Рішення

від 01.02.2023 по справі 910/11782/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2023Справа № 910/11782/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Даск Транс Сервіс»

до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

про стягнення 144.319,45 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

02.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватної виробничо-комерційної фірми «Даск Транс Сервіс» до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про стягнення 144.319,45 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на виконання робіт № ЗРП/-72 від 31.05.2018 у період з 2019-2021 роки позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 210.336,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт: № ДТ-017В від 11.06.2019, № ДТ-029В від 05.09.2019, № ДТ-108В від 25.11.2019, № ДТ-055В від 12.02.2020, № ДТ-168В від 27.07.2020, № ДТ-169В від 27.07.2020, № 641 від 30.06.2021, № 916 від 27.08.2021, № 1040 від 06.10.2021. Відповідачем сплачено позивачу 108.136 грн. Оскільки строки оплати вартості робіт сторони в договорі не узгодили, тому в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем 07.10.2022 було направлено відповідачу вимогу №114 від 07.10.2022 про виконання зобов`язання за договором № ЗРП/-72 від 31.05.2018, яка була залишена відповідачем без відповіді. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача за договором на виконання робіт № ЗРП/-72 від 31.05.2018 144.319,45 грн, з яких 102.200,00 грн становить сума основного боргу, 35.620,66 грн інфляційних втрат та 6.498,79 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11782/22 від 09.11.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

24.11.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/11782/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.12.2022 було 02.12.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493166804 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, яка інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 01.12.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.12.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493166804, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 22.12.2022.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2018 між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Даск Транс Сервіс» (далі - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - замовник, відповідач) укладено договір на виконання робіт № ЗРП/-72 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язався виконати роботи з гарантійного технічного обслуговування та ремонту складових частин вагового обладнання замовника (далі - техніка), з використанням матеріалів (запасних частин) спеціально замовлених або виготовлених виконавцем, а також по виготовленню нових складових частин техніки, замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці послуги.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору виконані позивачем роботи у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 102.200,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язанні позивачем нараховані 35.620,66 грн інфляційних втрат та 6.498,79 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 6.1 цей договір вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Додатковою угодою № 3 від 08.01.2019 сторонами продовжено термін дії договору до 31.12.2020.

Додатковою угодою № 4 від 14.12.2019 сторонами продовжено термін дії договору до 31.12.2021.

Згідно п. 1.2 договору перелік робіт з технічного обслуговування та ремонту і/або

перелік використаних чи виготовлених складових частин техніки вказуються в нарядах-замовленнях, які є невід`ємними частинами цього договору з моменту їх підписання сторонами.

У пункті 1.3 договору визначено місце виконання робіт: м. Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, 1А та м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передачі виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Матеріали справи містять належним чином підписані сторонами наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 210.336,00 грн:

№ ДТ-017В ввід 11.06.2019 на суму 21.500,00 грн;

№ ДТ-029В від 05.09.2019 на суму 4.200,00 грн;

№ ДТ-108В від 25.11.2019 на суму 91.536,00 грн;

№ ДТ-055В від 12.02.2020 на суму 16.200,00 грн;

№ ДТ-168В від 27.07.2020 на суму 13.700,00 грн;

№ ДТ-169В від 27.07.2020 на суму 16.200,00 грн;

№ 641 від 30.06.2021 на суму 13.700,00 грн;

№ 916 від 27.08.2021 на суму 19.600,00 грн;

№ 1040 від 06.10.2021 на суму 13.700,00 грн;

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 2.3 договору оплата вартості робіт та матеріалів (запасних частин) здійснюється замовником шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у рахунку, наступним чином:

2.3.1. При виконанні регламентних робіт (профілактичне, технічне обслуговування, калібрування, присутність при повірці представника уповноваженого органу тощо) 50% передоплата вартості робіт, зазначених у наряді-замовленні замовника.

2.3.2 Оплата вартості робіт, зазначених у наряді-замовленні замовника, під час виконання термінових та нерегламентованих робіт (ремонт, діагностика тощо) здійснюється Замовником на наступних умов:

2.3.2.1 - передоплата у розмірі 50% від вартості робіт, зазначених у наряді-замовленні Замовника,

Позивачем до позовної заяви не подано наряди-замовлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату виконаних позивачем робіт на загальну суму 108.136,00 грн, що підтверджується фільтрованими виписками АТ «КБ «Приват Банк», а саме наступними чином

05.07.2019 в розмірі 5.000,00 грн;

23.07.2019 в розмірі 10.000,00 грн;

07.10.2019 в розмірі 45.768,00 грн;

26.12.2019 в розмірі 10.000,00 грн;

16.01.2020 в розмірі 10.000,00 грн;

17.01.2020 в розмірі 5.000,00 грн;

21.01.2020 в розмірі 10768,00 грн;

02.09.2021 в розмірі 4.600,00 грн;

06.09.2021 в розмірі 5.000,00 гн;

08.09.2021 в розмірі 2.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки строк виконання грошового зобов`язання з оплати повної вартості виконаних робіт (інші 50%) договором не встановлено, позивач вправі вимагати його виконання в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач зазначає, що 07.10.2022 надіслав на адресу відповідача вимогу № 114 від 07.10.2022 про сплату заборгованості в розмірі 102.200,00 грн.

В матеріалах справи наявна вимога № 114 від 07.10.2022 адресована ПрАТ «СК «Укррічфлот» на адресу: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 8 зі змісту якої вбачається вимога про сплату боргу за договором в розмірі 102.200,00 грн.

Проте, в якості доказів відправлення позивачем додано опис вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта» від 07.10.2022 за № 4912610800258, з якого вбачається, що вимога № 114 від 07.10.2022 надіслана ПрАТ «СК «Укррічфлот» на іншу адресу ніж зазначена у цій вимозі, а саме: 49021, м. Дніпро, вул. Амур Гавань, 11.

Тоді як з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач має юридичну адресу: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 8 та адресу для листування: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В.

Інших доказів тощо, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про сплату вартості виконаних робіт у розмірі 102.200,00 грн матеріали справи не містять.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що кредитор може здійснити своє право вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже, позивачем щодо сплати вартості поставленого товару здійснено право вимоги шляхом викладення її у позові про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 102.200,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов`язання по сплаті виконаних робіт, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої відповідач не заперечив, що становить 102.200,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті виконаних робіт за договором в повному обсязі не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 102.200,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 35.620,66 грн інфляційних втрат та 6.498,79 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Разом з цим, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначалось вище, умовами договору не встановлено строку оплати повної вартості виконаних робіт (інші 50%), а позивачем, в свою чергу, не надано доказів звернення до відповідача з відповідною вимогою раніше ніж подано позов.

Суд вважає відзначити, що наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним, оскільки нарахування здійснено на суми залишків боргу за кожним актом здачі-приймання робіт при цьому початком прострочення визначено день складання відповідного акту.

Враховуючи викладене, оскільки фактичний період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті залишку боргу встановити не вважається за можливе, суд приходить до висновку про необґрунтованість розміру заявлених вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення 35.620,66 грн інфляційних втрат та 6.498,79 грн 3% річних задоволенню не підлягають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватної виробничо-комерційної фірми «Даск Транс Сервіс» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код ЄДРПОУ 00017733) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Даск Транс Сервіс» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, корп. 13, кім. 442, код ЄДРПОУ 20201002) 102.200 (сто дві тисячі двісті) грн 00 коп. основного боргу, 1.756 (одна тисяча сімсот п`ятдесят шість) грн 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова