Постанова

від 31.01.2023 по справі 913/443/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 913/443/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

прокурор: Голуб Є.В.

позивачів-1-3: не з`явились

відповідачів-1-3: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Согдіана"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021

та рішення Господарського суду Луганської області від 24.05.2021

у справі № 913/443/20

за позовом Керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі:1. Кремінської міської ради Луганської області; 2. Луганської обласної державної адміністрації (Луганської обласної військово-цивільної адміністрації); 3. Державної архітектурно-будівельної інспекції України

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Согдіана"; 2. Сільськогосподарського приватного підприємства "СКС-Агро"; 3. Виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області

про скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, розірвання договору на право тимчасового користування землею, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішення про визнання права власності, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Керівник Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі (1) Кремінської міської ради (далі - Міськрада, позивач 1), (2) Луганської обласної державної адміністрації (Луганської обласної військово-цивільної адміністрації) (далі - Луганська ОДА, позивач 2) та (3) Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція, позивач 3) до (1) Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Согдіана» (далі - ТОВ «Согідана», відповідач 1), (2) Сільськогосподарського приватного підприємства «СКС-Агро» (далі - СПП «СКС-Агро», відповідач 2), (3) Виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області (далі - Виконком, відповідач 3) про:

1) скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації №ЛГ 142152230600 від 11.08.2015, №ЛГ 200152580298 від 15.09.2015, №ЛГ 142153451157 від 11.12.2015, №ЛГ 142150340307 від 04.02.2015 та №ЛГ 14111113634 від 26.12.2011, зареєстрованих в Інспекції;

2) скасування рішення Виконкому від 03.02.2012 №21 «Про визнання права власності на гостьовий будинок по вул. Санаторна, 11а, у м. Кремінна за СПП «СКС-Агро»;

3) припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно а саме: за номером 13181372 від 02.02.2016, гостьовий будиночок №11г; за номером 11832028 від 27.10.2015, гостьовий будиночок №11в; за номером 11679233 від 15.10.2015 гостьовий будиночок №11б; за номером 9626482 від 05.05.2015, гостьовий будиночок з господарськими будівлями та спорудами №11; за номером 36199114 від 14.03.2012, гостьовий будиночок №11а;

4) розірвання договору на право тимчасового користування землею від 08.07.1998 № 317, укладеного між Міськрадою та ТОВ «Согдіана» (далі - договір від 08.07.1998);

5) зобов`язання СПП «СКС-Агро» звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 4421610100:14:001:0019) площею 2,0729 рекреаційного призначення у м. Кремінна по вул. Санаторна за межами населеного пункту (далі - земельна ділянка) від самочинно забудованого об`єкту нерухомого майна, а саме гостьового будиночку №11а;

6) зобов`язання ТОВ «Согдіана» повернути Луганській ОДА земельну ділянку;

7) зобов`язання ТОВ «Согдіана» звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: гостьового будиночку з господарськими будівлями та спорудами №11 та гостьових будиночків №11б, №11в, №11г.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що зареєстровані за відповідачами 1 та 2 спірні гостьові будиночки підпадають під ознаки самочинного будівництва, оскільки збудовані на земельній ділянці, не відведеній компетентним органом у встановленому законом порядку для відповідних цілей, а також забудовниками не отримано дозвіл власника землі - Луганської ОДА на зведення на ній нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.05.2021 (суддя Зюбанова Н.М.) позовні вимоги задоволені частково, визнано недійсним рішення Виконкому від 03.02.2012 №21; припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності відповідача-2 на гостьовий будиночок №11а у м. Кремінна по вул. Санаторна, 11а; зобов`язано СПП «СКС-Агро» звільнити земельну ділянку від самочинно забудованого об`єкту нерухомого майна, а саме гостьового будиночку №11а. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції констатував, що органом місцевого самоврядування не надавав згоди орендарю земельної ділянки (відповідачу-1) на будівництво жилих та інших будівель і споруд, а за договором від 08.07.1998 земельна ділянка надавалась тільки для утримання бази відпочинку. У зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), наявні правові підстави для скасування реєстрації декларацій відповідача-1 про готовність об`єктів до експлуатації. Однак, розглянувши заяву відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог прокурора на підставі ст. 267 ЦК України через пропуск позовної давності. У зв`язку з чим не підлягають задоволенню й похідні від наведених вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на гостьові будиночки №№11, 11г, 11в, 11б.

Безпідставною є і вимога розірвання договору від 08.07.1998, оскільки прокурором не доведено стверджуваного ним факту нецільового використання ТОВ "Согдіана" земельної ділянки та, як наслідок, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про зобов`язання відповідача-1 звільнити та повернути Луганській ОДА земельну ділянку.

Разом з тим підлягають задоволенню позовні вимоги, звернуті до СПП «СКС-Агро», оскільки зареєстрований за відповідачем-2 гостьовий будиночок 11а є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України як такий, що збудований на земельній ділянці, не відведеній компетентним органом у встановленому законом порядку для відповідних цілей, а також без отримання дозволу власника землі на зведення нерухомого майна.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 (колегія суддів: Попков Д.О. - головуючий, Стойка О.В., Барбашова С.В.) рішення суду першої інстанції скасовано частково та викладено його резолютивну частину в редакції постанови. Позов задоволений частково:

- скасовано реєстрацію декларацій про готовність об`єкта до експлуатації №ЛГ 142152230600 від 11.08.2015, №ЛГ 200152580298 від 15.09.2015, №ЛГ 142153451157 від 11.12.2015, №ЛГ 142150340307 від 04.02.2015 та №ЛГ 14111113634 від 26.12.2011, зареєстрованих у Інспекції;

- визнано недійсним рішення Виконкому від 03.02.2012 №21;

- припинено право власності та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: за номером 13181372 від 02.02.2016, гостьовий будиночок №11г; за номером 11832028 від 27.10.2015, гостьовий будиночок №11в; за номером 11679233 від 15.10.2015 гостьовий будиночок №11б; за номером 9626482 від 05.05.2015, гостьовий будиночок з господарськими будівлями та спорудами №11; за номером 36199114 від 14.03.2012, гостьовий будиночок №11а;

- розірвано договір від 08.07.1998;

- зобов`язано СПП «СКС-Агро» звільнити земельну ділянку від самочинно забудованих об`єктів нерухомого майна, а саме гостьового будиночку №11а;

- зобов`язано ТОВ «Согдіана»: повернути Луганській ОДА земельну ділянку; звільнити земельну ділянку від самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: гостьового будиночку з господарськими будівлями та спорудами №11 та гостьових будиночків №11б, №11в, №11г.

У задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міськради відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Інспекції закрито.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Виконкому №1002 від 19.09.1997 ТОВ «Согдіана» надано у тимчасове користування на умовах оренди строком на 50 років земельну ділянку для утримання бази відпочинку в районі санаторію «Озерний».

08.07.1998 між Міськрадою та ТОВ «Согдіана» укладено договір на право тимчасового користування землею (з урахуванням доповнень №1), за умовами якого Міськрада передає, а відповідач-1 приймає в тимчасове користування земельну ділянку для утримання бази відпочинку в районі санаторію «Озерний» строком на 50 років.

На виконання розпорядження Кремінської районної державної адміністрації від 30.12.2008 №893 між Кремінською районною державною адміністрацією та ТОВ «Согдіана» було укладено договір оренди від 12.01.2009 цієї ж самої земельної ділянки, який був визнаний недійсним за рішенням Господарського суду Луганської області 12.11.2009 у справі №16/179пд.

29.11.2011 Інспекцією зареєстровано подану ТОВ «Согдіана» декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛГ 08111088817 на об`єкті гостьовий будинок на базі відпочинку «Лісова поляна». У розділі 14 цієї декларації, який передбачає відомості про земельну ділянку замовник зазначив договір оренди землі від 13.10.1997 з доповненнями, зареєстрований ДП «Центром державного земельного кадастру» 17.01.2006 за № 216101/010642200002.

26.12.2011 Інспекцією зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ЛГ 14111113634 гостьового будинку на базі відпочинку «Лісова поляна» (адреса: м. Кремінна, вул. Санаторна, 11-а), яка подана ТОВ «Согдіана» на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛГ 08111088817 від 29.11.2011.

Рішенням Виконкому №21 від 03.02.2012 визнано за СПП «СКС-Агро» право власності на гостьовий будинок по вул. Санаторній, 11-а у м. Кремінна, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності останнього на це майно.

У подальшому Інспекцією були зареєстровані подані ТОВ «Согдіана» декларації про готовність об`єкта до експлуатації:

- 04.02.2015 за №ЛГ 142150340307 щодо гостьового будиночку №11 з господарськими будівлями бази відпочинку «Лісова поляна».;

- 11.08.2015 за №ЛГ 142152230600 щодо гостьового будиночку 11-б з господарською спорудою на базі відпочинку «Лісова поляна»;

-11.12.2015 за №ЛГ 142153451157 щодо гостьового будиночку 11-г та на базі відпочинку «Лісова поляна»;

- 15.09.2015 за №ЛГ 200152580298 щодо гостьового будиночку 11-в із спорудою бази відпочинку «Лісова поляна».

У всіх наведених деклараціях зазначено, що земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору оренди землі від 08.07.1998.

У листах Міськради №03-06-02/1538 від 23.06.2020 та Кремінської районної державної адміністрації №17-1/1292 від 22.06.2020 вказані особи повідомили, що ними не видавались розпорядчі акти/рішення чи інші документи щодо погодження будівництва зазначених вище об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (з кадастровим номером 4421610100:14:001:0019).

Суд апеляційної інстанції констатував, що на підставі договору від 08.07.1998 відповідачу-1 земельну ділянку було надано в користування виключно для утримання бази відпочинку, а дозволів на забудову земельної ділянки ні орендодавцем ні власником не надавалось, що зумовлює кваліфікацію спірних гостьових будиночків у якості самочинного будівництва. Зареєстроване за відповідачем-1 право власності на гостьові будиночки не спростовує факту самочинності їх будівництва, оскільки останнім не дотримало встановленого ч. 3 ст. 376 ЦК України спеціального порядку набуття права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості. Отже, відповідач-1 не набув права власності, на спірне майно, яке було безпідставно за ним зареєстроване.

Доведення факту використання ТОВ «Согдіана» земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договору від 08.07.1998, є підставою для розірвання такого договору в порядку ст. 32 Земельного кодексу України.

Апеляційний суд також установив, що земельна ділянка належить до державної форми власності, а її розпорядником є Луганська ОДА. Перебування протиправно збудованих відповідачем-1 на не відведеній для цієї мети земельній ділянці об`єктів самочинного будівництва являє собою триваюче правопорушення, а власник земельної ділянки може заявити позов про захист порушеного права на землю протягом усього періоду порушення. У зв`язку з чим на вимоги прокурора в інтересах Луганської ОДА не розповсюджується позовна давність.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах Міськради, то остання хоча і виступала стороною договору від 08.07.1998, проте не має у спірних правовідносинах порушеного права та охоронюваного законом інтересу щодо земельної ділянки державної власності.

У свою чергу Інспекція, як контролюючий орган є суб`єктом владних повноважень, який здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Таким чином позовні вимоги прокурора в інтересах такого органу, який діє в межах своїх владних повноважень, не належить до господарської юрисдикції та повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, ТОВ "Согдіана" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник зазначає, що унаслідок неналежної оцінки зібраних у справі доказів та неправильного застосування статей 50, 52 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 651 ЦК України суди дійшли помилкового висновку про використання відповідачем-1 земельної ділянки не за цільовим призначенням внаслідок самочинного будівництва на ній нерухомого майна, тобто допущення істотного порушення умов договору оренди, та, як наслідок, наявність підстав для розірвання договору від 08.07.1998.

Також скаржник стверджує, що на спірні правовідносини щодо розірвання договору оренди, який не є негаторним позовом, поширюється загальна позовна давність, а отже апеляційний суд мав застосувати до цих вимог ст. ст. 257, 267 ЦК України та наслідки спливу позовної давності.

З огляду на наведене ТОВ "Согдіана" вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених вище норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ ВКФ "Согдіана" з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 15.12.2021.

ТОВ ВКФ "Согдіана" 08.12.2021 подано доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник просить поновити строк на подання такого доповнення у зв`язку з ознайомленням зі змістом постанови лише 16.11.2021 після ознайомлення з матеріалами справи та перебуванням представника скаржника на лікарняному до 08.12.2021.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що подане скаржником доповнення до касаційної скарги в силу положень ч. 1 ст. 298 ГПК України могло бути подане виключно протягом строку на касаційне оскарження. Так, повний текст постанови був виготовлений 27.09.2021, у той же день направлений до Єдиного державного реєстру судових рішень та на адресу скаржника (відмітка канцелярії суду на зворотному боці постанови). Первісно подана касаційна скарга ТОВ "Согдіана" залишена без руху ухвалою Суду від 26.10.2021 і скаржнику було надано можливість належним чином визначити підстави касаційного оскарження. Виявлені касаційним господарським судом недоліки касаційної скарги були усунуті скаржником 08.11.2021 шляхом її викладення в новій редакції. Позаяк касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ТОВ "Согдіана" було відкрито за ухвалою від 29.11.2021, межі касаційного перегляду визначено, наведені скаржником причини пропуску строку на подання доповнень до касаційної скарги визнані Судом не поважними, врахування таких доповнень є неможливим.

17.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу (надісланий поштою 15.12.2021), у якому прокурор вказує на здійснення відповідачем-1 самочинного будівництва нових об`єктів нерухомості на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети та без дозволу власника земельної ділянки державної форми власності на таке будівництво. У зв`язку з чим вважає висновки апеляційного суду законними та обгрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

17.12.2021 через систему Електронний суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Міськради надійшов відзив на касаційну скаргу, який Верховний Судом залишається без розгляду з огляду на приписи ст. 118 ГПК України як такий, що поданий поза межами встановленого Судом процесуального строку.

Ухвалою Суду від 07.02.2022 зупинено касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3166/20, яке було поновлено за ухвалою Суду від 07.12.2022.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судами, зокрема ч.1 ст. 32, ст.ст. 50, 52 Земельного кодексу України, ч.2 ст. 651 ЦК України. За доводами скаржника суди не встановили істотного порушення ТОВ «Согдіана» умов договору від 08.07.1998 внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а отже дійшли помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договору. Також за доводами скаржника на правовідносини щодо розірвання договору оренди, який не є негаторним позовом, поширюється загальна позовна давність, а отже апеляційний суд мав застосувати до цих вимог ст. ст. 257, 267 ЦК України та наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Позов прокурора у даній справі спрямований на захист прав власника земельної ділянки - Луганської ОДА, порушення яких відбулося внаслідок самовільного зведення відповідачем-1 на земельній ділянці об`єктів нерухомості. Отже, головним питанням даного спору є те, чи є розташовані на земельній ділянці літні будиночки об`єктами самочинного будівництва та чи набув відповідач-1 у встановленому порядку право власності на збудоване ним нерухоме майно.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що власником та розпорядником земельної ділянки державної власності рекреаційного призначення, на якій розташоване зареєстроване за відповідачем-1 нерухоме майно, є Луганська ОДА, яка не надавала згоди на забудову земельної ділянки і така ділянка не відводилась відповідачу-1 для будівництва нерухомого майна.

Отже, зведене відповідачем-1 нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України, а в силу спеціального застереження, наведеного в ч. 2 цієї статті, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (визнання права власності за рішенням суду за умов надання власником земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване майно).

Також за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 сама по собі державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

За встановленими у даній справі обставинами ТОВ «Согдіана» не набуло право власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно у порядку, встановленому ст. 376 ЦК України, що і мало наслідком задоволення позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах власника земельної ділянки - Луганської ОДА, у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав власника.

Оскільки спір у даній справі виник між власником землі - Луганською ОДА та ТОВ «Согдіана», СПП «СКС-Агро» щодо законності зведення на земельній ділянці зареєстрованих за відповідачами об`єктів нерухомості, то обставина укладення між Міськрадою (яка за встановленими обставинами не має речових прав на земельну ділянку) та ТОВ «Согдіана» договору від 08.07.1998 жодним чином не впливає на можливість захисту власником (Луганською ОДА) порушених відповідачами прав на земельну ділянку, а тому оцінка цього договору судом у будь-якому випадку не має правового значення для вирішення спору у цій справі.

За таких обставин відсутні підстави для формування Верховним Судом окремого правового висновку про застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст. 32, ст.ст. 50, 52 Земельного кодексу України, ч.2 ст. 651 ЦК України.

З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє і посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 257, 267 ЦК України, оскільки доводи касаційної скарги у цій частині також стосуються тільки позовних вимог про розірвання договору від 08.07.1998, результат розгляду яких не впливає на правильність вирішення спору у цій справі.

Враховуючи викладене, підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч.2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду з цієї підстави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням положень ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови в межах заявлених скаржником доводів.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Согдіана" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №913/443/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.