Рішення

від 25.01.2023 по справі 922/2011/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2023м. ХарківСправа № 922/2011/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5; код ЄДРПОУ: 23469917) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5; 61166, м. Харків, вул. Мінська, буд. 93-А; код ЄДРПОУ: 38493350) про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників:

позивача Андрійко О.В., адвокат, ордер АХ №1102676 від 20.09.2022;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5, загальною площею 288,8 кв.м. №7 від 01.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення" 167 320,40 грн., з яких: 148 630,75 грн. основна сума заборгованості за оренду приміщення; плата за утримання орендованого приміщення: 191,08 грн. - водопостачання, 13 000,00 грн. - опалення, 5 498,57 грн. - плата за електроенергію.

- стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач тривалий час не виконує своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021 в частині сплати орендних платежів та компенсації вартості комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2022 позовну заяву (вх.№2011/22 від 28.11.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" залишено без руху. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

08.11.2022 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 02.11.2022 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№13509 від 08.11.2022) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення" про розірвання договору та стягнення коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2011/22. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 07 грудня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 відкладено підготовче засідання на 28.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.01.2023.

Присутній в судовому засіданні 25.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 25.01.2023 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 08.11.2022, ухвалу про відкладення підготовчого засідання від 07.12.2022 та ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 28.12.2022 було направлено на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення": 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5, яка збігається з адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Також, відповідні ухвали суду було направлено на адресу відповідача - 61166, м. Харків, вул. Мінська, буд. 93-А, зазначену позивачем в позовній заяві, як адреса для листування.

Як вбачається з матеріалів справи та інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ "Укрпошта" в розділі "Відстежити", вищезазначену судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №7 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, оплатне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5, загальною площею 288,8 кв.м для здійснення діяльності орендаря.

Згідно з п.2.2. Договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору (п.6.1.Договору).

Сторони домовилися розглядати форс-мажорні обставини в традиційному їх розумінні в рамках чинного законодавства (6.2.Договору).

Розмір щомісячної орендної плати складає 28 726,15 грн., ПДВ не передбачений (п.7.1.Договору).

Платіж, передбачений п.7.1. Договору, орендар сплачує на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 1-го (першого) числа місяця, за який проводиться оплата (п.7.2.Договору).

Орендна плата за користування об`єктом оренди нараховується з дати отримання об`єкту оренди орендатором, що вказана в акті прийому-передачі орендованого приміщення (п.7.3.Договору).

Розмір орендної плати, встановлений в п.7.1. Договору, може переглядатися сторонами на розмір інфляції за підсумками року (п.7.4.Договору).

Відповідно до п.7.5. Договору, вартість комунальних послуг не входить до орендної плати та сплачується згідно з виставленими рахунками наступним чином:

- компенсація вартості водопостачання та водовідведення - до 15 числа місяця, наступного за місяцем споживання (п.7.5.1);

- передплата компенсації вартості теплоенергії - до 20 числа місяця, що передує місяцю споживання (п.7.5.2);

- передплата компенсації за електроенергію протягом 3 днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця споживання (п.7.5.3).

Орендар, що справно виконує умови Договору, має переважне право на його продовження на новий термін (п.8.1.Договору).

Відповідно до п.8.2. Договору, дострокове розірвання Договору можливе у наступних випадках:

- за згодою сторін з обов`язковим письмовим оформленням (п.8.2.1.);

- у разі загибелі об`єкту оренди (п.8.2.2.);

- при виникненні заборгованості зі сплати платежів згідно п.7.1. Договору понад 15 календарних днів, при цьому орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір (п.8.2.3.);

- за рішенням господарського суду (п.8.2.4.).

У разі дострокового розірвання Договору за ініціативою орендаря, останній направляє орендодавцю письмове повідомлення не менш, ніж за тридцять днів до бажаної дати розірвання Договору (п.8.3.Договору).

Розірвання Договору за ініціативою орендодавця з причин, вказаних у п.8.2.3. Договору, не звільняє орендаря від сплати заборгованості за платежами та пені (п.8.4.Договору).

У разі припинення дії Договору орендар зобов`язаний до закінчення строку дії Договору звільнити площі, які займав, у належному стані. При невиконанні цієї умови орендодавець має право звільнити орендовані площі власними силами. За збереження вивезеного майна орендаря орендодавець відповідальності не несе (п.8.5.Договору).

Згідно з п.9.1. Договору право користування площами виникає у орендаря одночасно з підписанням обома сторонами акту прийому-передачі орендованого приміщення.

Відповідно до п.10.1. договору, цей Договір дійсний з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Якщо жодна зі сторін у 10-денний термін до закінчення строку дії Договору не заявить про намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на наступний термін (п.10.2.Договору).

Згідно з Актом прийому-передачі орендованого приміщення від 01.12.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв з 01 січня 2022 року у тимчасове володіння приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5, площею 288,8 кв.м на умовах, передбачених Договором оренди нежитлового приміщення №7 від 01 грудня 2021 року. Стан приміщення, що передасться, на момент передачі в оренду - придатне для здійснення діяльності орендаря. Недоліків приміщення, що передається, на момент передачі в оренду не виявлено.

Додатковою угодою №1 від 18.01.2022 (надалі - Додаткова угода) сторонами внесено зміни до п.7.1. Договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021 та викладено його в наступній редакції: п.7.1. Розмір щомісячної орендної плати складає 29 726,15 грн., ПДВ не передбачений." Дана Додаткова угода вступає в силу з 01.02.2022.

Однак, як стверджує позивач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, починаючи з березня 2022 року по липень 2022 року, відповідач фактично користуючись орендованим приміщенням, свідомо не сплачує орендну плату та відповідні до нього платежі (плату за утримання орендованого нерухомого манна і надання комунальних послуг), у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за вказаний період.

Зокрема, з даних бухгалтерського обліку вбачається, що за користування орендованим приміщенням за Договором у орендаря існує заборгованість за період з березня 2022 року по липень 2022 року в частині перерахування орендної плати на поточний рахунок орендодавця у розмірі 148 630,75 грн.

Крім того, як стверджує позивач, відповідач також порушив вимоги п.7.5. Договору щодо компенсації орендодавцю вартість комунальних послуг, а саме: компенсація витрат за водопостачання та водовідведення складає 191,08 грн., компенсація витрат за теплову енергію (опалення) складає 13 000,00 грн., компенсація витрат за електроенергію складає 5 498, 57 грн., що в загальному розмірі становить 18 689, 65 грн.

Вищевказана заборгованість також підтверджується актами виконаних робіт за відпуск теплової енергії за лютий-березень 2022 року, прийому-передачі електричної енергії за лютий, липень 2022 року, прийому-передачі наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а також 1 актами звірки взаємних розрахунків та розгорнутим розрахунком заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021.

Наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків підписано лише позивачем.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами велося листування стосовно актів звірки взаємних розрахунків. Зокрема, зазначене вбачається з роздруківки електронних листів головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення" від 03.08.2022, 08.08.2022 та 15.08.2022.

Також, як свідчать матеріали справи, листом від 21.07.2022 №07-22-1 позивач повідомив відповідача про розірвання з 15.082022 Договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021 та Додаткової угоди до нього від 18.01.2022 та просив звільнити приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5, загальною площею 288,8 кв.м. Крім того, позивач просив відповідача у добровільному порядку сплатити заборгованість, яка виникла внаслідок прострочення сплати орендної плати за березень-липень 2022 року у розмірі 148 630,75 грн., на рахунок орендодавця за вказаними у Договорі реквізитами.

Проте, як стверджує позивач, відповідач свою заборгованість перед позивачем так і не погасив, будь-якої відповіді на лист не надав, а лише 01.08.2022 уповноважена особа орендаря звільнила орендоване приміщення від належного орендарю майна, однак відповідач належним чином не оформив акт прийому-передачі орендованого приміщення у належному стані.

Разом з цим, як зазначив позивач, відповідач у телефонній розмові посилався на форс-мажорні обставини, а саме на умови воєнного стану.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021 є договором найму (оренди), згідно з яким, за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що відповідачу на підставі договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021 передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 288,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5.

Вказане нежитлове приміщення передано в оренду відповідачу з метою ведення господарської діяльності орендаря.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування вказаної норми та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Доказів того, що орендоване приміщення не використовувалося або не могло бути використане відповідачем у спірний період матеріали справи не містять.

З огляду твердження позивача щодо посилання відповідача у телефонній розмові на форс-мажорні обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.6.2. Договору сторони домовилися розглядати форс-мажорні обставини в традиційному їх розумінні в рамках чинного законодавства.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Проте, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.7.1. Договору, сторони погодили розмір щомісячної орендної плати, який складає 28 726,15 грн., ПДВ не передбачений.

Платіж, передбачений п.7.1. Договору, орендар сплачує на поточний рахунок орендодавця авансом не пізніше 1-го (першого) числа місяця, за який проводиться оплата (п.7.2.Договору).

Додатковою угодою №1 від 18.01.2022 сторонами було внесено зміни до п.7.1. Договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021 та викладено його в наступній редакції: п.7.1. Розмір щомісячної орендної плати складає 29 726,15 грн., ПДВ не передбачений." Дана Додаткова угода вступає в силу з 01.02.2022.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено обов`язок відповідача щомісячно сплачувати на користь позивача орендну плату у вказаному вище розмірі. Проте, відповідач у період з березня 2022 року по липень 2022 року не сплачував орендну плату за орендоване приміщення, чим порушив зобов`язання передбачене п.7.1. Договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності у відповідача заборгованості по орендній платі у період з березня 2022 року по липень 2022 року в розмірі 148 630,75 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано. Строк оплати орендних платежів визначено умовами Договору та є таким, що настав.

Укладаючи договір оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021, відповідач зобов`язався не лише сплачувати орендні платежі за орендоване нежитлове приміщення, а й компенсувати витрати на його утримання, зокрема, з послуг з водопостачання, водовідведення, теплопостачання та електропостачання.

Зокрема, відповідно до п.7.5. Договору, вартість комунальних послуг не входить до орендної плати та сплачується згідно з виставленими рахунками наступним чином:

- компенсація вартості водопостачання та водовідведення - до 15 числа місяця, наступного за місяцем споживання (п.7.5.1);

- передплата компенсації вартості теплоенергії - до 20 числа місяця, що передує місяцю споживання (п.7.5.2);

- передплата компенсації за електроенергію протягом 3 днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця споживання (п.7.5.3).

Згідно з актами виконаних робіт за відпуск теплової енергії за лютий-березень 2022 року, прийому-передачі електричної енергії за лютий, липень 2022 року, прийому-передачі наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а також актами звірки взаємних розрахунків та розгорнутим розрахунком заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021, у відповідача наявна заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі 191,08 грн., за теплову енергію (опалення) у розмірі 13 000,00 грн. та за електроенергію у розмірі 5 498, 57 грн.

Доказів сплати відповідачем вищезазначеної заборгованості за комунальні послуги матеріали справи не містять.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості по орендній платі у період з березня 2022 року по липень 2022 року та комунальних послугах перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 148 630,75 грн. заборгованості за оренду приміщення, плати за утримання орендованого приміщення, а саме: 191,08 грн. за водопостачання, 13 000,00 грн. за опалення та 5 498,57 грн. за електроенергію, є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів за оренду майна на рахунок позивача.

Так, сторонами п.8.2.3. та п.8.2.4. Договору оренди погодили, що дострокове розірвання Договору можливе при виникненні заборгованості зі сплати платежів згідно п.7.1. Договору понад 15 календарних днів, при цьому орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір, а також за рішенням господарського суду.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору не сплачував орендні платежі за орендоване нежитлове приміщення та витрати на його утримання, на підставі чого у останнього утворилась заборгованість, яка складає 167 320,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність заборгованості відповідача з орендних платежів за орендоване нежитлове приміщення за період з березня 2022 року по липень 2022 року та витрат на його утримання у розмірі 167 320,40 грн., що є істотним порушення умов Договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив суд вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне надати позивачу строк протягом п`яти днів з дня ухвалення цього рішення для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У разі ненадання позивачем вищезазначених доказів у строк встановлений судом питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом буде залишено без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення" про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 2/5, загальною площею 288,8 кв.м. від 01.12.2021 №7, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кріплення" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5; 61166, м. Харків, вул. Мінська, буд. 93-А; код ЄДРПОУ: 38493350)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5; код ЄДРПОУ: 23469917) 167320 (сто шістдесят сім тисяч триста двадцять) грн. 40 коп., з яких: основна сума заборгованості за оренду приміщення у розмірі 148630 (сто сорок вісім тисяч шістсот тридцять) грн. 75 коп.; плата за утримання орендованого приміщення: 191 (сто дев`яносто одна) грн. 08 коп. - водопостачання, 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. - опалення, 5498 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 57 коп. - плата за електроенергію., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 990 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 81 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "06" лютого 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко