Постанова

від 24.01.2023 по справі 621/3052/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/3052/20 Номер провадження 22-ц/814/1739/23Головуючий у 1-й інстанції Філіп`єва В.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Хіль Л.М.,

судді Лобов О.А., Триголов В.М.,

розглянувши упорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи провадженняза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Комунальний заклад "Слобожанський селещний Палац Культури", за участю третьої особи - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом в якому просила стягнути з КП Комунальний заклад Комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури» середній заробіток за час затримання виконання рішення суду про поновлення на роботі за періоди з 22.01.2019 по 25.06.2019 та з 14.11.2019 по 07.11.2020 року в розмірі 58821,85 гривень

В обґрунтування позову зазначила, що з 04.01.1999 року вона працювала на посаді концертмейстера музичного гурту «Естер» в КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури». Наказом відповідача № 96 від 31.08.2017 року позивач була звільнена з посади відповідно до пункту 1статті 40 КЗпП України.

Вказувала, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 по цивільній справі № 621/2136/17 звільнення позивача з роботи було визнано незаконним та ухвалено рішення про її поновлення на роботі з 01.09.2017 року. Стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та ненараховну й невиплачену доплату за вислугу років.

23 січня 2019 року на виконання рішення суду відповідач видав наказ № 7 про поновлення ОСОБА_2 на роботі, і позивач пропрацювала 5 днів.

28 січня 2019 року відповідачем було видано наказ № 10, яким скасовано наказ № 7 від 23.01.2019 року, та зазначено про прийняття позивачки на роботу та виплату присуджених коштів після внесення змін до штатного розпису Палацу культури.

25.06.2019 року постановою Харківського апеляційного суду рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року про поновлення позивача на роботі було скасовано. Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 року постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2019 року було скасовано, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року залишено без змін.

Зазначила, що станом на момент подання позову рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року не виконано, тому, посилаючись на нормист. 236 КЗпП України, просила позов задовольнити.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до КП Комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури, третя особа: Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року про поновлення на роботі відмовлено.

Непогодившись ізвказаним рішенням,його вапеляційному порядкуоскаржила ОСОБА_2 просила рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги вказано, що видача наказу про поновлення на роботі не є підтвердженням виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Вказувала, що факт невиконання рішення суду підтверджується ухвалою суду від 07.12.2020 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

Зазначала, що нею не пропущено строк позовної давності, оскільки відповідач до цього часу не поновив її на роботі.

У березні 2021 року від КП Комунальний заклад Слобожанський палац культури в якому останній просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Місцевимсудом вірновстановлено, що 21січня 2019 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі № 621/2136/17 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури», треті особи: директор В.П.Афанасенко, Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація працівників культури про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, доплат та надбавок. Визнано звільнення ОСОБА_3 з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» згідно наказу № 96 від 31.08.2017 року незаконним, поновлено позивачку на посаді з 01.09.2017 року та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2017 року по 21.01.2019 року включно в розмірі 37451,71 гривень з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнуто ненараховну та невиплачену доплату за вислугу років з 01.01.2016 по 31.08.2017, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та доплати за 1 місяць, вирішено питання судових витрат (а.с.88-91)

Вступна та резолютивна частина рішення отримана відповідачем 23.01.2019 року (а.с.115)

Постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2019 року рішення суду І інстанції скасовано та відмовлено позивачці у задоволенні позовних вимог (а.с.92-100)

Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 року по цивільній справі № 621/2136/17 скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2019, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року залишено без змін (а.с.101 -112)

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Згідно наказу Комунального підприємства КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» № 7 від 23 січня 2019 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 », на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року по справі № 621/2136/17 скасовано наказ № 96 від 31.08.2017 року про звільнення позивачки з посади концертмейстера музичного гурту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поновлено ОСОБА_2 на посаді з 01.09.2017 року та зобов`язано бухгалтерію провести відповідні розрахунки та негайно виплатити середню заробітну плату за один місяць та доплату за вислугу років за один місяць вимушеного прогулу. З вказаним наказом позивач під підпис була ознайомлена 23.01.2019 року (а.с.5, 37)

Згідно звернення директора Слобожанського Палацу культури до Комсомольського селищного голови від 24.01.2019 року, відповідач звернувся до посадових осіб засновника з проханням внести зміни до штатного розпису та надати додаткові кошти на виплату заробітної плати на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року (а.с.40). У відповідь на звернення ІІІ особа по справі в особі голови Комсомольської (на даний час - Слобожанської) селищної ради зазначив, що рішення з даного питання не прийняте, а засновник звернувся за виділенням додаткових коштів до Зміївської районної державної адміністрації (а.с.41-44, 50) Аналогічні за змістом звернення надсилалися відповідачем до Комсомольської селищної ради 07.02.2020 року та Зміївської РДА 28.01.2020 року (а.с.52-53),

Відповідно до листа головного бухгалтера від 28.01.2019 року директору Слобожанського селищного Палацу культури, виконання наказу № 7 від 23.01.2019 року неможливо в зв`язку з відсутніми коштами на заробітну плату, доплат за вислугу років концертмейстеру музичного гурту «Естер» ОСОБА_3 у штатному розписі Палацу культури (а.с.38)

Наказом КПКЗ «Слобожанський селищний Палац культури» № 10 від 28 січня 2019 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 », наказ по Палацу культури № 7 від 23.01.2019 року скасовано в зв`язку з відсутніми коштами на заробітну плату, доплати за вислугу років та посади концертмейстера музичного гурту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у штатному розпису Палацу культури. Наказано поновити ОСОБА_2 на посаді концертмейстера з 01.09.2017 року та провести відповідні виплати з середньої заробітної плати та доплату за вислугу років у разі зміни штатного розпису Палацу культури на 2019 рік (а.с.6, 39)

На час судового розгляду наказ № 10 від 28.01.2019 року не скасовано, позивачкою в судовому порядку не оскаржувався.

Як вбачається з виконавчого листа № 621/2136/17 від 21.01.2019, він був отриманий позивачкою 14.01.2020 року та пред`явлений до примусового виконання до Зміївського РВДВС у Харківській області 15 січня 2020 року (а.с.13-14).

Постановою державного виконавця від 03.06.2020 року виконавче провадження ВП № 61012915 з примусового виконання виконавчого листа № 621/2136/17 від 14.01.2020 року про поновлення на роботі ОСОБА_3 закінчено на підставі ч.3статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не може бути виконане без участі боржника. (а.с. 7-8)

Згідно пояснень позивачки та її представника, наданих в судовому засіданні, на даний час вказана постанова скасована ухвалою Зміївського районного суду Харківської області і виконавче провадження відновлено. При цьому, як зазначила позивач, нею до матеріалів виконавчого провадження не надавалися копії наказів відповідача № 7 від 23.01.2019 та № 10 від 28.01.2019 року.

Відповідно до відповіді директора Слобожанського Палацу культури від 31.01.2020 року на запит представника позивача - адвоката О.Браславської, відповідач звернувся до Зміївської РДА про виділення додаткових коштів на заробітну плату для виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року (а.с.9).

Згідно відповіді голови Зміївської РДА від 23.09.2020 року на запит представника позивача - адвоката О.Браславської, відповідач - КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» є самостійним комунальним закладом, засновником якого є Комсомольська селищна рада, і який фінансується за рахунок бюджету засновника (а.с.10

Згідно Довідки КПКЗ «Слобожанський селищний Палац культури» на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року, ОСОБА_2 виплачено доплату за вислугу років за період з 01.01.2016 по 31.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 133 від 27.03.2020 року (а.с.113-114).

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивач пропустила трьохмісячний строк для подачі позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Згідност.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивстановлено право кожної особи, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.1ст. 236 КЗпПу разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною першою статті233 КЗпП Українипередбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати,а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботіобмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина перша статті 233 КЗпП України).

Вищевказані правові висновки були зроблені Верховним судом в Постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 461/1303/19 (провадження № 61-17899св20), які є обов`язковими для застосування при розгляді справ з подібними правовідносинами.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Комунального підприємства КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» № 7 від 23 січня 2019 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 », на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року по справі № 621/2136/17 скасовано наказ № 96 від 31.08.2017 року про звільнення позивачки з посади концертмейстера музичного гурту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поновлено ОСОБА_3 на посаді з 01.09.2017 року та зобов`язано бухгалтерію провести відповідні розрахунки та негайно виплатити середню заробітну плату за один місяць та доплату за вислугу років за один місяць вимушеного прогулу. З вказаним наказом позивач під підпис була ознайомлена 23.01.2019 року (а.с.5, 37).

Таким чином вбачається, що наказ про поновлення позивача на роботі було видано 23 січня 2019 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у листопаді 2020 року, тобто з пропуском тримісячного строку для звернення до суду з цим позовом, передбаченого КЗпП України, не поставивши при цьому питання про його поновлення та не довівши суду поважності причин такого пропуску.

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що незважаючи на прийняття наказу про поновлення на роботі від 23.01.2019 року поновлення на роботі фактично не відбулося не заслуговують на увагу оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не пропустила строк передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України звернення до суду із позовом про вирішення трудового спору, є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі не наведено нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя Л.М. Хіль

Судді О.А. Лобов

В.М. Триголов

Повний текст постанови складено 30.01.2023 року