Рішення

від 25.01.2023 по справі 506/644/21

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/644/21

Провадження № 2/506/11/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2023 року с.м.т. Окни

25 січня 2023 року Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретарів Таратунського С.С., Паламарчук М.О., Яцькова К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого володіння,

В С Т А Н О В И В:

09.09.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна із чужого володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Красноокнянської районної ради Одеської області №113-ХХІІІ від 24.11.2000 затверджено рішення конкурсної комісії від 10.11.2000 та надано йому згоду на складання проекту відведення земельної ділянки площею 50 га ріллі із земель запасу Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Після виготовлення проекту відведення рішенням Красноокнянської районної ради Одеської області №160-ХХІІІ від 21.12.2021 затверджено вказаний проект та надано йому земельну ділянку площею 46 га ріллі. На підставі вказаних рішень 25.01.2002 року Красноокнянською районною радою народних депутатів йому було видано Державний акт серії ІІІ-ОД №026919 на право постійного користування земельною ділянкою, розміром 46 га, яка розташована на території Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблено запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №103. Фактично вказана земельна ділянка складається з двох масивів, а саме: площею 29.7 га та 16.3 га. В подальшому ним було створено селянське (фермерське) господарство «Аніта» (код ЄДРПОУ 31929597) з метою вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур на вказаній земельній ділянці.

За весь час користування позивачем земельною ділянкою з 2001 року по 2018 рік будь-які претензії з боку органів влади, місцевого самоврядування чи інших фізичних чи юридичних осіб щодо законності використання земельної ділянки не мали місце. У зв`язку зі змінами в законодавстві він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання згоди на відновлення меж зазначеної земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-1590/13-18-сг від 02.03.2018 року вказане його звернення задоволено та покладено обов`язок на керівника відділу в Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області після надходження відповідної технічної документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки провести реєстрацію земельної ділянки та внесення відомостей до ДЗК.

Після виготовлення технічної документації він подав всі необхідні документи до відділу в Окнянському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області для внесення відомостей до ДЗК. Однак рішеннями від 25.07.2018 №№ РВ-51000862402018, РВ-5100862402018 Державного кадастрового реєстратора йому було відмовлено у внесенні відповідних відомостей, у зв`язку із невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме наявністю перетину наданої йому у постійне користування земельної ділянки з іншими земельними ділянками (всього 22 земельні ділянки).

З метою вирішення вказаної помилки та відновлення його порушеного права він звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, однак листом №С-1371/00-1364/6-18 від 06.09.2018 йому відмовлено у відновленні його права на постійне користування вказаною земельною ділянкою та повідомлено, що земельні ділянки, які зазначені в рішеннях Державного кадастрового реєстратора, відводились із земель державної власності сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування.

Таким чином, надана йому у постійне користування земельна ділянка перетиналась з 22-ма земельними ділянками інших осіб, які, в свою чергу, відчужили вказані земельні ділянки шляхом укладання договорів купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. На теперішній час власником вказаних земельних ділянок, які перетинаються із земельною ділянкою, наданою йому в постійне користування, є ОСОБА_2 (земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123183700:01:001:0587; 5123183700:01:001:0591, 5123183700:01:001:0592, 5123183700:01:001:0593, 5123183700:01:001:0594, 5123183700:01:001:0595, 5123183700:01:001:0596, 5123183700:01:001:0597, 5123183700:01:001:0598, 5123183700:01:001:0599, 5123183700:01:001:0600, 5123183700:01:001:0601, 5123183700:01:001:0602, 5123183700:01:001:0603, 5123183700:01:001:0604, 5123183700:01:001:0605, 5123183700:01:001:0607, 5123183700:01:001:0609, 5123183700:01:001:0610) та ОСОБА_3 (земельні ділянки з кадастровими номерами 5123183700:01:001:0588, 5123183700:01:001:0589, 5123183700:01:001:0590).

На думку позивача, спірна земельна ділянка надана йому у постійне користування у відповідності до вимог закону, а тому рішення про передачу у постійне користування земельної ділянки є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію за фактом його виконання і вказане рішення до цього часу не скасоване та не оскаржене. При цьому, надана йому у постійне користування земельна ділянка є об`єктом цивільних прав відповідно до абзацу 5 пункту 2 Розділу VІІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про державний земельний кадастр», оскільки вона до 01 січня 2013 року була передана йому у постійне користування, щодо неї розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, щодо неї визначена площа і межі, тому вона вважається сформованою, а відомості щодо неї можуть бути внесені до Державного реєстру земель на підставі наявної у позивача вказаної технічної документації з наступною державною реєстрацією права постійного користування позивача на неї.

Позивач зазначає, що, на його думку, власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №922/614/19.

Так як рішення про припинення постійного користування ним спірною земельною ділянкою не приймалось, виданий йому державний акт не скасовувався, то позивач просив витребувати земельну ділянку розміром 46 га, розташовану на території Ставрівської сільської ради Красноокнянського (на теперішній час Подільського) району Одеської області, яка передана йому, ОСОБА_1 , у постійне користування, для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту серії ІІІ-ОД №026919 на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 25.01.2002 року Красноокнянською районною радою народних депутатів, про що зроблено запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №103, із володіння ОСОБА_2 шляхом скасування права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123183700:01:001:0587; 5123183700:01:001:0591, 5123183700:01:001:0592, 5123183700:01:001:0593, 5123183700:01:001:0594, 5123183700:01:001:0595, 5123183700:01:001:0596, 5123183700:01:001:0597, 5123183700:01:001:0598, 5123183700:01:001:0599, 5123183700:01:001:0600, 5123183700:01:001:0601, 5123183700:01:001:0602, 5123183700:01:001:0603, 5123183700:01:001:0604, 5123183700:01:001:0605, 5123183700:01:001:0607, 5123183700:01:001:0609, 5123183700:01:001:0610 та ОСОБА_3 , шляхом скасування права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123183700:01:001:0588, 5123183700:01:001:0589, 5123183700:01:001:0590 та дане рішення суду надіслати до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Ухвалою суду від 14.09.2021 року позовна заява була залишена без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви та отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів, ухвалою від 27.10.2021 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначила, що у позовній заяві позивач посилається на те, що був виготовлений проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в постійне користування, однак у відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 06.09.2018 р. №С-1371/0-1364/6-18 зазначено, що за інформацією Відділу в Окнянському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, вказаний проект землеустрою у Державному фонді відсутній. При цьому, у зв`язку з відсутністю в Державному фонді документації проекту відведення земельної ділянки, виявити фактичне місце розташування земельних ділянок неможливо. Поряд із цим зазначено, що земельні ділянки, які визначені в рішеннях про відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру №РВ-510086240218 і №РВ-5100862432018, відводились громадянам України із земель державної власності сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування. В свою чергу відповідач ОСОБА_2 є законною власницею земельних ділянок, що знаходяться за адресою: Одеська область, Окнянський район, с/рада Ставрівська, що мають кадастрові номери: 5123183700:01:001:0587; 5123183700:01:001:0591, 5123183700:01:001:0592, 5123183700:01:001:0593, 5123183700:01:001:0594, 5123183700:01:001:0595, 5123183700:01:001:0596, 5123183700:01:001:0597, 5123183700:01:001:0598, 5123183700:01:001:0599, 5123183700:01:001:0600, 5123183700:01:001:0601, 5123183700:01:001:0602, 5123183700:01:001:0603, 5123183700:01:001:0604, 5123183700:01:001:0605, 5123183700:01:001:0607, 5123183700:01:001:0609, 5123183700:01:001:0610.

Вказані земельні ділянки належать їй на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома Анною Сергіївною у 2017 році. Зазначені договори є дійсними, ніким не оскаржувались та не скасовувались. При цьому, оскільки вказані земельні ділянки відводились із земель державної власності, які не надані у власність чи користування, то, на думку представника відповідача, продавці мали законні права отримувати накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, та у подальшому відчужувати ці земельні ділянки.

Крім того, на думку представника відповідача, посилання позивача на ст.387 ЦК України, якою передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, а також на ст.388 ЦК України, яка регулює права власника на витребування майна від добросовісного набувача, є хибним, так як позивач не є власником спірних земельних ділянок, оскільки право постійного користування земельною ділянкою це право володіння й користування ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності. До того ж, усі посилання позивача на практику судових органів стосуються саме власника майна, а не користувача.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що позивач, посилаючись на ч.3 ст.152 ЗК України, де визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, не звертається з вимогою до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про оскарження наказів, а звернувся до добросовісних набувачів з вимогою скасування їх права власності. Тому, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , є незрозумілим посилання позивача на вказану норму права, коли він нею не керується, при цьому, накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення не оскаржені, тому є дійсними. Однак позивач навіть не посилається на протиправність наказів ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

На думку представника відповідача ОСОБА_2 , позивач вибрав неналежний захист своїх прав, оскільки, не будучи власником та належним землекористувачем земельних ділянок, не має правових підстав витребувати їх із володіння добросовісного набувача шляхом скасування права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 .

Крім того, у відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області зазначено, що за інформацією Відділу в Окнянському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, рішення Красноокнянської районної ради від 21.12.2001 №161-ХХІІІ не було підставою видачі ОСОБА_1 державного акту на право постійного користування землею. Також зазначено, що вказаним рішенням затверджено рішення конкурсної комісії від 05.12.2001 року та надано іншим громадянам згоду на складання проектів відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства. Тобто, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , рішення не передбачало видачу ОСОБА_1 державного акту на право постійного користування землею.

До того ж, земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надавались у користування за проектами відведення цих земельних ділянок після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Як вже зазначалось, проект землеустрою відсутній у Державному фонді документації та позивачем до суду не наданий, що, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , свідчить про те, що спірна ділянка не є об`єктом цивільних прав позивача.

Крім того, з наданої позивачем копії державного акту на право постійного користування землею вбачається, що на підставі рішення Красноокнянської районної ради народних депутатів Красноокнянського району Одеської області від 21.12.2001 року №161-ХХІІІ надається ОСОБА_1 у постійне користування земельна ділянка площею 46 га. Проте, з наданого позивачем вказаного рішення не вбачається, що останньому надано 46 га, а зазначено, що надається 50 га, тобто Державний акт не відповідає рішенню, на підставі якого він виданий.

Окрім того, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , позивачем невірно визначена та сплачена сума судового збору, оскільки судовий збір в даній справі складає не 908 грн., так як позов носить майновий характер, тому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 09.04.2021 року у справі №923/938/20 неможливо застосовувати до даного спору, так як правова позиція Верховного Суду ґрунтується на тому, що об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не впливає на склад майна його сторін та не змінить власника майна. В даній справі вимога стосується скасування права власності, що призводить до зміни власника майна. Тому представник відповідача просила суд звернути увагу на те, що позивач не зазначив ціну позову та не сплатив 1% судового збору від ціни позову. При цьому, у разі, якщо це спір і немайнового характеру, то позивачем заявлено дві вимоги, а судовий збір сплачено лише за одну.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій той не погодився з запереченнями представника відповідача ОСОБА_2 , зазначеними у відзиві, та просив його відхилити, а позов задовольнити, посилаючись на наступне.

Щодо законного, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , набуття ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, представник позивача зазначив, що у п.3 ч.3 ст.388 ЦК України вказано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Однак, у даному випадку, земельна ділянка, яка передана позивачу у постійне користування, вибула із законного користування позивача на незаконних підставах поза його волею, що, в свою чергу, призвело до порушення прав позивача. Таким чином, на думку представника позивача, вказане право позивача на витребування вказаних земельних ділянок узгоджується із положеннями ст.388 ЦК України.

Також представник позивача не погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач безпідставно посилається на положення ст.387 ЦК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №922/614/19, оскільки, згідно із ст.396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до глави 29 цього Кодексу. У даному випадку позивач має речове право у вигляді постійного користування на земельну ділянку, яке посвідчене державним актом. Тобто у ЦК України не передбачаються спеціальні речові позови для захисту окремих прав на чуже майно, що вже виникли від можливого порушення з боку третіх осіб та власника майна, обтяженого цими правами. Законні права та інтереси кожної особи, яка має речове право на чуже майно, захищаються в тому ж порядку, що й права власника цієї речі, тобто забезпечені абсолютним захистом. Це надає особі, яка має речове право на чуже майно, право скористатися певними засобами захисту свого права у відповідності до природи того чи іншого права на чуже майно. Реалізація певних прав на чуже майно пов`язана з набуттям володіння ним. Тому в разі втрати володіння особою, якій належить право на чуже майно, вона може застосувати для захисту своїх прав такий засіб, що є подібним віндикаційному позову (ст.387 ЦК). Представник позивача зазначив, що вказане твердження узгоджується із правовою позицією, викладеною у п.19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де зазначено, що, застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. В п.26 Постанови роз`яснено, що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Тому, на думку представника позивача, посилання на норми глави 29 ЦК України та вказану постанову Великої Палати Верховного Суду є доцільним та аргументованим.

Щодо безпідставного, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , посилання на вимоги ст.152 ЗК України, якою передбачено здійснення захисту прав громадян на земельні ділянки шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, при цьому вимоги до ГУ Держгеокадастру в Одеській області не заявлені, представник позивача зазначив, що окрім зазначеного способу захисту, ч.3 ст.152 ЗК України передбачає і інші шляхи для захисту вказаних прав, зокрема: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Тому позивачем дійсно не заявлено вимог до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, так як відповідно до ст.388 ЦК України, він може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна, про що було зазначено у позові та що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №922/614/19.

Відсутність у Державному фонді документації проекту землеустрою відведеної позивачу у постійне користування земельної ділянки, на думку представника позивача, не може свідчити про відсутність у позивача права постійного користування земельною ділянкою, оскільки наявність вказаного проекту землеустрою підтверджується рішенням Красноокнянської районної ради Одеської області №160-ХХІІІ від 21.12.2001 року, яким цей проект затверджено, після чого позивачу надано земельну ділянку в постійне користування. Факт відсутності вказаного проекту землеустрою в Державному фонді документації, на думку представника позивача, свідчить лише про те, що відповідальні особи вказаного Державного фонду неналежним чином здійснювали свої посадові обов`язки щодо збереження вказаного фонду.

Що стосується невідповідності площі земельної ділянки у державному акті та рішенні, представник позивача зазначив, що вказана різниця виникла у зв`язку з тим, що при встановленні в натурі меж земельної ділянки відповідною комісією встановлено, що із 50 га придатними для обробітку є лише 46 га, що підтверджується відповідними викопіюваннями.

Що стосується посилань представника відповідача ОСОБА_2 на те, що стороною позивача не в повному обсязі сплачено судовий збір, так як вказаний позов є позовом майнового характеру, представник позивача зазначив, що позовна вимога про витребування земельної ділянки із чужого володіння має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна його сторін та не змінить власника майна, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.04.2021 року у справі №923/938/20.

Від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення, в яких представник відповідача не погодилась з твердженням представника позивача, що земельна ділянка, яка передана позивачу у постійне користування, вибула із законного користування позивача на незаконних підставах, оскільки згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області, земельні ділянки, які наразі є у відповідача ОСОБА_2 у власності, відводились громадянам із земель державної власності сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування. Тобто продавці, у яких ОСОБА_2 придбала земельні ділянки, мали законні права отримувати накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, та у подальшому відчужувати земельні ділянки шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Тому, на думку представника відповідача, відсутнє незаконне відчуження земельних ділянок.

Крім того, представник відповідача наполягала на неможливості застосовувати ст.388 ЦК України, посилаючись на те, що жодні положення, що регулює дана стаття, неможливо застосувати до ситуації, яку описує позивач, оскільки: позивач не губив земельну ділянку; ОСОБА_2 не викрадала земельну ділянку; позивач не передавав майно у володіння іншій особі; ОСОБА_2 набула майно на підставі договорів купівлі-продажу, які є відплатними.

Крім того, представник відповідача вважає, що позивач не має речового права у вигляді постійного користування на земельну ділянку, так як згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області, рішення Красноокнянської районної ради від 21.12.2001 року №161-ХХІІІ не було підставою видачі позивачу державного акту на право постійного користування землею. Також зазначено, що вказаним рішенням затверджено рішення конкурсної комісії від 05.12.2001 року та надано іншим громадянам згоду на складання проектів відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства. Тобто дане рішення не передбачало видачу позивачу державного акту на право постійного користування землею.

На думку представника відповідача ОСОБА_2 , ст.ст.19, 51 ЗК України (у редакції 1992 року, який діяв у той час) було передбачено, що рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії. Надання земельних ділянок у користування здійснювалось за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх у натурі (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею, забороняється (ст.22 ЗК України у редакції 1992 року). Так як межі не встановлено, представник відповідача вважає, що у позивача не виникло право постійного користування земельною ділянкою, і тому права вимоги щодо скасування права власності ОСОБА_2 у нього також немає.

Крім того, на думку представника відповідача:

- той факт, що позивач не оскаржує накази ГУ Держгеокадастру в Одеській області та навіть не посилається на їх незаконність, підтверджує, що вказані накази прийняті відповідно до законодавства, а тому посилання позивача на те, що його земельна ділянка вибула з його володіння незаконно, не знаходить логічного обґрунтування;

- відсутність у Державному фонді документації проекту землеустрою, відведеної позивачу земельної ділянки у постійне користування, свідчить про те, що межі земельної ділянки не встановлені, а тому у позивача не виникло право користування;

- наявність рішення районної ради від 21.12.2001 №161-ХХІІІ підтверджує затвердження проекту на земельну ділянку 50 га, а не 46 га;

- обґрунтування позивача щодо різниці в площі земельної ділянки є немотивованим, так як площа, зазначена в рішенні, має збігатись з площею, зазначеною в державному акті.

Ухвалою від 13.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Шарандак А.А. на задоволенні позову наполягав з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив, доповнивши, що позивач користувався земельною ділянкою десь до 2017 - 2018 року, сплачував податки. Потім за станом здоров`я не обробляв і про відчуження не знав. Про відчуження стало відомо після отримання відповіді з ГУ Держгеокадастру в Одеській області 25.07.2018 року. Щодо розбіжності у площі, то після проведення певних робіт в центрі поля земля не придатна до оброблення, тому розбіжність у площі, хоча поле фактично одне, суцільне. При виготовленні технічної документації для отримання кадастрового номера з незрозумілих причин землевпорядна організація не бачила накладку і лише після надання документів для реєстрації це було виявлено.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що у 2000-х роках для створення фермерського господарства йому виділили землю. Створивши фермерське господарство «Аніта», він спочатку обробляв землю, а потім через фінансові проблеми та стан здоров`я вже не було можливості, і тому він уклав з СВК «Ставровське» договір спільного користування землею, яке і обробляло вказану земельну ділянку. За землю він стабільно сплачував податки. Потім він дізнався про необхідність отримання кадастрового номеру на земельну ділянку, почав оформляти, однак дізнався, що земля розпайована. З питання необроблення ділянки до сільської ради чи райдержадміністрації його не викликали, питання про вилучення земельних ділянок не ставилось.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Карпова О.В. просила у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченнях.

В подальшому представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Карпова О.В. у судове засідання не з`являлася, повідомивши в телефонному режимі, що не прийматимете участі в справі з огляду на відсутність оплати її послуг відповідачем ОСОБА_2 , однак жодного письмового підтвердження розірвання договору суду не надала, тому судом направлялися повідомлення про розгляд справи на електронну адресу ОСОБА_4 , зазначеної нею ж у всіх документах, які вона направляла до суду.

Відповідачу ОСОБА_2 неодноразово направлялися судові повістки про виклик в судове засідання за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду поверталися конверти з довідкою Укрпошти: «за зазначеною адресою не проживає» /а.с.191, 203,240,241, 250,256 /.

Відповідачу ОСОБА_3 неодноразово направлялися судові повістки про виклик в судове засідання за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду поверталися конверти з довідкою Укрпошти: «за зазначеною адресою не проживає» /а.с.146,172,181,183,187, 192,197,204,209,225,232,242,249,255/.

При цьому, ч.1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважаються належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомили. Тому, відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд визнає причини неявки відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання неповажними і тому справа розглянута у їх відсутність.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.

Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з протоколом №8 засідання конкурсної комісії від 10.11.2000 року, ОСОБА_1 надано згоду на організацію селянського (фермерського) господарства і підготовку проекту відводу земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі 50 га ріллі в постійне користування із земель резервного фонду Ставрівської сільської ради /рішення 14 сесії 23 скликання від 08.09.2000 р. Ставрівської сільської ради/ (а.с.16).

Рішенням Красноокнянської районної ради від 24.11.2000 року №113-ХХІІІ «Про надання згоди на складання проектів відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства», затверджено рішення конкурсної комісії №8 від 10.11.2000 року та надано згоду на складання проектів відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, в тому числі, ОСОБА_1 50 га ріллі в постійне користування із земель запасу Ставрівської сільської ради /а.с.17/.

Рішенням Красноокнянської районної ради від 21.12.2001 року №160-ХХІІІ «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для ведення селянського /фермерського/ господарства», затверджено проекти відведення та надано земельні ділянки для ведення селянського /фермерського/ господарства громадянам, в тому числі ОСОБА_1 50 га ріллі в постійне користування із земель запасу Ставрівської сільської ради /а.с.18/.

Факт прийняття вказаного рішення підтверджується протоколом пленарного засідання сімнадцятої сесії Красноокнянської районної ради двадцять третього скликання від 21.12.2001 року /а.с.14-24/.

25 січня 2002 року на підставі рішення сесії ХХІІІ скликання Красноокнянської районної ради Красноокнянського району Одеської області від 21.12.2001 року №161-ХХІІІ ОСОБА_1 видано державний акт серії ІІІ-ОД №026919 на право постійного користування землею, площею 46 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Ставрівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №103 /а.с.25/.

Згідно наданого ГУ Держгеокадастру в Одеській області аркушу із Книги реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, підтверджується факт реєстрації в зазначеній книзі за №103 вказаного державного акту /а.с.26, 219, 221/.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.10.2022 року на запит адвоката Шарандака А.А., за інформацією відділу №6 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Одеській області згідно Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрований державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ОД №026919 від 25.01.2002 року, реєстраційний номер 103 на ім`я ОСОБА_1 , за цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства. Реєстрація державних актів на право постійного користування землею станом на 25.01.2002 р. проводилась згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за №43 від 04.05.1999 року, який зареєстровано Міністерством юстиції України 04.06.199 року за №354/3647 /а.с.234/.

10.05.2002 року проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства «Аніта», керівник Семенуха Микола Миколайович /а.с.30, 31/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 02.03.2018 року №15-1590/13-18-сг «Про надання згоди на відновлення меж земельних ділянок», ОСОБА_1 надано згоду на відновлення меж земельних ділянок площе 46 га, що перебувають в постійному користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серія ІІІ-ОД №026919, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №103, із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованих на території Ставрівської сільської ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту). Крім того керівнику Відділу в Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області наказано при надходженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельних ділянок та внесення відомостей до Державного земельного кадастру /а.с.32/.

У 2018 році була виготовлена вказана технічна документація /а.с.33/;

Рішенням №РВ-5100862402018 державного кадастрового реєстратора Відділу в Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.07.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку із невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, а саме: наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянками: 5123183700:01:001:0609 (площа співпадає на 12,2946%); 5123183700:01:001:0610 (площа співпадає на 12,2946%); 5123183700:01:001:0595 (площа співпадає на 12,2943%); 5123183700:01:001:0597 (площа співпадає на 12,0769%); 5123183700:01:001:0604 (площа співпадає на 6,0914%); 5123183700:01:001:0601 (площа співпадає на 12,2943%); 5123183700:01:001:0607 (площа співпадає на 12,294%); 5123183700:01:001:0598 (площа співпадає на 12,2046%) /а.с.34/.

Крім того, рішенням №РВ-5100862432018 державного кадастрового реєстратора Відділу в Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25.07.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв`язку із невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, а саме: наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянками: 5123183700:01:001:0588 (площа співпадає на 6,6022%); 5123183700:01:001:0587 (площа співпадає на 6,7347%); 5123183700:01:001:0590 (площа співпадає на 6,7335%); 5123183700:01:001:0589 (площа співпадає на 6,7349%); 5123183700:01:001:0605 (площа співпадає на 5,3122%); 5123183700:01:001:0600 (площа співпадає на 6,0229%); 5123183700:01:001:0592 (площа співпадає на 6,7136%); 5123183700:01:001:0599 (площа співпадає на 6,3144%); 5123183700:01:001:0591 (площа співпадає на 6,4927%); 5123183700:01:001:0596 (площа співпадає на 6,5115%); 5123183700:01:001:0602 (площа співпадає на 5,2786%); 5123183700:01:001:0604 (площа співпадає на 0,7395%); 5123183700:01:001:0594 (площа співпадає на 6,5158%); 5123183700:01:001:0593 (площа співпадає на 6,7284%); 5123183700:01:001:0603 (площа співпадає на 6,4033%) /а.с.35/.

На викопіюванні, наданому позивачем, зафіксовано межі земельної ділянки у розпорядженні ФГ «Аніта» /а.с.28/, а на витязі з публічної кадастрової карти, наданому позивачем межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с.29/.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 06.09.2018 року №С-1371/0-1364/6-18, наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 02.03.2018 року №15-1590/13-18-СГ ОСОБА_1 було надано згоду на відновлення меж земельної ділянки, з урахуванням наданих документів, в тому числі копії державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Красноокнянської районної ради від 21.12.2021 року №161-ХХІІІ. Однак, за інформацією Відділу в Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, вказане рішення районної ради не було підставою видачі вказаного державного акту, а цим рішенням було затверджено рішення конкурсної комісії від 05.12.2001 року та надано іншим громадянам згоду на складання проектів відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто дане рішення не передбачало видачу ОСОБА_1 державного акту на право постійного користування землею. Крім того, за інформацією Відділу в Окнянському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства у Державному фонді документації відсутній. Тому виявити фактичне місце розташування земельних ділянок неможливо. При цьому, земельні ділянки, які визначені в рішеннях про відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру №РВ-5100862402018 і №РВ-5100862432018, відводились громадянам України із земель державної власності сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування /а.с.36/.

Наказами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано у власність земельні ділянки, площею по 2 га, в тому числі ріллі площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення), розташовані на території Ставрівської сільської ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) громадянам:

- ОСОБА_5 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0587 (наказ №15-5343/13-17-СГ від 06.06.2017 року) /а.с.37/;

- ОСОБА_6 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0588 (наказ №15-5346/13-17-СГ від 06.06.2017 року);

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 ,кадастровий номер 5123183700:01:001:0589 (наказ №15-5344/13-17-СГ від 06.06.2017 року) /а.с.39/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0590 (наказ №15-5348/13-17-СГ від 06.06.2017 року) /а.с.40/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0591 (наказ №15-6539/13-17-СГ від 30.06.2017 року) /а.с.41/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0592 (наказ №15-6538/13-17-СГ від 30.06.2017 року) /а.с.42/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0593 (наказ №15-6833/13-17-СГ від 10.07.2017 року) /а.с.43/;

- ОСОБА_7 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0594 (наказ №15-7921/13-17-СГ від 02.08.2017 року) /а.с.44/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0595 (наказ №15-7916/13-17-СГ від 02.07.2017 року) /а.с.45/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0596 (наказ №15-7932/13-17-СГ від 03.08.2017 року) /а.с.46/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0597 (наказ №15-7929/13-17-СГ від 03.08.2017 року) /а.с.47/;

- ОСОБА_8 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0598 (наказ №15-7931/13-17-СГ від 03.08.2017 року) /а.с.48/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0599 (наказ №15-7915/13-17-СГ від 02.08.2017 року) /а.с.49/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0600 (наказ №15-7919/13-17-СГ від 02.08.2017 року) /а.с.50/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0601 (наказ №15-7918/13-17-СГ від 02.08.2017 року) /а.с.51/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0602 (наказ №15-7928/13-17-СГ від 03.08.2017 року) /а.с.52/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0603 (наказ №15-7922/13-17-СГ від 03.08.2017 року) /а.с.53/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0604 (наказ №15-7934/13-17-СГ від 03.08.2017 року) /а.с.54/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0605 (наказ №15-7933/13-17-СГ від 03.08.2017 року) /а.с.55/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0607 (наказ №15-7913/13-17-СГ від 02.08.2017 року) /а.с.56/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0609 (наказ №15-8591/13-17-СГ від 18.08.2017 року) /а.с.57/;

- особі, прізвище, ім`я та по батькові якої в копії наказу містить символи * НОМЕР_1 , кадастровий номер 5123183700:01:001:0610 (наказ №15-8572/13-17-СГ від 18.08.2017 року) /а.с.58/.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:

- власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 5123183700:01:001:0587; 5123183700:01:001:0591, 5123183700:01:001:0592, 5123183700:01:001:0593, 5123183700:01:001:0594, 5123183700:01:001:0595, 5123183700:01:001:0596, 5123183700:01:001:0597, 5123183700:01:001:0598, 5123183700:01:001:0599, 5123183700:01:001:0600, 5123183700:01:001:0601, 5123183700:01:001:0602, 5123183700:01:001:0603, 5123183700:01:001:0604, 5123183700:01:001:0605, 5123183700:01:001:0607, 5123183700:01:001:0609, 5123183700:01:001:0610 вказана ОСОБА_2 . Право власності зареєстровано у 2017 році приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною на підставі договорів купівлі-продажу /а.с.59, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80-81/;

- власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 5123183700:01:001:0588, 5123183700:01:001:0589, 5123183700:01:001:0590 вказана ОСОБА_3 . Право власності зареєстровано у 2017 році приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною на підставі договорів купівлі-продажу /а.с.60, 61, 62/.

За інформацією архівного відділу Подільської районної державної адміністрації Одеської області на запит адвоката Шарандака А.А. №3686/21/125 про надання інформації щодо наявності/відсутності в архівному відділі рішень, прийнятих в період із 25.01.2002 року по 06.09.2021 року про позбавлення ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою, розміром 46 га згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ОД №026919 від 25.01.2002 року чи про скасування вказаного державного акту, вказані документи до архіву не надходили, однак можуть знаходитись за місцем розташування Красноокнянської районної ради народних депутатів. /а.с.95-96, 108-109/.

ГУ Держгеокадастру в Одеській області на запит адвоката Шарандака А.А. №3686/21/124 про надання відомостей про прийняття/неприйняття рішень Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області в період з 25.01.2002 року по 06.09.2021 року про позбавлення ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою згідно вищевказаного державного акту листом №29-15-0.3-6695/2-21 від 04.10.2021 року повідомило, що Головне управління наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Одеської області, починаючи з 01 січня 2013 року. За наявною інформацією та згідно пошукових даних автоматизованої системи діловодства «ДокПроф», у період з 2013 року по теперішній час Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не приймались накази про скасування вказаного державного акту /а.с.101-102, 147/.

За інформацією, наданою Подільською районною радою Одеської області 26.10.2021 року, Подільська районна рада рішень щодо позбавлення ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 46 га та скасування державного акту на право постійного користування землею, виданого 25.01.2002 року серії ІІІ-ОД №026919, не приймала /а.с.148/.

За інформацією Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 05.10.2021 року, будь-які рішення стосовно постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою селищною радою не приймались /а.с.149/.

Між ОСОБА_1 ( ФГ «Аніта») та СВК «Ставровський» укладено договір спільного використання землі №1, за яким ОСОБА_1 , який володіє землею на підставі державного акту про постійне користування землею ІІІ-ОД 026919 від 25.01.2002 року надав, а СВК «Ставрівський» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ставрівської сільської ради, загальною площею 46 га, строком на 6 років з 31.12.2015 року до 31.12.2021 року /а.с.211/.

Згідно копій наданих квитанцій, у 2017 та 2018 р.р. ОСОБА_1 сплачено земельний податок з фізичних осіб /а.с.212, 214/, у 2018 р. СФГ «Аніта» сплачено податок на прибуток приватних підприємств /а.с.213/.

Суд звертає увагу на те, що на час прийняття Красноокнянською районною радою Одеської області рішення № 160-ХХІІІ від 21 грудня 2001 року про надання ОСОБА_1 у постійне користування із земель запасу Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області земельної ділянки для ведення селянського /фермерського / господарства -50 га ріллі, що стало підставою для видачи 25 січня 2002 року державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 46 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Ставрівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, діяв Земельний Кодекс України від 18 грудня 1990 року (у редакції від 12.07.2000 року) передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою:

Статтею 7 ЗК України 1990 року (тут і надалі на час прийняття рішення про надання спірної ділянки) постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку і надавалось Радами народних депутатів, у тому числі, громадянам України для ведення селянського (фермерського)

господарства, і право постійного користування землею посвідчували державні акти. Відповідно до ч.1 ст.23 ЗК України (1990 р.) такі державні акти видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів.

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснювалася, в тому числі, із земель запасу (ст.50 ЗК України).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 27 ЗК України (1990 року), право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

На час заснування ФГ « Аніта» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське ) господарство», приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК України (1990 року).

Частинами 1,4,5 ст.2 ЗУ України «Про селянське (фермерське ) господарство», селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України.

Частиною 2 ст. 4 зазначеного Закону, земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч.ч.1,2 ст.9 зазначеного ЗУ ).

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених ст.ст.27,28 ЗК України та п.2 ч.1 ст.29 ЗУ № Про селянське(фермерське) господарство».

За змістом наведених приписів на час створення ФГ «Аніта» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. При цьому наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (п. 3 ч.1 ст. 27 ЗК України ( 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до п.2 ч.1 ст.29 ЗУ «Про селянське фермерське господарство», мало наслідком припинення діяльності цього господарства.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (п. 1 ч.1 ст. 40 ЗК України ( 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (п. 7 ч.1 ст. 27, ч.2 ст. 29, ч.1 ст. 88 ЗК України (1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства вказують на те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції, як передбачено ч.1 ст.2 ЗУ «Про селянське фермерське господарства». Тобто, таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник, і тому після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

Таким чином, враховуючи, що з моменту створення ФГ «Аніта» відбулася законодавчо визначена фактична заміна постійного землекористувача, то обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Незважаючи на те, що державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відбулася за позивачем ОСОБА_1 як фізичною особою, це не змінює висновок про те, що після державної реєстрації саме ФГ «Аніта» як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням і бути постійним користувачем.

Таким чином, з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року, ухвалі від 13 листопада 2019 року у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Крім того, Велика Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц зробила висновок, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що права та зобов`язання голови, керівника фермерського господарства не є тотожними з правами та зобов`язаннями самого фермерського господарства.

Такі ж висновки містяться у постанові Верховного суду від 14 грудня 2022 року справа № 669/1057/19 .

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з ч.1 ст. 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, визначений у ч.2 другій ст.92 зазначеного ЗК і фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Однак п. 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміну «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).

Тому право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до ФГ «Аніта», не припинилося через зміни у земельному законодавстві.

Оскільки після створення ФГ «Аніта», з дня його державної реєстрації, саме до нього перейшли правомочності користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, то права позивача як фізичної особи у цій справі не порушені.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи із вищезазначеного, право позивача ОСОБА_1 як фізичної особи не порушено, тому в задоволенні позову слід відмовити.

У разі, якщо ФГ «Аніта» вважає порушеними свої права як землекористувача, то воно не позбавлене права звернення до суду.

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстрований с.Ставрове Подільського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (зареєстрована АДРЕСА_2 ) про витребування майна із чужого володіння відмовити .

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2023 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко