Рішення

від 02.02.2023 по справі 760/1404/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1404/22

2/760/624/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки на її користь 375 000, 00 гр., необхідних для проведення ремонтних робіт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилається в позові на те, що їй на праві спільної часткової власності належить частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану частину будинку вона набула на підставі Свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за №4-419, яке видане 29 липня 2019 року Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою.

Інша частина зазначеного житлового будинку належить відповідачці, яка набула право власності на вказану частину будинку на підставі Договору дарування, посвідченого Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою 13 квітня 2004 року за реєстровим №3-780 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 16 квітня 2004 року у реєстровій книзі № д.63-4 за реєстровим № 12502.

Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0972 га. з кадастровим номером: 8000000000:69:236:0018, яка належить їй та відповідачці на праві спільної часткової власності (по 1/2).

06 квітня 2006 року між її покійним чоловіком, ОСОБА_3 , та відповідачкою був укладений Договір про порядок користування житловим будинком, який посвідчений державним нотаріусом П`ятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за 5-1169.

Після смерті чоловіка всі права та обов`язки за вказаним договором про порядок користування житловим будинком перейшли до неї, адже вона є його спадкоємцем.

Відповідно до п. 3 Договору комунальні послуги, податки, страхові внески та інші платежі щодо вказаного в договорі житлового будинку, власники сплачують пропорційно належним їм на праві приватної власності долям будинку.

Зазначає, що на даний час поточний технічний стан будинку не відповідає санітарним нормам для проживання людей та потребує проведення ремонтних робіт приміщень будинку.

Вона неодноразово зверталась до відповідачки, як співвласника будинку, з пропозицією спільно провести ремонт будинку для приведення його до санітарних норм, проте відповідачка постійно ухиляється від вказаних пропозицій.

18 жовтня 2021 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Агенція консалтингових послуг» було складено Звіт про незалежну оцінку майна, а саме індивідуального житлового будинку (літ. А), загальною площею 230,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з вказаного Звіту поточний технічний стан приміщень оцінюваного індивідуального житлового будинку (літ. А) не відповідає санітарним нормам для проживання людей та потребує проведення ремонтних робіт приміщень будинку.

Відповідно до довідки вих. № 645/21 від 22 грудня 2021 року до Звіту вартість ремонтних робіт для приведення житлового будинку у відповідність до санітарних норм для проживання в ньому людей, становить 750 000, 00 гр.

23 листопада 2021 року на адресу відповідачки нею було направлено пропозицію щодо проведення ремонтних робіт житлового будинку.

В зв`язку з тим, що житловий будинок потребує термінового ремонту і наближається зимовий період, у вказаній пропозиції відповідачці було запропоновано протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання пропозиції прийняти участь у витратах, необхідних для приведення житлового будинку до санітарних норм, шляхом надання грошових коштів в розмірі 375 000, 00 гр., що відповідає її частці у праві спільної часткової власності.

Відповіді на вказану пропозицію від відповідачки не надійшло.

Оскільки відповідачка відмовляється нести тягар утримання спільного майна, коштів для проведення ремонтних робіт, необхідних для приведення житлового будинку до санітарних норм, добровільно не надає, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду та відповідно до ст. 33 ЦПК України 20 січня 2022 року було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 27 січня 2022 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідачки ознайомився з матеріалами справи 25 травня 2022 року.

/ а. с. 103 /

Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

08 червня 2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача, у якому останній проти позову заперечує.

Посилається на те, що огляд будівлі проводився оцінювачем ОСОБА_4 , а не фахівцем чи експертом у галузі будівництва.

Тобто, по даній будівлі не проводилося будівельно-технічних експертиз чи досліджень, які б могли визначити реальний технічний стан будівлі.

Звіт про незалежну оцінку майна не містить жодної інформації про те, яким конкретно положенням нормативно-правових актів не відповідає стан будинку, відтак твердження про невідповідність санітарним нормам є оціночним судженням, яке ґрунтується на суб`єктивному припущенні особи, яка не є фахівцем чи експертом у галузі будівництва.

Зазначає, що Звіт про незалежну оцінку майна є недопустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Замовником оцінки вказано ОСОБА_2 на підставі договору щодо проведення незалежної оцінки № 12/10-21-12-Но від 12 жовтня 2021року, який вона не укладала (не підписувала).

З урахуванням цього вважає, що Звіт про незалежну оцінку майна складено на підставі підроблених документів.

Також зазначає, що позивач не допускає її до власності, погрожує їй та перешкоджає користуватися виділеною їй частиною житлового будинку, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася з відповідними заявами до Солом`янського УП ТУ НП в м. Києві.

Крім того, позивач самовільно здійснила перепланування частин житлового будинку, яка була виділена у володіння та користування відповідачу, а також здійснила самочинне будівництво на спільній земельній ділянці без отримання дозвільних документів та без згоди відповідачаа, чим порушила ч. 1 ст. 358 ЦК України.

За інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 13 листопада 2019 року Департамент не реєстрував та не видавав документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, поточний технічний стан будинку є наслідком його експлуатації виключно позивачем та членами її сім`ї, а відтак стягнення з відповідача коштів на усунення ймовірних пошкоджень будинку, спричинених позивачем, суперечитиме таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, закріпленим в п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із цим вона була вимушена звернутися до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про поділ жилого будинку та земельної ділянки, але рішення по справі № 760/34915/19 за даним позовом на даний час ще не ухвалено.

Зазначає, що твердження позивача про неодноразові звернення до неї з пропозицією спільно провести ремонт будинку також не відповідає дійсності, оскільки вона не має можливості повернутися до своєї частини будинку, через створення позивачем перешкод у користуванні спільною власністю, тому тривалий час перебуває на заробітках за межами України, жодних пропозицій не отримувала.

Надана позивачем пропозиція щодо проведення ремонтних робіт датована 23 листопада 2022 року, в той час, коли в ній міститься посилання на довідку до Звіту про належну оцінку майна, в якій вартість ремонтних робіт визначена в розмірі 750 000, 00 гр., яка датована 21 грудня 2021 року, що викликає сумніви у достовірності даного доказу.

Вважає, що довідка про вартість ремонтних робіт для приведення будинку у відповідність до санітарних норм № 645/21 від 22 грудня 2021 року не є допустимим доказом, оскільки одержана з порушенням порядку, встановленого законом.

Довідка видана на підставі Звіту про незалежну оцінку майна, який не містить висновку про вартість відновлювального ремонту будинку, не містить відомостей про обсяги робіт, витрати праці та кількість необхідних будівельних матеріалів.

Дана довідка видана без складання кошторису на будівельні роботи, без визначення їх видів і обсягів та не містить жодного розрахунку зазначеної в ній суми в розмірі 750 000, 00 гр., яка майже дорівнює вартості всього будинку в розмірі 871 200, 00 гр., що є неспівмірним.

Відмічає, що позивачем не надано доказів сплати витрат на проведення ремонту будинку чи намірів понести такі витрати.

З огляду на це, просить відмовити у задоволенні позову.

26 серпня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив представник позивача, у якій посилається на те, що ОСОБА_4 є професійним оцінювачем та має відповідний сертифікат, оцінка проводилася відповідно до вимог чинних нормативно правових актів, а тому твердження відповідача є суб`єктивними.

Щодо зазначення в Звіті замовником відповідача зазначає, що це технічна помилка при складанні звіту. Замовником Звіту є ОСОБА_1 .

Вважає, що обставини, на які посилається відповідач, є надуманими.

Відмічає, що позивач не має можливості самостійно оплатити ремонтні роботи, оскільки їх обсяг є дуже великим і вартість таких робіт становить непосильний тягар для неї.

Вважає, що співвласник майна може звернутися з позовом до іншого співвласника про стягнення вартості утримання майна пропорційно його частці до того як він витратить свої власні кошти на покриття таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позов.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч.2 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, виданого 29 липня 2019 року Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою, є власником частини будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач також є власником частина зазначеного будинку на підставі Договору дарування, посвідченого Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою 13 квітня 2004 року.

06 квітня 2006 року між ОСОБА_3 / чоловіком позивача / та відповідачем був укладений договір про порядок користування жилим будинком.

На момент укладення договору ОСОБА_3 був власником часини будинку на підставі договору дарування, посвідченого П`ятою Київською державною нотаріальною конторою 03 листопада 1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 липня 2019 року, зареєстрованого у реєстрі за №4-419, спадкоємицею зазначеного заповіті майна гр. ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було внесено запис про право власності №32587919 від 29 липня 2019 року.

/ а. с. 9 - 11, 53 /

Звітом про незалежну оцінку майна - житлового будинку площею 230,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного ТОВ`Агенція консалтингових послуг», визначено ринкову вартість будинку.

При цьому, за змістом Звіту, при проведенні оцінки бралася характеристика ринку нерухомості приватних будинків у Івано-Франківській області.

Зі Звіту вбачається, що власником будинку є відповідач і оцінка проводилася на її замовлення на підставі Договору про проведення незалежної оцінки №12/10-21-12-Но від 12 жовтня 221 року.

/ а.с.13 - 14 /

Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідач такий договір з ТОВ`Агенція консалтингових послуг» не укладала.

Дані обставини визнав і представ позивача в відповіді на відзив.

Відповідно до довідки про вартість ремонтних робіт для приведення будинку у відповідність до санітарних норм від 22 грудня 2021 року, наданої ФОП ОСОБА_6 , вартість ремонтних робіт для приведення будинку у відповідність до санітарних норм, для можливості проживання в ньому людей, становить 750 000, 00 гр.

При цьому будь-які обґрунтування вказаної суми в довідці не зазначені.

За змістом вказаної довідки вона видана на підставі Звіту.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

З аналізу зазначених положень вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст.24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу усім учасникам реалізувати свої процесуальні права.

З цього випливає, що право на доступ до суду, в тому числі право на захист порушених чи оспорюваних прав та їх захист судом має не лише відповідач, а й позивач, який звернувся до суду за захистом і таке право йому гарантоване законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Суд вважає, що вказаний процесуальний обов`язок позивачем при зверненні до суду не виконаний, доказів як технічного стану будинку, так необхідності проведення його ремонту та вартість ремонтних робіт не доведені.

Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Так, наданий позивачем при зверненні до суду Звіт виконаний ТОВ» Агенція консалтингових послуг».

Суд виходить з того, що консалтингові послуги - це послуги з консультування представників бізнесу в широкому спектрі питань.

Такі послуги можуть зачіпати бухгалтерські, юридичні та організаційні аспекти діяльності підприємства.

В свою чергу, в наявному у матеріалах справи Сертифікаті №976/18 від 17 грудня 2018 року наведенні види діяльності ТОВ» Агенція консалтингових послуг» - оцінка об`єктів нерухомості.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 26 лютого 2005 року також видане за напрямком «Оцінка об`єктів у матеріальній формі».

Тобто, надані до Звіту документи як самого товариства, так і оцінювача не дають права визначення розміру матеріальних збитків, в тому числі вартості ремонтних робіт об`єктів нерухомості.

Крім того, ФОП ОСОБА_6 , яка видала довідку про вартість робіт, веде свою діяльність у Тернопільській області і будь-які докази, які б свідчили про наявність у неї відповідної кваліфікації для надання таких висновків, у матеріалах справи відсутні.

/ а.с. 77 - 79; 85 /

З урахуванням приведеного вище суд вважає, що надані позивачем докази не містять інформації, та не є належними доказами, з точки зору закону, достатніми для висновку про доведеність позовних вимог.

Враховуючи викладене, надані позивачем докази та їх оцінку, суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивачем та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 322, 356, 358, 360 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Шереметьєва