Рішення

від 31.01.2023 по справі 922/4852/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2023м. ХарківСправа № 922/4852/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (61099, м. Харків, вул.Б. Хмельницького,36-А) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,7) Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України (61002, м.Харків, майдан Свободи,5,Держпром,4-й під`їзд,10 поверх) до 1-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудпро" (61054, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 271, офіс 351) , 2-ого відповідача Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 96) про скасування рішення та визнання недійсним договору за участю представників:

прокурор - Хряк О.О. (посвідчення № 059740 від 08.02.2021),

першого позивача - не з`явився,

другого позивача - не з`явився,

першого відповідача - не з`явився,

другого відповідача - Агєєва Е.О. (ордер серія АІ № 1342524 від 30.01.2023)

ВСТАНОВИВ:

Позивач Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особіХарківської міської ради , Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради (далі - відповідач), у якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення, оформлене протоколом № 1-02/03 засідання тендерного комітету Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Харківської міської ради від 02.03.2021 за результатами розгляду тендерної пропозиції учасника товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДПРО, про визнання товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДПРО (код ЄДРПОУ 44026452) переможцем закупівлі за оголошенням UA-2021-02-05-011678-а щодо закупівлі код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015-31527260-6).

Визнати недійсним договір № 23-03/21 від 22.03.2021 та додаткову угоду № 1 від 24.03.2021 щодо закупівлі за бюджетні кошти товару код ДК 021:2015 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015 - 31527260-6) укладений між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Харківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДПРО.

Судовий збір стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010..

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 922/4852/21, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін на 12 січня 2022 року. о 10:30.

30.12.2021 року від Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№30754) надійшов відзив на позовну заяву, в якому другий відповідач, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, зокрема,посилаючись на те, що Прокурор залишив поза увагою та не врахував той факт, що Позивач 1 не вбачає підстав для звернення до суду з позовом.

Разом з цим, Позивачем 2 було проведено моніторинг вищевказаної закупівлі та згідно висновку про результати проведеного моніторингу від 03.09.2021 ним не встановлено порушень, на які вказує Прокурор у позовній заяві. Більше того, Позивачем 2 повідомлено Прокурору про відсутність законодавчих підстав для вжиття ним заходів позовного характеру за результатами моніторингу закупівлі.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує виключно субсидіарну, а не основну роль і не може замінити у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати порушені інтереси держави, за умови існування такого порушення, посилається на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018у справі № 910/4345/18.

Ухвалою Господарського суду від 12.01.2022 року, підготовче засідання відкладено на "01" лютого 2022 р. о 11:00.

13.01.2022 року від представника Харківської міської ради , через канцелярію суду (вх.№688) надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду , з підстав того, що захищати інтереси держави повинні насамперед суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, в даному випадку прокурор виконує субсидіарну роль. Вказана заява долучена до матеріалів справи.

18.01.022 року від Немишлянської прокуратури , через канцелярію суду (вх. № 998/22) надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради, в якій прокурор, зокрема посилається на те, що порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», допущені при здійсненні закупівлі UA-2021-02-05-011678-а завдають шкоди безпосередньо державі у вигляді незаконних витрат державних коштів, унеможливлення їх раціонального та ефективного використання. Окрім того, порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди безпосередньо інтересам держави, в тому числі економічним. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

На даний час, як посилається прокурор у відповіді, договір про закупівлю №1-02/03 від 02.03.2021, продовжує виконуватись, що призводить до неправомірного витрачання коштів державного бюджету, повернення яких буде неможливим. Таким чином, зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди державі у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлення їх раціонального та ефективного використання, а також знівелювання встановлених законодавством вимог до процедури закупівель, які є обов`язковими для всіх учасників.

Проте, як вказує прокурор , уповноваженим органом Північно-східним офісом Держаудитслужби належним чином не вживаються заходи щодо захисту інтересів держави, весь захист обмежився проведенням моніторингу закупівлі, проте відсутнє реальне поновлення порушених інтересів держави.

Разом з тим, Харківська міська рада в цьому випадку зазначає про відсутність порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час проведення процедури закупівлі UA-2021-02-05-011678-а, що свідчить про фактичне самоусунення від захисту порушених інтересів територіальної громади міста Харкова та поновлення порушених інтересів держави.

18.01.2023 року від Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України , через канцелярію суду (вх.№1045) надійшли додаткові пояснення , в яких представник позивача (Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України) зазначає, що Офіс в межах повноважень вжив всіх вичерпних заходів щодо усунення порушень, виявлених підчас моніторингу зазначеної процедури закупівлі та позовну заяву Керівника Немишлянської окружної прокуратури підтримує в частині встановлених порушень вимог пункту 2 частини другої статті 22 Закону №922, викладених у висновку.

20.01.2022року від товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДПРО, через канцелярію суду (вх.№1299) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Відповідача 1 заперечує, просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної заяви Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДПРО», Комунального підприємства Електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради про скасування рішення та визнання договору недійсним, зокрема , вказуючи на те, що надані у складі тендерної пропозиції ТОВ «СПЕЦБУДПРО документи повністю відповідали вимогам тендерної документації, а тому Замовник правомірно прийняв рішення про визначення ТОВ «СПЕЦБУДПРО переможцем у даній процедурі закупівлі за результатами проведеного аукціону.

Розгляд справи просить суд здійснювати за відсутності представників 'ГОВ «СПЕЦБУДПРО».

24.01.2023 року від представника Північно-східного офісу Держаудитслужби, через канцелярію суду (вх.№1493) надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника останнього. Вказане клопотання долучено до матеріалів справи.

24.01.2022 року від Комунального підприємства Електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради, через канцелярію суд (вх.№1579) надійшли заперечення на відповідь на відзив ,в яких представник Відповідача 2 , не визнає обставини, які наведені в обгрунтування пред`явленого позову, не визнає правову оцінку обставин, яку наводить прокурор. Відповідач 2 стверджує та повідомляє, то заперечує проти усіх обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, навіть якщо окремо про це не зазначено.

Протокольною ухвалою від 01.02.2022 року на підставі ч.3 ст. 177 ГПК оголошує про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183, а також ст. 182 ГПК України відкладено підготовче засідання на 16 лютого 2022 на 11-00.

Протокольною ухвалою від 16.02.2022 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на підставі ч.2 ст. 185 ГПК України на 09.03.22 на 11 год. 00 хв.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб.

09 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/4852/21 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2022 у даній справі доведено до відома учасників справи, що дата наступного судового засідання у справі №922/4852/21 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров`ю сторін спору та інших учасників судового процесу. Запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку.

Постановлено про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду від 09.12.2022 року, призначено судове засідання по суті на 03 січня 2023 року 12:30.

Протокольною ухвалою від 03.01.2023 року, оголошено перерву в судовому засіданні по суті до 31.01.2023 року.

Прокурор в судовому засіданні 31.01.23р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник першого та другого позивача в судове засідання 31.01.2023 року не з`явились.

Представник першого відповідача в судове засідання 31.01.2023 року не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання першого відповідача викладене у відзиві на позов, про розгляд справи за його відсутності, яке судом задовольняється

Представник другого відповідача в судовому засіданні 31.01.23р. проти позову заперечував в повному обсязі, просили суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури,другого відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.01.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою та заяви першого позивача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.1 п.1 ст.226 ГПК України( від 13.01.2022 року вх.№688) судом встановлено таке.

В обгрунтування поданої заяви перший позивач посилається на те, що в наявності правові підстави для залишення без розгляду позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, зокрема, позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Так, перший позивач із посиланням на правові позиції Верховного суду вказує на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, зокрема, таким органом перший позивач вказує Держаудитслужбу, на яку покладено не тільки здійснення моніторингу за проведенням публічних закупівель, але і вжиття заходів по усуненню суб`єктами, що такі закупівлі здійснюють, виявлених порушень.

Також перший позивач зазначає, що прокурором не обгрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді, адже на його думку прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відтак, на думку першого позивача, з огляду на наявність належного суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (Держаудитслужба, другий позивач по справі), підстави для захисту інтересів держави у прокурора в даній справі відсутні.

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1, якої передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Ч. 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України №VIІ від 14.10.2014 «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення прокурора до суду по даній справі стало порушення інтересів держави в частині проведення закупівлі UA-2021-02-05-011678-а, зокрема, проведення закупівель з порушенням вимог чинного законодавства, що створило ризик до протиправного втрачання коштів бюджету.

Так, прокурор звернувся до суду в інтересах Північно-східного офісу Держаудитслужби, Харківської міської ради, до відповідачів зазначаючи, що під час проведення закупівлі UA-2021-02-05-011678-а та надання інформації щодо проведених Північно-східним офісом Держаудитслужби перевірок та моніторингу вищезазначеної закупівлі були виявлені порушення вимог законодавства, що призвело до неправильного та неефективного використання бюджетних коштів, зокрема, публічні закупівлі були здійснені всупереч приписам Закону України «Про публічні закупівлі».

В силу приписів Закону України «Про публічні закупівлі» державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Згідно вимогами ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. п. 1, 7, 8, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну аудиторську службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

П.п. 3, 4, 9 п. 4 зазначеного Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Таким чином, Північно-східний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Одночасно із цим з матеріалів справи вбачається, що листами № 51-107-341вих-21 від 02.04.2021, № 51-107-2816вих-21 від 30.07.2021 прокуратура звернулась до Північно-східного офісу Держаудитслужби із викладенням порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель в зв`язку з укладенням додаткових угод з відповідачем (закупівля UA-2021-02-05-011678-а) та вимогою вжиття заходів усунення виявлених порушень.

Згідно наданих відповідей № 202031-17/2892-2021 від 23.04.2021 року та № 202031-17/6064-2021 від 21.09.2021 Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що підстав для проведення моніторингу зазначеної процедури та вжиття заходів цивільно-правового характеру відсутні.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

В силу положень статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

За нормами Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Адміністрація наділена повноваженнями з підготовки та виконання бюджетів, звітування про виконання бюджетів та програм, контролем за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним та своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяній державі.

З огляду на наявність виявлених прокурором порушень в зв`язку із укладенням додаткових угод з відповідачем та відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства, прокурором було направлено запит до Харківської міської ради для вжиття відповідних заходів, відповіді на який від останнього не надійшло.

На запит прокуратури до Харківської міської ради щодо здійснення відповідного реагування на виявлені прокурором порушення остання відповіла листом за №9224/9-21 від 21.10.2021 року про те, що не вважає інтереси Харківської міської ради порушеними.

Наведені вище обставини свідчать про те, що позивачі по даній справі, маючи відповідні повноваження, не були позбавлені можливості вчинити певні дії з метою виявлення можливого порушення та вжиття необхідних заходів на усунення такого; володіючи інформацією та усвідомлюючи можливе порушення як інтересів держави, так і суспільного інтересу в сфері публічних закупівель, уповноважені суб`єкти владних повноважень не вчинили жодних дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту, що в призмі приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави.

За наведених обставин суд відхиляє доводи першого позивача відносно того, що прокурор в даному випадку замінює належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, адже Держаудитслужба, на яку покладено законом функції здійснення моніторингу за проведенням публічних закупівель і вжиття заходів по усуненню виявлених порушень не тільки самостійно не вжила жодних заходів задля усунення виявлених прокурором порушень, а й після отримання від прокурора листа з відповідними висновками про необхідність здійснення заходів реагування, другий позивач не звернуся до суду із відповідним позовом для захисту інтересів держави, тобто проявив фактично бездіяльність.

Відтак посилання першого позивача на відсутність у прокурора правових підстав для захисту інтересів держави в даній справі є юридично неспроможними, адже першим позивачем допущено бездіяльність за результатом розгляду листа прокурора щодо порушень інтересів держави в спірних правовідносинах.

Таким чином суд констатує, що матеріалами господарської справи достеменно підтверджено, що перед зверненням до суду з даним позовом прокурор фактично надав можливість Північно-східному офісу Держаудитслужби, Харківській міській раді, вжити самостійно заходів по відновленню порушених інтересів держави пов`язаних із укладенням додаткових угод з відповідачем (закупівля UA-2020-11-30-005151-с природного газу), однак наведені уповноважені органи такою можливістю не скористались, виявлені порушення не усунули, проявили фактично бездіяльність, і в подальшому із спливом розумного строку на реагування до господарського суду за захистом порушеного права не звернулись.

Зазначене дає суду підстави для однозначного переконливого висновку про те, що прокурор при зверненні до суду з даним позовом належно фактично мотивував та юридично обґрунтував підстави представництва інтересів держави в суді, при цьому позивачі, свідомо знаючі про повідомлені прокурором порушення вимог чинного законодавства, жодних дій реагування не здійснили. Відтак суд відхиляє припущення першого позивача про відсутність процесуальної дієздатності у прокурора, як і відхиляє посилання першого позивача про недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави в суді, оскільки фактично подані заяви позивачами про залишення позовної заяви без розгляду є спробою процесуально закінчити розгляд даної справи без розгляду справи по суті заявлених вимог.

В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Вищевказані обставини справи з урахуванням норм чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що прокурор, звернувшись до суду із даним позовом, належно обґрунтував підстави звернення до суду за захистом інтересів держави та в розумінні вимог чинного процесуального закону має процесуальну дієздатність, в зв`язку із чим правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України відсутні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

В обгрунтування позову прокурор посилається на наступні обставини:

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18.03.2016№473 веб-порталом Уповноваженого органу визначено інформаційно-телекомунікаційну систему «Рrozorro» за адресою в мережі Інтернет: www. prozorro.gov.ua, а відповідальним за забезпечення функціонування та наповнення веб-порталу - Державне підприємство «Прозорро» (ідентифікаційний код юридичної особи 02426097).

Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова під час опрацювання розміщеної на офіційному веб-порталі публічних закупівель «Рrozorro» інформації щодо проведених процедур публічних закупівель товарів, робіт та послуг розпорядниками бюджетних коштів встановлено наступне.

Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 03360874, на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів ІІА-2021-02-05-011678-а щодо закупівлі робіт, товарів та послуг код ДК 021:2015-31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015-31527260-6). Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету.

Встановлено, що рішенням тендерного комітету Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради від 17.02.2021 затверджено тендерну документацію на закупівлю: код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015 - 31527260-6) за процедурою відритих торгів.

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02-05-011678-a), в процедурі закупівлі UA-2021 -02-05-011678-а брали участь два учасника: ТОВ «СПЕЦБУДПРО» (код ЄДРПОУ 44026452) з ціновою пропозицією 2 472 850, 00 грн та ТОВ «НАСУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42818397) з ціновою пропозицією 2475 000,00 грн.

Відповідно до протоколу №1-02/03 розгляду тендерних пропозицій щодо закупівлі від 02.03.2021 за результатами розгляду тендерної пропозиції учасника ТОВ «СПЕЦБУДПРО» встановлено, що пропозиція останнього відповідає кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації, у зв`язку з чим ТОВ «СПЕЦБУДПРО» визнано переможцем процедури закупівлі.

Надалі, відповідно до договору № 23-03/21 про закупівлю за бюджетні кошти від 22.03.2021 Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради та ТОВ «СПЕЦБУДПРО» (код ЄДРПОУ 44026452) укладено угоду щодо постачання товарів код ДК 021:2015-31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система Змонтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015-31527260-6) на загальну суму 2 472 850, 00 грн, в т.ч. світлова система - 1 975 050, 00 грн., послуги з монтажу, установки, налаштуванню - 497 800, 00 грн.

У наступному, 24.03.2021 між Замовником та ТОВ «СПЕЦБУДПРО» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 23-03/21 від 22.03.2021, якою внесені зміни до п. 3.2. розділу 3 «Ціна договору», п. 5.2.розділу 5 «Поставка товарів», п. 6.3.1.1 розділу 6 «Права та обов`язки сторін» та викладено в новій редакції технічне завдання (Додаток № 4).

Згідно Специфікації - додатку № 1 до договору № 23-03/21 від 22.03.2021 зазначено, що товаром по вищезазначеного договору є світлова система у складі (Керований світлодіодний RGB модуль - 36 комп., головна електрична шафа - 1 шт., підпорядкована електрична шафа - 35 шт.).

Аналізом відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ «СПЕЦБУДПРО» (код ЄДРПОУ 44026452) зареєстровано 09.02.2021, у той час, як процедуру закупівлі оголошено 05.02.2021, тобто за 4 дні до того, як створений суб`єкт господарювання, з яким укладено договір № 23-03/21.

Окрім того, на підтвердження кваліфікаційних вимог тендерної процедури директором ТОВ «СПЕЦБУДПРО» надано довідку від 22.02.2021 № 05-02 згідно якої на зазначеному підприємстві працюють 3 особи, з яких: 1.) директор - Власов І.В.; 2) менеджер та 3) інженер-електрик.

Разом з тим, відповідно п. 2 до додатку № 3 до тендерної документації учасник тендерної процедури, з метою виконання вимог ст. 17 Закону на підтвердження відповідності пропозиції учасника кваліфікаційним вимогам повинен надати довідку, що повинна містити інформацію про наявність у Учасника досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), а саме номер та дату укладення договору (договорів), повну назву замовника (замовників) з яким був укладений договір (договори), назву предмета закупівлі та початкову вартість договору (договорів).

У якості підтвердження досвіду виконання аналогічного договору може бути тільки той договір, зобов`язання за яким Учасником виконано в повному обсязі. На підтвердження досвіду виконання аналогічного договору учасник повинен надати копію договору з усіма додатками до нього та копії актів здачі- приймання наданих Послуг, а також копію листа-відгука від організації з якою виконувався наданий аналогічний договір.

Окрім того, відповідно до п. п. 7 п. 3.4. Додатку № 3 до тендерної документації зазначено, що учасник повинен надати довідку, про те, що працівники зазначеного суб`єкта господарювання, які будуть залучатися до надання послуг, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1000 В.

Вивченням матеріалів тендерної процедури Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено, що на підтвердження наявності досвіду на виконання вищевказаних робіт ТОВ «СПЕЦБУДПРО» зазначено договір № 11 від 15.02.2021 року, укладений з ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МОНТАЖ ДОРСЕРВІС».

Однак, предметом зазначеного договору зазначено лише поставка товару ДК 021:2015: 31520000-7 - світлодіодних антивандальних світильників 5W у кількості 445 штук у розмірі 49 840, 00 грн.

Граничний строк дій договору зазначений у п. 11.1 - 31.12.2020, у той час, як останній укладений 15.02.2021.

Разом з цим, предметом вищезазначеного договору є фактично купівля- продажу товару (світильників), без проведення монтажних робіт, установки та налаштування.

Однак, матеріали тендерної процедури не містять жодних підтверджуючих документів (договорів) щодо проведення ТОВ «СПЕЦБУДПРО» монтажних робіт, установки та налаштування світильників.

Також, усупереч вимог п. п. 7 п. 3.4. Додатку № 3 тендерна документація не містить жодних відомостей (довідки) про те, чи пройшли працівники ТОВ «СПЕЦБУДПРО» перевірку знань з охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1000 В.

Окрім того, у якості додатку до договору № 11, укладений між ТОВ «СПЕЦБУДПРО» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МОНТАЖ ДОРСЕРВІС» від 15.02.2021 долучено видаткову накладу № 5 від 19.02.2021, з якої неможливо встановити факт (печатка фінансової установи) перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СПЕЦБУДПРО» за постачання товару, що у свою чергу може свідчити про фіктивність (удаваність) укладання вказаного правочину, з метою штучного створення відповідності критеріям тендерної процедури.

У листі-відгуку ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО МОНТАЖ ДОРСЕРВІС» за № 2/21 від 22.02.2021 зазначено про те, що ТОВ «СПЕЦБУДПРО» успішно здійснено поставку товару за предметом закупівлі код ДК 021:2015: 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (Світильник світлодіодний антивандальний 5 W) за договором № 11 від 15.02.2021.

Проте, на порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник не відхилив учасника ТОВ «СПЕЦБУДПРО», як такого, що не відповідає кваліфікаційним критеріям та вимогам до учасника відповідно до законодавства.

Як наслідок, вказане призвело до укладення замовником договору з учасником процедури закупівлі, пропозиція якого відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» підлягала відхиленню.

З огляду на наведене вище, прокурор просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення, оформлене протоколом № 1-02/03 засідання тендерного комітету Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Харківської міської ради від 02.03.2021 за результатами розгляду тендерної пропозиції учасника товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДПРО, про визнання товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДПРО (код ЄДРПОУ 44026452) переможцем закупівлі за оголошенням UA-2021-02-05-011678-а щодо закупівлі код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015-31527260-6).

Визнати недійсним договір № 23-03/21 від 22.03.2021 та додаткову угоду № 1 від 24.03.2021 щодо закупівлі за бюджетні кошти товару код ДК 021:2015 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015 - 31527260-6) укладений між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення Міськсвітло Харківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДПРО.

Для обгрунтувань підстав звернення до суду з позовом саме Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова, у позові зазначено, що Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова направлено компетентним органам повідомлення про вказані порушення Закону, та необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Однак, компетентний орган протягом розумного строку не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, про причини незвернення до суду Немишлянську окружну прокуратуру міста Харкова не повідомив.

Таким чином, прокурор вказує, що уповноважений державою орган на здійснення повноважень у спірних правовідносинах упродовж розумного строку не вжив і не вживає належних заходів щодо захисту інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудпро" (Відповідач 1), вказало на такі обставини:

предметом досліджуваної закупівлі був ТОВАР, визначений Замовником за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника: код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура.

Як наслідок, встановлюючи у тендерній документації (пп. 2 п. 3.1. додатку № 3) в якості кваліфікаційного критерію наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), Замовник вимагав надати документальне підтвердження аналогічного (аналогічних) договору (договорів) саме за предметом закупівлі, тобто за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника, а саме: код ДК 021:2015 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура.

На виконання пп. 2 п. 3.1. додатку № 3 до тендерної документації Відповідачем 1 у складі своєї пропозиції надано договір № 11 від 15.02.2021 р., видаткову накладну № 5 від 19.02.2021 р. та лист відгук № 2/21 від 22.02.2021 р. за кодом ДК 021:2015 - 31520000-7 - Світильники та освітлювальна арматура.

Враховуючи, що Відповідачем 1 в якості підтвердження надано виконаний в повному обсязі договір за кодом ДК 021:2015 - 31520000-7, такий договір є «аналогічним» в розумінні тендерної документації Відповідача2 як Замовника. При цьому, посилання Прокурора на відсутність у предметі такого договору монтажних робіт, установки та налаштування є безпідставним, адже не впливає на віднесення такого договору до «аналогічного», враховуючи що такі вимоги Замовником у тендерній документації не ставились.

Відтак, Відповідачем І виконано вимоги кваліфікаційного критерію з наявності документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), а тому у Відповідача 2 як Замовника були відсутні правові підстави для відхилення відповідної тендерної пропозиції.

Дійсно, Замовником у тендерній документації (пп. 7 п. 3.4. додатку № 3) було встановлено вимогу для Учасника надати довідку, складену в довільній формі на фірмовому бланку Учасника про те, що працівники учасника, які будуть залучатися до надання послуг, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1000 В.

У складі тендерної пропозиції Відповідача І було надано довідку № 27-02 від 22.02.2021 року на підтвердження зазначеної вимоги, з якої вбачається, що працівники, які будуть залучатись до надання послуг, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1000 В, що відповідає вимогам тендерної документації.

Відтак, надані у складі тендерної пропозиції Відповідачем 1 документи відповідають вимогам тендерної документації, а тому у Відповідача 2 як Замовника були відсутні правові підстави дія відхилення відповідної пропозиції.

Заперечуючи проти позову, Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради (Відповідач 2 ) , вказало на такі обставини:

У складі своєї пропозиції відповідачем 1 було надано довідку, договір № 11 від 15.02.2021, видаткову накладну № 5 від 19.02.2021 та лист відгук № 2/21 від 22.02.2021 за кодом ДК 021:2015 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура, тобто за аналогічним із досліджуваною закупівлею предметом.

Так само, на переконання Відповідача 2 є доводи прокурора про відсутність у складі пропозиції ТОВ «СПЕЦБУДПРО» відомостей про те, чи пройшли працівники навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1000 В, адже замовником у тендерній документації (пп. 7 п. 3.4. додатку № 3) вимагалась довідка, яка надана (№ 27-02 від 22.02.2021).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та доводам сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з приписами частин 1-2 статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі" для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості. Членство в тендерному комітеті або визначення уповноваженої особи (осіб) не повинно створювати конфлікт між інтересами замовника та учасника чи між інтересами учасників процедури закупівлі, наявність якого може вплинути на об`єктивність і неупередженість прийняття рішень щодо вибору переможця процедури закупівлі. Уповноважена особа (особи) під час організації та проведення процедур закупівель повинна забезпечити об`єктивність та неупередженість під час процесу організації та проведення процедур закупівлі в інтересах замовника. Склад тендерного комітету та положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. Уповноважена особа (особи) здійснює свою діяльність на підставі укладеного з замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника. Уповноважена особа повинна мати вищу освіту.

Частиною 4 статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі" рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору. Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Згідно з пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація - документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.

При цьому, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (частина 4 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі").

Тобто, вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам, визначаються замовником самостійно, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель, закріпленими у статті 3 наведеного Закону та з дотриманням законодавства у цілому.

Дійсно, як зазначає Прокурор, означену вище процедуру закупівлі оголошено 05.02.2021, а датою державної реєстрації Відповідача 1 є 09.02.2021.

Згідно з п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі - це фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об`єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

Виходячи з вказаної норми, для віднесення юридичної особи - резидента (яким в даному випадку є Відповідач і) до учасника закупівлі має значення його існування саме на момент подання тендерної пропозиції, а не на момент оголошення замовником процедури закупівлі.

Враховуючи, що станом на момент подання тендерної пропозиції (24.02.2021) Відповідач 1 був зареєстрований як юридична особа, Замовником правомірно розглянуто його тендерну пропозицію як учасника відповідної процедури, а посилання Прокурора на відсутність відповідної юридичної особи станом на момент оголошення процедури закупівлі є необгрунтованими та такими, що не створюють жодних правових наслідків.

До того ж, ані Закон України «Про публічні закупівлі», ані тендерна документація не містить жодних обмежень щодо участі у згаданій публічній закупівлі новостворених юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців. Встановлення таких вимог у тендерній документації є дискримінаційною умовою.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Відповідач 1 не подав в складі тендерної документації підтвердження виконання аналогічного договору.

Згідно п. З ч. 2 ст, 16 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник може встановити такий кваліфікаційний критерій, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів) та відповідно вимагати від учасників закупівлі його підтвердження.

Чинне законодавство не містить чіткого визначення поняття та критеріїв «аналогічного договору», тобто в кожному конкретному випадку замовник може самостійно визначати спосіб документального підтвердження, в тому числі, й такого критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а також може визначати межі відповідності документального підтвердження вказаного критерію поняттю «аналогічний договір» з урахуванням загальних принципів здійснення державних закупівель.

В той же час, єдиною обов`язковою умовою є відповідність предмета «аналогічного договору» предмету закупівлі. Такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 30.09.2020 у справі № 826/114/18.

Так, предметом досліджуваної закупівлі був ТОВАР, визначений Замовником за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника: код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура.

Як наслідок, встановлюючи у тендерній документації (пп. 2 п. 3.1. додатку № 3) в якості кваліфікаційного критерію наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), Замовник вимагав надати документальне підтвердження аналогічного (аналогічних) договору (договорів) саме за предметом закупівлі, тобто за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника, а саме: код ДК 021:2015 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура.

На виконання пп. 2 п. 3.1. додатку № 3 до тендерної документації Відповідачем 1 у складі своєї пропозиції надано договір № 11 від 15.02.2021 р., видаткову накладну № 5 від 19.02.2021 р. та лист відгук № 2/21 від 22.02.2021 р. за кодом ДК 021:2015 - 31520000-7 - Світильники та освітлювальна арматура.

Враховуючи, що Відповідачем 1 в якості підтвердження надано виконаний в повному обсязі договір за кодом ДК 021:2015 - 31520000-7, такий договір є «аналогічним» в розумінні тендерної документації Відповідача_2 як Замовника. При цьому, посилання Прокурора на відсутність у предметі такого договору монтажних робіт, установки та налаштування є безпідставним, адже не впливає на віднесення такого договору до «аналогічного», враховуючи що такі вимоги Замовником у тендерній документації не ставились.

Щодо підтвердження працівників відповідній кваліфікації.

Замовником у тендерній документації (пп. 7 п. 3.4. додатку № 3) було встановлено вимогу для Учасника надати довідку, складену в довільній формі на фірмовому бланку Учасника про те, що працівники учасника, які будуть залучатися до надання послуг, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1000 В.

У складі тендерної пропозиції Відповідача І було надано довідку № 27-02 від 22.02.2021 року на підтвердження зазначеної вимоги, з якої вбачається, що працівники, які будуть залучатись до надання послуг, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1000 В, що відповідає вимогам тендерної документації.

Посилання Прокурора на відсутність у складі пропозиції підтвердження проходження працівниками Відповідача І навчання і перевірки знань з питань охорони праці та допуску до роботи до електроустановок до 1000 В є безпідставними, адже такі вимоги Замовником у тендерній документації не ставились.

Відтак, надані у складі тендерної пропозиції Відповідачем 1 документи відповідають вимогам тендерної документації, а тому у Відповідача 2 як Замовника були відсутні правові підстави дія відхилення відповідної пропозиції.

Твердження Прокурора про відсутність у складі тендерної пропозиції ТОВ «СПЕЦБУДПРО» підтвердження виконання аналогічного договору, адже у складі своєї пропозиції було надано довідку, договір № 11 від 15.02.2021, видаткову накладну №5 від 19.02.2021 та лист відгук № 2/21 від 22.02.2021 за кодом ДК 021:2015 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура, тобто за аналогічним із досліджуваною закупівлею предметом.

Доводи про те, що в договорі № 11 від 15.02.2021 кінцевий строк дії зазначений як 31.12.2020 не впливає на наявність підтвердження відповідного досвіду, адже відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Звертаючись з даним позовом, зокрема, з вимогами про визнання недійсним договору, прокурор, при цьому, не просив застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію, стягнути збитки або стягнути все, отримане відповідачем 1, в дохід держави.

Як зазначено вище, що при розгляді справи підтверджено, що на момент розгляду цього спору та прийняття рішення у даній справі ТОВ «СПЕЦБУДПРО» виконується сторонами із додержданням умов та строків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Обраний засіб захисту має бути ефективним, тобто поновлювати порушені права та інтереси держави (ч. 1 ст. 2 ГПК).

У ст. 216 ЦК встановлено правові наслідки недійсності правочину. У ч. 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У ч. 3 ст. 228 ЦК передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд вважає, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним частково, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Як зазначено вище, у цій справі, згідно договору, який прокурор просить визнати недійсним договір № 23-03/21 від 22.03.2021 та додаткову угоду № 1 від 24.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудпро" виконало свої зобов`язання у повному обсязі, оплати за даним договором поставки здійснювались, що підтверджено матеріалам справи .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК у разі неможливості повернення всього, отриманого за недійсним правочином (зокрема, якщо одержане полягає у поставленому товарі з монтажем та установкою), сторона повинна відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, у випадку визнання договору недійсним № 23-03/21 від 22.03.2021 та додаткової угоди № 1 від 24.03.2021 Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради буде змушене компенсувати вартість товару,монтажу та установки, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою, аніж на дату проведення тендеру. Таким чином, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.

Суд доходить висновку, що порушення порядку проведення тендеру, про які стверджує прокурор, не можуть бути виправлені шляхом визнання недійсними результатів торгів та договору. Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно абз. 2 ч. 5 ст. 215 ЦК таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів). Подібна позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2021 року по справі № 905/1562/20.

Вказана обставина визнається учасниками справи.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що прокурором не визначено, в чому полягає неефективність використання бюджетних коштів та шкода бюджету.

При цьому, прокурором не враховано порушення прав та інтересів сторін договору про закупівлю, внаслідок оспорення його прокурором, з огляду на вже витрачені на закупівлю робіт грошові кошти, які є бюджетними, та повне виконання умов договору відповідачем 1, їх прийняття та оплату Замовником.

Положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, навіть у разі визнання недійсним договору № 23-03/21 від 22.03.2021 та додаткової угоди № 1 від 24.03.2021 покупець не матиме змоги повернути товар постачальнику чи оголосити на означені роботи нову закупівлю.

Таким чином, суд висновує, що визначені прокурором інтереси держави, які порушені внаслідок недотримання визначеної законодавством процедури державної закупівлі, повинні мати матеріальний вираз, а обраний в даній справі прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту (аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2021 у справі № 922/2895/20).

Будь-яких вимог про відшкодування вартості в частині сплачених бюджетних коштів прокурором не заявлено, як і не зазначено про необхідність відшкодування державі розміру понесених, на його думку, збитків, що свідчить про те, що обраний прокурором спосіб захисту за наявних у даній справі обставин не є ефективним, оскільки не забезпечить реального захисту економічних інтересів держави, порушення яких самим же прокурором обґрунтовано укладенням незаконного правочину та завдання шкоди місцевому бюджету у вигляді незаконних витрат.

Означена правова позиція за схожих обставин справи зазначена в постанові Верховного суду від 07.02.2022 у справі №925/958/20 та суд вважає її релевантною до застосування у спірних правовідносинах.

Суд, при цьому, погоджується з позицією прокурора про можливість заявлення самостійної позовної вимоги про визнання недійсним договору без вимоги про застосування наслідків його недійсності.

Водночас, з врахуванням встановлених обставин даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно п. 2 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Пункт 4 ч.2 зазначеної статті визначає такий спосіб захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 20 ГК України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Тобто такий спосіб захисту порушеного права та інтересу, як визнання правочину недійсним, передбачений ч.2 ст. 20 ГК України та п. 2 ч.2 ст.16 ЦК України, а протилежний висновок не враховуватиме зазначених норм матеріального права, а також вимог ст. ст. 2, 14 ГПК України.

При цьому, тлумачення ст. 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст. 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Таким чином, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01. 2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

При цьому, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволення позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція (постанова Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного суду, що викладена в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що порушення порядку проведення закупівлі не може бути виправлено шляхом визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, враховуючи, що вирішуючи такий спір, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи.

Резюмуючи наведене, суд вважає, що визнання недійсним вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції (замовник не може повернути все, отримане за таким договором, і буде змушений компенсувати вартість отриманого іншій стороні договору за цінами, які існують на момент відшкодування), а прокурор одночасно з вимогою про визнання недійсним договору не заявляє вимоги про односторонню реституцію або відшкодування збитків чи стягнення всього, отриманого переможцем тендеру, в дохід держави.

Інших підстав заявленого позову, як-то наявності будь-яких інших порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні спірного договору, прокурором не заявлено, а відтак, в задоволенні позовних вимог в даній справі слід відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокурора в справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7).

Позивач: Північно-східний офіс Державної аудиторської служби України (61002, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4-й під`їзд,10 поверх) .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудпро" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271, офіс 351).

Відповідач: Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 96)

Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (61099, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 36-А).

Повне рішення складено "06" лютого 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк