Ухвала

від 06.01.2023 по справі 450/3003/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3003/22 Провадження № 2/450/226/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 про (предмет позову): визнання незаконним та скасування рішення,

шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження та передавання в оренду, під заставу, в позику третім особам земельної ділянки за кадастровим номером 4623683100:01:002:0607, розташованої на території Звенигородського старостинського округу Давидівської територіальної громади Львівської області до вирішення справи по суті та набрання законної сили відповідним судовим рішенням

встановив:

зазначена заява надійшла до 04.01.2023 року. Підстава заяви: позивач володіє нерухомим майном, яке розташоване на земельних ділянка про які вказано вище. Позивач вважає, що набуття у власність такої земельної ділянки було здійснено з порушенням закону, тому звернулася до суду із позовом. На теперішній час, перехід права на такі земельні ділянки зробить неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України, ч. 2ст. 247 ЦПК Українисторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

За змістомст. 152 ЦПК Українизаходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Згідно з пунктом 2 частини 1статті 150 ЦПК Українипозов забезпечується, шляхом заборони вчинити пені дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді такої заяви покладається виключно на заявника.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до п. 4постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13.

Також, з позовної заяви та заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії неможливо зробити висновок про наявність вищезазначених обставин та загроз, на які посилається представник заявника, зокрема на можливість та загрозу відчуження та/або передачу в користування третім особам спірної земельної ділянки території Звенигородського старостинського округу Давидівської територіальної громади, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Разом з цим, заявником не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження та /або передачу в користування спірних земельних ділянок третім особам, а також не надано жодних доказів на підтвердження можливості таких дій.

Доводи представника заявника про те, що вказані спірна земельна ділянка може бути відчужена або передана в користування третім особам, що в подальшому може ускладнити чи навіть унеможливить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача наразі є лише припущенням та не доведені належними і допустимими доказами.

Крім того, до матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову не додано належних та допустимих доказів місця розташування земельної ділянки, які успадкував заявник.

Підставою для забезпечення позову є те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Однак проаналізувавши заяву представника позивача, судом встановлено, що таке не містить достатнього обгрунтування вжиття забезпечення позовних вимог, а саме, що вказаний захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, щодо приведення земельних ділянок до стану, в якому вони були передані відповідачу та сплати грошових коштів.

Отже, наявність самого по собі позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони проводити будь-які будівельні роботи на земельних ділянках.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові 10 лютого 2021 року у справі №709/853/20.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

За такихобставин,враховуючи,що представникомзаявника недоведено фактуунеможливлення чиутруднення виконаннярішення суду,у разіневжиття заходівзабезпечення позову,не наданодоказів напідтвердження необхідностізаборонити відчуженняземельної ділянкиз кадастровимномером 4623683100:01:002:0607,перед судомне доведеноіснування підставвважати,що земельна ділянка з кадастровим номером 4623683100:01:002:0607, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належать на праві власності ОСОБА_3 , останній має намір відчужувати. Крім того, не доведено співмірність із заявленими позовними вимогами, тому суд приходить до висновку, що вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки представником позивача не надано доказів в обґрунтування співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Крім того, представником позивача нічим не обґрунтоване припущення, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду та не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову. На вказані обставини звернув увагу також Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року по справі № 183/5864/17-ц.

Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.

Тому з врахуванням наведеного, враховуючи предмет позову, проаналізувавши заяву представника позивача, судом встановлено, що така не містить достатнього обгрунтування для вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.

Керуючись ст. 260, 261, 263 ЦПК України, суд,-

постановив:

узадоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 про (предмет позову): визнання незаконним та скасування рішення,

шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження та передавання в оренду, під заставу, в позику третім особам земельної ділянки за кадастровим номером 4623683100:01:002:0607, розташованої на території Звенигородського старостинського округу Давидівської територіальної громади Львівської області до вирішення справи по суті та набрання законної сили відповідним судовим рішенням, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання її суддею 06.01.2023 р.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

СуддяЄ. О. Данилів