Рішення

від 17.01.2023 по справі 922/1527/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023м. ХарківСправа № 922/1527/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське" (92923, Луганська обл., сел. Новокраснянка, вул. Центральна, буд. 85А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська обл., смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50) про стягнення 902173,53 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Краснянське" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки № 139-СЗ від 05.03.2021 в сумі 902173,53 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2022 у справі № 922/1527/22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.11.2022 о 10:30.

08.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання призначеного на 08.11.2022 о 10:30 без участі уповноваженого представника позивача (вх. №13504).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі 922/1527/22 підготовче засідання відкладено на 22.11.2022 о 12:00.

21.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14572) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

21.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання призначеного на 22.11.2022 о 12:00 без участі уповноваженого представника позивача (вх. №14584).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2022 у справі 922/1527/22 підготовче засідання відкладено на 07.12.2022 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі 922/1527/22 підготовче засідання відкладено на 27.12.2022 о 10:30.

12.12.2022 через загальний відділ документообігу суду від представника позивача надійшла заява про надання доступу до електронного суду (вх. №16031).

26.12.2022 через загальний відділ документообігу суду від позивача надійшло клопотання проведення підготовчого засідання призначеного на 27.12.2022 о 10:30 без участі уповноваженого представника позивача (вх. №17186), в якому позивач зазначає, що ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву, не буде надавати відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1527/22 до судового розгляду по суті на 17.01.2023 об 12:00.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 17.01.2023 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 05.03.2021 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Краснянське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" було укладено Договір поставки № 138-C3, відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору .

Із обставин справи слідує, що на виконання Договору поставки № 139-C3 від 05.03.2021 року між постачальником і покупцем було укладено Додаткові угоди (та/або Специфікації) де сторонами було погоджено кількість, асортимент, ціну товару, умови його оплати і поставки. У зв`язку із цим були зареєстровані відповідні податкові накладні.

Так, позивачем (покупцем) була здійснена передоплата на загальну суму 2104064,53грн.

Проте відповідач (постачальник) частково здійснив поставку товару, а саме за видатковими накладними: №528 від 06.04.2021 на суму 474510,42 грн ; №748 від 07.04.2021 на суму 4761,00 грн; № 1307 від 06.05.2021 на суму 89076,00 грн; № 1837 від 09.08.2021 на суму 139622,70 грн; № 295 від 01.07.2022 на суму 236496,58 грн та № 302 від 05.07.2022 на суму 345014,64 грн.

При цьому, із обставин справи убачається, що постачальником коригувалась вартість товару у зв`язку із чим 02.02.2022 року вартість товару зменшено на 93519,45 грн., отже недопоставленого товару залишилось на 902173,53 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що останній, як покупець за спірним Договором належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем (постачальником) відповідно до договору поставки № 139-C3 від 05.03.2021 та специфікацій до нього в повному обсязі. Проте, товар не був поставлений у строк встановлений Договором, так само як і не були повернуті грошові кошти за оплачений але непоставлений товар, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 902173,53 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні до говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно із ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

У ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Відповідно до статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивачем вживалися заходи досудового врегулювання даного спору, а саме направлено відповідачу лист вимогу про повернення перерахованої попередньої оплати.

Проте, доказів повернення (сплати) грошових коштів (попередньої оплати) у розмірі 902173,53 грн. позивачу станом на момент розгляду справи відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 906/1176/17, в якій зазначено, що частина перша статті 664 ЦК України у сукупності з умовами поставки ЕХW Інкотермс 2010 передбачають обов`язок продавця протягом строку, встановленого договором для здійснення поставки, повідомити покупця про готовність товару до відвантаження та обов`язок покупця прийняти даний товар.

Проте відповідачем не надано суду жодних доказів того, що товар готовий до відвантаження позивачу, у належному місці, а також того, що позивач повідомлений про це. Також не надано будь-яких доказів виконання зобов`язання з поставки товару за спірним Договором поставки, зокрема видаткових накладних, підписаних обома сторонами.

Крім того позиція відповідача зводиться до фактичного погодження із наявною заборгованістю перед позивачем. При цьому посилаючись на приписи ст. 13 Закону України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. відповідач просить відстрочити сплату 902173,53 грн. на користь позивача, до моменту звільнення села Новокраснянка Кремінського району Луганської області та відновлення фінансового становища відповідача.

Вказана позиція відповідача, на оцінку суду, є необґрунтованою, так як підприємство відповідача не знаходиться на тимчасово окупованій території і в матеріалах справи відсутні докази того, що до діяльності підприємства відповідача застосовується особливості вказаного правового режиму.

За приписом статті 86 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім, переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" (62403, Харківська обл., смт. Бабаї, вул. Островського, буд. 50, код ЄДРПОУ 32227053) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краснянське" (92923, Луганська обл., сел. Новокраснянка, вул. Центральна, буд. 85А, код ЄДРПОУ 03738539) 902173,53 грн. заборгованості та 13532,60 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" січня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв