Рішення

від 26.01.2023 по справі 910/11672/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2023Справа № 910/11672/22

За позовомПриватного підприємства «Укрпрод Логіст»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство «КВД Груп»простягнення 9438182,82 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаБортнік О.Ю.від відповідачане з`явилисявід третьої особиБортнік О.Ю., Зайдлов А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Укрпрод Логіст» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» про стягнення 9438182,82 грн, з яких 6782582,40 грн основного боргу, 1094760,84 грн інфляційних втрат, 116331,20 грн 3% річних, 1444508,38 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем, як покупцем, умов укладеного з Приватним підприємством «КВД Груп», як постачальником, договору поставки №96 від 08.12.2021 в частині оплати поставленої продукції у встановлений цим правочином строк. При цьому, як зазначає позивач, відповідне право вимоги до відповідача набуто позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022, укладеного між Приватним підприємством «КВД Груп», як первісним кредитором, та Приватним підприємством «Укрпрод Логіст», як новим кредитором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/11672/22; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.12.2022; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/11672/22 була вручена відповідачу 22.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493024007.

10.11.2022 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив.

02.12.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 07.12.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 надано можливість позивачу брати участь в судовому засіданні 07.12.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

В підготовчому судовому засіданні 07.12.2022 оголошено перерву до 21.12.2022. Відповідачу направлено повідомлення про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 21.12.2022 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 заяву Приватного підприємства «Укрпрод Логіст» про забезпечення позову, що надійшла до суду 06.12.2022, повернуто заявнику.

15.12.2022 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів, про участь у судовому засіданні 21.12.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Також 15.12.2022 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 надано можливість позивачу брати участь в судовому засіданні 21.12.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Приватне підприємство «КВД Груп».

19.12.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №903/926/22.

20.12.2022 на електронну адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті справи, а також клопотання про участь у судовому засіданні 21.12.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «EasyCon».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 надано можливість третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, брати участь в судовому засіданні 21.12.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

21.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 встановлено сторонам строк для подання відповіді на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - до 27.12.2022; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - до 27.12.2022 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.12.2022.

23.12.2022 до суду засобами поштового зв`язку надійшли пояснення третьої особи по суті справи.

23.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/11672/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 судове засідання для розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову призначено на 27.12.2022.

27.12.2022 до початку судового засідання на електронну адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/11672/22.

28.12.2022 до початку підготовчого засідання від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 28.12.2022 суд розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 02.01.2023; зобов`язано відповідача надати для огляду в судовому засіданні 02.01.2023 оригінал угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022, копія якої надана до відзиву на позов.

У судовому засіданні 02.01.2023 представником відповідача подані клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №9/903/926/22, яка розглядається Господарським судом Волинської області; про відкладення розгляду справи; про витребування оригіналів договору про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022, акту приймання-передачі документів та розрахунку згідно договору про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022.

У судовому засіданні 02.01.2023 суд постановив протокольні ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті до 16.01.2023, а також про зобов`язання сторін подати в наступне судове засідання оригінали доказів.

13.01.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів та доказів понесення витрат на правничу допомогу.

16.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шінрін» надійшло клопотання про залучення його до участі справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Шінрін» заявлено про передачу даної справи за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду спору в межах справи №908/2162/22 про банкрутство ТОВ «Шінрін».

В обґрунтування поданих клопотань Товариство з обмеженою відповідальністю «Шінрін» зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 у справі №908/2162/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Шінрін» і після запровадження процедури розпорядження майном розпорядником майна ТОВ «Шінрін» виявлено укладення між ТОВ «Террафуд» та ТОВ «Шінрін» (до перейменування - ТОВ «РБУ-1») договору №96/1 від 20.12.2021. За умовами даного договору заявник зобов`язався нести відповідальність перед Приватним підприємством «КВД Груп» за невиконання або неналежне виконання ТОВ «Террафуд» взятих на себе грошових зобов`язань, що випливають із укладеного між ТОВ «Террафуд» та ПП «КВД Груп» договору поставки №96 від 08.12.2021 та усіх додатків до нього, а також угод, які можуть бути укладені в майбутньому та будуть його невід`ємними частинами. За твердженням заявника, наведені обставини свідчать про безпосередній вплив судового процесу у справі №910/11672/22 на права, інтереси та обов`язки ТОВ «Шінрін», щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

З огляду на те, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шінрін» про залучення його до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подано з порушенням вимог ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (оскільки таке клопотання подане після закінчення підготовчого провадження у справі), дане клопотання задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шінрін» про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду спору в межах справи №908/2162/22 про банкрутство ТОВ «Шінрін», оскільки ТОВ «Шінрін» не є стороною майнового спору, який розглядається у справі №910/11672/22.

У судовому засіданні 16.01.2023 представником відповідача подані письмові пояснення.

Також представник відповідача просив долучити до справи оригінал угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022, витребуваний судом.

У судовому засіданні 16.01.2023 оголошувалася перерва до 26.01.2023.

19.01.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів, мотивоване тим, що у судовому засіданні 16.01.2023 відповідачем надано нібито оригінал угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022, доданої до відзиву на позовну заяву, однак, Приватним підприємство «КВД Груп» заперечується факт існування такої угоди.

23.01.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів стосовно обліку заборгованості у заявленій до стягнення сумі.

25.01.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо клопотання про призначення експертизи.

26.01.2023 до початку судового засідання на електронну адресу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення та документи, що стосуються відображення в бухгалтерському обліку відповідача операції взаємозаліку за угодою від 14.02.2022.

У судовому засіданні 26.01.2023 судом поставлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

У судовому засіданні 26.01.2023 представники позивача та третьої особи позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач представників у судове засідання 26.01.2023 не направив, про причини неявки представників суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, враховуючи, що про причини неявки представників у судове засідання 26.01.2023 відповідач не повідомив, у відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності представників відповідача.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021 між Приватним підприємством «КВД Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Террафуд» (покупець) було укладено договір поставки №96 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п. 1.2 Договору документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю при кожній поставці: видаткова та/або товарно-транспортна накладні, посвідчення про якість (оригінал чи завірена належним чином копія), інші документи, передбачені чинним законодавством.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару погоджується сторонами у відповідних специфікаціях та зазначається у товарних (товарно-транспортних) накладних.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість товару визначається згідно з сумарною кількістю, вказаною у відповідних видаткових та/або товарно-транспортних накладних постачальника, які з моменту їх підписання сторонами є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у специфікаціях до цього договору. Загальна вартість товару, а також загальна сума договору - визначається та дорівнює сумарній вартості товару з згідно з усіма відповідними накладними постачальника.

У відповідності до п.п. 2.3, 2.4 Договору ціни за даним договором зазначені в національній валюті з врахуванням ПДВ; форма оплати: в грошовому виразі виключно у національній валюті України.

Згідно з п. 3.5 Договору умови оплати: 30 календарних днів з моменту поставки партії товару, якщо інший строк оплати не зазначено в окремій специфікації. Факт поставки товару підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною.

У Додатку №1 до Договору його сторони погодили форму специфікації, в якій також визначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару.

За змістом п.п. 3.6, 3.7 Договору розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі або рахунку-фактурі постачальника. Основою для проведення оплати покупцем постачальнику є відповідна підписана сторонами видаткова накладна та/або рахунок-фактура.

Відповідно до п. 4.3 Договору датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписанням ним відповідних видаткових (товарно-транспортних) накладних. Перехід права власності на товар відбувається в момент поставки товару покупцю.

Пунктами 11.1, 11.2 Договору визначено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2022; дія даного договору автоматично продовжується на кожний наступний річний період, за умови, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про його розірвання не пізніше ніж за 1 календарний день до збігання строку його дії.

За правовою природою Договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у період з 15.12.2021 по 11.02.2022 Приватним підприємством «КВД Груп» поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Террафуд» прийнято товар на загальну суму 10152582,40 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №РН-0002944 від 15.12.2021 на суму 1675000,00 грн, №РН-0003010 від 22.12.2021 на суму 1695000,00 грн, №РН-0000218 від 25.01.2022 на суму 3062582,40 грн, №РН-0000415 від 11.02.2022 на суму 3720000,00 грн, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Вказані видаткові накладні підписані представниками продавця та покупця та скріплені печатками підприємств.

Також на підтвердження обставин щодо здійснення поставки товару разом з позовною заявою позивачем надано належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних №РН-0002944 від 15.12.2021, №РН-0003010 від 22.12.2021, №РН-0000415 від 11.02.2022, довіреностей на отримання товару №TF0TTP-51 від 25.01.2022, №TF0TTP-40 від 11.02.2022, податкових накладних №105 від 25.01.2022, №81 від 11.02.2022, квитанцій про реєстрацію податкових накладних.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.3.5 Договору відповідач зобов`язаний був здійснити оплату поставленого Приватним підприємством «КВД Груп» товару у такі строки (30 календарних днів з моменту поставки партії товару):

- за видатковою накладною №РН-0002944 від 15.12.2021 - у строк до 14.01.2022 включно;

- за видатковою накладною №РН-0003010 від 22.12.2021- у строк до 21.01.2022 включно;

- за видатковою накладною №РН-0000218 від 25.01.2022 - у строк до 24.02.2022 включно;

- за видатковою накладною №РН-0000415 від 11.02.2022 - у строк до 14.03.2022 включно.

До позовної заяви позивачем додано належним чином засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2022, підписаного представниками Приватного підприємства «КВД Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд», яким підтверджується, що оплата товару за видатковими накладними №РН-0002944 від 15.12.2021 у сумі 1675000,00 грн та №РН-0003010 від 22.12.2021 у сумі 1695000,00 грн була здійснена шляхом проведення 29.12.2021 та 18.01.2022 операцій взаємозаліку.

В свою чергу, належні та допустимі докази оплати товару за видатковими накладними №РН-0000218 від 25.01.2022 та №РН-0000415 від 11.02.2022 на загальну суму 6782582,40 грн в матеріалах справи відсутні.

В ході розгляду справи відповідачем факт поставки товару за видатковими накладними №РН-0002944 від 15.12.2021, №РН-0003010 від 22.12.2021, №РН-0000218 від 25.01.2022, №РН-0000415 від 11.02.2022 на загальну суму 10152582,24 грн (його кількість та вартість) не заперечувався. Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач сам зазначає про те, що станом на 14.02.2022 відповідач мав перед Приватним підприємством «КВД Груп» непогашене грошове зобов`язання за Договором поставки у розмірі 6782582,40 грн.

Разом з тим, відповідач зазначив, що крім Договору поставки, між відповідачем та Приватним підприємством «КВД Груп» було укладено дистриб`юторський договір №24-ТФ/Дст від 06.05.2020, за яким станом на 14.02.2022 Приватне підприємство «КВД Груп» мало перед відповідачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 3180304,53 грн.

Заперечуючи проти позову у даній справі, відповідач стверджує про те, що заявлені позивачем суми заборгованості та донараховані штрафні санкції за Договором поставки №96 від 08.12.2021 наразі не існують та не відповідають реальним обставинам справи, оскільки між Приватним підприємством «КВД Груп» та відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022, відповідно до якої сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги на суму 3062582,40 грн за зобов`язаннями, що існували станом на 14.02.2022 за Договором поставки №96 від 08.12.2021 та дистриб`юторським договором №24-ТФ/Дст від 06.05.2020.

Суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У відповідності до ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до вимог Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», прийнятого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Частиною 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Террафуд» та Приватним підприємством «КВД Груп».

Проте, вказана копія документу в порушення вимог ч.ч. 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України не засвідчена (не містить жодного з елементів, з яких має складатися відмітка про засвідчення копії документа, в тому числі не містить підпису представника відповідача на підтвердження відповідності копії такого письмового доказу оригіналу).

При цьому, Приватним підприємством «КВД Груп» та позивачем факт підписання Приватним підприємством «КВД Груп» угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022 заперечується. У відповіді на відзив та поясненнях третьої особи позивач та третя особа вказують, що долучена до матеріалів справи копія угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог містить явні ознаки підробки.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В ході розгляду справи судом за клопотанням позивача в порядку ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України було витребувано у відповідача оригінал угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022, копію якої додано до відзиву.

У судовому засіданні 16.01.2023 представником відповідача для долучення до матеріалів справи подано оригінал документа, що має назву «Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог», датованого 14.02.2022.

Однак, судом встановлено, що поданий в судовому засіданні 16.01.2023 документ - угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022, не є оригіналом угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Террафуд» та Приватним підприємством «КВД Груп», копію якої додано в якості письмового доказу до відзиву на позовну заяву.

Відтак, оскільки оригіналу письмового доказу - угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.02.2022, копію якої додано до відзиву, відповідачем на вимогу суду подано не було, з огляду на положення ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України такий доказ до уваги судом не береться.

В свою чергу, поданий в судовому засіданні документ «Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог», датований 14.02.2022, з огляду на імперативні приписи ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, до розгляду судом не приймається, оскільки такий доказ подано з порушенням встановленого для цього строку, а неможливості подання даного доказу (або його копії) у встановлений процесуальним законом строк (разом з поданням відзиву) з незалежних від відповідача причин останній не обґрунтував. Крім того, в порушення вимог ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав доказів направлення копії даного доказу іншим учасникам справи.

Враховуючи, що подану відповідачем у судовому засіданні 16.01.2023 угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог» від 14.02.2022 не прийнято судом до розгляду на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, підстави для задоволення клопотання позивача про призначення у справі почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів - відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» перед Приватним підприємством «КВД Груп» у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору поставки №96 від 08.12.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 6782582,40 грн (з яких: 3062582,40 грн - заборгованість з оплати партії товару за видатковою накладною №РН-0000218 від 25.01.2022, та 3720000,00 грн - за видатковою накладною №РН-0000415 від 11.02.2022).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

25.10.2022 між Приватним підприємством «КВД Груп» (первісний кредитор) та Приватним підприємством «Укрпрод Логіст» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №1 (надалі - Договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №96 від 08.12.2021 (далі - основний договір), укладеним первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Террафуд» в особі Тульчинської філії ТОВ «Террафуд» (далі - боржник).

Пунктом 1.2 Договору відступлення визначено, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором, в тому числі штрафних санкцій, сум індексу інфляції, відсотків річних, витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Згідно з п. 1.3 Договору відступлення боргові зобов`язання підтверджуються договором поставки №76 від 08.12.2021, видатковою накладною №РН-0000218 від 25.01.2022, довіреністю №TF0TTP-51 від 25.01.2022, податковою накладною від 25.01.2022 №105, видатковою накладною №РН-0000415 від 11.02.2022, товарно-транспортною накладною №РН-0000514 від 11.02.2022, довіреністю №TF0TTP-40 від 11.02.2022, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2022, податковою накладною від 11.02.2022 №81, іншими письмовими та електронними документами.

Відповідно до п. 1.4 Договору відступлення розмір боргових зобов`язань на момент укладення договору становить 9438182,82 грн, з яких: 6782582,40 грн заборгованості, 1094760,84 грн інфляційних витрат та 116331,20 грн 3% річних, 1444508,38 грн пені.

Згідно з п. 1.5 Договору відступлення право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 1000,00 грн, які новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору протягом 30 днів з моменту укладення даного договору.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Договору відступлення первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору. Первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного договору, шляхом поштового надсилання боржнику відповідного повідомлення або вручення його особисто під розписку представнику боржника.

Пунктом 4.1 Договору відступлення визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

25.10.2022 між Приватним підприємством «КВД Груп» та Приватним підприємством «Укрпрод Логіст» підписано Акт приймання-передачі документів згідно договору про відступлення права вимоги №1, яким підтверджується, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступні документи: договір поставки №76 від 08.12.2021, видаткову накладну №РН-0000218 від 25.01.2022, довіреність №TF0TTP-51 від 25.01.2022, податкову накладну від 25.01.2022 №105, видаткову накладну №РН-0000415 від 11.02.2022, товарно-транспортну накладну №РН-0000514 від 11.02.2022, довіреність №TF0TTP-40 від 11.02.2022, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2022, податкову накладну від 11.02.2022 №81, інші письмові та електронні документи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що п. 9.2 Договору встановлено, що жодна сторона не має право передавати свої права по даному договору третій стороні без письмової згоди іншої сторони. Як стверджує відповідач, Приватне підприємство «КВД Груп» не мало юридичних підстав укладати договір відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022, оскільки не отримало письмової згоди від Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» у порядку та спосіб, передбачений основним договором.

Таким чином, за твердженням відповідача, позивач безпідставно отримав право вимоги до відповідача за договором поставки №96 від 08.12.2021, оскільки Договір про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022 було підписано без письмової згоди відповідача.

Посилаючись на дані обставини, відповідач вважає, що існують підстави для визнання вищевказаного договору про відступлення права вимоги недійсним.

Проте, доказів визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022 в судовому порядку відповідач суду не надав.

Судом враховується, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 було відкрито провадження у справі №903/926/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» до Приватного підприємства «КВД Груп» та Приватного підприємства «Укрпрод Логіст» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022.

В ході підготовчого провадження відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №903/926/22.

Однак, у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з огляду на таке.

Так, порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями ст.ст. 227, 228 Цивільного кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №917/349/20).

Крім того, необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена ст. 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Договір про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022 наразі є чинним, отже, обставини на які посилається відповідач, ніяким чином не впливають на розгляд спору у даній справі, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, закріплену ст. 204 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №922/3666/20, від 31.05.2021 у справі №910/2933/13, від 20.01.2021 у справі №906/129/20, від 01.04.2021 у справі №902/1177/15.

Таким чином, оскільки доказів визнання Договору про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022 в судовому порядку матеріали справи не містять, даний договір є чинним і всі права, набуті за ним сторонами цього правочину, повинні безперешкодно здійснюватися.

Отже, внаслідок укладення Договору про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022 до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо виконання всіх зобов`язань за Договором поставки №96 від 08.12.2021, в тому числі сплати штрафних санкцій, сум індексу інфляції, відсотків річних.

25.10.2022 Приватним підприємством «КВД Груп» направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» повідомлення про відступлення права вимоги, в якому первісний та новий кредитори повідомляють боржника про те, що Приватне підприємство «КВД Груп» за договором про відступлення права вимоги №1 від 25.10.2022 відступило Приватному підприємству «Укрпрод Логіст» право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором поставки №96 від 08.12.2021.

Факт направлення даного повідомлення підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною №4302525701434 та фіскальним чеком поштової установи від 25.10.2022, копії яких додані до позовної заяви.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що про відступлення права вимоги за Договором поставки його повідомлено не було та вищевказане повідомлення він не отримував.

В цьому контексті суд зауважує, що сам по собі факт неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні в будь-якому випадку не має наслідком недійсність (нікчемність) правочину про заміну кредитора та не звільняє боржника від виконання зобов`язання, а лише тягне за собою ризик настання для нового кредитора несприятливих наслідків, зокрема визначених ч. 2 ст. 516, ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ст. 518 Цивільного кодексу України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відтак, оскільки доказів виконання свого обов`язку з оплати поставленого товару у сумі 6782582,40 грн ані первісному, ані новому кредитору відповідач суду не надав, враховуючи, що в ході розгляду даної справи відповідачем висловлені заперечення проти вимог позивача (як нового кредитора), які він мав до первісного кредитора, доводи відповідача про не повідомлення його про відступлення права вимоги до уваги судом не приймаються.

Таким чином, відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку факту існування перед позивачем заборгованості за Договором поставки №96 від 08.12.2021 у розмірі 6782582,40 грн не спростував, доказів її погашення в добровільному порядку не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 6782582,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1444508,38 грн, інфляційні втрати у розмірі 1094760,84 грн, 3% річних у розмірі 116331,20 грн, з яких:

- 667894,68 грн пені, 494324,30 грн інфляційних втрат та 54874,76 грн 3% річних, нарахованих за прострочення оплати партії товару, поставленої згідно з видатковою накладною №РН-0000218 від 25.01.2022, за період з 25.02.2022 по 08.08.2022;

- 776613,70 грн пені, 600436,54 грн інфляційних втрат та 61456,44 грн 3% річних, нарахованих за прострочення оплати партії товару, поставленої згідно з видатковою накладною №РН-0000415 від 11.02.2022, за період з 14.03.2022 по 08.08.2022.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що Договір поставки №96 від 08.12.2021 не містить умов щодо нарахування пені за несвоєчасну оплату покупцем поставленого товару (розмір та базу нарахування пені), та у зв`язку з відсутністю спеціального законодавчого акту, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, підстави для нарахування пені за прострочення грошового зобов`язання з оплати поставленого товару в даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1444508,38 грн суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, доводи позивача про наявність підстав для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Однак, суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та невірно визначено початок періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати партії товару, поставленої за видатковою накладною №РН-0000415 від 11.02.2022 (14.03.2022 замість належного 15.03.2022).

За здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1094760,84 грн та 3% річних у розмірі 116025,44 грн.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивачем заявлено про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 127000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду: копію договору про надання правової допомоги від 25.10.2022, копію договору від 01.12.2022 про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 25.10.2022, копію рахунку №1-13/12/2022 від 13.12.2022, копію платіжного доручення №117 від 16.12.2022, копію довідки про рух коштів по рахунку, копію договору про розподіл гонорару від 16.12.2022, копію акту прийому передачі від 13.01.2022, ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АС №1047151 від 25.10.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №428 від 18.12.2009, ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АС №1044628 від 25.10.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №592 від 17.12.2011, ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АС №1049608 від 01.12.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №1305 від 02.02.2021.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 (в редакції договору про внесення змін від 01.12.2022) Приватне підприємством «Укрпрод Логіст» (клієнт) та адвокати Бурда Дмитро Петрович, Красун Володимир Володимирович та Бортнік Олексій Юрійович домовилися про те, що за цим договором адвокати надають клієнту правову допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді в суді першої інстанції справи за позовом ПП «Укрпрод Логіст» до ТзОВ «Террафуд» про стягнення заборгованості (далі справа), а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатами правової допомоги і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього Договору; під правовою допомогою в цьому договорі розуміється професійна правнича допомога.

Згідно з п. 7.1 Договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 (в редакції договору про внесення змін від 01.12.2022) за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатам фіксований гонорар в розмірі 127000,00 грн в строк згідно виставленого рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок адвоката Красуна Володимира Володимировича №UA643220010000026007310069193. Розподіл гонорару між адвокатами визначається окремим договором про розподіл гонорару, який укладається між адвокатами.

Пунктом 9.1 Договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 (в редакції договору про внесення змін від 01.12.2022) передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, про що сторони складають відповідні акти прийому-передачі послуг з надання правової допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами.

Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копію платіжного доручення №117 від 16.12.2022, якою підтверджується, що Приватним підприємством «Укрпрод Логіст» на рахунок адвоката Красуна В.В. сплачено грошові кошти у розмірі 127000,00 грн за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 25.10.2022.

Також позивачем надано підписаний позивачем та адвокатами Акт прийому-передачі послуг з надання правової допомоги від 13.01.2022 з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг).

За змістом вказаного акту адвокатами згідно умов Договору про надання правової допомоги від 25.10.2022 зі змінами в редакції від 01.12.2022 та при наданні правової допомоги клієнту станом на 13.01.2022 виконані наступні роботи: 26.10.2022 - складення позовної заяви та заяви про забезпечення позову; 07.12.2022 - участь в судовому засіданні; 15.12.2022 - складення відповіді на відзив; 21.12.2022 - участь у судовому засіданні; 27.12.2022 - складення заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову та заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі; 27.12.2022 - участь в судовому засіданні; 28.12.2022 - участь в судовому засіданні; 02.01.2022 - участь в судовому засіданні; 13.01.2022 - складання клопотання про приєднання доказів.

Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується, що у зв`язку із розглядом даної справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 127000,00 грн.

На думку суду, такі витрати відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатами роботою.

Заяв про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України від відповідача не надходило.

За таких обставин, враховуючи, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 127000,00 грн підтверджені документально, такі витрати підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі №910/11672/22 позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 127000,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» (Україна, 03037, місто Київ, вулиця Зеленогірська, будинок 8, ідентифікаційний код 36867724) на користь Приватного підприємства «Укрпрод Логіст» (Україна, 43000, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул.Підгаєцька, будинок 13 А, ідентифікаційний код 44806540)

- заборгованість у розмірі 6782582 (шість мільйонів сімсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн 40 коп.,

- інфляційні втрати у розмірі 1094760 (один мільйон дев`яносто чотири тисячі сімсот шістдесят) грн 84 коп.,

- 3% річних у розмірі 116025 (сто шістнадцять тисяч двадцять п`ять) грн 44 коп.,

- судовий збір у розмірі 119900 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот) грн 53 коп.

- витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 107950 (сто сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.02.2023

Суддя Ю.М. Смирнова