Ухвала

від 24.01.2023 по справі 910/6042/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6042/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н.О., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Касьяна А. О. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача-1 - Гонтар Г. А. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третя особа - не з`явилися,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (судді: Тищенко А. І. - головуючий, Агрикова О. В., Скрипка І. М.) у справі

за позовом Генерального прокурора в інтересах держави в особі: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Національного банку України,

до: 1) Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С. Інвест",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси",

про визнання недійсним результату аукціону, договору купівлі-продажу та договору відступлення прав вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Генеральний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" (далі - ПАТ "Банк Столиця"), Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С. Інвест" (далі - ТОВ "І.С. Інвест") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" (далі - ТОВ "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт") про визнання недійсним аукціону з продажу прав вимоги та договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015, а також договору відступлення права вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ліквідатор ПАТ "Банк Столиця" Оніщенко С. К. своїми діями заподіяв Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збитки на суму 29 060 352,13 грн, оскільки Оніщенко С.К., будучи службовою особою Національного банку України, уповноваженою на виконання функцій ліквідатора ПАТ "Банк Столиця", неналежно виконуючи свої службові обов`язки щодо забезпечення найбільш ефективного продажу активів банку, здійснив продаж майна, а саме забезпечених заставою прав вимог банку на суму 34 236 690,66 грн за кредитним договором від 19.09.2007 № 19/07-К до позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення" (далі - ТОВ "Укрметалзабезпечення") та за кредитним договором від 26.12.2007 № 24/07-К до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп" (далі - ТОВ "Альтернатива Груп") за заниженою вартістю в сумі 68 186,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 (суддя Алєєва І. В.) у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у позові в частині визнання недійсними аукціону з продажу прав вимоги та договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015, суд першої інстанції дійшов висновку про: 1) преюдиційність обставин, встановлених за результатами розгляду справи № 910/19729/16 з урахуванням розгляду заяви за нововиявленими обставинами, враховуючи, що предмет розгляду у даній справі є ідентичним із справою № 910/19729/16; 2) відсутність у справі № 910/19729/16 та у наданих матеріалах доказів щодо порушення інтересів держави.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 05.04.2016 № 05/04/16 суд зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт наявності спричинення шкоди інтересам держави та суспільства, укладеним між ТОВ "І.С. Інвест" та ТОВ "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" договором відступлення права вимоги від 05.04.2016 № 05/04/16.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсними результати відкритих торгів (аукціону) з продажу майна ПАТ "Банк Столиця", проведеного 05.01.2015 Товарною біржою "Перша Товарна Біржа" (далі - ТБ "Перша Товарна Біржа"), оформлених протоколом від 05.01.2015 № 01-01/15, лот № 1; визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 12.01.2015 між ПАТ "Банк Столиця" в особі ліквідатора від Національного банку України і ТОВ "І.С. Інвест"; визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 05.04.2016 № 05/04/16, укладений між ТОВ "І.С. Інвест" та ТОВ "Ісаахар-Зевулун Імпорт-Експорт".

Постанову мотивовано тим, що спірний договір купівлі-продажу прав вимоги, який укладено з порушення вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства від 28.08.2001 № 369, є таким що порушує інтереси держави та спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, що призвело до завдання збитків державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 29 060 352,13 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Столиця" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 16.01.2019 у справі № 918/1271/16, від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц, від 21.11.2018 у справі № 465/650/16-ц щодо застосування положень частин 1- 3, 5 ,6 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України.

Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував преюдиційність обставин, що встановлені під час розгляду судової справи № 910/19729/16; предмет розгляду справи № 910/6042/21, яка розглядається, є ідентичним предмету розгляду справи № 910/19729/16, і позовні вимоги заявлені з тих самих підстав; до того ж у справі № 910/19729/16, ідентичній справі № 910/6042/21, рішеннями суду, які набули законної сили, зазначено про відсутність у матеріалах справи доказів щодо порушення інтересів держави і суспільства, укладенням спірних договорів купівлі-продажу прав вимоги 12.01.2015 і відступлення права вимоги від 05.04.2016.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Банк Столиця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/6042/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.12.2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2022 постановлено здійснити розгляд справи № 910/6042/21 у судовому засіданні 27.12.2022, оскільки розгляд справи 20.12.2022 не відбувся у зв`язку зі стабілізаційним відключенням у приміщенні Суду електроенергії.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.12.2022 відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ "Банк Столиця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/6042/21 на 24.01.2023.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі №910/6042/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Могил С. К.

Суди встановили такі фактичні обставини

05.01.2015 за замовленням ліквідатора ПАТ "Банк Столиця" Оніщенка Сергія Костянтиновича ТБ "Перша Товарна Біржа" провела аукціон із продажу прав грошових вимог (загальна сума грошових вимог 34 236 690,66 грн) ПАТ "Банк Столиця" до ТОВ "Укрметалзабезпечення" за кредитним договором від 19.09.2007 № 19/07-К та ТОВ "Альтернатива Груп" за кредитним договором від 26.12.2007 № 24/07-К, виконання яких (прав вимоги) забезпечено згідно з договорами застави товарів в обороті від 25.11.2008 № 19/07-K-2Z і № 24/07-K-4Z, заставодавцем за якими є Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" (далі - ТОВ "Торговий дім "Ресурси").

За результатом аукціону право на придбання зазначених прав вимоги (загальна сума грошових вимог 34 236 690, 66 грн) одержало ТОВ "І.С. Інвест" за ціною 68 186, 80 грн, про що було складено протокол публічних торгів (аукціону) ТБ "Перша Товарна Біржа", лот від 05.01.2015 № 1.

12.01.2015 між ПАТ "Банк Столиця" в особі ліквідатора Оніщенка С. К. та ТОВ "І.С. Інвест" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.

05.04.2016 зазначені права вимоги на загальну суму 34 236 690,66 грн ТОВ "І.С. Інвест" відступило на користь ТОВ "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт" на підставі договору відступлення права вимоги № 05/04/16.

Генеральний прокурор зазначає, що результат зазначеного аукціону та укладені внаслідок його проведення договори від 12.01.2015 та 05.04.2016 є такими, що підлягають визнанню недійсними.

Прокурор звернув увагу суду, що у зв`язку із встановленням доказів про зловживання Оніщенком С. К. йому 29.03.2019 повідомлено про підозру, а 24.12.2019 обвинувальний акт направлено до суду. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 підтверджено зазначені обставини, а ліквідатора ПАТ "Банк Столиця" Оніщенка С. К. звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Прокурор наголошує, що в силу пункту 10.2 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369, вибір способів продажу активів банку здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор виставляє для продажу активи банку за ринковою вартістю, визначеною незалежним оцінювачем.

Із протоколу № 01-01/15 аукціону з продажу майна ПАТ "Банк Столиця" від 05.01.2015 та договору від 12.01.2015 вбачається, що на аукціоні продавалися права грошових вимог ПАТ "Банк Столиця" до ТОВ "Укрметалзабезпечення" та ТОВ "Альтернатива Груп" з урахуванням того, що вони забезпечені заставою ТОВ "Торговий дім "Ресурси".

Із двох звітів про незалежну оцінку від 20.08.2014, виконаних суб`єктом підприємницької діяльності Черновим А. В., якими була визначена вартість зазначених прав вимоги для проведення аукціону, вбачається, що оцінка вартості цих прав вимоги була здійснена оцінювачем без урахування того, що вони забезпечені заставою ТОВ "Торговий дім "Ресурси".

Крім того, рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем Національного банку України від 27.11.2014 № 528 погоджено порядок продажу майнових прав за кредитними договорами між ПАТ "Банк Столиця" та юридичними особами. Погодження на продаж прав вимоги за договором про заставу товарів в обороті за зазначеними кредитними договорами не надавалось.

Заявник зазначає, що права вимоги на загальну суму 34 236 690,66 грн були оцінені оцінювачем Черновим А. В. та виставлені ліквідатором Оніщенком С. К. для продажу на аукціон за заниженою ціною, що становила 61 988,00 грн, та були продані за 68 186, 80 грн.

Наведені дії призвели до порушення державних інтересів України, які пов`язані з невиконанням нормативних вимог Національного банку України та тим, що у зв`язку з ліквідацією ПАТ "Банк Столиця" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснив виплати гарантованих державою сум відшкодування за депозитами вкладникам вказаного банку.

Виплати гарантованих державою сум за депозитами вкладникам ПАТ "Банк Столиця" були здійснені зазначеним Фондом за рахунок державної власності. Внаслідок цього Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув до ПАТ "Банк Столиця" права грошової вимоги для відшкодування зазначених витрат, здійснених за рахунок державної власності.

У зв`язку з продажем прав вимоги ПАТ "Банк Столиця" до ТОВ "Укрметалзабезпечення" та ТОВ "Альтернатива Груп", забезпечених заставою ТОВ "Торговий дім "Ресурси", на аукціоні 05.01.2015 за заниженою вартістю, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб було позбавлено можливості повернути в державну власність витрати на загальну суму 29 060 352,13 грн.

Підставами позовних вимог в частині визнання недійсними аукціону з продажу прав вимоги та договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 прокурор зазначив те, що:

1) аукціон проведено та договір укладений особою без відповідних повноважень, а саме без погодження Національного банку України, що призводить до порушення статті 95 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній до 22.09.2012, що застосовувалася до оспорюваних правовідносин), глави 10 розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (підстава недійсності - частини 1, 2 статті 203 ЦК України);

2) правочин суперечить частині 1 статті 203 ЦК України;

3) правочини вчинено через помилку ліквідатора банку. Помилка має істотне значення щодо прав та обов`язків сторін, властивостей та якості його предмета, які значно знижують його цінність (підстава недійсності - стаття 229 ЦК України);

4) правочин вчинено в результаті зловмисної домовленості представників ТОВ "І.С. Інвест" (переможець аукціону), ТОВ "Євроізол" та ПАТ "Банк Столиця" (підстава недійсності - статті 230, 232 ЦК України);

5) вчинений правочин порушує публічний порядок та державні інтереси України, оскільки спрямований на незаконне заволодіння чужим майном та спричинення збитків державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (підстава недійсності - стаття 228 ЦК України).

Підставами позовних вимог в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 05.04.2016 № 05/04/16 є:

1) суперечність частині 1 статті 203 ЦК України, оскільки його предметом є права вимоги, які набуті незаконно за істотно заниженою вартістю, та його стороною є ТОВ "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт", яке є фіктивним суб`єктом підприємництва, що діяв з метою прикриття незаконної діяльності. Представники ТОВ "І.С. Інвест" усвідомлювали протиправність набуття ними права вимоги та подальшу його передачу фіктивній юридичній особі;

2) порушення публічного порядку та інтересів України, оскільки його предмет - права вимоги, які набуті незаконно, його стороною є ТОВ "Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт", яке є фіктивним суб`єктом підприємництва, та він спрямований на прикриття незаконної діяльності, пов`язаної із незаконним заволодінням зазначеними правами вимоги, продаж яких за істотно заниженою вартістю призвів до позбавлення можливості повернення у державну власність витрат на суму 29 060 352,13 грн, що завдало державі збитків в особливо великих розмірах (підстава недійсності - стаття 228 ЦК України);

3) фіктивність, оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а лише для прикриття незаконної діяльності (підстава недійсності - стаття 234 ЦК України).

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Згідно із частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Банк Столиця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/6042/21 необхідно закрити з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (частин 1- 3, 5, 6 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України), викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 918/1271/16, від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц, від 21.11.2018 у справі № 465/650/16-ц, оскільки у зазначених справах та справі, яка розглядається (№ 910/6042/21), суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у цих справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

У справі, яка розглядається (№ 910/6042/21), ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Оніщенко С. К., будучи службовою особою Національного банку України, уповноваженою на виконання функцій ліквідатора ПАТ "Банк Столиця", неналежно виконуючи свої службові обов`язки щодо забезпечення найбільш ефективного продажу активів банку, здійснив продаж майна, а саме забезпечених заставами прав вимог банку на суму 34 236 690,66 грн за кредитним договором від 19.09.2007 № 19/07-К до позичальника ТОВ "Укрметалзабезпечення" та за кредитним договором від 26.12.2007 № 24/07-К до ТОВ "Альтернатива Груп" за заниженою вартістю - 68 186,80 грн, що призвело до завдання збитків державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 29 060 352,13 грн.

Водночас у справі № 918/1271/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, прокурор в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та Державного підприємства "Інформаційний центр" про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованого майна від 25.03.2015 з підстав того, що право власності на спірне нерухоме майно на момент проведення електронних торгів належало не боржнику, а державі в особі Державного концерну "Укроборонпром". У постанові від 16.01.2019 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що позов у цій справі пред`явлено до організаторів електронних торгів - Державного підприємства "Інформаційний центр" та Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, а покупця - переможця торгів позивач не визначив відповідачем у справі.

У справі № 522/10127/14-ц за позовом Товариства до Підприємства, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, фізичної особи про визнання недійсними прилюдних торгів та виданого на їх підставі свідоцтва про придбання майна, позивач посилався на те, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме з порушенням вимог пункту 3 статті 43 Закону України "Про іпотеку" не пізніше чим за 15 днів до початку прилюдних торгів в місцевих друкованих засобах масової інформації не було повідомлено про проведення прилюдних торгів; боржника не було належним чином повідомлено про проведення торгів та початкову ціну, уцінку майна, та крім того, з порушенням Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна в торгах брала участь лише одна особа, її було визнано переможцем, а ліцитатор торгів не мала кваліфікаційного свідоцтва. Залишаючи без зміни оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 у справі № 522/10127/14-ц зазначив: "норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. … статтею 45 Закону України "Про іпотеку", який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, передбачено можливість проведення торгів за участі лише одного учасника. …проведенню торгів передувало належне повідомлення позивача про проведення торгів та розміщення відповідної інформації-оголошення про проведення торгів".

У справі № 465/650/16-ц фізичні особи (боржник із подружжям) звернулися з позовом до організаторів та переможця про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нежитлових приміщень, посилаючись на те, що торги проведені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки боржника у виконавчому провадженні не було належним чином повідомлено про місце та час проведення торгів, що позбавило останнього можливості розрахуватися зі стягувачами та потягло втрату належного йому майна. Крім того, оголошення про проведення торгів опубліковане без зазначення площі та опису нерухомого майна, адреса місцезнаходження майна вказана неправильно, зазначено, що реалізується частина приміщення, в той час як фактично реалізовувалося окреме приміщення. Велика Палата Верховного Суду, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 21.11.2018 у справі № 465/650/16-ц дійшла висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме обов`язок доказування обставин щодо пропуску позовної давності суд поклав на сторону відповідача, у той час як спростувати цю обставину повинен позивач.

Отже, зважаючи на предмет та підстави позовних вимог у справах № 918/1271/16, № 522/10127/14-ц, № 465/650/16-ц та у цій справі № 910/6042/21 та їх співвідношення між собою, слід дійти висновку, що правовідносини у наведених справах та у справі № 910/6042/21 не є подібними, оскільки вони відрізняються та не є схожими предметом, підставами позову, а відтак, і правовим регулюванням спірних правовідносин та істотними обставинами, які були встановлені судами і покладені в основу судових рішень.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження.

Доводи скаржника про неправомірне неврахування судом апеляційної інстанції преюдиційності обставин, що встановлені під час розгляду судової справи № 910/19729/16, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачі у справах № 910/19729/16 та № 910/6042/21 є різними, що зумовило відмінності в обґрунтуваннях підстав звернення з позовом та доведення факту порушення прав законних інтересів конкретного позивача.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про те, що позивач, тобто особа, яка звернулася за захистом свого суб`єктивного цивільного права та інтересу (або орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб) та підстави позову у справі № 910/19729/16 суттєво відрізняються від аналогічних чинників у господарській справі № 910/6042/21, чим спростовується висновки суду першої інстанції про ідентичність справ та підстав заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/6042/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

С. К. Могил