Рішення

від 23.01.2023 по справі 178/1056/15-ц

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №178/1056/15-ц

Провадження №2/173/9/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - Бистрова С.А

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки і піклування Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Криничанський сектор ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в порядку підсудності надійшла цивільна справа за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК до відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки і піклування Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Криничанський сектор ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про виселення, з постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 квітня 2021 року про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2021 року.

08.09.2021 року розгляд справи відкладений до 01.12.2021 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

01.12.2022 року розгляд справи відкладений до 07.02.2022 року в зв`язку за клопотанням відповідача.

07.02.2022 року розгляд справи відкладений до 28.04.2022 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

28.04.2022 року розгляд справи відкладений до 29.06.2022 року в зв`язку з неявкою представників позивача та представника відповідача.

29.06.2022 року розгляд справи відкладений до 29.09.2022 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

29.09.20922 року розгляд справи відкладений до 01.11.2022 року в зв`язку відповідача і представника відповідача.

01.11.2022 року розгляд справи відкладений до 14.12.2022 року в зв`язку відповідача і представника відповідача

14.12.2022року розгляд справи відкладений до 23.01.2023 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України..

23.01.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно заявлених позовних вимог за уточненою позовною заявою позивач просить виселити відповідачів, які проживають в житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям із реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого поширюється на адресу вказаного будинку.

А також просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: ПАТ АК «ПриватБанк» та ОСОБА_1 11.09.2007 року уклали кредитний договір № DNU0GK08661527.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору Банк зобов`язувався надати відповідачеві, ОСОБА_1 , кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 3500 доларів США строком до 11.09.2037 року, а відповідач ОСОБА_1 , зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлені кредитним договором.

В забезпечнення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач, ОСОБА_1 , 11.09.2007 року уклали договір іпотеки № DNU0GK08661527.

Згідно п. 35.3 Договору Іпотеки, відповідач ОСОБА_1 , надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 64.90, житловою площею 49.80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачеві ОСОБА_1 , на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Свої зобов`язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві ОСОБА_1 , кредит в розмірі, передбаченому кредитним договором.

Відповідач, ОСОБА_1 , не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином в порушення норм закону та умов договору, зобов`язання за Кредитним договором не виконав.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет Іпотеки та 28.11.2013 року суд виніс рішення, звернути стягнення на предмет Іпотеки, а саме на житловий будинок загальною площею 64.90, житловою площею 49.80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету Іпотеки на публічних торгах ПАТ КБ «ПриватБанк».

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня тримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду,

Позивачем направлялась письмова претензія відповідачеві про добровільне звільнення житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останнім законні вимоги позивача були проігноровані та нерухомість не була передана позивачу у вільне користування, що й стало підставою звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що кредитні кошти були надані відповідачеві на придбання зазначеного житлового будинку. На час розгляду справи донька відповідача вже досягла повноліття, тому її право на житло як неповнолітньої особи не порушується. А ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив свою чинність. Тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом вставлення інформації на офіційному сайті судової влади. Про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи в їх відсутність не подали. Письмові заперечення, відзив на позовну заяву не надали.

Раніше представником відповідача надавались письмовізаперечення проти позову,згідно яких останній просив відмовити узадоволенні позовнихвимог посилаючись нате, що Криничанськимрайонним судом Дніпропетровськоїобласті вже прийнятерішення від 28.11.2013року по справі №178/1649/13-це, якимзвернене стягнення напредмет іпотеки, а самена будинок площею 64.90, житловою площею 49.80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином судом вже розглянуто справу щодо спірного майна, а саме предмет іпотеки, тому ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності. Крім того задоволення вимог про виселення мешканців з предмету Іпотеки житлового приміщення залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку». В спірному будинку проживає неповнолітня донька відповідача, тому виселення неповнолітньої дитини з предмету Іпотеки призведе до порушення права дитини на житло. Крім того заявлена позовна вимога суперечить ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавшизміст позовнихвимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Судом встановлено, 11.09.2007 року, між сторонами, ПАТТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № DNU0GK08661527.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору Банк зобов`язувався надати відповідачеві, ОСОБА_1 , кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 3 500 доларів США строком до 11.09.2037 року, а відповідач ОСОБА_1 , зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлені кредитним договором, що підтверджується копією кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач, ОСОБА_1 , 11.09.2007 року уклали договір іпотеки № DNU0GK08661527.

Згідно п. 35.3 Договору Іпотеки, відповідач ОСОБА_1 , надав в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 64.90, житловою площею 49.80 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачеві ОСОБА_1 , на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11.09.2007 року Чорною О.В., приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, по реєстру № 488, реєстраційний номер правочину 2338957, що підтверджується копією договору іпотеки.

Таким чином судом встановлено, що кредитні кошти були надані відповідачеві ОСОБА_1 , на придбання зазначеного вище житлового будинку, оскільки дата укладення правочину купівлі-продажу нерухомого майна відповідає даті укладення кредитного договору та надання кредитних коштів. Крім того самим відповідачем згідно наданих письмових заперечень цей факт не оспорюється.

Судом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві ОСОБА_1 , кредит в розмірі, передбаченому кредитним договором.

Відповідач, ОСОБА_1 , не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином в порушення норм закону та умов договору зобов`язання за Кредитним договором не виконав.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет Іпотеки. 28.11.2013 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення: « звернути стягнення на предмет Іпотеки, а саме на житловий будинок загальною площею 64.90, житловою площею 49.80 кв.м.,. який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету Іпотеки на публічних торгах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується копією рішення суду. Дане рішення набрало законної сили 24 березня 2014 року.

Таким чином факт неналежного виконання умов укладеного кредитного договору відповідачем, ОСОБА_1 ,. підтверджується рішенням суду і у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Доказів того, що за час перебування зазначеного спору на розгляді в судах різних інстанцій, відповідач усунув зазначені порушення, погасив заборгованість з повернення кредитних грошових коштів, відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача та представника відповідача про те, що пред`явленням даного позову відповідач двічі притягується до відповідальності за одне і теж порушення, суд вважає безпідставними. Оскільки відповідно до рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 28.11.2013 року, звернене стягнення на предмет Іпотеки внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. А предметом розгляду даного спору є виселення відповідача та членів його сім`ї з предмету Іпотеки. Тобто даний позов пред`явлений відповідно до положень ст. 40 ЗУ «Про Іпотеку», якою врегульовані наслідки звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно пред`явлення даного позову не є подвійною відповідальністю за одне і теж правопорушення.

09 грудня 2014 року банк направив відповідачеві, ОСОБА_1 , вимогу про добровільне звільнення вказаного будинку відповідно до ст. 40 ЗУ «Про Іпотеку», що підтверджується копією повідомлення. Проте ця вимога залишена без задоволення.

Таким чином доводи відповідача і представника відповідача про неналежне повідомлення відповідача та членів його сім`ї про виселення із предмету іпотеки є безпідставними, так як відповідач був повідомлений про виселення із предмета Іпотека саме на підставі ст. 40 ЗУ « Про іпотеку».

Згідно довідки виконавчого комітету Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області № 486 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , 2002 року народження і ОСОБА_3 , 1982 року народження.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 06 серпня 2019 року, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином його право на житло у спірному житловому приміщенні є припиненим.

Висновком органу опіки та піклування Аульської селищної ради від 19 травня 2016 року, затвердженим рішенням виконкому Аульської селищної ради № 13 від 23 травня 2016 року, прийнято рішення про недоцільність виселення неповнолітньої дитини з будинку.

Обставина, що в предметі іпотеки проживає неповнолітня дитина відповідача та органом опіки і піклування винесене рішення про недоцільність виселення неповнолітньої дитини з будинку на даний час до уваги судом не приймається, оскільки на час розгляду спору ОСОБА_2 , 2002 року народження досягла повноліття.

За змістом частини першоїстатті 575 ЦК Українитастатті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

У підпункті 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15 зазначено, що:

«за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР)».

У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-57цс15 зроблено висновок, що:

«згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.

Крім того ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вратив чинність на підставі Кодексу № 2597-VIII від 18.10.2018, ВВР, 2019, № 19, ст.74.

Таким чином дана обставина також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 7.1. кредитного договору від 11 вересня 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , банк зобов`язується надати «Позичальникові» кредитні кошти на наступні цілі: купівля житлового будинку у розмірі 35 000 доларів США .

11 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 , укладено договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме - житловий будинок загальної площею 64,90 кв. м, житловою площею 49,80 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . , який належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2007 року .

Договір купівлі-продажувід 11вересня 2007року сторонамине наданий. Проте за доводами позивача кредитні кошти надавалисьна купівлю саме цього будинку. Крімтого,згідно п. 35.3 укладеногоміж сторонамиІпотеки зазначено,що договір купівлі-продажу житлового будинку,розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 11.09.2007 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, по реєстру № 488, реєстраційний номер правочину 2338957, тобто даний договір укладений в день укладення між сторонами кредитного договору. з чого суд приходить до висновку, що кредитні кошти надавались на придбання саме цього будинку. Відповідачем будь-яких доказів на спростування даного факту суду не надано.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненю понесені судові витрати по сплаті судового збору, а саме по 182 грн. 70 коп. з кожного, оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки і піклування Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації Криничанський сектор ГУ Державної міграційної служби України в дніпропетровській області про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям із реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого поширюється на адресу вказаного будинку.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», по 182 грн.70 коп. з кожного, на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо така апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст рішення складений 02.02.2023 року

Суддя Петрюк Т.М

Направлене до ЄДРСР: 03.02.2023 року

Дата набрання законної сили: 07.03.2023 року