Ухвала

від 06.02.2023 по справі 916/3539/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

06.02.2023Справа № 916/3539/22

Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДС-ГРУП» (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд 6, корпус 3)

про стягнення 431 073,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Універсальна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДС-ГРУП» про стягнення 431 073,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 було залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Універсальна» без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 у справі № 910/3539/22 про залишення позову без руху.

Суд звертає увагу, що положеннями п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2023, суд звертав увагу позивача, на необхідність надання доказів того, що ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний», здійснило виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 127 400,00 грн.

Проте, дослідивши заяву про усунення недоліків, судом встановлено, що позивач не надав жодних належних доказів на усунення вищевказаних недоліків.

Крім того, позивачем зазначалось, що водій транспортного засобу Freightliner; НОМЕР_1 (Schmitz; НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «АДС-ГРУП», а тому останнє, в силу ст. 1172, 1194 ЦК України зобов`язане виплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. У зв`язку з відсутністю доказів перебування вищевказаного водія у трудових відносинах з відповідачем на момент вчинення ДТП, а також доказів, що транспортний засіб Freightliner; НОМЕР_1 (Schmitz; НОМЕР_2 ) належить з Товариству з обмеженою відповідальністю «АДС-ГРУП» на відповідній правовій підставі, позивачу було встановлено строк на їх подання до суду.

Проте, дослідивши заяву про усунення недоліків, судом встановлено, що позивач надав докази звернення до Головного управління ДПС у м. Києві із адвокатським запитом від 19.01.2023, про надання інформації про реєстраційний номер платника податків, працевлаштування, роботодавця та отримані доходів ОСОБА_1 , проте із отриманої відповіді Головного управління ДПС у м.Києві вбачається, що поширення інформації з обмеженим доступом не допускається.

Крім того, позивачем було зазначено, що у матеріалах справи наявна відповідь на претензію позивача, де серед іншого відповідачем не було заперечено факт працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «АДС-Груп», що на думку позивача свідчить про те, що відшкодування шкоди Відповідачем не пов`язане з володінням транспортним засобом на момент ДТП, а пов`язане з виконанням службових обов`язків під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Поряд із цим, матеріали заяви про усунення недоліків не містять жодних доказів, в тому числі, звернення позивача до відповідача для отримання відомостей про те, що транспортний засіб Freightliner; НОМЕР_1 (Schmitz; НОМЕР_2 ) належить/належав на момент вчинення ДТП Товариству з обмеженою відповідальністю "АДС-ГРУП" на відповідній правовій підставі, оскільки відповідно до довідки Рогатинського відділення поліції Тисменицького відділення ГУНП в Івано-Франківській області (ідентифікатор карти ДТП в системі № 3021040446572932) власником транспортного засобу учасника 1-й та 2-й вказано ОСОБА_2 .

Таким чином, у встановлений судом строк, позивач не усунув недоліки вказані судом у відповідній ухвалі, що є підставою для повернення позовної заяви в порядку ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, обов`язок заявника у позовній заяві зазначати обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують такі обставини, правові підстави позову. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

Враховуючи викладене, позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» підлягає поверненню, оскільки останнім не виконано вимоги, визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.01.2023.

Відповідно до ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно із ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї документи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна».

Ухвала набирає законної сили 06.02.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин