Ухвала

від 03.02.2023 по справі 522/13468/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

03.02.2023

Справа № 522/13468/21

Провадження № 1-кс/522/308/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року, у кримінальному провадженні №12021163500001408 від 02.07.2021 року,

встановив:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року, у кримінальному провадженні №12021163500001408 від 02.07.2021 року.

Клопотання про скасування арешту майна обґрунтовано тим, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту майно, так як належний ОСОБА_3 автомобіль був йому повернутий.

Учасники провадження були повідомлені про час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення судового засідання не заявляли.

Від потерпілого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 надійшла заява в якій вони просить клопотання розглядати за їх відсутності та яке просять задовольнити.

Відповідно ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Таким чином, вважаю, що оскільки учасники судового розгляду, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явилися, письмових заяв про відкладення розгляду клопотання не надали, клопотання має бути розглянуто у відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна, докази, на які посилається адвокат в обґрунтування вищевказаних вимог клопотання, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року, у кримінальному провадженні №12021163500001408 від 02.07.2021 року був накладений арешт на автомобіля Toyota Hilux, р/н НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить КНР ОСОБА_3 , з метою забезпечення запобігання ризиків його відчуження.

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного вищезазначеною ухвалою слідчого судді посилаючись на те, що належний ОСОБА_3 автомобіль був йому повернутий.

У грудні 2022 року належний ОСОБА_3 автомобіль було затримано у м. Мукачеве та повернуто йому.

Таким чином, слідчий суддею встановлено, що відпала необхідність у подальшому арешті на зазначений автомобіль у кримінальному провадженні №12021163500001408 від 02.07.2021 року, так як автомобіль повернутий власнику, в зв`язку з чим відсутня мета з якою слідчий суддя накладав арешт.

Слідчий суддявважає,що представником потерпілого доведено та стороною обвинувачення не спростовано, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, тому заявлене клопотання підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, слідчий суддя, враховуючи доводи клопотання та надані в його обґрунтування матеріали, а також вищевикладені приписи закону, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог вищевказаного клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року, у кримінальному провадженні №12021163500001408 від 02.07.2021 року, - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року, у кримінальному провадженні №12021163500001408 від 02.07.2021 року, на автомобіля Toyota Hilux, р/н НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить КНР ОСОБА_3 .

Виконання ухвали покласти на слідчого та прокурора-процесуального керівника кримінального провадження №12021163500001408 від 02.07.2021 року

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: