Постанова

від 01.02.2023 по справі 380/10194/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10194/22 пров. № А/857/13464/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі № 380/10194/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Інвест Агро" до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Карп`як О. О.,

час ухвалення рішення 09.09.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 09.09.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Інвест Агро» звернулося у суд з позовом до відповідача- приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 20 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження; визнати постанову (виконавчий документ) приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 06 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 563655,73 грн такою, що не підлягає виконанню; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича скасувати всі вжиті заходи у виконавчому провадженні №69351744 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса №1687 від 05 липня 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським Володимиром Євгеновичем.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 20 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 06 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про стягнення з боржника основної винагороди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що виконання рішення у виконавчому провадженні поручителем є тотожним з виконанням рішення самим боржником, тим більше - враховуючи зміст Договору поруки від 11 липня 2022 року, в якому чітко зазначено, що порука застосовується сторонами договору для виконання зобов`язань за Аграрною розпискою та у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем Маковецьким З.В. Зазначає, що Закон не містить застережень щодо того, в якій формі і в який спосіб має бути виконане рішення та боржник вправі вибрати спосіб виконання рішення, а для закінчення виконавчого провадження виконавцем у порядку, встановленому п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», є важливим сам факт виконання, що є завданням виконавчого провадження. Таким чином, вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 20 липня 2022 року прийнята правомірно. Крім того, звертає увагу, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 06 липня 2022 року є законною та може бути виконана у встановленому законом порядку, Приватний виконавець має право на стягнення основної винагороди за такою постановою, оскільки борг сплачено Боржником після відкриття виконавчого провадження та за наслідками проведених виконавчих дій Приватного виконавця. Зазначає, що рішення боржником виконано самостійно шляхом залучення Поручителя (солідарного боржника) після відкриття виконавчого провадження Приватним виконавцем та арешту коштів на рахунках Боржника та саме вжиті Приватним виконавцем заходи примусового виконання призвели до фактичного виконання зобов`язання за рішенням, що чітко випливає зі змісту Договору поруки № 2 від 11 липня 2022 року, а тому Приватний виконавець має право на стягнення основної винагороди згідно з постановою від 06 липня 2022 року. Вказує, що у межах виконавчого провадження Приватним виконавцем забезпечено фактичне виконання рішення, внаслідок чого стягувачем отримано повністю всю суму боргу за виконавчим документом, тому Приватний виконавець має право на отримання основної винагороди в розмірі 10% від стягнутої суми, що чітко відповідає вимогам ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзиви на апеляційну скаргу позивачем та третьою особою подані не були. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач (апелянт) ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Микита Т. В. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським Володимиром Євгеновичем на Аграрній розписці від 23 березня 2022 року було вчинено виконавчий напис № 1687, що виданий 05 липня 2022 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським Володимиром Євгеновичем про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Інвест Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна боргу в сумі 5637000,00 грн (далі виконавчий напис нотаріуса № 1687).

Згідно з вказаним виконавчим написом №1687 зазначені вимоги Кредитора задовольнити за рахунок грошових коштів, наявних на банківських рахунках Боржника за стандартом IBAN: НОМЕР_1 в АТ ПроКредит Банк; НОМЕР_2 в АТ Райффайзен Банк Аваль, та/або будь-яких банківських рахунках, відкритих на ім`я Боржника шляхом зарахування вказаної грошової суми боргу на рахунок Кредитора для зарахування грошових коштів: банківський рахунок за стандартом IBAN: НОМЕР_3 в АТ Креді Агріколь Банк. У випадку відсутності та/або недостатності зазначеної суми грошових коштів на рахунках Боржника зазначені вимоги Кредитора задовольнити за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави: врожаю кукурудзи (тут та надалі Зерно), 900 тонн; розрахункова якість 3 класу, ДСТУ 4525:2006, що вирощується на земельних ділянках вказаних у п.5 цієї Аграрної розписки, та переданий в заставу згідно з аграрною розпискою (зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 23 березня 2021 року №28680382). У разі його недостатності врожаю іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується чи буде вирощуватися на вказаних у п.5 цієї Аграрної розписки земельних ділянках. У разі відсутності в натурі предмета застави, що має бути переданий Кредитору за аграрною розпискою, Кредитор за аграрною розпискою має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна Боржника.

06 липня 2022 року представник ТОВ Суффле Агро Україна Стельмах Ю.М. звернувся до приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінського В.Є., від 05 липня 2022 року та зареєстрованого в реєстрі №1687 по виконанню Фінансової аграрної розписки, посвідченої Ясінським В.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області від 23 березня 2021 року за реєстром №604, зареєстрованої в Реєстрі аграрних розписок реєстратором Ясінським В. Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 23 березня 2021 року, номер запису 6315.

Приватним виконавцем 06 липня 2022 року, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника ТОВ Транс Інвест Агро на користь стягувача (кредитора за аграрною розпискою) Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна грошову суму у розмірі 5637000, 00 грн, стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця в розмірі 563700 грн.

Керуючись ст.3, ч.3 ст.40, ст.45 Закону України Про виконавче провадження 06 липня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 563700,00 грн на користь стягувача Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича. Вказано, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом, набрала законної сили 06 липня 2022 року та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3-х років з наступного дня, після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.56 Закону України Про виконавче провадження 06 липня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

08 липня 2022 року на депозитний рахунок приватного виконавця (Відповідача) з арештованих рахунків боржника надійшли кошти в сумі 555,99 грн, які розподілені та перераховані в порядку, встановленому ст.45 Закону України «Про виконавче провадження». Також судом встановлено, що інших коштів у виконавчому провадженні стягнуто не було.

11 липня 2022 року між ПрАТ Красненський комбінат хлібопродуктів в якості Поручителя, ТОВ Суффле Aгpo Україна в якості Кредитора та позивача в якості Боржника було укладено Договір поруки №2, відповідно до умов якого (пункт 1.1.) Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником наступних зобов`язань (Забезпечені Зобов`язання): 1.1.1. Основний Борг за Договором поставки №1300031150 від 01 січня 2020 року в частині, забезпеченій Аграрною Розпискою, на суму безумовного грошового зобов`язання у розмірі 5579529,26 грн, (з врахуванням суми стягнутої приватним виконавцем Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому провадженні №№69351744 в розмірі 470,74 грн). 1.1.2. Витрати в розмірі 57000,00 грн за вчинення нотаріальних дій згідно Виконавчого Напису.

ПрАТ Красненський комбінат хлібопродуктів в якості поручителя за Договором поставки №1300031150 від 01 січня 2020 року в частині, забезпеченій Аграрною Розпискою, платіжним дорученням №196 від 18 липня 2022 року сплатило на користь Стягувача 5636529,26 грн.

19 липня 2022 року відповідач надіслав ТОВ Суффле Aгpo Україна вимогу №1155 про надання інформації про стан розрахунків за Виконавчим написом.

19 липня 2022 року ТОВ Суффле Aгpo Україна надіслало відповідачу лист про повне фактичне виконання Виконавчого напису та Аграрної розписки.

19 липня 2022 року ТОВ Суффле Aгpo Україна надіслало відповідачу заяву про повернення виконавчого напису на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження.

20 липня 2022 року Відповідачем у ВП №69351744 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У даній постанові приватним виконавцем, зокрема, зазначено наступне: Згідно з повідомленням стягувача від 19 липня 2022 року між Стягувачем, Боржником та ПрАТ Красненський комбінат хлібопродуктів було укладено договір поруки №2 від 11 липня 2022 року, відповідно до умов якого ПрАТ Красненський комбінат хлібопродуктів в якості поручителя 18 липня 2022 року сплатило на користь Стягувача 5636529,26 грн.

Крім того, Стягувач повідомив, що заборгованість по виконавчому напису №1687, що вчинений 05 липня 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є., погашено у повному обсязі. Згідно з платіжним дорученням №251 від 12 липня 2022 року, з боржника стягнуто 44,27 грн, основної винагороди приватного виконавця. Проте, основна винагорода приватного виконавця не стягнута в повному обсязі, залишок нестягнутої основної винагороди приватного виконавця становить 563655,73 грн.

Відповідно до цієї Постанови від 20 липня 2022 року про закінчення виконавчого провадження відповідачем встановлено, що згідно з платіжним дорученням №251 від 12 липня 2022 року з боржника стягнуто 44,27 грн основної винагороди приватного виконавця. Проте, основна винагорода приватного виконавця не стягнута в повному обсязі, залишок нестягнутої основної винагороди приватного виконавця становить 563655,73 грн. Постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом та може бути виконана в порядку, встановленому чинним законодавством.

Також, судом встановлено, що арешти на рахунки позивача, які накладені відповідачем згідно з постановою від 06 липня 2022 року при закінченні виконавчого провадження зняті не були.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у межах виконавчого провадження сума боргу, визначена в виконавчому написі нотаріуса з боржника стягнута не була, а була сплачена поручителем на рахунок кредитора, що підтверджується матеріалами справи, тобто така сума була не стягнута в рамках виконавчого провадження, а сплачена іншою особою на рахунок ТОВ Суффле Агро Україна, тому враховуючи приписи ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 20 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 06 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 563655,73 грн є протиправними та підлягають скасуванню. Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича скасувати всі вжиті заходи у виконавчому провадженні №69351744 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса №1687 від 05 липня 2022 року є передчасними, і у задоволенні таких необхідно відмовити, оскільки у зв`язку зі скасуванням вищевказаних постанов відповідач зобов`язаний розглянути заяву стягувача про повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження від 19 липня 2022 року та прийняти рішення відповідно до вказаного Закону. При цьому відповідно до ст.40 вказаного Закону виконавець вирішує питання про скасування всіх вжитих заходів у виконавчому провадженні №69351744 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса №1687 від 05 липня 2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінським Володимиром Євгеновичем.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п.3 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Ч.3 ст.45 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Закон №1403-VIII).

Згідно з ч.1, ч.3 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Згідно з ч.6, ч.7 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов`язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: фактичне виконання судового рішення; вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

З аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Ст.40 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника ТОВ Транс Інвест Агро на користь стягувача (кредитора за аграрною розпискою) Товариства з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна грошову суму у розмірі 5637000, 00 грн, стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця в розмірі 563700 грн.

06 липня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 563700,00 грн на користь стягувача Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича. Постанова про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом, набрала законної сили 06 липня 2022 року та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3-х років з наступного дня, після набрання рішенням законної сили.

Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження відповідач наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. У постанові про стягнення з боржника основної винагороди відповідач на підставі ст.3, 40, 45 Закону України Про виконавче провадження постановив стягнути з позивача основну винагороду в розмірі 563700 грн виходячи з 10% від суми стягнення за виконавчим документом 5637000 грн.

19 липня 2022 року стягувач повідомив відповідача про те, що між стягувачем, боржником та ПрАТ Красненський комбінат хлібопродуктів було укладено договір поруки №2 від 11 липня 2022 року, відповідно до умов якого ПрАТ Красненський комбінат хлібопродуктів в якості поручителя платіжним дорученням №196 від 18 липня 2022 року сплатило на користь стягувача 5636529,26 грн. Відповідно до умов вищезазначеного договору поруки №2 від 11 липня 2022 року, даною оплатою заборгованість згідно з виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. 05 липня 2022 року, р.н. 1687, погашено в повному обсязі (а.с.132).

Таким чином, з наданих відповідачу стягувачем документів підтверджено сплату згідно з виконавчим документом суми 5636529,26 грн, а не 5637000 грн.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Разом з тим, право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Крім того, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова від 06 липня 2022 року винесена приватним виконавцем про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 563700,00 грн у ВП №№69351744 є протиправною та підлягає скасуванню.

Матеріалами справи стверджується, що 20 липня 2022 року стягувач подав відповідачу заяву про повернення виконавчого листа на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (а.с.135).

Ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За змістом ч.3, 4 ст.37 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, враховуючи заяву стягувача про повернення виконавчого документа, відповідач повинен був винести постанову про повернення виконавчого документа ТОВ Суффле Агро України та скасувати арешти накладені в межах виконавчого провадження.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із фактичним виконання виконавчого документа, не знявши арешти накладені у межах виконавчого провадження та визначив залишок нестягнутої основної винагороди приватного виконавця в розмірі 563655,73 грн.

При цьому, відповідач, вказуючи у постанові про закінчення виконавчого провадження положення п.9 ч.1 ст.39 вказаного Закону, обґрунтував підстави вважати, що виконавчий документ фактично виконаний у повному обсязі. При цьому, з наданих відповідачу стягувачем документів підтверджено сплату згідно з виконавчим документом суми 5636529,26 грн, а не 5637000,00 грн.

Крім того, закінчуючи виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження, відповідач в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження від 20 липня 2022 року визначив свою винагороду, як приватного виконавця у розмірі 10% від загальної суми стягнення, а не 10% від фактично стягнутої ним суми у виконавчому провадженні, як це передбачає ч.5 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та не скасував накладені арешти у рамках виконавчого провадження.

Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що: згідно з платіжним дорученням №251 від 12 липня 2022 року з боржника стягнуто 44,27 грн основної винагороди приватного виконавця. Проте, основна винагорода приватного виконавця не стягнута в повному обсязі, залишок нестягнутої основної винагороди приватного виконавця становить 563655,73 грн.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення статті 31 Закону №1403-VIII та Порядку №643 підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

При цьому, підставою для стягнення винагороди приватного виконавця у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника грошових коштів є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у межах виконавчого провадження сума боргу, визначена у виконавчому написі нотаріуса з боржника стягнута не була, а була сплачена поручителем на рахунок кредитора, що підтверджується матеріалами справи, тобто ця сума не була стягнута у межах виконавчого провадження, а сплачена іншою особою на рахунок ТОВ Суффле Агро Україна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у приватного виконавця відсутні підстави для стягнення винагороди у розмірі 563655,73 грн, а тому постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 20 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем у межах виконавчого провадження сума боргу, визначена у виконавчому написі нотаріуса, з боржника стягнута не була, а була сплачена поручителем на рахунок кредитора, що підтверджується матеріалами справи, тобто така сума була не стягнута в рамках виконавчого провадження, а сплачена іншою особою на рахунок ТОВ Суффле Агро Україна, тому враховуючи приписи ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 20 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанова приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 06 липня 2022 року у виконавчому провадженні №69351744 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 563655,73 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також вказує на те, що, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №380/10194/22 в частині позовних вимог щодо зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича скасувати всі вжиті заходи у виконавчому провадженні №69351744 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса №1687 від 05 липня 2022 року не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі №380/10194/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.