Постанова

від 26.01.2023 по справі 460/1914/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/1914/22 пров. № А/857/12738/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (суддя Дуляницька С.М., ухвалене в м. Рівне о 16:06, повний текст рішення складено 19.07.2022) у справі № 460/1914/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія»до Головного управління ДПС у Рівненській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2021 року №1200217000701, №1199817000701, №1200317000701, №1199617000701.

Позов обґрунтовує тим, що між позивачем та безпосередніми контрагентами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», ОСОБА_3 , ПП «Петролекс Трейд», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 укладені договори на поставку товару; вказані господарські операції відбулися реально та спричинили зміни у фінансовому стані платника податків; висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не підтверджені жодними доказами; посилання контролюючого органу на інформацію щодо постачання придбаних товарів у контрагентів позивача не можуть бути покладені у провину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції. Зазначено про відсутність спалення відходів деревини понад норми та про використання всієї сировини в межах господарської діяльності. Крім того, вказано, що акті перевірки не наведено обґрунтованого розрахунку встановлення метрів кубічних відходів деревини, що спалювалися та не наведено формули або нормативного розрахунку середньомісячної вартості сировини, що спалювалася позивачем, як відходи. В акті перевірки не наведено жодного нормативного обґрунтування, яким чином перевищення норми викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та перевищення річної норми переробки сировини є підставою для визначення такої діяльності поза межами господарської діяльності платника податків. Посилається на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податківюридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.11.2021 № 1200217000701, № 1199617000701, № 1200317000701 в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.11.2021 №1199817000701 в частині зменшення на 18248 грн. суми, заявленої до відшкодування з бюджету. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, його оскаржив відповідач- Головне управління ДПС у Рівненській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених у ній підстав, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуальногоправа, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, оскільки відбулися лише документально. Вказує, що відповідно до наявної податкової інформації відсутні факти поставки товару позивачу, оскільки контрагенти позивача не мали ресурсів для провадження господарської діяльності придбання чи виготовлення товару, що постачався. Контрагенти позивача не брали участі у процедурі купівлі непереробленої деревини на торгах у формі аукціону. Наголошує, що позивач мав проявити належну обачність щодо вибору контрагентів з метою укладання правочинів. Зазначає, що ТОВ «Українська лісопереробна компанія» понад норми спалення відходів деревини, встановленої документацією та на підставі чого виданий Дозвіл на викиди забруднюючих речовин, спалило деревину в загальній кількості 4626,228 м.куб., тому позивач, переробляючи кількість лісу значно більшу, ніж зазначену у дозволі, працювало за межами господарської діяльності платника податку. Відповідно платнику потрібно було нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2985419 грн., еквівалентну сумі податкового кредиту на придбання лісоматеріалів використаних поза межами господарської діяльності. Крім того, перевіркою встановлено завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на 555028,23 грн. Також завищення бюджетного відшкодування за травень 2021 року на 48822 грн. відбулося за рахунок відсутності залишку від`ємного значення на таку ж суму у березні 2021 року по ТОВ "ВБК "Софія" (код ЄДРПОУ 38611973), про що свідчать дані ЄРПН. Позивачем також не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2985419 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, оскаржуване судове рішення вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив оскаржуване судове рішення скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2022 надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Протокольною ухвалою суду від 15.12.2022 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини.

В період з 01.09.2021 року по 12.10.2021 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Українська лісопереробна компанія» з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.06.2021 року.

За результатами такої перевірки було складено акт №7133/17-00-07-01/30981483 від 21.10.2021 року, згідно висновків якого (з врахуванням відповіді на заперечення №14198/6/17-00-07-01 від 19.20.2021 року), перевіркою встановлено, в т.ч. порушення:

1. п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1 ст. 134 розд.III Податкового кодексу Україниіз змінами та доповненнями, п. п. 5, 21П(С)БО 15«Дохід», п. 5П(С)БО 11«Зобов`язання»,ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 225 680 грн., в т.ч.: за III квартал 2018 року в сумі 12 303 грн., за ІV квартал 2018 року в сумі 23 841 грн., за І квартал 2019 року в сумі 66 890 грн., за II квартал 2019 року в сумі 50 821 грн., за І квартал 2020 року в сумі 46 758 грн., за III квартал 2020 року в сумі 6 750 грн., за ІV квартал 2020 року в сумі 180 570 грн., за І квартал 2021 оку в сумі 300 997 грн., за II квартал 2021 року в сумі 536 750 грн.

2. п. 189.1 ст.189, пп. а) п.198.1ст.198, п.198.3ст.198, абз. 7 п.198.5 ст. 198п.200.1п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 рокуіз змінами і доповненнями, в результаті чого: завищено загальну суму бюджетного відшкодування на 2873654 грн.:

- внаслідок завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги на 603 852 грн., в т.ч. за: квітень 2017 року на 6 619 грн., жовтень 2017 року на 43 793 грн., липень року 2018 на 103 478 грн., листопад 2018 року на 13 467 грн., липень 2019 року на 3 452 грн., лютий 2020 року на 9 254 грн., грудень 2020 року на 374 967грн., травень 2021 року на 48 822 грн.

- внаслідок заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту на 2269802 грн., в т.ч. за: лютий 2018 року на 261 260 грн., квітень 2018 року на 295 279 грн., травень 2018 року на 139 280 грн., червень 2018 року 19 797 грн., липень 2018 року на 74 125 грн., вересень 2018 року на 47 956 грн., березень 2019 року на 28 220 грн., вересень 2019 року на 44 343 грн., жовтень 2019 року на 140 940 грн., листопад 2019 року на 306 345 грн., грудень 2019 року на 222 162 грн., лютий 2020 року на 59 895 грн., квітень 2020 року на 71 671 грн., червень 2020 року на 151 534 грн., липень 2020 року на 17 001 грн., серпень 2020 року на 142 882 грн., грудень 2020 року на 285 988 грн., червень 2021 року на 34 686 грн.

3. п.201.10. ст.210 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI(із змінами і доповненнями) ТОВ «Українська лісопереробна компанія» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2 985 419 грн., в т.ч.: за лютий 2018 року337 620 грн., за квітень 2018 року288 947 грн., за травень 2018 року118 324 грн., за червень 2018 року51 495 грн., за липень 2018 року57 874 грн., за серпень 2018 року85 801 грн., за вересень 2018 року50 186 грн., за жовтень 2018 року69 168 грн., за листопад 2018 року46 072 грн., за грудень 2018 року30 289 грн., за липень 2019 року18 817 грн., за серпень 2019 року48 946 грн., за вересень 2019 року105 791 грн., жовтень 2019 року293 311 грн., за листопад 2019 року180 565 грн., за грудень 2019 року160 463 грн., за лютий 2020 року39 098 грн., за квітень 2020 року64 359 грн., за червень 2020 року97 773 грн., за липень 2020 року101 475 грн., за серпень 2020 року97 003 грн., за вересень 2020 року53 464 грн., за жовтень 2020 року38 802 грн., за листопад 2020 року69 549 грн., за грудень 2020 року95 314 грн., за березень 2021 року118 344 грн., за квітень 2021 року105 352 грн., за травень 2021 року78 468 грн., за червень 2021 року82 749 грн.

Позивач подав заперечення на висновки, обставини та дані, викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки №7133/17-00-07-01/30981483 від 21.10.2021 року, проте, відповідач залишив висновки без змін, відкоригувавши лише суму завищення бюджетного відшкодування на 2873654 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято: податкове повідомлення-рішення №1200217000701 від 24.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1264143 грн., з яких 1225680 грн.за податковими зобов`язаннями та 38 463 грн.за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №1199817000701 від 24.11.2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 603 852 грн.; податкове повідомлення-рішення №1200317000701 від 24.11.2021 року, яким застосовано штраф у розмірі 57 800 грн. за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН; податкове повідомлення-рішення №1199617000701 від 24.11.2021 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2269802 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 567450,50 грн.

Позивач оскаржив такі рішення до ДПС України, проте, рішенням №395/6/99-00-06-01-01-06 від 11.01.2022 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргабез задоволення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначеноЗаконом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документце документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операціяце дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Апеляційний суд зазначає, що ТОВ «Українська лісопереробна компанія» підтвердило факт отримання товару від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», ФОП ОСОБА_3 , ПП «Петролекс Трейд», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 наданими до перевірки та матеріалів справи належними та допустимими доказами, а саме: договорами поставки та купівлі-продажу №06/12/18 від 06.12.2018 року, №17122020/1 від 14.12.2020 року, №26/11/1 від 26.11.2020 року, №04/11 від 04.11.2020 року, №10/12-20 від 10.12.2020 року, №12/03 від 12.03.2021 року, №01/12 від 28.12.2020 року, №26/02 від 26.02.2021 року, №12/03 від 12.03.2021 року, №13/03 від 13.03.2021 року, №16/03/21 від 16.03.2021 року (з специфікацією №2 від 19.05.2021 року), №28/03 від 28.03.2019 року, №6/05 від 05.05.2021 року, видатковими накладними №25/03 від 25.03.2020 року, №21/10 від 21.10.2020 року, №05/11 від 05.11.2020 року, №12/11 від 12.11.2020 року, №13/11 від 13.11.2020 року, №20/11 від 20.11.2020 року, №30/12 від 30.12.2020 року, №06/12 від 06.12.2018 року, №26/12 від 26.12.2018 року, №09/01 від 09.01.2019 року, №26/03 від 26.03.2019 року, №22/04 від 22.04.2019 року, №23/04 від 23.04.2019 року, №25/04 від 25.04.2019 року, №13/06 від 13.06.2019 року, №17/06 від 17.06.2019 року, №20/06 від 20.06.2019 року, №01/07 від 23.07.2020 року, №1 від 14.12.2020 року, №2 від 28.12.2020 року, №3 від 04.01.2021 року, №4 від 15.01.2021 року, №5 від 27.01.2021 року, №6 від 12.02.2021 року, №5 від 22.02.2021 року, №6 від 25.02.2021 року, №7 від 10.03.2021 року, №8 від 16.03.2021 року, №9 від 18.03.2021 року, №10 від 26.03.2021 року, №11 від 07.05.2021 року, №12 від 11.05.2021 року, №13 від 13.05.2021 року, №14 від 14.05.2021 року, №14 від 17.05.2021 року, №Р0000010122 від 23.04.2021 року, №15/03 від 15.03.2021 року, №17/03 від 17.03.2021 року, №18/03 від 18.03.2021 року, №ОЛ-0000042 від 28.12.2020 року, №ОЛ-0000041 від 24.12.2020 року, №26/11-1 від 26.11.2020 року, №27/11-1 від 27.11.2020 року, №55 від 12.05.2021 року, №54 від 07.05.2021 року, №53 від 05.05.2021 року, №52 від 28.04.2021 року, №50 від 21.04.2021 року, №48 від 19.04.2021 року, №47 від 14.04.2021 року, №43 від 12.04.2021 року, №42 від 09.04.2021 року, №39 від 05.04.2021 року, №35 від 22.03.2021 року, №34 від 19.03.2021 року, №32 від 16.03.2021 року, №33 від 16.03.2021 року, №29 від 12.03.2021 року, №28 від 12.03.2021 року, №265 від 28.12.2020 року, №258 від 21.12.2020 року, №251 від 11.12.2020 року, №1/07 від 04.07.2018 року, №28/12 від 28.12.2020 року, №13 від 26.02.2021 року, №1/04 від 01.04.2021 року, №1 від 12.03.2021 року, №1 від 05.04.2021 року, №2 від 07.04.2021 року, №3 від 15.04.2021 року, №4 від 15.04.2021 року, №8 від 26.04.2021 року, №10 від 27.04.2021 року, №14 від 11.05.2021 року, №13 від 13.03.2021 року, №б/н від 25.03.2021 року, №06 від 06.04.2021 року, №23 від 23.04.2021 року, №06 від 06.05.2021 року, №21 від 21.05.2021 року, №27 від 27.05.2021 року, №15 від 15.06.2021 року, №30 від 30.06.2021 року, №1 від 17.03.2021 року, №2 від 19.05.2021 року, №11 від 19.04.2021 року, №13 від 20.04.2021 року, №13 від 27.04.2021 року, №15 від 07.05.2021 року, №18 від 11.05.2021 року, №19 від 12.05.2021 року, №436 від 28.03.2019 року, №РН-0000004 від 20.04.2021 року, №05-1 від 06.05.2021 року, товарно-транспортними накладними №25/03 від 25.03.2020 року, №21/10 від 21.10.2020 року, №05/11 від 05.11.2020 року, №12/11 від 12.11.2020 року, №13/11 від 13.11.2020 року, №20/11 від 20.11.2020 року, №30/12 від 30.12.2020 року, №106/12 від 06.12.2018 року, №26/12 від 26.12.2018 року, №26/12-1 від 27.12.2018 року, №09/01 від 09.01.2019 року, №26/03 від 26.03.2019 року, №22/04 від 22.04.2019 року, №23/04 від 23.04.2019 року, №25/04 від 25.04.2019 року, №13/06 від 13.06.2019 року, №17/06 від 17.06.2019 року, №20/06 від 20.06.2019 року, №018281 від 29.05.2019 року, №018248 від 28.05.2019 року, №018282 від 29.05.2019 року, №019776 від 06.11.2019 року, №019891 від 20.11.2019 року, №2 від 23.07.2020 року, №1812 від 18.12.2020 року, №2 від 28.12.2020 року, №3 від 04.01.2021 року, №4 від 15.01.2021 року, №5 від 27.01.2021 року, №6 від 12.02.2021 року, №5 від 22.02.2021 року, №6 від 25.02.2021 року, №7 від 10.03.2021 року, №8 від 16.03.2021 року, №9 від 18.03.2021 року, №10 від 26.03.2021 року, №11 від 07.05.2021 року, №12 від 11.05.2021 року, №13 від 13.05.2021 року, №14 від 14.05.2021 року, №14 від 17.05.2021 року, №10122 від 23.04.2021 року, №15/03 від 15.03.2021 року, №17/03 від 17.03.2021 року, №18/03 від 18.03.2021 року, №ОЛ-0000042 від 28.12.2020 року, №ОЛ-0000041 від 24.12.2020 року, №26/11-1 від 26.11.2020 року, №27/11-1 від 27.11.2020 року, №55 від 12.05.2021 року, №54 від 07.05.2021 року, №53 від 05.05.2021 року, №52 від 28.04.2021 року, №50 від 21.04.2021 року, №48 від 19.04.2021 року, №47 від 14.04.2021 року, №42 від 14.04.2021 року, №40 від 12.04.2021 року, №39 від 09.04.2021 року, №39 від 05.04.2021 року, №35 від 22.03.2021 року, №34 від 19.03.2021 року, №36 від 16.03.2021 року, №29 від 12.03.2021 року, №28 від 12.03.2021 року, №265 від 28.12.2020 року, №ОЛ-0000039 від 21.12.2020 року, №ОЛ-0000039 від 11.12.2020 року, №1/07 від 04.07.2018 року, №03259 від 27.04.2018 року, №031337 від 14.05.2018 року, №031347 від 16.05.2018 року, №027682 від 28.12.2017 року, №032063 від 05.06.2018 року, №28/12 від 28.12.2020 року, №13 від 26.02.2021 року, №18 від 01.04.2021 року, №1 від 12.03.2021 року, №1 від 05.04.2021 року, №2 від 07.04.2021 року, №3 від 15.04.2021 року, №8 від 26.04.2021 року, №10 від 27.04.2021 року, №14 від 11.05.2021 року, №13/03 від 13.03.2021 року, №25 від 25.03.2021 року, №06/04 від 06.04.2021 року, №23/04 від 23.04.2021 року, №06/05 від 06.05.2021 року, №21/05 від 21.05.2021 року, №27/05 від 27.05.2021 року, №15/06 від 15.06.2021 року, №30/06 від 30.06.2021 року, №11 від 19.04.2021 року, №13 від 20.04.2021 року, №14 від 20.04.2021 року, №13 від 27.04.2021 року, №15 від 07.05.2021 року, №18 від 11.05.2021 року, №19 від 12.05.2021 року, №436 від 28.03.2019 року, №РН-0000004 від 20.04.2021 року, №05-1 від 06.05.2021 року, специфікаціями-накладними на відпуск лісоматеріалів №633 від 29.05.2019 року, №634 від 29.05.2019 року, №1617 від 06.11.2019 року, №1662 від 20.11.2019 року, №31259 від 27.04.2018 року, №031337 від 14.05.2018 року, №031347 від 16.05.2018 року, №027682 від 28.12.2017 року, №032063 від 03.06.2018 року, банківськими виписками на оплату товару та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 631, 23, 26, 201, 901, 36 в яких відображено надходження товару, його зберігання та оплата за товар, а також подальша реалізація готової продукції.

Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 року по справі за № 804/1571/15 зазначив, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між ТОВ «Українська лісопереробна компанія» і його контрагентами підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що висновки акту перевірки в частині заниження податку на прибуток на суму 1225680 грн. ґрунтуються, зокрема, на узагальненій податковій інформації та зводяться до інформації по ланцюгу постачання придбаних товарів у контрагентів позивача.

Надаючи оцінку доводам апелянта в частині відсутності у контрагентів позивача виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів в акті перевірки. Крім того, жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами постачальника правил оподаткування. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.

Апеляційний суд вказує, що контролюючий орган, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», ФОП ОСОБА_3 , ПП «Петролекс Трейд», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 та їх постачальників матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що надані до матеріалів справи довідки зустрічних звірок №12/06-30-07-10/ НОМЕР_1 від 17.02.2022 року по ФОП ОСОБА_1 та №6/06-30-07-10/2762308354 від 26.01.2022 року по ФОП ОСОБА_3 додатково підтверджують факт здійснення господарських операції, оскільки мають опис первинних документів, які також позивачем було надано до перевірки та матеріалів справи.

Апелянт стверджує, що вивезення лісопродукції відбувається на підставі спеціалізованої товарно-транспортної накладної - форма 1-ТТН (ліс), затвердженої наказом Держлісагентства України. Щодо цього, апеляційний суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707(зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2013 р. за № 2070/24602), який був чинний на дати здійснення операцій з поставки лісу, було затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс). Однак, пунктом 3 вказаногонаказувстановлено, що товарно-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) за формою, затвердженою пунктом 1 цьогонаказу, є обов`язковою для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи) при обліку, первинному відпуску та перевезенні деревини автомобільним транспортом.

Разом з тим, в даному ж випадку надані товарно-транспортні накладні, які складені при перевезенні вантажу від контрагентів позивача (які не є державними лісогосподарськими підприємствами (структурними підрозділами: лісництва, склади, цехи) до позивача, а відтак, використання спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної (ТТН - ліс) не є обов`язковим. Крім того, навіть відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Наявні у матеріалах справи ТТН оформлюються виключно уповноваженими особами контрагентів, а не позивачем, який, відповідно, не може нести відповідальності за повноту та точність даних, що зазначені у них. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, навіть неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Щодо посилань апелянта на відсутність документів, які засвідчують якість походження ТМЦ, суд апеляційної інстанції вказує, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів. Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 07.08.2018 року по справі №808/760/16.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. У ході розгляду справи податковим органом не доведено факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його безпосередні контрагенти є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами, чи вчинені правочини об`єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до матеріалів справи не надав. Отже, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Крім того, колегія суддів вказує, що доказів наявності кримінальних проваджень стосовно фіктивності контрагентів позивача контролюючим органом не надано, в акті перевірки також відсутня про це інформація. В акті перевірки не наведено даних про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій між ТОВ «Українська лісопереробна компанія» та його контрагентами.

Відповідно до пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

П(С)БО 16«Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до п. 6 П(С)БO 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За правилами п.7 П(С)БO 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 5 П(С)БO 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п. 8 П(С)БO 15 «Дохід» дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

За правилами п. 21 П(С)БO 15 «Дохід» дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Отримання та оприбуткування ТОВ «Українська лісопереробна компанія» придбаних у контрагентів товарів підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами.

Отже, апеляційний суд вважає висновки апелянта про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.11.2021 № 1200217000701.

Щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, то згідно акту перевірки, проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника у рядку 4 податкових декларацій з 01.04.2017 по 30.06.2021 на підставі таких документів: видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості та аналізи рахунку 30, 36, 70, банківські виписки, головні книги, дані ЄРПН, акти переробки (узагальнений перелік документів наведено в додатку 4 до акту перевірки) встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 4 податкових декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за операціями, що оподатковуються» (ряд. 4 декларації)" в сумі 2 985 419 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Українська лісопереробна компанія» понад норми спалення відходів деревини, встановленої документацією та на підставі чого виданий Дозвіл на викиди забруднюючих речовин спалило деревину в загальній кількості 4626,228 м.куб.

Враховуючи вищевикладене та норми виробництва зазначені у дозволі на викиди забруднюючих речовин275 т (що становить 500 куб.м. на рік), ТОВ «Українська лісопереробна компанія» переробляючи кількість лісу значно більшу ніж зазначену у дозволі, працювало за межами господарської діяльності платника податку. Відповідно платнику потрібно було нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 985 419 грн., еквівалентну сумі податкового кредиту на придбання лісоматеріалів використаних поза межами господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2018-2021 років позивач спалював у котельні наступну кількість відходів: за 2018 рік 1 899,74 м.куб.; за 2019 рік 2 032,968 м.куб.; за 2020рік 1 735, 8 м.куб.; за півріччя 2021 року 946,73 м.куб. Тобто, всього спалено 6 615,238 м.куб.

Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №03.01-50/397/5873 від 06.07.2010 року, річна норма викидів та річна норма сировини (відходи деревини), яку може переробити підприємство у топковій (котел KWH-1000) становить 275 т в рік (що в переводі на метри кубічні становить 500 куб.м. в рік, згідно акту перевірки). Тобто, за 4 роки норма становить 2 000 м.куб.

Таким чином, 6615,238 м.куб. (спалено протягом 2018-2021 років згідно акту перевірки)2 000 м.куб. (визначено нормами) = 4 615,238 м.куб.

Проте, податковий орган встановив цю кількість в розмірі 4 626,228 м.куб., що свідчить про помилковість розрахунків в об`ємі спалених відходів.

Крім того, апеляційний суд ставить під сумнів розрахунки відповідача щодо встановлення того, що 275 т відходів становить 500 м.куб., оскільки відповідач в акті перевірки не наводить будь-якого нормативно-правового обґрунтування такого розрахунку.

Також, як встановлено судом, в акті перевірки не наведено не лише обґрунтованого розрахунку встановлення метрів кубічних відходів деревини, що спалювалися, але й не наведено формули або нормативного розрахунку середньомісячної вартості сировини, що спалювалася позивачем, як відходи. В розрахунку взята середня вартість сировини (а не відходів) і помножена на понадлімітні відходи, проте розрахунок мав би братися від середньої вартості відходів і визначати розмір ПДВ по вартості відходів. Доказів звернення до позивача під час перевірки із запитом для встановлення вартості відходів відповідач до матеріалів справи не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, кожного місяця згідно акту переробки утворені відходи позивачем було оприбутковано, що підтверджується виробничими калькуляціями, де вартість відходів не перевищує 200 грн. за 1 м.куб. Отже, податковим органом помилково здійснено розрахунок розміру ПДВ на підставі вартості сировини, а не відходів.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» є виробництво меблевих щитів, заготовок дубових, планки дубові, та пиломатеріали. Необхідною сировиною для виготовлення даної продукції є круглі лісоматеріали, основними постачальниками яких є лісові господарства Рівненської та Житомирської областей.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, виготовлення товару на підставі придбаних деревних матеріалів є господарською діяльністю ТОВ «Українська лісопереробна компанія».

Суд апеляційної інстанції вказує, що в акті перевірки не наведено жодного нормативного обґрунтування, яким чином перевищення норми викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та перевищення річної норми переробки сировини є підставою для визначення такої діяльності поза межами господарської діяльності платника податків. Разом з тим, в самому ж акті перевірки наведено посилання наст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», згідно якої, особи винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел несуть відповідальність згідно законом.

У зв`язку із вищенаведеним, колегія суддів вважає необгрунтованим порушення щодо зниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 2983419 грн., а також безпідставним твердження апелянта про необхідність скласти і зареєструвати податкові накладні на суму 2 985 419 грн.

Щодо доводів апелянта в частині завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги на 603852 грн., апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пп. б п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як встановлено в акті перевірки, всупереч вищенаведеному, при відображенні ТОВ «Українська лісопереробна компанія» у деклараціях від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації), сум від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищують суму, обчислену відповідно до п. 200.1.3 ст.200.1 Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 20 декларації), суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету (рядок 20.2.2) встановлено завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на 555 028,23 грн.

Разом з тим, завищення бюджетного відшкодування за травень 2021 року на 48 822 грн. відбулося за рахунок відсутності залишку від`ємного значення на вищевказану суму у березні 2021 року по ТОВ «ВБК «СОФІЯ» (код ЄДРПОУ 38611973), про що свідчать дані ЄРПН.

Проте, згідно наданих позивачем податкових декларацій, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей та податкових накладних колегією суддів з`ясовано наступне.

В акті перевірки вказано, що по ФОП ОСОБА_16 , код НОМЕР_2 , сума завищення становить 1 314,34 грн. Проте, в додатку 5 (Податковий кредит) декларації за квітень 2017 року позивачем зазначено, що на цю суму ПДВ включена податкова накладна за березень 2017 року, яка і була оплачена 07 березня 2017 року, тому в додатку 3 до бюджетного відшкодування включено оплачені березневу та квітневу податкові накладні на суму 2 958,01 грн.

Теж саме стосується і ФОП ОСОБА_17 , код НОМЕР_3 , а саме: на момент формування бюджетного відшкодування за квітень 2017 року сума ПДВ в розмірі 5 970,24 грн. була оплачена позивачем.

Доводи апелянта про неможливість включення даних сум, оплачених у березні 2017, до бюджетного відшкодування в квітні 2017, не знайшли свого підтвердження.

Щодо періоду липня 2018 року, то у ДП «Остківське лісове господарство», код 009928717137, наявний лист від аграрної біржі про перерахунок коштів 18.07.2018 року у сумі 9 450,00, сума ПДВ 1 575 грн., тому залишок не оплаченої суми становить 256,70 грн., а не 1 831,70 грн., як зазначено в акті перевірки.

Щодо періоду лютого 2020 року, то колегія суддів зазначає наступне.

ДП «Острозьке лісове господарство», код 009927617117 відповідач помилився у визначенні оплачених сум ПДВ в розмірі 23 451,99 грн., оскільки згідно банківських виписок за цей період, позивачем оплачено ПДВ на суму 23 883,66 грн., а також є операція 04.02.2020 року про те, що ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Острозьке лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 7 825 грн., в т.ч. ПДВ 1 304,17 грн., про що є платіжне доручення №1268 від 04.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупець (ТОВ «Українська лісопереробна компанія»). Отримавши дані кошти як аванс за лісоматеріали, ДП «Острозьке лісове господарство» на них виписало податкову накладну та зареєструвало в ЄРПН. Враховуючи вищезазначене, сума недоплати становить 1 304,17 грн., але, враховуючи перерахунок коштів з ТБ «Рівненська універсальна центральна», завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Березнівське лісове господарство», код 009927917012. 13.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Березнівське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 9 109 грн., в т.ч. ПДВ 1 518,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1489 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупецьТОВ «Українська лісопереробна компанія». Отримавши дані кошти, як аванс за лісоматеріали, ДП «Березнівське лісове господарство» виписав податкову накладну та зареєстрував в ЄРПН. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Рокитнівське лісове господарство», код 009928117138. 13.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Рокитнівське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 6 057 грн.,в т.ч. ПДВ 1 009,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1493 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупецьТОВ «Українська лісопереробна компанія». ДП «Рокитнівське лісове господарство» отримав дані кошти, як оплата за отримані позивачем лісоматеріали. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Сарненське лісове господарство», код 009928317147. 17.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Сарненське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 11 388,92 грн., в т.ч. ПДВ 1 898,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1557 від 17.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупецьТОВ «Українська лісопереробна компанія»). Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Дубровицьке лісове господарство», код 009928817051. 13.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Дубровицьке лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 2 162,50 грн., в т.ч. ПДВ 360,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1490 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупецьТОВ «Українська лісопереробна компанія». Отримавши дані кошти, як аванс за лісоматеріали, ДП «Дубровицьке лісове господарство» на них виписало податкову накладну та зареєстрував в ЄРПН. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Рівненське лісове господарство», код 139836817129, по даному контрагенту до бюджетного відшкодування в додаток 3 включено залишок суми за січень 2020 року, тому є операція 27.01.2020 року про те, що ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Рівненське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 5 944 грн. в т.ч. ПДВ 990,67 грн. що підтверджується платіжним дорученням №1072 від 27.01.2020 року, 04.02.2020 року перераховано гарантійний внесок у сумі 2 427,50 грн., в т.ч. ПДВ 404,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1269 від 04.02.2020 року, 13.02.2020 перераховано гарантійний внесок у сумі 8 517 грн., в т.ч. ПДВ 1 419,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1492 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу вказується покупецьТОВ «Українська лісопереробна компанія». Загальна сума по трьох операціях становить 2 814,76 грн. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

Щодо періоду грудня 2020 року, то ДП «Фастівське лісове господарство», код 009920510240. 21.12.2020 року ТОВ «Українська енергетична біржа» перерахувала на ДП «Фастівське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 4 800 грн., в т.ч. ПДВ 800 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2020 року, в призначенні платежу вказується покупецьТОВ «Українська лісопереробна компанія». Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2021 № 1200217000701, № 1199617000701, № 1200317000701 повністю, а податкове повідомлення-рішення №1199817000701 від 24.11.2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 603 852 грн. підлягає скасуванню в сумі 18247,63 грн. (округлено до 18248 грн., оскільки згідно з п. 4 р. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженогонаказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21, усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 460/1914/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 03.02.2023