Постанова

від 01.03.2023 по справі 910/11672/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа№ 910/11672/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Святюк С.П.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд"

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 21.12.2022

у справі №910/11672/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного підприємства "Укрпрод Логіст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство "КВД Груп"

про стягнення 9438182,82 грн

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрпрод Логіст» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» про стягнення 9438182,82 грн, з яких 6782582,40 грн основного боргу, 1094760,84 грн інфляційних втрат, 116331,20 грн 3% річних, 1444508,38 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 за указаним позовом відкрито провадження у справі №910/11672/22; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

У подальшому до місцевого господарського суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:

- накласти в межах заявлених позовних вимог арешт на грошові кошти у сумі 9438182,82 грн, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» у будь-яких банках та інших фінансових установах, в тому числі на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», м.Київ, Україна, МФО 305299;

- накласти в межах заявлених позовних вимог арешт на грошові кошти у сумі 9438182,82 грн, що знаходяться на рахунках Тульчинської філії ТОВ «Террафуд» у будь-яких банках та інших фінансових установах, в тому числі на рахунках № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», м.Київ, Україна, МФО 305299;

- накласти в межах заявлених позовних вимог арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Террафуд» на суму 9438182,82 грн;

- заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяження речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Террафуд» на суму 9438182,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/11672/22 заяву Приватного підприємства "Укрпрод Логіст" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд у будь-яких банках та інших фінансових установах, в межах заявлених позовних вимог у сумі 9438182 грн 82 коп. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Террафуд", в межах заявлених позовних вимог у сумі 9438182 грн 82 коп. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована наступним. Суд убачає наявність зв`язку між заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача і предметом спору, співмірність та адекватність таких заходів до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Вжиття заходів до забезпечення позову у наведений спосіб забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову. Разом з тим, заява позивача в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Тульчинської філії ТОВ «Террафуд», задоволенню не підлягає, оскільки такі заходи повністю охоплюються накладенням арешту на грошові кошти відповідача (як юридичної особи). В свою чергу, в силу ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України філія не є юридичною особою та наділяється майном юридичної особи, що її створила. Також не підлягає задоволенню заява позивача в частині заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо належного відповідачу нерухомого майна, оскільки сам по собі факт накладення арешту на таке майно унеможливлює укладення правочинів (та, відповідно, вчинення реєстраційних дій), наслідком яких є відчуження такого майна, що, на думку суду, є достатніми заходами для запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Террафуд" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд", скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022, якою вжито заходи забезпечення позову у справі №910/11672/22, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням вимог ст. 137 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/11672/22, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" призначено на 01.03.2023.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» грошових коштів у загальному розмірі 9438182,82 грн, з яких 6782582,40 грн заборгованості за поставлений на підставі договору поставки №96 від 08.12.2021 товар, а також нараховані на дану суму інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що перед зверненням з даним позовом до суду ним вживались заходи досудового врегулювання спору, в тому числі направлялися відповідачу повідомлення про погашення заборгованості, однак, на таке повідомлення відповідач по даний час не відреагував жодним чином: не повідомив про намір виконати свої зобов`язання, можливі строки його виконання, не запропонував ніяких можливих варіантів досудового вирішення спору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020 та №910/18384/15 від 10.06.2020.

Сутність порушеного в апеляційній скарзі питання полягає у запереченні скаржником законності та обґрунтованості застосування переглядуваною ухвалою Господарського суду міста Києва заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно апелянта у межах суми заявлених позовних вимог.

За змістом положень ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та усталеної практики Верховного Суду щодо їх застосування (зокрема, постанова Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21), тією мірою, якою розглядувані у межах цієї справи забезпечувальні заходи опосередковують передбачене законом «втручання» у розумінні встановленої ст. 1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. «права мирного володіння» заарештованими грошовими коштами, а заявником (Позивачем) доведено наданими разом із заявою про вжиття заходів забезпечення належними, допустимими і достовірними доказами (ст.ст.74, 76-78 Господарського процесуального кодексу України), місцевим судом повинно бути встановлено наявність легітимної мети та пропорційності такого втручання.

Легітимною метою інституту забезпечення позову є убезпечення матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, що можуть утруднити чи унеможливити реальне та ефективне виконання судового рішення про ймовірне задоволення позовних вимог. Дійсно, зважаючи, що позовні вимоги полягають у стягненні грошових коштів, обраний позивачем та застосований місцевим судом вид забезпечення позову перебуває у належному і безпосередньому зв`язку із предметом позову, а отже об`єктивно спроможний (у разі фактичного виявлення коштів і накладення на них арешту) забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Втім, сама по собі адекватність обраного виду забезпечення позовних вимог не може ототожнюватися із умовою застосування заходів як таких, визначеною метою їх запровадження, а саме ймовірність утруднення/унеможливлення виконання рішення без таких заходів. Ця умова має бути доведена саме ініціатором забезпечувальних заходів.

При цьому колегія суддів відзначає, що достатньо обґрунтоване припущення зникнення наявних у відповідача на момент пред`явлення позову грошових коштів внаслідок ймовірного вчинення ним недобросовісних дій має місце лише у разі підтвердження доказами наявності відповідних фактичних обставин.

Зі змісту заяви про вжиття забезпечувальних заходів убачається, що позивачем не надано доказів ймовірності вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). Проте позивач лише вказує на пасивну поведінку відповідача, що на його думку свідчить про небажання відповідача виконувати зобов`язання за договором, що викликає у позивача сумніви в тому, що відповідач у разі ухвалення судового рішення про стягнення з нього коштів на користь позивача не бути вчиняти дій, спрямованих на відчуження належного йому майна. Позивач вказує, що за умови відсутності грошових коштів на рахунках, відчуження належного йому майна матиме наслідком утруднення або й унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів відзначає, що кваліфікація поведінки відповідача як пасивної вимагає вирішення питання по суті обґрунтованості позовних вимог в контексті наявності/відсутності невиконаного обов`язку позивача перед відповідачем.

Наразі, такі твердження не можуть визнаватися достатнім обґрунтуванням для вжиття заходів забезпечення позову, тоді як в оскаржуваній ухвалі суд обмежився лише формулюванням критерію наявності зв`язку між заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача і предметом спору, співмірності та адекватності таких заходів до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Однак при цьому місцевий господарський суд не вказав та не встановив фактичних обставин та доказів, що підтверджують вищезазначені твердження.

За відсутністю жодних доказів та вказівок у заяві про забезпечення позову на обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), апеляційний суд вважає за можливе керуватися презумпцію добросовісної поведінки відповідача щодо напрямків використання наявних у нього грошових коштів (ч.5 ст. 12 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" та скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/11672/22 про забезпечення позову через порушення місцевим судом при її постановленні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України та не з`ясування обставин/недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, необхідних для запровадження заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок позивача - ПП «Укрпрод Логіст» витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 136, 137, 269-271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/11672/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/11672/22 скасувати.

3. Відмовити Приватному підприємству «Укрпрод Логіст» у задоволені заяви про забезпечення позову.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Укрпрод Логіст» (Україна, 43000, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул.Підгаєцька, будинок 13 А, ідентифікаційний код 44806540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Террафуд» (Україна, 03037, місто Київ, вулиця Зеленогірська, будинок 8, ідентифікаційний код 36867724) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2481,00 грн.

5. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.03.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран