Постанова

від 30.01.2008 по справі 9/414/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/414/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 січня 2008 р.                                                                                    № 9/414/07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                       Кривди Д.С.,

суддів                                             Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.  

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:           Форостян А.М.     

від відповідача:       Бірюкова О.М.

розглянувши  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ”

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р.  

у справі № 9/414/07 Господарського суду Миколаївської області

за позовом  Акціонерного товариства відкритого типу “Гілєя”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ“

про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство відкритого типу “Гілєя” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ“ про стягнення 13650,00 грн. пені за не поставку товару.

Заявою від 24.07.2007р. Акціонерне товариство відкритого типу “Гілєя” збільшило позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 2457000грн. пені за недопоставку цукрових буряків за договором від 09.03.2006р. № 113/св.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2007р. (суддя І.Г.Філінюк), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. (судді: О.Т.Лавренюк, Я.Ф.Савицький, Т.Я.Гладишева), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ“ на користь  Акціонерного товариства відкритого типу “Гілєя” 800000грн. пені, 136,50 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ“ в доход Державного бюджету України 7863,50грн. держмита, в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОМ” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2007р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. та припинити провадження по справі. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОМ” мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство відкритого типу “Гілєя” доводить безпідставність вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а прийняті у даній справі рішення –без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ”  підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

09.03.2006 р. між сторонами було укладено договір № 113/св на вирощування та постачання цукрових буряків за умовами якого сторони зобов'язалися на основі співробітництва, спільної трудової участі та організації шляхом використання власного майна, устаткування, фінансових, людських ресурсів, професійних та інших знань, навичок і вмінь, матеріалів, сировини, ділової репутації та ділових зв'язків діяти для досягнення спільної мети, відповідно до якого виробник зобов'язаний передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити на умовах даного договору коренеплоди цукрових буряків.

Пунктом 2.4 договору відповідач зобов'язався у строк до 26.10.2006р. передати у власність позивачу коренеплоди цукрових буряків у кількості 1400т. за ціною 195грн.

Своє зобов'язання за договором щодо передачі у власність позивача коренеплодів буряків відповідач не виконав.

Пунктом 4.3 сторони визначили, що у разі порушення умов, передбачених п. 2.4 договору виробник незалежно від наявності вини сплачує позивачу пеню у розмірі п'яти відсотків від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Поняття неустойки встановлено ст. 549 ЦК України, згідно якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Як вже було зазначено, відповідач зобов'язався передати у власність позивача 1400т коренеплодів буряків. Отже, невиконаним зобов'язанням відповідача була передача речей.

Враховуючи, що пеня є неустойка, що обчислюється від суми грошового зобов'язання, а зобов'язанням відповідача було передача речей, то встановивши пеню за невиконання зобов'язання щодо передачі речей сторонами порушено приписи ст. 549 ЦК України.

Згідно ст. 83 ГПК України   господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи, що п. 4.3 договору № 113/св на вирощування та постачання цукрових буряків від 09.03.2006р. суперечить вимогам ст. 549 ЦК України, то він є недійсним.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми вищенаведені правові норми порушено, то підстави прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню.

Правила щодо розподілу господарських витрат  встановлені ст. 49 ГПК України, згідно ч. 2 якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій як позивача так і відповідача, то вимога відповідача щодо покладення судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарги на позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ“ задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2007р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі № 9/414/07 скасувати.

Визнати недійсним п. 4.3 договору № 113/св на вирощування та постачання цукрових буряків від 09.03.2006р., який укладено між Акціонерним товариством відкритого типу “Гілєя” та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОМ“.

В позові відмовити.

Головуючий - суддя                                                       Кривда Д.С.

судді                                                                                Жаботина Г.В.

                                                                                                     Уліцький А.М.