Рішення

від 02.02.2023 по справі 530/1021/22

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1021/22

2-а/530/10/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

02.02.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, місце знаходження: м.Київ, пр.Перемоги, 14; третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь", місце знаходження: м.Яготин, вул.Олеся Олександра, 7 про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби з безпеки на транспорті,-

ВСТАНОВИВ:

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, місце знаходження: м.Київ, пр.Перемоги, 14; третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь", місце знаходження: м.Яготин, вул.Олеся Олександра, 7 про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби з безпеки на транспорті.

В своїй заяві позивач просить визнати протиправноюта скасуватипостанову Державноїслужби Україниз безпекина транспортіпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері безпекина автомобільномутранспорті,зафіксоване вавтоматичному режимі,стосовно особи,яка маєреєстрацію місцяпроживання/перебування(місцезнаходженняюридичної особи)на територіїУкраїни серіїВМ №00009403від 31.01.2022р. Стягнутина користь ОСОБА_1 ,місцезнаходження: АДРЕСА_2 ,судовий збіру розмірі992грн.40коп.за рахунокбюджетних асигнуваньсуб`єктавладних повноважень-Державної службиУкраїни збезпеки натранспорті (КодЄДРПОУ 39816845,01135,м.Київ,пр.Перемоги,14). Стягнути на користь ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач, ОСОБА_2 з постановою не згоден.

Відповідач, представник державної служби України з безпеки на транспорті у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду відзив, який приєднано до матеріалів справи в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача: представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь" не з`явився, належним чином повідомлений.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Заліський Ю.М. в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Норма ст.61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 280 КУпАП обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справіпро адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими упунктах 1-4статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею ст.251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього рухувстановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, 3,75 м), за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з ч. 2ст. 132-1 КУпАПперевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Приміткою дост. 132-1 КУпАПпередбачено, що підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Частиною 1статті 14-3 КУпАПвстановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті122-2, частиною 2 і 3 статті132-1цьогоКодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальність особафізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру відповідного транспортного засобуналежний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутності відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до технічного паспорту транспортного засобу автомобіль Mersedes Benz Actros 4140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є власністю ТОВ «ФПК «Вітязь».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промисловий концерн «Вітязь» укладено договір оренди транспортних засобів № 01/11/2021 від 01.11.2021 р. відповідно до якого автотранспортні засоби Mersedes Benz Actros 4140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Mersedes Benz Actros 4140, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 передано у оренду ПрАТ «АТП-15339».

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у платне користування на строк 2 місяці Транспортні засоби (надалі автомобілі).

Факт використання автотранспортного засобу та виконання договірних зобов`язань по договору № 01/11/2021 від 01.11.2021 р. підтверджується платіжним дорученням № 7720 від 29.11.2021 р. та підписаним між сторонами актом № ЦОУ-000013.

Відповідно до накладної № 44 від 02.12.2021 року, транспортний засіб Mersedes Benz Actros 4140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовується на правах оренди ПрАТ «АТП -15339» 01.12.2021 р. здійснював перевезення вантажу.

11.10.2022 надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 69243691 від 16.06.2022 р відповідно до якої на позивача відкрито провадження на підставі постанови старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко В.О. ВМ №00009403 від 31.01.2022 р.

04.02.2022 р ТОВ «ФПК «Вітязь», власник автотранспортного засобу надіслав листа до ПрАТ «АТП-15339» з вимогою надати пояснення про обставини справи щодо накладення адміністративних штрафів. З відповіді ПрАТ «АТП-15339» вбачається, що товариство не володіє даною інформацією, оскільки постанов посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті особисто при зупинці автотранспортних засобів не складались, а інформації щодо складення постанов у інший спосіб (автоматична фіксація) до них не надходило.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті і 32-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Змістом права власності в розумінні ст.317 ЦК України є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що власник речі має право передавати своє майно у найм (оренду) іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

В день вчинення адміністративного правопорушення Mersedes Benz Actros 4140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у користуванні позивача не перебував, оскільки знаходився в користуванні ПрАТ «АТП-15339».

Із накладної № 44 від 02.12.2021 р. також вбачається, що товар (щебінь) позивачу по справі, або ТОВ «ФПК «Вітязь» не відпускався.

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року №1197 (далі - Порядок №1197).

Згідно з п.п. 3 п.2 Порядку №1197 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п.п.2 п. 3 вищезазначеного Порядку, підставою внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Згідно з п.24 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Отже, обов`язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи користувача.

Таким чином, перевізник, якому ТОВ «ФПК «Вітязь» передав в оренду транспортний засіб, зобов`язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача. Невиконання ним цього обов`язку не є підставою для притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі №1174 затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Крім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року №512 (далі Інструкція).

Так, відповідно до Додатку вказаної Інструкції в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги).

Як вбачається зі змісту постанови ВМ № 00009403 від 31.01.2022 року, у ній зазначені відомості лише щодо маси перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.

Разом з тим, у постанові відсутні відомості щодо типу транспортного засобу, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількості коліс) на вісі.

Перелічені вище недоліки ставлять під сумнів твердження відповідача про врахування вказаних критеріїв при встановленні факту перевищення встановлених законодавством вагових норм.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, єЗакон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно достатті 1 вказаного Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 12ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»та п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 2ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з ч. 4ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до ч. 2ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІз метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Також, застаттею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV(далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.3, п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30(далі - Правила), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожньогоруху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно пункту 22.5Правил дорожньогоруху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Так, у відповідності до ч.1ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність зач.2 ст.132-1КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Санкція ч.2 ст.132-1КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Частинами 2, 3, 4ст.283КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Згідно роз`яснень, які містяться у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідност.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідност.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених в ч.1 ст.77КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Статтею 251КУпАП передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно абзацу 2 п.3 Розділу I Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мінінфраструктури № 512 від 27.09.2021 року (надалі - Інструкція), постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Відповідно до абзацу 3 п.8. Розділу II Інструкції, постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід`ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт. Згідно п. 1 Розділу II Інструкції, Уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Згідно п. 2 Розділу II Інструкції, Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до п.3 Розділу II Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 року за №512.(далі - Інструкція).

Так, відповідно до Додатка 1 вказаної Інструкції в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги).

Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, не в повній мірі відповідає вимогам Інструкції, оскільки не містить наступної інформації: у розділі «установив» : місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, дата і час фіксації здійснення вимірювання, смуга руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь; категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі «Інформація про технічний засіб»: тип обладнання, серійний номер.

Вказані недоліки ставлять під сумнів твердження відповідача про врахування вказаних критеріїв при встановлення факту перевищення встановлених законодавством вагових норм.

Як вбачається із змісту постанов, у них міститься «посилання в інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі».

При переході за електронною адресою вказаною в постановах здійснюється вхід до системи «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», де міститься фотографії транспортного засобу, інформація про номер постанови, інформація про дату порушення, дату винесення постанови, тип порушення (перевантаження здвоєних осей), зафіксовані порушення, інформація про транспортний засіб та відповідальну особу, що склала постанову.

Із інформації, що міститься на «Сервісі перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», не можливо встановити тип транспортного засобу, повну маса транспортного засобу, фактичне навантаження на строєну вісь, застосовану при розрахунку перевищення похибку.

Відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичного навантаження на строєну вісь транспортного засобу позивача, та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів.

Крім цього, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем залишено поза увагою вимоги п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КабінетуМіністрів Українивід 18.01.2001року №30 про допустиме перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожньогоруху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наявних матеріалів справи не вбачається можливим з`ясувати на основі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаних в постановах транспортних засобів, ні інформації про фактичне навантаження на строєну вісь транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

Оскаржувана постанова містять масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимого навантаження на строєну вісь транспортного засобу з інформацією про фактичне навантаження на строєну вісь транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тоннах.

Аналізуючи матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичної маси (ваги) транспортних засобів позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів, не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тоннах. Наведені обставини не спростовано доводами, які викладено у відзиві відповідача. Крім цього, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем залишено поза увагою вимоги п.4Правил про допустиме перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожньогоруху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

При цьому, вважаємо за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Проаналізувавши подані сторонами матеріали які містяться у справі, вбачається відсутність належних і допустимих доказів, наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, оскаржувана постанова не містять повного розкриття об`єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, що унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а тому відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.

Аналізуючи зміст оскаржуваних постанов та матеріали, які містяться за посиланнями в оскаржуваних постановах в системі «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», можна дійти до висновку про відсутність належних і допустимих доказів та про те, що розміщені уповноваженими працівниками відповідача матеріали не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, а, отже, оскаржувані постанови не містять повного розкриття суб`єкта та об`єктивної сторони правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно дост.289 КУпАПскаргу щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з ч.3 ст.291 КУпАПпостанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якимизаконпов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містять достатніх доказів порушення позивачем Правил дорожньогоруху України, про які йдеться в постановах, тому суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, зокрема, копії постанови не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Згідно з п.1ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені устатті 251 КУпАП.

Про наявність постанови від 16.06.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 69243691 ОСОБА_1 дізнався 11.10.2022 року з реєстру автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Оскаржувана постанова набрала законної сили 06.03.2022 року. Тобто 10-денний строк від дня набрання постановою законної сили припадає відповідно на 16.03.2022 року

При цьому, 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про поновлення строку на звернення до суду, оскільки такий строк пропущено з поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є склад правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови і достатність підстав для її задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1ст. 139 КАС Українивстановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що за результатом судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору.

Таким чином, зваживши у сукупності докази, суд вважає, що висновок відповідача про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, є передчасним і необґрунтованим, а тому позов підлягає задоволенню, оскаржувані постанови - скасуванню, справи про адміністративне правопорушення - закриттю.

Керуючись ст. ст. 132-1, 251,252, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 8,9,10,11,72-77,90,139,241-246,250, 251, 255, 262, 263, 271, 286, 293,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, місце знаходження: м.Київ, пр.Перемоги, 14; третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промисловий концерн "Вітязь", місце знаходження: м.Яготин, вул.Олеся Олександра, 7 про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби з безпеки на транспорті задоволити.

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ВМ № 00009403 від 31.01.2022 року винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень департаменту державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко В.О. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП- НОМЕР_3 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а справу закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягти із Державної служби України з безпеки на транспорті, місце знаходження: м. Київ, пр. Перемоги, 14,код ЄДР39816845, за рахунок бюджетних асигнуваньна користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 - 992 (дев`ятсот дев`яносто дві ) грн. 40 копійок судових витрат та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., всього на суму 4992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп..

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко