Справа № 638/4652/22
Провадження № 2/638/1670/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Кутоманової К.С.,
представника позивача Шевченко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ВЕСТ ТРЕВЕЛ ГРУП», третя особа ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
встановив:
Адвокат Шевченко Дар`я Станіславівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до Приватного підприємства «Вест Тревел Груп», третя особа: ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.12.2019 року позивачем через турагента ФОП ОСОБА_2 , яка діє на підставі агентського договору, укладеного з туроператором ПП «Вест Тревел Груп» заброньовано тур «Москва-Токіо», зазначене бронювання було підтверджено туроператором. Турагентом ФОП ОСОБА_2 на рахунок відповідача переведено кошти за тур у загальному розмірі 231906,00 грн., однак надання послуги не відбулося, повернення сплачених коштів так само не відбулось. Зазначає, що на сьогоднішній день зміна напрямку, дат туру не є сприйнятною для позивача. Крім того, протягом двох років жодних реалістичних пропозицій щодо перебронювання туру зі сторони відповідача не надходило. На запити позивача про надання інформації про можливі дати перебронювання туру, 01.06.2020 року ПП «Вест Тревел Груп» надіслало відповідь з пропозицією орієнтуватися на відкриття повітря в Україні та дозволу на в`їзд до Японії, однак з цього часу сплило більше року. Вважає, що відповідач наполеглево не бажає надати підтвердження факту бронювання авіаквитків, готелю на території Японії, тощо. Протягом двох років у позивача сформувалось враження, що відповідач взагалі не мало на меті ані виконувати умови договору, ані повертати грошові кошти. Зазначає, що грошові кошти були сплачені на рахунок ПП «Вест Тревел Груп» за декілька місяців до введення карантинних заходів на території України, так само і в Японії карантинні заходи були оголошені на початку квітня 2020 року, тобто після спливу двох місяців, як відповідачем була отримана повна оплата туру. Таким чином, просіть суд стягнути з відповідача грошові кошті, які були сплачені за тур у загальному розмірі 231906,00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 17922,09 грн., інфляційні збитки у розмірі 72676,10 грн., та проценти за користування грошовими коштами в порядку ст.536 ЦК України у сумі 55909,85 грн.
Третьою особою ФОП ОСОБА_2 надано до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що 05.12.2019 року нею, яка діє на підставі Агентського договору, укладеного з туроператором ПП «Вест Тревел Груп» на виконання заявки позивача було заброньовано тур «Москва-Токіо-Москва». Наступного дня туроператором вказану заявку було підтверджено. За зазначений тур позивачем сплачені грошові кошти у загальному розмірі 231906,00 грн. Незважаючи на здійснення туристом повної оплати, надання послуги не відбулося, грошові кошти також не були повернені. Зазначає, що 02.12.2020 року вона звернулась із заявою до ПП «Вест Тревел Груп» на повернення коштів за тур, який не відбувся, на що того ж дня отримала відмову, яка пояснювалась тим, що гроші не можуть бути повернені з тих підстав, що партнер не має можливості до повноцінного функціонування та просить відстрочити повернення до моменту відкриття Японії для українських туристів, також повідомлено, що повернення коштів відбудеться найдовше протягом 3-5 місяців після відкриття Японії. Надалі, 30.11.2021 року від туроператора надійшов лист, в якому повідомлялось, що партнер ПП «Вест Тревел Груп» по Маврикію збанкрутував, тому туроператор своїми силами повертає кошти по цьому напрямку і запит по Японії не в пріоритеті. При цьому, жодної прозорої та сприйнятної для туриста пропозиції щодо повернення сплачених коштів ОСОБА_1 від ПП «Вест Тревел Груп» не надійшло. Вказує, що зазначена ситуація не є винятковою для ПП «Вест Тревел Груп», оскільки всі туроператори України повертали кошти за тури, що не відбулися з підстав закриття повітряного простору, або ж пропонували скористатися іншими напрямками в інші дати. На запитання де фізично знаходяться кошти, стлачені за тур «Москва-Токіо-Москва», в першій розмові туроператор стверджував, що гроші перебувають на його рахунку, проте в наступній розмові туроператор зазначив, що кошти знаходяться на рахунках японського оператора. На прохання повідомити хто є цим оператором, турагентом отримано відмову. Надалі ПП «Вест Тревел Груп» ігнорувало усі запити. На підставі викладено вважає, що такі дії туроператора ПП «Вест Тревел Груп» демонструють відверте небажання надати туристу оплачені послуги, або поврнути гроші.
Ухвалою суду від 22.08.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.01.2023 року постановлено проводити заочний розгляд даної справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Третя особа в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась, причини неявки суду не повідомила.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожнийокремо тау сукупностій взаємозв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Статтями 10, 81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Частиною 1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Судом встановлено, що 06 грудня 2019 року між ОСОБА_1 , як туристом, та ФОП ОСОБА_2 , як турагентом, що діяла на підставі Агентського договору №01/17 від 04.01.2017 року укладеного з ПП «Вест Тревел Груп», як туроператора, укладено Договір-Доручення №01 про надання туристичних послуг від 06.12.2019 року, за умовами якого турагент за встановлену Договором плату зобов`язується надати туристу замовлений ним комплекс туристичних послуг, узгоджений у листі бронювання (Додаток №1), який є невід`ємною частиною даного Договору.
Додатком №1 до Договору (Лист бронювання) визначено, що турпродукт до Японії «Весняні мотиви» надається ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в період з 05 квітня 2020 року по 15 квітня 2020 року.
Загальна вартість туристичного продукту з додатковими послугами складає 235920,64 грн.
Згідно Рахунку на оплату №370 від 06.12.2019 року, вартість туристичної послуги складає 225920,64 грн.
Строк оплати туристом вартості замовленого турпродукту складає не пізніше ніж за 14 днів до початку зазначеного туру (п.4.1 Договору).
Згідно листа-підтвердження №370 від 06.12.2019 року ПП «Вест Тревел Груп» підтвердило бронювання туру до Японії на двох осіб.
10 грудня 2019 року на рахунок ПП «Вест Тревел Груп» ФОП ОСОБА_2 сплатила вартість за туристичну послугу в розмірі 34846,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №925.
27 січня 2020 року на рахунок ПП «Вест Тревел Груп» ФОП ОСОБА_2 сплатила вартість за туристичну послугу в розмірі 194 232,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №975.
28 січня 2020 року на рахунок ПП «Вест Тревел Груп» ФОП ОСОБА_2 сплатила вартість за туристичну послугу в розмірі 2828,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №981.
Отже, на рахунок ПП «Вест Тревел Груп» було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 231906,44 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі виконала свої зобов`язання за укладеним Договором.
У березні 2020 року було прийнято ряд нормативно-правових актів, якими з метою запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, що спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, на території України запроваджено ряд карантинних та обмежувальних заходів, зокрема, Указом Президента України від 13 березня 2020 року №87/2020, яким введено в дію рішення РНБО від 13 березня 2020 року, та Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, якими запроваджено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року карантин на всій території України, зупинено транспортне сполучення на території України та за її межі.
У подальшому Урядом України запроваджено так званий «адаптивний карантин», яким скасовувалось обмеження щодо перетину державного кордону України для громадян України.
Як зазначає позивач, та підтверджує третя особа у своїх письмових поясненнях, від ПП «Вест Тревел Груп» жодних пропозицій щодо перебронювання туру не надходило.
Таким чином, вищезазначене свідчить про істотне порушення туроператором умов Договору, внаслідок чого турист та особи, що слідують за ним, значною мірою були позбавлені того, на що вони розраховували при укладені Договору.
Норми законодавства не містять положень про термін та порядок повернення сплачених туристом грошових коштів за замовлений турпродукт у разі відмови від виконання цього Договору Туроператором.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З метою досудового врегулювання спору, адвокатом Шевченко Д.С. на адресу ПП «Вест Тревел Груп» 13.12.2021 року було надіслано вимогу про повернення грошових коштів в сумі 231906,00 грн., яка залишена без відповіді.
Згідно з ч. 1 ст. 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (принципалу) в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта та за його рахунок.
Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
При цьому суд зазначає, що агентський договір належить до посередницьких договорів на надання послуг. Суть агентського договору полягає в тому, що діяльність, яку здійснює агент за дорученням і в інтересах принципала, породжує майнові наслідки для принципала, а не для агента, а тому, враховуючи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 укладала договір на туристичне обслуговування в інтересах Приватного підприємства «Вест Тревел Груп», у зв`язку з чим саме туроператор має зобов`язання за договором про туристичне обслуговування, а не фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , у зв`язку з чим сплачені на виконання вказаного договору кошти підлягають стягненню саме з Приватного підприємства «Вест Тревел Груп».
Позивач стверджує, що будь-яких повідомлень від відповідача про настання форс-мажорних обставин не отримувала, а відповідач зворотнього вказаному суду не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом, а якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про туризм» суб`єкти туристичної діяльності зобов`язані надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.
Згідно з ч. 8 ст. 20 Закону України «Про туризм», туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.
Частинами 8 та 9 ст. 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста. Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.
Згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про туризм» туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Матеріали справи не містять доказів повернення суми сплачених позивачем грошових коштів на виконання умов Договору у розмірі 231906,44 грн.
За таких обставин, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених на виконання Договору коштів, згідно вимоги позивача в розмірі 231906,00 грн.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати, а також стягнути проценти за користування грошовими коштами у сумі 55909,85 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Зазначеним договором між сторонами розмір процентів не визначено, а отже в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами у сумі 55909,85грн. суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
За змістом частин першої, другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частин першої, другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Права та інтереси позикодавця в зазначених правовідносинах забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання зобов`язання.
Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних станом на 17.08.2022 року та інфляційні втрати за прострочення повернення суми сплачених грошових коштів за Договором про надання туристичних послуг від 06.12.2019 року №01 складає 17922,09 грн. та 72676,10 грн. відповідно.
Судом досліджено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем невірно визначено суму за відповідний період, оскільки 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 231 906,00 грн. потрібно рахувати саме з 06.04.2020 року (перший день прострочення виконання умов Договору), у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 16454,45 грн.
При цьому суд виходив з наступного розрахунку:
[Проценти] = 231906,00 [Сума боргу] ? 3,000% [Процентна ставка (%)] / 100% ? 864 [Кількість днів] / 365 [Кількість днів у році].
При цьому за розрахунком суду сума інфляційних збитків складає 86064,78 грн., однак оскільки суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягає сума, яка заявлена позивачем, а саме 72676,10 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 16454,45 грн. та інфляційні збитки у розмірі 72676,10 грн. При цьому вимога про стягнення процентів за користування грошовими коштами у сумі 55909,85 грн. на підставі ст.536 ЦК України в даному випадку задоволенню не підлягає.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку надав належні, і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивач, як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір слід стягнути на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 265, 280-289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 530, 610, 612, 625, 651, 652, 901-903 ЦК України, Законом України «Про туризм», Законом України «Про захист прав споживачів» суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 доПриватного підприємства«ВЕСТ ТРЕВЕЛГРУП»,третя особаФОП ОСОБА_2 про стягненнягрошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «ВЕСТ ТРЕВЕЛ ГРУП» на користь ОСОБА_1 суму сплачених на виконання договору про надання туристичних послуг від 06.12.2019 року грошових коштів у сумі 231906,00 грн., 3 відсотки річних у розмірі 16454,45 грн. та інфляційні збитки у сумі 72676,10 грн., а всього стягнути 321036 (триста двадцять одну тисячу тридцять шість) гривень 55 копійок.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «ВЕСТ ТРЕВЕЛ ГРУП» на користь держави судовий збір у розмірі 3210 (три тисячі двісті десять) гривень 36 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 01.02.2023 року.
Сторони та інші учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач Приватне підприємство «ВЕСТ ТРЕВЕЛ ГРУП», ЄДРПОУ 35417633, м.Київ, вул.Гната Юри, буд.9 кімн.414;
третя особа: ФОП ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк
Суд | Дзержинський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 27.01.2023 |
Оприлюднено | 06.02.2023 |
Номер документу | 108775776 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Дзержинський районний суд м.Харкова
Цвірюк Д. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні