Постанова

від 26.01.2023 по справі 922/1177/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/1177/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): не з`явились;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Шаповал К.А. (поза межами суду);

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ (вх. №1309 Х),

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 (повний текст ухвали складено 14.11.2022) у справі №922/1177/22 (суддя Аріт К.В.),

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м.Київ

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юдиси", м.Харків,

2) Фізичної особи ОСОБА_1 , с.Хроли, Харківська область,

про стягнення 260285,50грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" (надалі АТ "Таскомбанк", Банк) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальність "Юдиси" (надалі ТОВ "Юдиси") та фізичної особи ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості за заявою-договором №ID4986134 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" в розмірі 260285,50грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі простроченому) - 149996,00грн; заборгованість по процентам (в тому числі простроченим) - 0,14грн; заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) - 108962,65грн; сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості - 1326,71грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 відкрито провадження у справі №922/1177/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.09.2022 до господарського суду першої інстанції від відповідача-2, ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що Господарським судом Харківської області вже розглядався аналогічний позов між тими самими сторонами, про той же предмет та з тих самих підстав, що підтверджується рішенням Господарським судом Харківської області від 18.12.20219 у справі №922/3314/19, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, та яке (рішення) залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1177/22 задоволено вищевказане клопотання відповідача-2, ОСОБА_1 та закрито провадження у справі №922/1177/22 за позовом АТ "Таскомбанк" до ТОВ "Юдиси" та ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Приймаючи вказану ухвалу, господарський суд першої інстанції встановив наявність обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, а саме: є таке, що набрало законної сили рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.20219 у справі №922/3314/19 між тими самими сторонами, про той самий предмет (стягнення заборгованості) і з тих самих підстав (за кредитним договором №ID4986134 від 31.07.2018), що й у даній справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 922/1177/22 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу.

Не погодившись з постановленою ухвалою, АТ "Таскомбанк" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1177/22 і направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що аналогічні позовні вимоги Банку вже розглядалися в межах справи справі №922/3314/19, та обставини у вказаній справі та у цій справі №922/1177/22 є тотожними. За доводами позивача, в межах розгляду справи №922/3314/19 Банком було подано позов в порядку реалізації права кредитодавця на дострокове (до закінчення терміну дії кредитного договору) стягнення заборгованості, яка виникла через неодноразові порушення строків виконання окремих частин зобов`язання (прострочення внесення чергових платежів) та з підстав недотримання позичальником умов договору, у зв`язку з чим Банком направлялись позичальнику (відповідачу-1) і поручителю (відповідачу-2) відповідні повідомлення-вимоги, які останніми були залишені без задоволення.

Натомість, на час звернення позивача з даним позовом строк оплати по кредиту є таким, що настав (кінцева дата повернення кредиту 31.07.2020), при цьому, Банк посилався на неповернення позичальником та поручителем всієї суми заборгованості за кредитом, що утворилась, а тому, на переконання апелянта, наявні підстави для його звернення до суду та задоволення відповідних позовних вимог.

На думку скаржника, обставини та підстави звернення з позовом у цих двох справах є різними, зокрема у цій справі позов обґрунтований неповернення у встановлений договором строк кредитних коштів, що надані за договором в повному обсязі, несплата нарахованих процентів та інших обов`язкових платежів; заявлена до стягнення сума позовних вимог у цих двох справах також є відмінною та нарахування Банком здійснено за інший проміжок часу (відмінний період), тому предмет даного позову не є тотожним предмету спору у справі №922/3314/19.

Більш того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки змісту судових рішень у справі №922/3314/19, з яких вбачається, що відповідач ( ОСОБА_1 , вона ж засновник ТОВ "Юдиси") визнає те, що брала кредит у позивача на розвиток бізнесу. Тобто, у зазначених рішеннях встановлено факт отримання кредитних коштів позичальником, що додатково підтверджується і банківською випискою, наданою до позовної заяви Банку у справі №922/1177/22.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу АТ "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1177/22 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати до суду докази направлення копії апеляційної скарги з додатками відповідачам.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1177/22 та призначено розгляд справи №922/1177/22 на 26.01.2023 о 15:15 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні, призначеному на 26.01.2023 о 15:15 год. по справі №922/1177/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До початку розгляду справи по суті відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його до суду.

Другий відповідач, ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2023, проведеному в режимі відеоконференції, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Уповноважені представники позивача (апелянта) та відповідача-1 у судове засідання 26.01.2023 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи всі сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про закриття провадження у справі.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення відповідача-2, судова колегія Східного апеляційного господарського дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом позову у даній справі є вимога Акціонерного товариства "Таскомбанк" (кредитодавець, Банк) про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність "Юдиси" (позичальник) та фізичної особи ОСОБА_1 (поручитель) заборгованості за заявою-договором №ID4986134 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" в загальному розмірі 260285,50грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі простроченому) - 149996,00грн; заборгованість по процентам (в тому числі простроченим) - 0,14грн; заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) - 108962,65грн; сума пені - 1326,71грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк посилається на те, що 31.07.2018 між АТ "Таскомбанк" та ТОВ "Юдиси" було укладено заяву-договір №Ю4986134 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (надалі - кредитний договір). За умовами кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у сумі 200000,00грн з терміном повернення кредиту не пізніше 31.07.2020, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредитні кошти зі сплатою процентів за користування кредитом, а також інших платежів відповідно до умов цього договору.

Крім того, 31.07.2018 між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №НІ 5805, за умовами якого поручитель ОСОБА_1 зобов`язалась відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника за виконання в повному обсязі ТОВ "Юдиси" зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" №Ю4986134 від 31.07.2018. Як зазначає позивач, кошти відповідачем-1 було отримано у передбачений кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в п. 1.2. кредитного договору та заяві від 31.08.2018, що підтверджується відповідною банківською випискою, а отже, позивач, як кредитодавець, свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Однак, умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не повернуті. У зв`язку з цим станом на 17.03.2022 заборгованість позичальника за кредитним договором №Ю4986134 від 31.07.2018, становить 260285,50грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (у тому числі простроченому) - 149996,00грн; заборгованість по процентам (у тому числі простроченим) - 0,14грн; заборгованість по комісії (у тому числі простроченій) - 108962,65грн; сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості - 1326,71грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та банківською випискою.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки вимоги Банку щодо правомірності стягнення з відповідачів кредитних коштів за заявою-договором №ID4986134 від 31.07.2018, забезпеченого договором поруки №НІ 5805 від 31.07.2018, вже було розглянуто в рамках вирішення спору у справі №922/3314/19, в якій прийнято відповідне рішення про відмову у задоволенні позову, що набрало законної сили, тому наявні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 175 та п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та закриття провадження у справі №922/1177/22.

При цьому, суд відхилив твердження позивача про різні предмети і підстави позовів у справах №922/1177/22 та №922/3314/19, оскільки підставою обох позовів є кредитний договір №ID4986134 від 31.07.2018, а предметом - заборгованість за даним кредитним договором, тобто як предмет, так і підстави позову є тотожними.

За наведених обставин та підстав, суд першої інстанції відзначив, що спір, щодо якого пред`явлено вимоги у даній справі вже було вирішено за позовом Банку у справі №922/3314/19, по якій прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, яке набрало законної сили.

Однак, з вищенаведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначені правові норми є відображенням принципу юридичної визначеності як одного із основоположних аспектів верховенства права, який полягає у тому, що у разі ухвалення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву.

Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є наявність двох справ із тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами позову.

При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.03.2021 у справі №910/20057/16.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення і яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У справі, що розглядається, АТ "Таскомбанк", звертаючись із позовною заявою до ТОВ "Юдиси" та ОСОБА_1 , визначив предметом позову стягнення солідарно з ТОВ "Юдиси" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 260285,50грн, з яких: основна заборгованість по тілу кредиту - 149996,00грн; заборгованість по процентам - 0,14грн; заборгованість по комісії - 108962,65грн; сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості - 1326,71грн.

При ухваленні оскаржуваної ухвали про закриття провадження у цій справі №922/1177/22 з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, суд першої інстанції послався на судове рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3314/19, яким, за висновком місцевого господарського суду, фактично відмовлено у задоволені позовних вимог АТ "Таскомбанк" до ТОВ "Юдиси" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредит у розмірі 185035,57грн за вказаним кредитним договором.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3314/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 у цій справі, відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Таскомбанк" до ТОВ "Юдиси" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів 185035,57грн заборгованості за кредитним договором №ID4986134 від 31.07.2019.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що: (1) Банком не було доведено належними та допустимими доказами підписання першим відповідачем саме тієї заяви-договору на яку він посилається у своїй позовній заяві на умовах Правил в редакції наданої позивачем; (2) не підтверджено надання останньому кредитних коштів на підставі цієї заяви, оскільки позивачем не надано суду будь-яких доказів видачі першому відповідачу кредиту (платіжні доручення на видачу готівки, роздруківок виписок з рахунку останнього на суму 200000,00грн, тощо оформлених у відповідності до вимог нормативних актів НБУ; (3) позивач не обґрунтував розмір заявленої до стягнення заборгованості та її складову.

Провівши порівняльний аналіз даної справи №922/1177/22 та справи №922/3314/19, колегія судів дійшла висновку, що дані справи не є тотожними, оскільки предмети та підстави позовів різняться між собою.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись з позовом у даній справі, Банк обґрунтував позовні вимоги новими обставинами, зокрема фактом настання строку виконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором (кінцевий строк погашення кредиту - 31.07.2020), тобто за ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, відсутністю підстав для подальшого користування позичальником грошовими коштами після настання строку для його повернення та необхідністю повернення суми отриманого кредиту.

Натомість, у справі № 922/3314/19 Банк звернувся з позовом до позичальника та поручителя на підставі ч. 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України до закінчення терміну кредитування (в порядку дострокового повернення кредиту) та у зв`язку з порушенням іншими сторонами договору своїх обов`язків в частині внесення чергового платежу в рахунок погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та відповідно до графіку, що був встановлений додатками до договору.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі №922/3314/19, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем не було доведено факту ознайомлення відповідача з умовами "Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", Продукт: кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/БІЗНЕС.", в тому числі, шляхом використання електронного цифрового підпису, і що саме ці правила (в редакції наданій позивачем до суду) є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці умови мав на увазі перший відповідач, тобто до якої саме редакції Правил він приєднався та зобов`язався виконувати, відтак, за висновком суду, позивачем не підтверджено виникнення обов`язку по поверненню цих коштів.

У даній же справі №922/1177/22 позивач вказує, що обов`язок з повернення позичальником та/або поручителем всієї суми отриманих за кредитним договором є таким, що настав. Тобто позивач стверджує, що починаючи з 31.07.2020 ТОВ "Юдиси" та ОСОБА_1 мали обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги, повернути всю заборгованість за кредитним договором, у зв`язку зі спливом строку кредитування та закінчення такого строку.

Також, у справі №922/3314/19 предметом позову не було стягнення з відповідачів на користь позивача процентів, комісії та суми пені, а у цій справі №922/1177/22 такі вимоги заявлено.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявлені у даній справі №922/1177/22 позовні вимоги хоч і стосуються одного і того ж предмета позову стосовно стягнення заборгованості за заявою-договором №ID4986134 від 31.07.2018 (кредитним договором), проте не можна вважати, що між сторонами вже було вирішено спір про той самий предмет, оскільки позови не повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Як вбачається із змісту судових рішень у справі №922/3314/19, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позову перш за все з тих підстав, що Банком до позовної заяви не було надано будь-яких доказів видачі першому відповідачу кредиту (у справі відсутні платіжні доручення на видачу готівки, роздруківок виписок з рахунку останнього на суму 200000,00грн, тощо) оформлених у відповідності до вимог нормативних актів НБУ.

У справі №922/3314/19 суди визнали безпідставними посилання позивача на розмір заборгованості, оскільки самого розрахунку з якого б вбачалася складова цієї заборгованості (тіло кредиту, відсотки, пеня, дати виникнення заборгованості, періоди нарахування, тощо) позивачем надано не було, а розрахунок, який додано до позовної заяви стосується зовсім іншої особи.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів позовної заяви у справі №922/1177/22, АТ "Таскомбанк" було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №ID4986134 від 31.07.2018, а також надано виписку по особовому рахунку клієнта ТОВ "Юдиси" (код ЄДРПО 39043256), з якої вбачається обставини перерахування грошових коштів, назва угоди, часткове погашення заборгованості згідно умов кредитного договору тощо. Зазначена виписка відповідає формі виписки у відповідності до приписів Положення "Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі №910/16143/18, від 24.01.2020 у справі №910/5949/19, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних операцій.

Факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника (аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19).

У справі №342/180/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підставі для закриття провадження у даній справі №922/1177/22 за позовом АТ "Таскомбанк" до відповідачів ТОВ "Юдиси" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за заявою-договором №ID4986134 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" в розмірі 260285,50грн, оскільки справи №922/3314/19 та №922/1177/22 не є ідентичними.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника та зазначає, що незважаючи на те, що предмет спору у справі №922/3314/19 та у справі №922/1177/22 (стягнення грошових коштів за кредитним договором №ID4986134 від 31.07.2018) є подібним, проте обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у справі №922/1177/22 відрізняються як за правовим змістом і наслідками, так і за доказами, якими Банк підтверджує свої вимоги, що в свою чергу вказує на неправомірність застосування судом першої інстанції положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Разом з тим, суд першої інстанції належним чином зазначених вище вимог закону не врахував та достеменно не з`ясував чи наявні всі обставини для відмови у відкритті провадження, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, саме щодо наявності всіх трьох складових щодо тотожності предмету, підстав позову та суб`єктного складу учасників, що є необхідною передумовою для постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі. та як наслідок закриття провадження у даній справі №922/1177/22 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу.

Так, суд першої інстанції вказуючи на те, що наявне рішення суду у справі №922/3314/19, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, належним чином не встановив та не з`ясував ані обставин настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором договором, ані наявність в матеріалах справи (на відміну від справи №922/3314/19) банківських виписок, якими підтверджується фактичне отримання позичальником грошових коштів, ні обставин та підстав зменшення з 2019 року суми основного боргу за кредитним договором, що може вказувати на часткове повернення позичальником отриманого кредиту та, як наслідок на виконання договору.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

При цьому, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у справі №922/3314/19 таких доказів не існувало та Банк свої матеріально-правові вимоги такими обставинами та документами не обґрунтовував. При цьому, висновки суду у справі №922/3314/19 стосувались, у тому числі неукладеності кредитного договору №ID4986134 від 31.07.2018, які покладені в основу судового рішення про відмову у задоволення позову з підстав відсутності доказів фактичного отримання кредиту.

Слід також звернути увагу на те, що вирішення судом спору у цій справі №922/1177/22 не буде свідчити про переоцінку обставин, встановлених рішенням суду у справі №922/3314/19, оскільки питання правомірності повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в рамках розгляду вищенаведеної справи не вирішувалось з огляду на передчасність пред`явлення позову (відсутній належним чином укладений кредитний договір з умовами про настання строку оплати) та були відсутні належні докази видачі кредиту, які містяться у цій справі №922/1177/22.

Таким чином, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку оскаржувана ухвала місцевого суду не відповідає вимогам ст. ст. 175, 231 ГПК України з підстав, наведених вище, що свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги АТ "Таскомбанк", скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1177/22 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 255, 270, 271, 275, 280, 281 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1177/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/1177/22 скасувати.

Справу №922/1177/22 направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов