Постанова

від 25.01.2023 по справі 904/8395/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/8395/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022(колегія суддів: Кощеєв І.М., Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.)

у справі за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідачів: 1) Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу "Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету"; 2) Селянського (Фермерського) господарства "Луч", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східного офісу Держаудитслужби, про визнання незаконним рішення тендерного комітету щодо визначення переможця публічної закупівлі, визнання недійсним договору за результатами публічної закупівлі та зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за участю представників:

офісу Генерального прокурора - Гамор Н. В.,

відповідача-1 - Шпакова Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держеокадастру) до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу "Новомосковський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету" (далі - відповідач-1) та до Селянського (Фермерського) господарства "Луч" (далі - СФГ "Луч", відповідач-2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи з питань публічних закупівель Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету, оформленого протоколом засідання тендерного комітету Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету від 08.04.2021 № 425, про визнання цінової пропозиції СФГ "Луч" переможцем публічної закупівлі UA-2021-03-19-004271-b, оголошеної 19.03.2021;

- визнання недійсним договору про надання послуг від 27.04.2021 № 2021/4-1, укладеного між Новомосковським коледжем Дніпровського державного аграрно-економічного університету та СФГ "Луч" і додаткової угоди від 27.04.2021 № 1 до договору № 2021/4-1;

- зобов`язання СФГ "Луч" припинити будь-які дії щодо земельної ділянки державної форми власності загальною площею 298,2356 га, кадастровий номер 1223281500:01:009:0004 та звільнення її шляхом приведення у стан, що існував на момент укладення договору про надання послуг від 27.04.2021 № 2021/4-1.

2. Позовні вимоги Прокурора мотивовані тим, що з урахуванням обставин щодо обмеженої кількості техніки та трудових ресурсів є обґрунтовані сумніви у спроможності СФГ "Луч" виконати договір з надання повного комплексу з виробництва сільськогосподарської продукції (послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу) при обробці земельної ділянки Новомосковського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету. За таких обставин тендерна пропозиція СФГ "Луч" мала бути відхилена замовником під час розгляду та оцінки тендерних пропозицій. Отже, наявні підстави для визнання незаконним рішення тендерного комітету щодо визначення переможцем публічної закупівлі відповідача-2. В свою чергу основною ознакою спірного договору оренди є володіння та користування СФГ "Луч" земельною ділянкою для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва (посів, вирощування, збір та реалізація кукурудзи, соняшника озимої пшениці). Будь-яких інших умов, пов`язаних з використанням зазначеної земельної ділянки для навчальних і дослідних цілей, вирощування сільськогосподарських культур та інноваційної агротехнологічної діяльності, як це передбачено Положенням про коледж, договором не передбачено, а отже він суперечить вимогам Земельного Кодексу України та нормативно-правовим актам, які регламентують правовий режим використання майна, в тому числі земельних ділянок, закладів освіти.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Відповідно до пункту 1.1. Положення про Новомосковський коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету, затвердженого ректором Дніпровського державного аграрно-економічного університету 15.02.2018, коледж є відокремленим структурним підрозділом Дніпровського аграрного-економічного університету з окремими правами юридичної особи.

4. Коледж є державним навчальним закладом, структурним підрозділом державної установи, працює на засадах неприбутковості, є підпорядкованим Дніпровському державному аграрно-економічному університету та Міністерству освіти і науки України.

5. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Новомосковський коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету є користувачем земельної ділянки загальною площею 298,2356 га на підставі державного акта на право постійного користування землею, серія та номер 1-ДП № 005373, виданого 10.04.2001 Вільненською сільською радою Новомосковського району, кадастровий номер 1223281500:01:009:0004. Цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей. Власником зазначеної земельної ділянки є держава в особі ГУ Держгеокадастру.

6. Новомосковським коледжем Дніпровського державного аграрно-економічного університету 19.03.2021 на вебпорталі "Prozorro" (https://prozorro.gov.ua/) оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-03-19-004271-b ДК 021:2015 77110000-4- щодо закупівлі послуг, пов`язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу). Очікувана вартість закупівлі 2 304 000 грн 00 коп. Джерело фінансування Державний бюджет України (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-03-19-004271-b).

7. 27.04.2021 між Новомосковським коледжем Дніпровського державного аграрно-економічного університету (замовник) та СФГ "Луч" (виконавець) за результатами процедури закупівлі послуг укладено договір № 2021/4-1 про надання послуг. Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору ціна договору становить 1 199 000 грн 00 коп. Строк дії договору до 31.12.2021.

8. 27.04.2021 з необхідністю виправлення технічних/механічних помилок між Новомосковським коледжем Дніпровського державного аграрно-економічного університету та СФГ "Луч" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2021/4-1.

9. Відповідно до пункту 1.1. договору СФГ "Луч" зобов`язується за завданням замовника на свій ризик, власними силами, паливно-мастильними матеріалами, власним посівним матеріалом та добривом надавати послуги, пов`язані з обробітком земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу.

10. Пунктом 12.13. договору передбачено, що зібраний врожай є власністю замовника. Виконавець не має права розпоряджатися врожаєм до письмової вказівки замовника.

11. За твердженням відповідачів, не спростованим прокурором, договір про надання послуг від 27.04.2021 № 2021/4-1 наразі виконано в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів наданих послуг та квитанції про сплату ціни договору. При цьому, як зазначає відповідач-1, згідно з річним розписом асигнувань державного бюджету Міністерством освіти і науки України були погоджені (виділені) оплати витрат - окремі заходи з реалізації державних (регіональних) програм, які не віднесені до заходів розвитку, на суму 1 038 732,00 грн, тобто цей договір був погоджений на державному рівні в період складання бюджету державними підприємствами на 2021 рік (витрати на зазначений договір були закладені до річного бюджету). Разом з цим жодних робіт (послуг) на дату розгляду судової справи СФГ "Луч" за спірним договором на вказаній земельній ділянці не велось та не планувалось (оскільки договір виконано), земельна ділянка не передавалася СФГ "Луч", а отже, не може бути повернута фермерським господарством. Крім того, вже частково продано зерно, отримане за зазначеним вище договором, а гроші, одержані за реалізоване зерно, надійшли на казначейські рахунки (до державного бюджету) з метою погашення витрат коледжу (дефіцит в бюджеті).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2022 позов задоволено у повному обсязі.

13. Рішення суду мотивоване тим, що оспорювані рішення, договір про надання послуг та додаткову угода суперечать вимогам законодавства, а саме^ статті 16, пункту 1 частини першої статті 31, частині чотирнадцять статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі", а також статтям 95, 96, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Наведене свідчить про недійсність угод на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що земельна ділянка з огляду на умови спірного договору фактично використовується СФГ "Луч" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції). Вказані обставини унеможливлюють використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Отже, спірний договір суперечить положенням пункту "а" частини першої статті 96 ЗК України у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, господарський суд, пославшись на те, що у зв`язку з укладенням сторонами спірного договору на земельній ділянці державної форми власності перебувають особи, техніка та витратні матеріали (посівний матеріал, мінеральні добрива тощо) СФГ "Луч", та враховуючи відсутність між відповідачами акта приймання-передачі спірної земельної ділянки, дійшов висновку, що у цьому випадку припинення будь-яких дій щодо земельної ділянки та звільнення її шляхом приведення у стан, що існував на момент укладення спірного договору, є достатнім та вичерпним способам захисту у спірних правовідносинах.

Також місцевий господарський суд зазначив про підставність звернення прокурора з цим позовом.

14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що допущені під час проведення процедури закупівлі порушення Закону України "Про публічні закупівлі" та ЗК України є підставою вважати укладання спірного договору з порушенням вимог закону.

16. Проте апеляційний суд зазначив, що обраний прокурором спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права держави.

Так, договір наразі виконано в повному обсязі, земельна ділянка не передавалася СФГ "Луч", а отже, не може бути повернута фермерським господарством; гроші, отримані за реалізоване зерно, надійшли на казначейські рахунки (до державного бюджету) з метою погашення витрат коледжу.

Щодо позовної вимоги, пов`язаної із зобов`язанням СФГ "Луч" припинити будь-які дії щодо спірної земельної ділянки та звільнити її шляхом приведення у стан, що існував на момент укладення договору, то матеріали справи не містять доказів того, що останнє після закінчення дії договору продовжує надавати визначені договором послуги на спірній земельній ділянці, а її стан не відповідає стану, який існував на момент укладення договору.

Крім того, прокурор не зазначив розміру неефективно використаних бюджетних коштів та не заявляв вимог про відшкодування державі розміру понесених, на його думку, збитків.

Прокурор також не довів ні наявності інших потенційних учасників закупівлі, що могли б задовольнити потреби коледжу за менші кошти, ні наявність на ринку саме тоді більш вигідних для навчального закладу цінових пропозицій, незважаючи на те, що вказане є невід`ємною частиною для висновку про порушення прав держави, та, відповідно, про можливість задовольнити заявлені у справі вимоги через зазначені підстави.

У випадку визнання договору недійсним державний навчальний заклад буде змушений компенсувати господарству вартість послуг з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою, аніж на дату проведення тендеру. Отже, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки, - створюється ризик їх подальшого порушення.

Крім того, у разі визнання договору недійсним Новомосковський фаховий коледж вже не зможе оголосити новий тендер з меншою сумою забезпечення і укласти договір на більш вигідних умовах, оскільки послуги надані і спожиті.

Короткий зміст касаційної скарги

17. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

18. Скарга з посилання на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом норм чинного законодавства, зокрема статей 16, 216 ЦК України, а також ухваленням судового рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

19. Скаржник наголошує також на відсутності висновку Верховного Суду щодо можливості розгляду вимоги про визнання правочину недійсним, заявленої не стороною правочину та не на користь сторони правочину, якщо не заявлено вимогу про повернення виконаного за недійсним правочином. Правомірності відмови судом у задоволенні позовної вимоги про визнання правочину недійсним, у разі відсутності позовної вимоги про застосування реституції або обрання позивачем невірного , на думку суду, способу захисту права, порушеного недійсним правочином.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. Східний офіс Держаудитслужби у відзиві просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

21. Поданий Східним офісом Держаудитслужби відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із такого.

Відповідно до приписів частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно зі статтею 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина третя).

Отже, оскільки поданий Східним офісом Держаудитслужби відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак документа про сплату судового збору не додано, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив залишається без розгляду.

22. Відповідач-1 у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

23. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

25. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

26. У справі № 338/180/17, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про стягнення безпідставно одержаних коштів і зустрічний позов про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду. Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що суди, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, помилково дійшли висновку про необхідність задоволення вимоги відповідача про визнання укладеним договору підряду. Встановивши, що дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, з метою ефективного захисту порушеного права відповідача суди мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання сторонами вказаного договору, а саме: задовольнити вимогу відповідача про стягнення з позивача різниці між перерахованим позивачем авансом і вартістю доставлених брусів та відмовити в задоволенні вимоги про визнання укладеним договору підряду.

27. У справі № 905/1926/16, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про зобов`язання приватного акціонерного товариства виконати умови укладеного з акціонерним товариством договору, а саме: прийняти виконання зобов`язань за договором шляхом надання акціонерному товариству актів приймання-передачі електроенергії за зазначені в позові періоди, на відповідну кількість і вартість електроенергії. Позов мотивовано тим, що бездіяльність відповідача зі своєчасного підготування та підписання актів приймання-передачі електричної енергії порушує права та охоронювані законом інтереси позивача та створює перешкоди у здійсненні позивачем бухгалтерського обліку господарських операцій з продажу електроенергії, розрахунків податкових зобов`язань перед бюджетом.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога позивача про зобов`язання надати акти приймання-передачі електроенергії не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача. Отже, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про можливість розгляду таких вимог у господарському суді. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

28. У справі № 569/17272/15-ц, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов фізичної особи та товариства з обмеженою відповідальністю про зобов`язання відповідача здійснити публікацію про порушення авторських прав на офіційному сайті відповідача та стягнути суму компенсації за використання твору.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовної вимоги фізичної особи про зобов`язання відповідача опублікувати повідомлення про порушення останнім авторських прав фізичної особи у зв`язку з доведеністю позовних вимог в цій частині. В частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі, оскільки не виконані передбачені процесуальним законом умови процесуальної співучасті у цій справі. Предметом спору не є однорідні права позивачів: фізичній особі належить особисте немайнове право, а товариству з обмеженою відповідальністю - виключне майнове. При цьому і належні способи захисту позивачів є різними.

29. У справі № 910/3907/18, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання недійсними проведених електронних торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не вправі було відчужувати його майно, оскільки судом в межах кримінальної справи покладено обов`язок на Агентство щодо управління рухомим майном шляхом забезпечення його збереження, а не шляхом продажу. Водночас задоволення жодної з вимог, заявлених позивачем, не приведе до поновлення майнових прав позивача. Зазначене свідчить про те, що позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

30. У справі № 381/622/17, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про стягнення з банку заборгованості за договором банківського вкладу.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації (якщо такий вкладник не звертався до Фонду чи його уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до реєстру вкладників або реєстру акцептованих вимог кредиторів банку), може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за відповідним договором банківського вкладу. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов`язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації. Таке рішення суду є підставою для звернення вкладника за Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, а вимог на суму, що перевищують гарантоване Фондом відшкодування, - до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначене рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку на користь вкладника заборгованості за договором банківського вкладу на таку черговість не впливає і не змінює її.

Оскільки у судах першої й апеляційної інстанцій банк не спростував викладених позивачем обставин, зокрема щодо наявності і розміру заборгованості за договором банківського вкладу, Велика Палата Верховного Суду погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення на користь позивача суми вкладу і відсотків за користування ним.

31. З наведеного вбачається, що у справі, яка переглядається, та у зазначених вище справах, наведених скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження, різні предмети та підстави позовів, різна фактично-доказова база, тому посилання скаржника на подібність правовідносин у названих справах є помилковим.

32. Щодо посилання скаржника на висновок, викладений у зазначених вище постановах, стосовно того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції наголосив, що обраний прокурором спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права держави саме з урахуванням конкретних обставин справи, змісту порушеного права та характеру його порушення. Такий висновок суду апеляційної інстанції не протирічить висновку, викладеному у зазначених вище постановах.

33. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

34. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

35. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

36. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості розгляду вимоги про визнання правочину недійсним, заявленої не стороною правочину та не на користь сторони правочину, якщо не заявлено вимоги про повернення виконаного за недійсним правочином.

37. Проте, у справі № 925/929/19 розглядався позов прокурора в інтересах держави до сільської ради та фермерського господарства про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між сільською радою та фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у цій справі зазначила, що відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, як установив суд апеляційної інстанції, прокурор у 2018 році звертався до ГУ Держгеокадастру щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, однак цей орган не вчинив жодних дій щодо звернення до суду, тому прокурор правомірно подав позов до суду, проте позивачем мав зазначити відповідний орган Держгеокадастру.

38. Отже, висновок Верховного Суду щодо можливості розгляду вимоги про визнання правочину недійсним, заявленої не стороною правочину та не на користь сторони правочину, якщо не заявлено вимоги про повернення виконаного за недійсним правочином, є.

39. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності відмови судом у задоволенні позовної вимоги про визнання правочину недійсним, у разі відсутності позовної вимоги про застосування реституції або обрання позивачем невірного, на думку суду, способу захисту права, порушеного недійсним правочином.

40. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підстав для надання правового висновку немає, оскільки наведені в касаційній скарзі аргументи відповідача зводяться передусім до заперечень встановлених судами обставин, тобто, доводи прокурора спрямовані на переоцінку обставин даної справи і не свідчать про наявність підстав для формування висновку щодо питання застосування норм права.

41. Водночас з тексту постанови апеляційної інстанції вбачається, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права держави, тобто неефективного способу захисту.

42. Звідси касаційна скарга в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованою.

43. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

44. Колегія суддів вважає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

46. За змістом частини першої статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга).

47. Враховуючи вищенаведене, постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

48. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 904/8395/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач