Рішення

від 06.02.2023 по справі 921/517/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

06 лютого 2023 року Справа № 921/517/22

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув заяву б/н від 23.01.2023 (вх. №601 від 24.01.2023), подану представником Приватного підприємства ТернопільКомСервіс адвокатом Ленько Р.І. про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом Приватного підприємства ТернопільКомСервіс (46010, м. Тернопіль, проспект Злуки, 3)

до відповідача Органу самоорганізації населення будинковий комітет Надія (46010, м. Тернопіль, проспект Злуки, 25)

про стягнення 69208,76 грн.

За участю від:

позивача Ленько Р.І.

відповідача не з`явився

Суть справи.

У жовтні 2022 року Приватне підприємство ТернопільКомСервіс звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Органу самоорганізації населення будинковий комітет Надія про стягнення 50992,36 грн - основного боргу, 3434,77 грн пені, 1736 грн 3% річних, 13045,63 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві б/н, б/д (вх. №580 від 21.10.2022) посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2017, в частині оплати за надані послуги у період з червня по вересень 2021 року.

У тексті позовної заяви ПП ТернопільКомСервіс наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який стосувався 2481 грн судового збору.

Ухвалою суду від 25.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/517/22 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2023 у справі №921/517/22 позовні вимоги Приватного підприємства ТернопільКомСервіс задоволено та ухвалено стягнути з Органу самоорганізації населення будинковий комітет Надія на користь Приватного підприємства ТернопільКомСервіс 50992,36 грн боргу, 3434,77 грн пені, 1736 грн 3% річних, 13045,63 грн інфляційних нарахувань, 2481 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Після ухвалення рішення у даній справі, 24.01.2023 представником ПП ТернопільКомСервіс адвокатом Ленько Р.І. подано заяву б/н від 23.01.2023 (вх. №601), з проханням про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Органу самоорганізації населення будинковий комітет Надія 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В якості додатків до заяви від 23.01.2023 заявником долучено копії: договору від 10.10.2022; акту прийняття передачі наданих послуг від 17.01.2023; докази направлення заяви з додатками іншій стороні у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 25.01.2023 подану представником позивача заяву б/н від 23.01.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні 06.02.2023 та запропоновано Органу самоорганізації населення будинковий комітет Надія у строк до 06.02.2023 надати письмові заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №921/517/22 та докази на підтвердження цього і надіслання примірника заперечень на адресу Приватного підприємства ТернопільКомСервіс.

Представником позивача в судовому засіданні 06.02.2023 підтримано заяву про ухвалення додаткового рішення та зазначено, що у акті приймання передачі наданих послуг 1500 грн вказана як вартість одного засідання, а не вартість однієї години такого засідання.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 06.02.2023 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином. Рекомендоване повідомлення від 25.01.2023 із штрихкодовим ідентифікатором №4602510542775, яким на адресу відповідача направлялась копія ухвали від 25.01.2023 повернулось на адресу суду 06.02.2023 із відміткою про вручення адресату 30.01.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява представника ПП ТернопільКомСервіс адвоката Ленька Р.І. б/н від 23.01.2023 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України вказано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Такими заявами відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України є, зокрема позовна заява.

Позивачем орієнтовний розрахунок суми судових витрат наведено в тексті позовної заяви. Такий стосувався 2481 грн судового збору.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Справа №921/517/22 розглядалась за правилами загального позовного провадження.

В порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, в судовому засіданні 16.01.2023, до закінчення судових дебатів, представником позивача зроблено усну заяву про те, що докази понесених стороною позивача витрат на правову допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Як вже зазначалось рішенням суду від 16.01.2023 у справі №921/517/22 позов задоволено.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

У ч.3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність зазначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За даними Єдиного реєстру адвокатів України, який створений та почав функціонувати з 16.01.2013 на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України (затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26 (http://erau.unba.org.ua), який є загальнодоступним та загальновідомим Інтернет ресурсом та містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, адвокат Ленько Руслан Іванович здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №442 від 01.12.2006, виданого Тернопільською обласною КДКА на підставі рішення №9 від 01.12.2006. Таким чином, дана інформація є публічно доступною.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2022 між Приватним підприємством «ТернопільКомСервіс» (клієнтом) та Ленько Русланом Івановичем (адвокатом) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), згідно п. 1.1 адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу щодо захисту інтересів клієнта (представництва) у Господарському суді Тернопільської області з питання стягнення основної суми боргу, штрафних санкцій та інших, передбачених законодавством, видів відповідальності за порушення грошового зобов`язання (у тому числі, передбаченої ст. 625 ЦК України) з Органу самоорганізації населення - будинкового комітету «Надія» у користь клієнта за договором на виконання робіт по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2017.

Послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; правового аналізу документів з метою підготовки позову в суд; отримання відповідних документів, як доказів у справі, у органах державної влади, підприємств, установ, організацій, у тому числі банківських установах; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, клопотань, заяв, відзивів, заперечень, пояснень тощо; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів клієнта у Господарському суді Тернопільської області; представництва клієнта у Господарському суді Тернопільської області; особистої участі у засіданнях з розгляду справи у Господарському суді Тернопільської області; іншу правничу допомогу, необхідну для захисту інтересів клієнта за даним договором (п. 2.1 договору).

Змістом п. 2.2 договору обумовлені терміни надання послуг за договором: початок виконання робіт визначається моментом, підписання даного договору (п. 2.2.1 договору); закінчення робіт визначається моментом ухвалення рішення Господарським судом Тернопільської області з питання, визначеного у п. 1.1 даного договору (п. 2.2.2 договору).

Згідно п. 3.2 договору клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання правничої допомоги за даним договором та оплатити фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання даного договору, у розмірі та у порядку, визначені договором.

Відповідно до п. 4.1 договору сума гонорару (винагороди), яку клієнт зобов`язаний виплатити адвокату за даним договором, є фіксованою та не залежить від обсягу наданих послуг (правничої допомоги) адвокатом за даним договором.

У п. 4.2 договору сторони за даним договором домовились про наступний розмір винагороди (вартість послуг) адвоката за даним договором складає 7000 грн.

За результатом надання професійної правничої допомоги за даним договором сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 договору).

Згідно п. 5.1 договору клієнт здійснює оплату гонорару (винагороди) за даним договором готівкою або у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок адвоката протягом 10 (десять) днів з моменту ухвалення рішення Господарським судом Тернопільської області з питання, визначеного у п. 1.1 даного договору.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підставі ордеру серії ВО №1043470 від 21.11.2022 адвокат Ленько Р.І. приймав участь у підготовчому судовому засіданні 12.12.2022 та судовому засіданні 16.01.2023 під час розгляду справи №921/517/22 по суті.

По акту приймання передачі наданих послуг від 17.01.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги адвоката за договором на загальну суму 7000 грн, а саме:

вивчення матеріалів справи, аналіз судової практики, усне консультування, узгодження правової позиції тривалістю 2 год., загальною вартістю 2000 грн (при вартості послуги за 1 год. 1000 грн);

складання позовної заяви тривалістю 2 год., загальною вартістю 2000 грн (при вартості послуги за 1 год. 1000 грн);

участь у засіданнях з розгляду справи (підготовчих, судових) у Господарському суді Тернопільської області тривалістю 2 год., загальною вартістю 3000 грн (при вартості послуги за 1 год. 1500 грн).

В судовому засіданні 06.02.2023 представником позивача уточнено, що у акті приймання передачі наданих послуг 1500 грн вказана як вартість одного засідання, а не вартість однієї години такого засідання.

Як вже зазначалось статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Надання адвокатом Ленько Р.І. позивачу адвокатських послуг при розгляді справи № 921/517/22 підтверджується договором про надання правової допомоги від 10.10.2022 та актом від 17.01.2023 приймання-передачі наданих послуг.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновки такого ж змісту наведені Верховним Судом у постанові від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

За приписами ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має справо на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

У запропонований судом в ухвалі від 25.01.2023 строк відповідачем не подано жодних заперечень на заяву б/н від 23.01.2023 (вх. №601 від 24.01.2023) про ухвалення додаткового рішення.

А обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України) (Постанови Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17, від 16.01.2019 у справі №922/577/18, Додаткова Постанова Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із змістом ч.3 ст.123, ст.129 ГПК України судові витрати (до яких належать витрати на професійну (правничу) допомогу покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, виходячи з фактичних обставин даної справи, заявленої до стягнення суми заборгованості, участі представника позивача в судових засіданнях, розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, повне задоволення позовних вимог, визначення гонорару адвоката у фіксованому розмірі, виникнення спору в результаті неправомірних дій відповідача, відсутності належного заперечення щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд вважає, що заявлена до стягнення сума цих витрат є такою, що підтверджена наданими доказами. Загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Висновки такого ж змісту наведені Верховним Судом у додатковій постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки ціна наданих адвокатом послуг була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідного пункту в умови договору, яким є п. 4.2 договору від 10.10.2022 до договору про надання правничої допомоги у господарській справі, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягають кошти в сумі 7000 грн як витрати на професійну правничу допомогу.

З приводу змісту норми ч.2 ст. 124 ГПК України, у якій зазначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, проте не зобов`язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту ч. 2 ст. 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Як вже зазначалось, обізнаний про розгляд даної заяви відповідач, своїм правом на подачу заперечень щодо неї не скористався.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у cправі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 16, 20, 73-86, 91, 123,126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву б/н від 23.01.2023 (вх.№601 від 24.01.2023) представника Приватного підприємства ТернопільКомСервіс - адвоката Ленька Р.І. про ухвалення додаткового рішення задоволити.

1. Стягнути з Органу самоорганізації населення будинковий комітет Надія (46010, м. Тернопіль, проспект Злуки, 25, ідентифікаційний код 36183738) на користь Приватного підприємства ТернопільКомСервіс (46010, м. Тернопіль, проспект Злуки, 3, ідентифікаційний код 36362397) 7000 (сім тисяч) грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 06.02.2023.

СуддяІ.П. Шумський