Рішення

від 06.02.2023 по справі 910/12103/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2023Справа № 910/12103/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпап.ЮА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріджи»

про стягнення 214235,92 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2022 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпап.ЮА» (далі - позивач) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріджи» (далі - відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 125965,48 грн, пені у сумі 34232,35 грн, штрафу у сумі 26793,10 грн, 3% річних у сумі 2665,75 та інфляційних втрат у сумі 24579,24 грн за Договором купівлі-продажу №65/К від 20.08.2019, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань вчасно та повністю оплатити поставлений йому товар.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував того, що оплата товару відбувається із затримкою, однак заперечував проти того, що сума основного боргу на момент звернення позивача до суду становила 125965,48 грн, замість правильної суми 125 555,48 грн, оскільки замість сплаченої відповідачем суми боргу в розмірі 4400,00 грн позивачем у розрахунках вказана сума 4000,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що після звернення позивача до суду із позовом розмір основного боргу зменшився до 90365,48 грн, оскільки відповідачем була частково сплачена заборгованість на загальну суму 35200,00 грн.

У відзиві відповідач також просить суд зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до 5 % від суми поточного основного боргу, посилаючись на те, що за весь час прострочення оплати відповідач постійно здійснював оплату нових партій товару на загальну суму 538706,75 грн, тим самим дбаючи, щоб збитки та втрати позивача були мінімальними, а оплата нових партій товару приносила позивачу прибуток, і що загальна сума санкцій (пеня, штраф, 3% річних, інфляційні втрати) складає 98% від розміру поточної основної заборгованості у сумі 90 365,48 грн, що відповідач вважає несправедливим, невиправданим та недоцільним.

У відповіді на відзив позивач погодився із тим, що станом на 12.01.2023 сума основного боргу становить 90365,48 грн. Однак, позивач заперечив проти зменшення пені та штрафу, посилаючись на те, що відповідачем не здійснювались усі можливі заходи для погашення заборгованості, незважаючи на неодноразові звернення до нього позивача. Також позивач зазначає про те, що розмір санкцій (пеня та штраф), порівняно із сумою боргу становить 45%, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є санкціями.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2019 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №65/К (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця паперову продукцію (далі -товар), що вказана в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, які складаються на кожну партію товару окремо та є невід`ємними частинами цього Договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п.п. 2.1-2.3 Договору ціна цього Договору складається із суми всіх видаткових накладних за цим Договором. Ціна на товар є договірною. Кількість та ціна кожної окремої партії товару, згідно письмової або усної заявки покупця, вказуються в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що складаються на кожну окрему партію товару та є невід`ємними частинами цього Договору. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури та/або специфікації. У разі поставки товару на умовах передоплати (часткової передоплати) підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є сплата (часткова сплата) покупцем рахунку-фактури.

Передача товару від продавця покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях вимірювання, ціну товару та загальну вартість товару. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару продавцем (п. 3.1 Договору).

З долучених до матеріалів справи видаткових накладних вбачається, що позивачем на виконання умов Договору було здійснено поставку товару: на суму 114955,20 грн (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №813 від 14.02.2022; на суму 14888,16 грн (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №68 від 16.02.2022; на суму 4122,12 (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №958 від 22.02.2022, які підписані керівником відповідача без зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату подання позовної заяви відповідач розрахувався частко за видатковою накладною №813 від 14.02.2022 на загальну суму 8400,00 грн, в наступному порядку: платіжне доручення №6136 від 14.10.2022 на суму 4000,00 грн та платіжне доручення №14155 від 17.10.2022 на суму 4400,00 грн.

Окрім того, разом з відзивом на позовну заяву відповідачем було подано докази на підтвердження здійснення часткової оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 813 від 14.02.2022 на загальну суму 35200,00 грн після звернення позивача із позовною заявою до суду.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача товару від продавця покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях вимірювання, ціну товару та загальну вартість товару. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару продавцем.

Як вбачається з доданих до позовної заяви копій видаткових накладних №813 від 14.02.2022, №68 від 16.02.2022; №958 від 22.02.2022, відповідачем не вказані дати прийняття товару. Разом з тим, враховуючи відсутність між сторонами спору щодо дат прийняття відповідачем товару, то датою поставки кожної окремої партії товару слід вважати дату складання відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня передачі товару, якщо інший строк оплати не передбачений у рахунку-фактурі або специфікації.

У матеріалах справи містяться копії рахунків-фактур №813 від 14.02.2022 на суму 114955,20 грн (у т.ч ПДВ), № 68 від 15.02.2022 на суму 14888,16 грн (у т.ч. ПДВ), №958 від 22.02.2022 на суму 4122,12 грн (у т.ч. ПДВ), які підписані керівником відповідача без зауважень, з яких вбачається, що в них передбачено інший строк оплати, а саме: протягом 1 дня з дня отримання товару.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за кожну партію товару у такі строки: за видатковою накладною №813 від 14.02.2022 - 15.02.2022; за видатковою накладною №68 від 16.02.2022 - 17.02.2022; за видатковою накладною №958 від 22.02.2022 - 23.02.2022.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів оплати, відповідач здійснив частково оплату на загальну суму 43600,00 грн 14.10.2022, 17.10.2022, 04.11.2022, 11.11.2022, 30.12.2022 за видатковою накладною №813 від 14.02.2022, та не здійснив оплату товару за видатковими накладними №68 від 16.02.2022 та №958 від 22.02.2022, чим порушив умови Договору та прострочив виконання зобов`язання.

У позовній заяві позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача основного боргу на загальну суму 125965,48 грн. Однак, судом встановлено, що відповідачем до подання позовної заяви було сплачено борг за видатковою накладною №813 від 14.02.2022 на суму 4000,00 грн згідно платіжного доручення №6136 від 14.10.2022 та 4400,00 грн згідно платіжного доручення №14165 від 17.10.2022, що вбачається із довідки взаємних розрахунків за період з 14.02.22 по 01.11.22, яка додана позивачем до позову, а тому сума основного боргу на дату звернення позивача до суду із позовною заявою складала 125565,48 грн (133965,48 - 8400,00).

Судом також встановлено, що після звернення позивача із позовною заявою до суду відповідачем була проведена часткова оплата боргу на загальну суму 35200,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №14183 від 04.11.2022 на суму 12000,00 грн, №14201 від 11.11.2022 на суму 13200,00 грн, №14332 від 30.12.2022 на суму 10000,00 грн, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 35200,00 грн.

Отже, враховуючи наведене вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 90365,48 грн. (125565,48-35200,00).

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 34232,35 грн пені, 26793,10 грн штрафу, 24579,24 грн інфляційних втрат та 2665,75 грн 3% річних.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.1 Договору у випадку порушень своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та відповідним чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п. 9.2 Договору у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати товару. За прострочення оплати понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості неоплачуваного товару.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за кожну партію товару у такі строки: за видатковою накладною №813 від 14.02.2022 - 15.02.2022; за видатковою накладною №68 від 16.02.2022 - 17.02.2022; за видатковою накладною №958 від 22.02.2022 - 23.02.2022.

Разом з тим, в позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач, враховуючи встановлений в п. 4.2 Договору 15-денний строк для оплати товару, зобов`язаний був здійснити оплату за отриманий товар у такі строки: за видатковою накладною №813 від 14.02.2022 -до 01.03.2022; за видатковою накладною №68 від 16.02.2022 - до 03.03.2022; за видатковою накладною №958 від 22.02.2022 - до 09.03.2022.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 14 ГПК України справи розглядаються судом в межах заявлених позовних вимог, то суд вважає допустимими та такими, що не суперечать умовам Договору, визначені позивачем строки оплати та відповідно періоди прострочення за кожною видатковою накладною.

Враховуючи заперечення відповідача щодо невірного визначення позивачем у розрахунках суми оплаченого боргу за видатковою накладною №813 від 14.02.2022, судом здійснено власний розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат за видатковою накладною (за період з 02.03.2022 по 01.11.2022).

Судом також перевірено та встановлено правильність здійснених позивачем нарахувань за видатковими накладними №68 від 16.02.2022 (за період з 08.03.2022 по 01.11.2022) та №958 від 22.02.2022 (за період з 10.03.2022 по 01.11.2022).

Відтак, за розрахунками суду до стягнення підлягають пеня у сумі 34051,68 грн, штраф у сумі 26713,10 грн, 3% річних у сумі 2657,73 грн, інфляційні втрати у сумі 24878,12 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд про зменшення неустойки (штрафу та пені) до 5% від суми поточного основного боргу, посилаючись на те, що за весь час прострочення оплати видаткових накладних №813, №68, №958 він постійно здійснював оплату інших накладних та нових партій товару, і що сума санкцій (пеня, штраф, 3% річних, інфляційних витрат) становить 98% від суми боргу станом на теперішній час, що є для відповідача несправедливим та недоцільним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, а тому за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №910/10675/21, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

Відповідно до ч. 1.ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру неустойки у зв`язку із тим, що ним здійснювались оплати по іншим видатковим накладним та за нові партії товарів протягом 2022 року, суд вважає безпідставними та такими, що не підтверджують неможливість проведення оплати за спірними видатковими накладними та поважність причин такої несплати. Крім того, вбачаються безпідставними твердження відповідача про те, що сума санкцій (пеня, штраф, 3% річних, інфляційних витрат), яку позивач просить стягнути, становить 98% від сумі основного боргу, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що господарські правовідносини за Договором у сторін є триваючими, відповідач вживав заходів щодо зменшення суми заборгованості, відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті прострочення відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру пені та штрафу на 20 %, у зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 27241,34 грн та штраф у сумі 21370,48 грн.

Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, то судом враховано наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ

Позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 30000,00 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- договір №18/10-22 від 18.10.2022 про надання правничої (правової) допомоги;

- рахунок № 18/10-22 від 18.10.2022 на суму 30000,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2022;

- платіжне доручення №9552 від 02.11.2022 на суму 30000,00 грн.

Як вбачається з наданого позивачем до справи Договору №18/10-22 про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2022, сторонами було визначено вартість правової допомоги у сумі 30000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПУ України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відзив на позовну заяву не містить заперечень відповідача щодо заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У матеріалах справи також відсутнє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно сумі правомірно заявлених позовних вимог, а саме - у сумі 29948,21 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, зважаючи на те, що у частині суми зменшеної судом неустойки судовий збір покладається на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, а у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 35200,00 грн заборгованості, судовий збір у сумі 528 грн підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі подання ним відповідного клопотання, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 2679,99 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 130, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення 35200,00 грн боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріджи» (Україна, 04116, місто Київ, вул. Старокиївська, будинок 26 /літ. «А»; ідентифікаційний код 36353439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпап.ЮА» (Україна, 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Соборності, будинок 72, кімната 308; ідентифікаційний код 43111452) 90365,48 грн (дев`яносто тисяч триста шістдесят п`ять гривень 48 копійок) боргу, 27241,34 грн (двадцять сім тисяч двісті сорок одну гривню 34 копійки) пені, 21370,48 грн (двадцять одну тисячу триста сімдесят гривень 48 копійок) штрафу, 2657,73 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят сім гривень 73 копійки) 3% річних, 24878,12 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень 12 копійок) інфляційних втрат, а також 2679,99 грн (дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять гривень 99 копійок) судового збору та 29948,21 грн (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 21 копійку) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків