Постанова

від 31.01.2023 по справі 380/6895/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6895/22 пров. № А/857/15231/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

представника позивача Єфимченко І.В.,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-вест» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Москаль Р.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не вказано,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс-вест» звернулось в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210043/1 від 29 січня 2022 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000126.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210043/1 від 29 січня 2022 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000126.

20 вересня 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-вест» адвокат Єфимченко І.В. подала до Львівського окружного адміністративного суду розрахунок судових витрат для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, просила суд стягнути на користь позивача 570 грн та 288 грн витрат на переклад документів та 19000 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви надано документи на підтвердження понесених витрат, а також докази скерування цієї заяви з додатками на адресу відповідача (том 2, а.с. 1-10).

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-вест» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4962 гривні та витрати, пов`язані з перекладом письмових доказів в сумі 858 гривень.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи складність та категорію цієї справи, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є очевидно завищеним та неспівмірним із складністю справи. Суд першої інстанції вказав, що покладені на відповідача судові витрати повинні бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті в якості судового збору за розгляд цього спору професійним суддею. Тому справедливим є відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 4962 грн, тобто в розмірі, що вдвічі більший за розмір ставки судового збору за розгляд цієї справи судом. Позивач також представив докази понесення ним витрат на переклад документів (експортної МД № 22PL402010E0062808 (том 1 а.с. 54, том 2 а.с. 7), переклад листа (том 1 а.с. 217, том 2 а.с. 8, 8 звор.), які суд досліджував при встановленні фактичних обставин справи, вартість понесених позивачем витрат на переклад документів склала 570 грн та 288 грн відповідно, всього 858 грн. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з перекладом писмових доказів, оскільки такі документально підтверджені.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що вважає завищеним гонорар представника позивача за надану правову допомогу в розмірі 19000 грн, в порівнянні з тим, що ціна позову складає 58372,54 грн. Вказує, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та необгрунтовано завищеним. Зазначає, що витрати на переклад документів без залучення перекладача судом не можуть вважатись витратами, пов`язаними з розглядом справи, а відтак і не підлягають розподілу.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідачем в апеляційній скарзі, як і в клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, наводяться аргументи щодо неспівмірності витрат, заявлених у розмірі 19000 грн. Вказує, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено жодних аргументів про те, що розімр судових витрат, визначений додатковим судовим рішенням 4962 грн є неспівмірним та підлягає зменшенню. Зазначає, що замовлення послуг перекладу є витратами позивача, пов`язаними з підготовкою та розглядом справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, представник позивача надав копії таких документів:

- договір про надання правової допомоги № 02/02/22/ІВ від 02 лютого 2022 року, - додаткову угоду № 1 від 02 лютого 2022 року до договору про надання правової допомоги № 02/02/22/ІВ, відповідно до пп. 1.1 якого Сторони погодили, що розмір гонорару, який Замовник сплачує Виконавцю за надану правову допомогу становить 1200 грн за одну годину роботи адвоката або 600 грн за аркуш створеного документа. Оплата послуг з представництва інтересів Замовника у судах будь-якої ланки та юрисдикції здійснюється в розмірі 1000 грн за кожне судове засідання. Виконавець надає Замовнику акт наданих послуг (розрахунок), в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, додаткові витрати (п. 6);

- додаткову угоду № 2 від 25 травня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 02/02/22/ІВ, в якій сторони погодили порядок оплати послуг;

- акт наданих послуг від 15 вересня 2022 року щодо наданих Виконавцем/адвокатом юридичних послуг;

- рахунок витрат на професійну правничу допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2022 року № 02/02/22/ІВ, Додаткової угоди від 02 лютого 2022 року № 1 та Додаткової угоди № 2 від 25 травня 2022 року у справі № 380/6895/22;

- квитанція № 128485586 від 11 лютого 2022 року на суму 570 грн за призначенням платежу переклад з польської мови експортної МД № 22PL402010E0062808, квитанція № 0.0.2665275504.1 від 06 вересня 2022 року на суму 288 грн за призначенням платежу оплата за послуги перекладу (лист) за засвідчення печаткою.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4962 грн та витрат, пов`язані з перекладом письмових доказів в сумі 858 грн.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналіз вищевказаних правових норм дає підстави для висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Із доданих письмових доказів слідує, що на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, представник позивача надав копії таких документів:

- договір про надання правової допомоги № 02/02/22/ІВ від 02 лютого 2022 року, укладений між адвокатським бюро «Ірини Єфимченко» (Виконавець) та ТОВ «Імпекс-вест» (Замовник) про надання правничої допомоги. Відповідно до пункту 1.1 цього Договору замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується оплатити послуги з надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Згідно з пунктом 3.1 Договору правову допомогу, що надається Виконавцем, Замовник оплачує в гривнях, шляхом переказу суми винагороди (гонорару) Виконавцю, в розмірі та на умовах визначених взаємною домовленістю Сторін або в укладеній додатковій угоді до цього Договору.

- додаткову угоду № 1 від 02 лютого 2022 року до договору про надання правової допомоги № 02/02/22/ІВ, відповідно до пп. 1.1 якого Сторони погодили, що розмір гонорару, який Замовник сплачує Виконавцю за надану правову допомогу становить 1200 грн за одну годину роботи адвоката або 600 грн за аркуш створеного документа. Оплата послуг з представництва інтересів Замовника у судах будь-якої ланки та юрисдикції здійснюється в розмірі 1000 грн за кожне судове засідання. Виконавець надає Замовнику акт наданих послуг (розрахунок), в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, додаткові витрати (п. 6);

- додаткову угоду № 2 від 25 травня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 02/02/22/ІВ, в якій сторони погодили порядок оплати послуг;

- акт наданих послуг від 15 вересня 2022 року щодо наданих Виконавцем/адвокатом юридичних послуг, а саме: 1) ознайомлення з матеріалами, підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/210043/1 від 29 січня 2022 року та картку відмови № UA209140/2022/000126 до Львівського окружного адміністративного суду 19 аркушів, вартістю 11400 грн., що становить 600 грн за арк./год; 2) ознайомлення з відзивом відповідача, підготовка та направлення до Львівської митниці та Львівського окружного адміністративного суду відповіді на відзив Львівської митниці 9 аркушів, вартістю 5400 грн, що становить 600 грн за арк./год; 3) ознайомлення з клопотанням відповідача про долучення доказів від 17 червня 2022 року № 7.4-10/14/11669 та з доданими документами, підготовка письмових міркувань 2 аркуші, вартістю 1200 грн, що становить 600 грн за арк./год; 4) участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції 1 год., вартістю 1000 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 19000 грн.

- рахунок витрат на професійну правничу допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2022 року № 02/02/22/ІВ, Додаткової угоди від 02 лютого 2022 року № 1 та Додаткової угоди № 2 від 25 травня 2022 року у справі № 380/6895/22;

- квитанція № 128485586 від 11 лютого 2022 року на суму 570 грн за призначенням платежу переклад з польської мови експортної МД № 22PL402010E0062808, квитанція № 0.0.2665275504.1 від 06 вересня 2022 року на суму 288 грн за призначенням платежу оплата за послуги перекладу (лист) за засвідчення печаткою.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у суді першої інстанції, які були враховані судом першої інстанції та зменшено розмір судових витрат на професійну допомогу, яка підлягає стягнення з бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов`язані з розглядом цієї справи: адвокат підготував заяви по суті справи (позовну заяву, відповідь на відзив, письмові міркування), здійснив аналіз та підбір судової практики в аналогічній до цієї категорії судових справах, прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Враховуючи складність та категорію цієї справи, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є очевидно завищеним та неспівмірним із складністю справи. Покладені на відповідача судові витрати повинні бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті в якості судового збору за розгляд цього спору професійним суддею. Тому справедливим є відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 4962 грн., -тобто в розмірі, що вдвічі більший за розмір ставки судового збору за розгляд цієї справи судом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4962,00 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання такого висновку помилковим чи неправильним, оскільки скаржником в апеляційній скарзі не спростовано неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю справи; часом, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиню третьою статті 132 КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач надав до суду першої інстанції докази понесення ним витрат на переклад документів (експортної МД № 22PL402010E0062808 (том 1 а.с. 54, том 2 а.с. 7), переклад листа (том 1 а.с. 217, том 2 а.с. 8, 8 звор.), які суд досліджував при встановленні фактичних обставин справи, вартість понесених позивачем витрат на переклад документів склала 570 грн. та 288 грн. відповідно, всього 858 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з перекладом письмових доказів, оскільки такі документально підтверджені та безпосередньо пов`язані із підготовкою до розгляду справи.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 380/6895/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 02 лютого 2023 року.