Рішення

від 12.01.2023 по справі 910/8918/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2023Справа № 910/8918/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ДОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-2017"

про зобов`язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача Тивоненко Д.Р., Деркач П.О.

від відповідача Ковальська Я.М., Суліма С.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "ДОМ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-2017" (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити поставку товару в певне місце.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 159 від 03.08.2020 в частині поставки товару в зазначене позивачем місце.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/8919/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 25.10.2022 о 14:15 год.

19.10.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

24.10.2022 від відповідача через підсистему електронний суд надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 25.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 07.11.2022.

04.11.2022 від позивача через підсистему електронний суд надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 28.11.2022 о 15:30 год.

14.11.2022 відповідачем подано заперечення.

28.11.2022 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 28.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2022.

Ухвалою суду від 19.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.12.2022.

Ухвалою суду від 26.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 12.01.2023.

28.12.2022 від позивача через підсистему електронний суд надійшло клопотання про постановлення у даній справі окремої ухвали стосовно порушення відповідачем законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення, та направлення ухвали компетентним правоохоронним органам.

Ухвалою суду від 12.01.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про постановлення у даній справі окремої ухвали стосовно порушення відповідачем законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 11 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Обґрунтовуючи своє клопотання про винесення окремої ухвали, позивачем вказується, що відповідачем заперечується факт укладення між ним та позивачем письмового договору, укладеного у формі єдиного документу.

Водночас, суд зазначає, що такі твердження відповідача є його правом та можуть бути спростовані шляхом надання примірнику договору, чого під час розгляду даної справи зроблено не було.

При цьому, існування договору поставки у спрощений спосіб не порушує чинне законодавство України та дозволене Цивільним кодексом України.

Крім того, позивачем не доведено порушення відповідачем законодавства, в т.ч. податкового, при здійсненні останнім господарської діяльності, зважаючи на що суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, у судовому засіданні 12.01.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

09.12.2021 відповідачем (постачальником) виставлено позивачу (покупцю) рахунок для оплати № 2437 від 09.12.2021 на суму 772 650,00 грн за товар - дизельне пальне в кількості 30 300 літрів за ціною 25,50 грн/літр.

У вказаному рахунку вказано, що останній виписаний на підставі договору № 159 від 03.08.2020.

Рахунок сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 2349 від 14.12.2021. При цьому, в призначені платежу вказано саме рахунок № 2437 від 09.12.2021.

12.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив, що у зв`язку з військовою агресіє проти України підприємство позивача з 26.02.2022 та станом на момент подання такого листа знаходиться на тимчасово окупованій території. Тому позивач просить відповідача забезпечити безпечне збереження дизельного палива в кількості 30 300 літрів до подальшої вимоги щодо його відвантаження або самовивозу.

Направлення вказаного листа здійснено електронною поштою, факт отримання від позивача такого листа відповідачем під час розгляду даної справи не заперечується в заявах по суті.

30.06.2022 відповідач листом від 25.04.2022 за № 9 повідомив своїх контрагентів, зокрема позивача, про настання форс-мажорних обставин, що не дозволяють виконати зобов`язання з постачання палива своїм покупцям, водночас вказано про готовність повернути сплачені кошти. Вказане підтверджується описом вкладення від 30.06.2022, фіскальним чеком та накладною.

30.06.2022 відповідачем відповідно до платіжного доручення № 155 від 30.06.2022 здійснено повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 772 650,00 грн з призначенням платежу "повернення попередньої оплати за пальне по рахунку № 2437 від 09.12.2021".

Як зазначає позивач, ним було направлено засобами електронної пошти лист від 04.07.2022, адресований відповідачу, в якому позивач просив відповідача здійснити поставку та відвантаження дизельного палива в кількості 30 300 літрів за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Відрадне, вул. Миру, буд. 7.

Проте, на підтвердження вказаного позивачем надано роздруківку зі свої електронної пошти з проханням позивача надати йому примірник договору № 159 від 03.08.2020, який вказаний в рахунку, водночас з вказаного скріншоту з електронної пошти вбачається, що таке відправлення надіслане позивачем відповідачу 18.02.2022, тобто такий скріншот не може підтверджувати направлення листа від 04.07.2022, оскільки датований раніше, ніж сам лист.

Поряд з цим, 25.07.2022 позивачем надіслано відповідачу претензію з проханням поставити йому дизельне паливо в кількості 30 300 літрів за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Відрадне, вул. Миру, буд. 7, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком.

У відповідь на вказану претензію відповідачем надано відповідь, в якій вказано, що претензія буде розглянута після надання документів, на які позивач посилається в претензії, направлення відповіді підтверджується описом вкладення та накладною від 02.09.2022.

30.08.2022 позивач звертався до відповідача з листом, в якому просив надати дублікат договору № 159 від 03.08.2020 та дублікат рахунку на оплату № 2437 від 09.12.2022, що підтверджується описом вкладення, накладною та фіскальним чеком.

У відповідь відповідач направив лист № 32 від 20.09.2022, в якому зазначив про неможливість поставки товару, оплаченого позивачем 14.12.2021, проте повідомив про повернення позивачу 30.06.2022 коштів попередньої оплати, у зв`язку з чим відповідач, за його твердженням, не має невиконаних зобов`язань перед позивачем.

Розглядаючи даний спір та оцінюючи доводи позивача та відповідача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Так, як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем 14.12.2021 здійснена попередня оплата товару, а саме дизельного палива в кількості 30 300 літрів.

Під час розгляду даної справи позивачем не доведено факту існування між ним та відповідачем письмового договору, укладеного у формі єдиного документу, який би містив строк/термін виконання відповідачем обов`язку з поставки оплаченого позивачем товару.

Листом від 12.05.2022 позивач просив забезпечити зберігання товару, оскільки підприємство відповідача фактично знаходилось на тимчасово окупованій території.

Проте, в подальшому 03.06.2022 відповідачем повернута позивачу сума попередньої оплати в повному розмірі.

За вказаних обставин, суд не може погодитись з обґрунтованістю вимог позивача до відповідача про зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити поставку товару в певне місце, оскільки відповідно до ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати передання оплаченого товару, проте відповідачем здійснено повернення суми передплати до звернення з вимогою про поставку такого товару, тобто за умови повернення суми попередньої оплати такий товар не може вважатись оплаченим, відповідно у продавця не виникає обов`язку з його поставки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача суму судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 64 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволення позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.02.2023.

Суддя О.Г. Удалова