Постанова

від 30.10.2007 по справі 9/414/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/414/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" жовтня 2007 р. Справа № 9/414/07

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

(Відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В.С. від 11.09.2007 р. № 104 для розгляду даної справи проведено заміну суддів Одеського апеляційного господарського суду: Колоколова С.І., Разюк Г.П., Петрова М.С. на суддів: Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф., Гладишеву Т.Я.)

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача:  Форостян А.М., дов. № 6618 від 11.07.2007 р.

від відповідача:  Бойко В.М., дов. б/н від 27.08.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОМ” (далі по тексту - ТОВ “ТОМ”)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2007 р (підписане 21.08.2007 р.)

по справі № 9/414/07

за позовом Акціонерного товариства відкритого типу „Гілєя” (далі по тексту - АТВТ “Гілєя”)

до ТОВ „ТОМ”

про стягнення пені

В С Т А Н О В И Л А:

12.06.2007 р. позивач, АТВТ „Гілєя” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ „ТОМ” про стягнення 13650,00 грн. пені за порушення господарського зобов'язання.

24.07.2007 р. АТВТ „Гілєя” надало заяву про збільшення позовних вимог і просить стягнути з ТОВ „ТОМ” 2 470 650,00 грн. пені за порушення грошового зобов'язання.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 09.03.2006 р. між позивачем та відповідачем –ТОВ „ТОМ”- було укладено договір № 113/св по вирощуванню та постачанню цукрових буряків у розмірі 1400 тон вартістю по 195 грн. за одну тону.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим відповідно до ст.ст. 193, 230 ГК України за порушення зобов'язання повинен сплатити пеню у вищевказаному розмірі.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що з боку відповідача дійсно було підписано два примірника незаповненого бланку договору, однак 20.03.2006 р. товариство відмовилось від укладення договору, написавши лист –відмову від договору, який передали позивачу і, таким чином, договір на поставку буряків з позивачем не укладався.

Крім того, в даному випадку мова йде про невиконання господарського зобов'язання, а не про невиконання грошового зобов'язання, у разі невиконання якого передбачено стягнення пені.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.08.2007 р. по справі № 9/414/07 (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 800 000,00 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не виконав умови договору       № 113/св від 09.03.2006 р. і тому, з урахуванням п. 3 ст. 83 ГПК України, повинен сплатити пеню у зазначеному розмірі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ „ТОМ” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та припинити провадження у справі.

АТВТ „Гілєя” відзив на апеляційну скаргу не надало, в судовому засіданні представник позивача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши представників сторін, перевіривши та дослідивши матеріали справи, судова колегія  дійшла до наступного.

09.03.2006 р. між сторонами було укладено договір № 113/св на вирощування та постачання цукрових буряків за умовами якого сторони зобов'язалися на основі співробітництва, спільної трудової участі та організації шляхом використання власного майна, устаткування, фінансових, людських ресурсів, професійних та інших знань, навичок і вмінь, матеріалів, сировини, ділової репутації та ділових зв'язків діяти для досягнення спільної мети (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3. Договору виробник зобов'язаний передати у власність Заводу, а Завод прийняти та оплатити на умовах даного договору коренеплоди цукрових буряків.

Відповідно до п. 2.4 Договору Виробник зобов'язується в строк до 26 жовтня 2006 року передати у власність заводу коренеплоди цукрових буряків у кількості 1400 тон.

Товар поставляється з завантаженням на транспортні засоби Заводу, при цьому, Виробник зобов'язаний не пізніше ніж за три дні письмово попередити Завод про готовність товару до завантаження (п. 2.7).

Ціна товару по даному Договору становить 195 грн. в т.ч. ПДВ за одну тону (п. 3.1).

Умовами п. 4.3 Договору сторони визначили, що у разі порушення умов, передбачених п. 2.4 Договору, виробник незалежно від наявності вини (умислу або необережності), сплачує заводу пеню у розмірі п'яти відсотків від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочки.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, обумовлений умовами Договору товар в зазначені строки не поставив.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник  господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто пеня у правовідносинах господарських може бути встановлена не тільки за невиконання грошового зобов'язання, але й за невиконання будь-якого зобов'язання, що спростовує посилання відповідача на можливість стягнення пені лише за порушення грошового зобов'язання.

Відповідач господарське зобов'язання не виконав, порушив умови Договору по вирощуванню та поставці коренеплодів буряків, у зв'язку з чим судова колегія вважає, що позивач обґрунтовано звернувся з вимогами про стягнення пені за невиконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розмір пені, нарахований Позивачем у сумі 2 470 650,00 грн., відповідає законодавству (порядку нарахування пені), однак, враховуючи, що Відповідач є сільгоспвиробником, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарської продукції, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зменшення розміру стягуваної суми до 800 000,00 грн.

Щодо твердження відповідача відносно неукладення договору.

Аналізуючи наданий суду оригінал договору № 113/св від 09.03.2006 р., судова колегія встановила, що даний договір підписано зі сторони позивача головою правління АТЗТ «Гілєя», зі сторони відповідача –директором ТОВ „ТОМ”. Підписи керівників скріплені печатками сторін. Договором визначено предмет договору, зобов'язання сторін за невиконання договору , строк виконання договору, тощо.

До Договору надано Додаток № 1 (карту викопіювання полів), засвідчену підписами директора ТОВ „ТОМ” та голови Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Підписи вказаних осіб скріплені печатками ТОВ „ТОМ” та сільської ради. Доказів того, що підписи не відповідають дійсності, що печатка використана незаконно суду не надано, у зв'язку з чим твердження відповідача щодо недійсності вказаного Додатку спростовуються вищевикладеним.

Позивачем спірний договір зареєстровано в книзі реєстрації договорів АТЗТ «Гілєя», розпочатої 28.12.2005 р., в якій прошито та пронумеровано 87 листів. Дата реєстрації Договір № 113/св - 09.03.2006 р., дата отримання юридичним відділом - 09.03.2006 р., предмет договору –вирощування та постачання цукрових буряків, сума договору 273 000,00 грн. (арк. 8 оборот-9).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували відмову відповідача від укладення договору.

Наданий суду лист від № 27 від 20.03.2006 р. не може бути взятий до уваги, оскільки будь-які докази (підпису керівника, працівника, штампу, тощо позивача) одержання позивачем листа з відмовою від укладення договору відсутні.

Не може вважатися належним доказом запис в журналі видачі довідок ТОВ „ТОМ” від 20.03.2006 р. за № 27 «Первомайський ц/з, лист про відмову», оскільки з цього запису не можна зробити висновків, що цей запис свідчить саме про відмову від укладення договору № 113/св.

Довідки відносно того, що відповідач не планував сівбу цукрового буряку та не проводив таку сівбу не є доказами неукладення договору чи відмови від укладення договору.

Посилання відповідача на звернення в 2007 році, після одержання позову, до правоохоронних органів та проведення перевірки також не можуть бути прийняти до уваги, оскільки ніяких висновків, які б свідчили про порушення законодавства позивачем, не існує.

Посилання відповідача на те, що спірний договір не укладався, що була зроблена лише пропозиція укласти договір спростовується вищевикладеним.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.                                                          

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу   України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 08.08.2007 р. по справі № 9/414/07 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України   набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.      

Головуючий суддя                                                                      О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                             Я.Ф. Савицький

     Суддя                                                                                              Т.Я Гладишева