірне нерухоме майно та скасувати запис про іпотеку за №20796093, який зареєстровано на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Калініною Н.В. 30.09.2011 року.

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із уточненою позовною заявою із зазначенням первісно визначених нею відповідачів та відповідача ОСОБА_3 . Вказала на те, що незважаючи на накладений 03.12.2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси в порядку забезпечення позову арешт на предмет спору, 14 грудня 2020року ПАТ Банк Київська Русь продало ОСОБА_3 спірне нежитлове приміщення, посвідчивши договір купівлі-продажу нотаріально. Наведена обставина вимагає внесення змін у вимоги щодо витребування належного їй нерухомого майна в частині особи відповідача. Крім того, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, а у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, компетентна особа проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Вчинення наведених реєстраційних дій відбувається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Посилаючись на зазначені норми права та на висновки Верховного Суду щодо їх застосування, позивачка просила суд визнати недійсним договір пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року за №1449/299-491 та акт прийому-передачі від 04.09.2007 року №385, які укладені між ТОВ Фірма Консоль ЛТД та ТОВ Фірма Реал Естейт; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101; припинити право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно та визнати право власності ОСОБА_1 на нього.

Ухвалами від 03 грудня 2020 року та від 04 січня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси за заявами позивачки застосував заходи забезпечення позову та наклав арешт на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв. м. та зареєстровано за ПАТ Банк Київська Русь, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

Ухвалою від 14 вересня 2021 року суд першої інстанції прийняв уточнену позовну заяву ОСОБА_1

23 серпня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ Банк Київська Русь в особі Уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь Рекрут С.В., ТОВ Фірма Консоль ЛТД, ТОВ Фірма Реал Естейт, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності залишено без задоволення.

24 серпня 2022 року представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Галайчук Ганна Сергіївна, звернулася до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову на підставі частини дев`ятої статті 158 ЦПК України (у зв`язку із ухваленням рішення щодо повної відмови у задоволенні позову).

Ухвалою від 29 серпня 2022 року суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року та ухвалою цього ж суду від 04 січня 2021 року, якими було накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268661651101.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович, просить ухвалені судом першої інстанції судові рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду зазначила, що висновки суду щодо безпідставності заявлених нею вимог зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та без належного мотивування.

Зокрема, вважаючи наданий нею у підтвердження права власності на спірне нерухоме майно договір про пайову участь в будівництві неукладеним через відсутність у неї оригіналу цього договору і ніби-то неналежне оформлення його копії та фінансових документів про сплату пайового внеску на користь ТОВ Фірма Консоль ЛТД , суд не зважив на її пояснення щодо вилучення у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спірне майно слідчим у кримінальному провадженні та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування цих документів для огляду при вирішенні спору, що виник між сторонами, чим позбавив її можливості здійснити захист порушених прав у судовому порядку належним чином. Вказує на те, що поставивши під сумнів дійсність цього договору, суд порушив встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину та не врахував, що жодна із сторін дійсність договору не заперечувала та належне їй право власності на спірне нерухоме майно не оспорила, як не оспорила і факт передачі їй цього майна відповідно до акту прийому-передачі від 18.12.2006 року, складеного та підписаного нею і представником ТОВ Фірма Консоль ЛТД та скріпленого печаткою останнього. Вважає, що тим самим суд фактично вийшов за межі позовних вимог.

Не погоджується скаржник і з висновком суду про те, що оцінка набуття банком у власність спірного нерухомого майна на підставі рішення господарського суду не надається у зв`язку з тим, що це є преюдиційним фактом та, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати від 02.11.2021 року, справа №917/1338/18 та від 03.07.2018 року, справа №917/1345/17, вказує на те, що позивачка, відповідачі- ТОВ Фірма Консоль ЛТД і ОСОБА_3 , не були учасниками господарської справи та щодо них не встановлені жодні преюдиційні факти, в той час як позивачка не оспорює правомірність набуття ПАТ Банк Київська Русь права власності на спірне нерухоме майно, а доводить, що ТОВ Фірма Консоль ЛТД не мала права ним розпоряджатися на користь ТОВ Фірма Реал Естейт, оскільки майнові права щодо цього нежитлового приміщення уже були відчужені ОСОБА_1 .

Вважає, що нею обрано ефективний спосіб захисту порушених прав власника, а висновок суду в цій частині є помилковим.

Доводи апеляційної скарги на ухвалу суду від 29 серпня 2022 року про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову зводяться до передчасності висновків суду щодо наявності підстав для такого процесуального рішення, так як законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог оскаржені позивачкою в апеляційному порядку.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, подану позивачкою на рішення суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства БАНК Київська Русь з ринку викладені в ній доводи не визнав. Висновки суду першої інстанції вважає правильними та такими, що відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, зокрема, положенням частини другої статті 388 ЦК України щодо можливості витребувати майно від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Звертає увагу на те, що позивачка, на думку Фонду, не підтвердила належними та допустимими доказами той факт, що саме вона є власником житлових приміщень, право власності на які ПАТ Банк Київська Русь набуло на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та зареєструвало в установленому законом порядку раніше, ніж це зробила ОСОБА_1 . Крім того, вказує на сплив позовної давності, як щодо вимог про визнання недійсними договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року, так і щодо вимог про витребування майна з володіння банку ( ОСОБА_3 ) та скасування реєстрації права власності банку ( ОСОБА_3 ) на це майно, про застосування якої було заявлено відповідачами.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок про те, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу суду задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду мотивовано тим, що позивачкою не підтверджено доказами факт порушення її права, за захистом якого вона звернулася до суду, оскільки суд дійшов висновку про відсутність доказів укладення нею договору на пайову участь та придбання спірного нежитлового приміщення; право власності банку було встановлено на підставі обставин, встановлених у рішенні господарського суду та не оцінюються судом, адже є преюдиційним фактом; спірне приміщення знаходиться у володінні позивача.

Підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову суд першої інстанції зазначив положення частин дев`ятої та десятої статті 158 ЦПК України (у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову).

В процесі розгляду справи суд встановив, що 02 лютого 2004 року між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено договір пайової участі в будівництві №4218/299-268(р), згідно з умовами якого учасники договору зобов`язалися сумісно діяти для досягнення загальної цілі: отримання правовстановлюючих документів, проектування, будівництво та введення в експлуатацію об`єкта по АДРЕСА_1 ).

При цьому ОСОБА_1 зобов`язалася в якості свого вкладу внести грошові кошти, загальна сума яких на день укладення договору становить еквівалент 52 742 доларів США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент оплати, частинами у визначені угодою строки.

ТОВ Консоль ЛТД зобов`язалося завершити будівництво об`єкта та виділити частку ОСОБА_1 у вигляді нежитлового приміщення на цокольному поверсі, загальною проектною площею 98,4кв.м. (визначеною за внутрішніми розмірами приміщень без оздоблення) в об`єкті (будинку АДРЕСА_3 ).

Відповідно до пунктів 3.6.1 та 3.12 договору факт поділу учасниками спільної часткової власності і передача ОСОБА_1 виділеної в натурі частки оформлюється підписаним сторонами актом про виконання договору, який не потребує нотаріального посвідчення. Достатнім підтвердженням участі ОСОБА_4 у будівництві об`єкта та наявності в неї прав на частку є: цей договір, підписаний сторонами та скріплений печаткою юридичної особи, та первинні документи (платіжні доручення, касові ордери, акти приймання-передачі чи накладні), що підтверджують внесення частки (паю) в повному обсязі та в межах визначених угодою строків (т.1, а. с. 13-18).

18 грудня 2006 року ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 склали та підписали акт приймання-передачі про виконання договору пайової участі у фінансуванні будівництва №4218/299-268(р) від 04 лютого 2004 року, відповідно до якого товариство виконало свої зобов`язання за договором і надало ОСОБА_1 нежитлове приміщення на цокольному поверсі загальною площею 98,4 кв.м. в будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ), (поштова адреса: АДРЕСА_2 .

В цей же день ТОВ Фірма Консоль ЛТД видала ОСОБА_1 довідку №437 про те, що між ними дійсно укладено договір про пайову участь в будівництві №4218/299-268(р) від 02 лютого 2004 року, згідно з яким внесено пайовий внесок в повному обсязі - в сумі, еквівалентній 52 742 доларів США , по об`єкту- будівельна адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2 ), (т.1 а. с.20, 21).

Обумовлене наведеним договором нежитлове приміщення, яке знаходиться за вказаною вище адресою, було передано позивачці фактично та перебуває у її володінні.

Так, 12.03.2007 року та 01.12.2015 року ОСОБА_1 уклала договір з ПП «Сервісна компанія «Комфорт», яким передала підприємству в тимчасове безоплатне користування приміщення цокольного поверху загальною площею 98,4 кв.м., що розміщене в будинку АДРЕСА_4 (т.1 а.с.24-25, 26-27).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.09.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 98,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 24.07.2019року. Реєстрацію права власності здійснив державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» Одеської області Корсун О.В. на підставі довідки №437 від 18.12.2006, договору №4218/299-268 (р) від 02.02.2004, акту прийому-передачі від 18.12.2006, технічного паспорту від 24.07.2019 (т.1 а. с.29-34).

Перелік наведенихдержавним реєстраторомдокументів,на підставіяких здійсненореєстрацію прававласності позивачкина спірненерухоме майно,відповідає визначеномупунктом 78Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від25.12.2015року №1127в редакціїпостанови від23.08.2016року №553,що діяластаном налипень 2019року,переліку документів,необхідних длядержавної реєстраціїправа власностіна окремеіндивідуально визначененерухоме майно(квартира,житлове,нежитлове приміщеннятощо),розміщене воб`єкті нерухомогомайна,будівництво якогоздійснювалося іззалученням коштівфізичних таюридичних осіб.Відповідно донаведеного пунктуПереліку власникомтакого майнаподаються: документ,що підтверджуєнабуття увласність особоюзакріпленого заособою об`єктаінвестування,передбачений законодавством(інвестиційнийдоговір,договір пропайову участь,договір купівлі-продажумайнових правтощо)та технічнийпаспорт наокреме індивідуальновизначене нерухомемайно (квартира,житлове,нежитлове приміщеннятощо).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року, ухваленим у справі №911/1201/16 задоволено позов ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку. В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» перед ПАТ «Банк «Київська Русь» за кредитним договором №10124-6/КЛ від 14.08.2008 року в розмірі 70 384 028 грн 71 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2011 за реєстровим №4217:- нежитлові приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ТОВ Фірма «Реал Естейт» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року №1449/29/491 та акту прийому-передачі від 04.09.2007 року №385, зареєстрованого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 22.10.2007 року під №1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно під №20734944, вартістю 1 407 388 грн. (без ПДВ) шляхом визнання права власності за ПАТ Банк «Київська Русь». Визнано за ПАТ Банк «Київська Русь» право власності на вищевказане майно (т.1 а. с.181-189).

З реєстраційної справи №1268661651101, копія якої надана на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що 31.05.2017 державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Одеської області Ковач В.П. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 97,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 за ПАТ «Банк «Київська Русь» на підставі наказу Господарського суду Одеської області №911/1201/16 від 24.04.2017, рішення суду №911/1201/16 від 06.04.2017 (т.1 а. с.85-128).

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» продало нежитлове приміщення загальною площею 97,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , 14 грудня 2020 року ОСОБА_3 , про що свідчить договір №GL22N019232/1 купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ланкевич Т.В. (т.2 а. с.18-21).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що з 14.12.2020 власником нежитлового приміщення загальною площею 97,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_3 (т.2 а. с.23-24).

Отже, нежитлове приміщення загальною площею 98,4 кв.м. та нежитлове приміщення загальною площею 97,5 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_2 , зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як два самостійні (окремі) об`єкти цивільно-правових відносин, власниками яких є відповідно - ОСОБА_1 (на нежитлове приміщення площею 98,4 кв.м.) та ПАТ "Банк "Київська Русь", наразі - ОСОБА_3 - на нежитлові приміщення загальною площею 97,5 кв.м.

Між власниками нежитлового приміщення загальною площею 98,4 кв.м. та нежитлового приміщення загальною площею 97,5кв.м., які розташовані на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_2 , виник спір, який полягає в тому, що кожен із них вважає себе власником наведеного нерухомого майна, стверджуючи, що це не різні об`єкти цивільно-правових відносин, а одне і те ж нежитлове приміщення.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.06.2020 підтверджується, що представник Банку «Київська Русь» Стрюкова І.О. звернулася до правоохоронних органів із заявою про застосування заходів правового характеру до групи невстановлених осіб, яка своїми шахрайськими діями заволоділа належним банку нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а. с.152).

Результати кримінального розслідування в матеріалах справи відсутні.

ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт-Одеса» та просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями, загальною площею 97,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом звільнення вказаних приміщень не пізніше 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили, про що свідчить ухвала Господарського суду Одеської області від 05.10.2020, якою відкрито провадження у справі №916/2805/20 (т.1 а. с.167-169).

Згідно ізвисновком судовоїбудівельно-технічноїекспертизи від22.06.2021року№105/2020,виходячи зпроведеного дослідженнядокументів,наявних внаданих матеріалахцивільної справита виконанняспівставлення інакладання схематичногоплану нежитловогоприміщення,площею 98,4кв.м.,яке належить ОСОБА_1 ,який міститьсяв копіїтехнічного паспорта,виготовленого ТОВНове БТІстаном на23.03.2021року,на схематичнийплан нежитловихприміщень,площею 97,5кв.м.,які належалиПАТ БанкКиївська Русь,який міститьсяв копіїтехнічного паспорта,виготовленого КПОМТІ таРОН станомна 08.09.2011року,експертом буловстановлено,що:розташування вбудівлі нежитловогоприміщення,площею 98,4кв.м.розташованого по АДРЕСА_2 ,яке належить ОСОБА_1 ,та відображенев копіїтехнічного паспорту,виготовленого ТОВ«Нове БТІ»станом на23.03.2021,відповідає розташуванню вбудівлі нежитловихприміщень,площею 97,5кв.м.,розташованих по АДРЕСА_2 ,які належалиПАТ «Банк«Київська Русь»,та яківідображені вкопії технічногопаспорта,виготовленого КП«ОМБТІ таРОН» станомна 08.09.2011року,а саме:цокольний поверх;-місце розташуванняосновних несучихконструктивних елементівнежитлового приміщення,площею 98,4кв.м.розташованого по АДРЕСА_2 ,яке належить ОСОБА_4 ,та відображенев копіїтехнічного паспорта,виготовленого ТОВ«Нове БТІ»станом на23.03.2021,відповідає місцюрозташування основнихнесучих конструктивнихелементів нежитлових приміщень,площею 97,5кв.м.,розташованих по АДРЕСА_2 ,які належалиПАТ «Банк«Київська Русь»,та яківідображені вкопії технічногопаспорта,виготовленого КП«ОМБТІ таРОН» станомна 08.09.2011року;-планувальне рішеннянежитлового приміщення,площею 98,4кв.м.розташованого по АДРЕСА_2 ,яке належить ОСОБА_1 ,та відображенев копіїтехнічного паспорта,виготовленого ТОВ«Нове БТІ»станом на23.03.2021,відповідає планувальномурішенню нежитловихприміщень,площею 97,5кв.м.,розташованих по АДРЕСА_2 ,які належалиПАТ «Банк«Київська Русь»,та яківідображені вкопії технічногопаспорта,виготовленого КП«ОМБТІ таРОН» станомна 08.09.2011року;-площа нежитловогоприміщення,розташованого по АДРЕСА_2 ,яке належить ОСОБА_1 ,та відображенев копіїтехнічного паспорта,виготовленого ТОВ«Нове БТІ»станом на23.03.2021,а саме:98,4кв.м.,не відповідає площі нежитлових приміщень, площею 97,5 кв.м., розташованих по АДРЕСА_2 , які належали ПАТ «Банк «Київська Русь», та які відображені в копії технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 08.09.2011року, а саме: 97,5 кв.м. (т.2 а. с.136-157).

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння

До такого висновку щодо поняття віндикаційного та негаторного позовів дійшов Верховний Суд, виклавши його у своїх постановах, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16, яка у справі №359/3373/16 вважала доцільним частково відступити від зазначеного висновку шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021року).

Висновки Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на встановлені судом обставини справи, приписи норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне нежитлове приміщення не може бути витребуваним позивачкою від відповідачів, оскільки воно не вибувало із її володіння та це має реєстраційне підтвердження, адже право власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та має загальну площу 98,4 кв.м. зареєстровано на її ім`я рішенням державного реєстратора в установленому законом порядку 29 липня 2019 року.

Фактично це нежитлове приміщення теж перебуває у володінні позивачки.

Правильним колегія суддів вважає також висновок суду першої інстанції про те, що відповідач- Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь набув право власності на нежитлове приміщення, яке позивачка вважає належним їй на праві власності, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин як статті 387 ЦК України, оскільки незаконність заволодіння цим майном можна підтвердити лише шляхом оскарження рішення господарського суду в установленому законом порядку, так і для витребування майна від добросовісного набувача (статті 388 ЦК України), оскільки майно не набуто банком шляхом укладення правочину з особою, яка не мала права його відчужувати.

Обґрунтовано, на думку колегії суддів, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.05.2019 року у справі №922/3707/17, зазначив про те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Разом з тим, оцінюючи надані позивачкою на підтвердження набуття нею права власності на предмет спору документи, суд першої інстанції не зважив на те, що за приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У підтвердження набуття права власності не спірне нерухоме майно позивачка надала суду, зокрема договір пайової участі в будівництві, презумпція правомірності якого визначена статтею 203 ЦК України, згідно із якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що за наведеними судом ознаками ( надана суду копія договору розміщена на шести окремих аркушах, які не прошиті та непронумеровані; відсутність оригіналу договору, який вилучений працівниками поліції та перебуває у експерта; а також висновки щодо виконання позивачкою умов цього договору) його недійсність як нікчемного правочину не вбачається , а дійсність цього договору жодною із сторін не оспорена та іншою стороною в договорі - ТОВ Фірма Консоль ЛТД, підтверджена, колегія суддів висновки суду щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і ТОВ Фірма Консоль ЛТД 02 лютого 2004 року договору про пайову участь в будівництві вважає такими, що підлягають виключенню із мотивувальної частини рішення, як такі, що виходять за межі предмета та підстав позову та є передчасними і необґрунтованими.

В решті частині доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та підлягають відхиленню із наведених вище підстав.

Не підлягає задоволенню і апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 29 серпня 2022 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року та від 04 січня 2021 року, якими було накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 97,5кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1268661651101.

Так, відповідно до положень частин дев`ятої та десятої статті 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Враховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні правові підстави зберігати заходи забезпечення цього позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частин першої та другої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами відбувається пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткова зміна апеляційним судом мотивувальної частини ухваленого судом першої інстанції рішення не призвела до зміни резолютивної частини цього рішення, підстави для зміни розподілу судових витрат, в тому числі на стадії апеляційного розгляду справи, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23 серпня 2022 року частково задовольнити.

Виключити із мотивувальної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року висновки щодо дійсності та факту укладення між позивачкою ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Консоль ЛТД 02 лютого 2004 року договору на пайову участь у будівництві.

В решті частині це ж рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 29 серпня 2022 року залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2022року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: Н. В. Орловська

Л.А. Приходько

Повний текст постанови складено 03 лютого 2023 року

Суддя Л. В. Пузанова