Постанова

від 15.08.2023 по справі 922/4852/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/4852/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач-1 - Харківської міської ради,

представник позивача-1 - не з`явився,

позивач-2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України,

представник позивача-2 - не з`явився,

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудпро",

представник відповідача-1 - не з`явився,

відповідач-2 - Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради,

представник відповідача-2 - Виноградов В.О., адвокат (ордер від 24.03.2023 № 1123122),

за участю Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова,

представник прокуратури - Янківський С.В., прокурор,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор)

на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 (головуючий суддя Присяжнюк О.О.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 (головуючий Гетьман Р.А., судді: Гребенюк Н.В., Склярук О.І.)

у справі № 922/4852/21

за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі:

1. Харківської міської ради (далі - Рада);

2. Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України (далі - Офіс),

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудпро" (далі - Товариство);

2) Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради (далі - Підприємство),

про скасування рішення та визнання недійсним договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Ради та Офісу звернувся до суду з позовом до Товариства та Підприємства про визнання незаконним та скасувати рішення, оформленого протоколом № 1-02/03 засідання тендерного комітету Підприємства від 02.03.2021 за результатами розгляду тендерної пропозиції учасника - Товариства; визнання недійсним договору від 22.03.2021 № 23-03/21 (далі - Договір) та додаткової угоди від 24.03.2021 № 1 щодо закупівлі за бюджетні кошти товару код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015 - 31527260-6) укладених між Підприємством та Товариством.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- з матеріалів тендерної процедури Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено, що на підтвердження наявності досвіду на виконання вищевказаних робіт Товариство зазначено договір від 15.02.2021 №11, укладений з ТОВ "БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МОНТАЖ ДОРСЕРВІС". Однак, предметом зазначеного договору є лише поставка товару ДК 021:2015: 31520000-7 - світлодіодних антивандальних світильників 5W у кількості 445 штук на суму 49 840, 00 грн. Граничний строк дії договору зазначений у пункті 11.1 - 31.12.2020, у той час, як він укладений 15.02.2021. Предметом вказаного договору є фактично купівля-продаж товару (світильників), без проведення монтажних робіт, установки та налаштування;

- матеріали тендерної процедури не містять жодних підтверджуючих документів (договорів) щодо проведення Товариством монтажних робіт, установки та налаштування світильників;

- всупереч вимогам підпункту 7 пункту 3.4 додатку № 3 тендерна документація не містить жодних відомостей (довідки) про те, чи пройшли працівники Товариства перевірку знань з охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1 000 В;

- в якості додатку до договору від 15.02.2021 № 11, укладеного Товариством та ТОВ "БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МОНТАЖ ДОРСЕРВІС", долучено видаткову накладну від 19.02.2021 № 5, з якої, на думку прокурора, неможливо встановити факт (печатка фінансової установи) перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства за поставлений товар, що, у свою чергу, може свідчити про фіктивність (удаваність) укладання вказаного правочину, з метою штучного створення відповідності критеріям тендерної процедури;

- у листі-відгуку ТОВ ?БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО МОНТАЖ ДОРСЕРВІС" від 22.02.2021 № 2/21 зазначено про те, що Товариством успішно здійснено поставку товару за предметом закупівлі код ДК 021:2015: 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (Світильник світлодіодний антивандальний 5 W) за договором від 15.02.2021 № 11. Проте, прокурор вважає, що на порушення вимог пункту 3 частини першої статті 16 Закону України ?Про публічні закупівлі? замовник (Підприємство) не відхилив учасника - Товариство, як такого, що не відповідає кваліфікаційним критеріям та вимогам до учасника відповідно до законодавства. Як наслідок, вказане призвело до укладення замовником договору з учасником процедури закупівлі, пропозиція якого відповідно до вимог Закону України ?Про публічні закупівлі" підлягала відхиленню.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що надані Товариством у складі тендерної пропозиції документи відповідають вимогам тендерної документації, а тому у Підприємства як замовника були відсутні правові підстави для відхилення відповідної пропозиції. Будь-яких вимог про відшкодування вартості в частині сплачених бюджетних коштів прокурором не заявлено, як і не зазначено про необхідність відшкодування державі розміру понесених, на його думку, збитків, що свідчить про те, що обраний прокурором спосіб захисту за наявних у даній справі обставин не є ефективним, оскільки не забезпечить реального захисту економічних інтересів держави, порушення яких самим же прокурором обґрунтовано укладенням незаконного правочину та завданням шкоди місцевому бюджету у вигляді незаконних витрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання статей 13, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 16, 17, 22, 28, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі" та статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить закрити касаційне провадження у зв`язку з відсутністю підстав для подання касаційної скарги, а у разі, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження - залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Ради, Офісу та Товариства відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Підприємства та думку прокурора, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів ІІА-2021-02-05-011678-а щодо закупівлі робіт, товарів та послуг код ДК 021:2015-31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015-31527260-6). Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету.

Рішенням тендерного комітету Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Харківської міської ради від 17.02.2021 затверджено тендерну документацію на закупівлю: код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015 - 31527260-6) за процедурою відритих торгів.

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02-05-011678-a), у процедурі закупівлі UA-2021 -02-05-011678-а брали участь два учасника: Товариство (код ЄДРПОУ 44026452) з ціновою пропозицією 2 472 850, 00 грн та ТОВ ?НАСУС ТРЕЙД? (код ЄДРПОУ 42818397) з ціновою пропозицією 2 475 000,00 грн.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій щодо закупівлі від 02.03.2021 № 1-02/03 за результатами розгляду тендерної пропозиції учасника Товариства встановлено, що пропозиція останнього відповідає кваліфікаційним критеріям та вимогам тендерної документації, у зв`язку з чим Товариство визнано переможцем процедури закупівлі.

Надалі, Підприємством та Товариством укладено Договір, предметом якого є постачання товарів код ДК 021:2015-31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світлова система з монтажем, установкою та налаштуванням; код ДК 021:2015-31527260-6) на загальну суму 2 472 850, 00 грн, у тому числі світлова система - 1 975 050, 00 грн, послуги з монтажу, установки, налаштуванню - 497 800, 00 грн.

Також 24.03.2021 Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесені зміни до пункту 3.2 розділу 3 ?Ціна договору?, пункту 5.2.розділу 5 ?Поставка товарів?, підпункту 6.3.1.1 розділу 6 ?Права та обов`язки сторін? та викладено в новій редакції технічне завдання (додаток № 4).

У Специфікації - додатку № 1 до Договору зазначено, що товаром за Договором є світлова система у складі (Керований світлодіодний RGB модуль - 36 комп., головна електрична шафа - 1 шт., підпорядкована електрична шафа - 35 шт.).

Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі" для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості. Членство в тендерному комітеті або визначення уповноваженої особи (осіб) не повинно створювати конфлікт між інтересами замовника та учасника чи між інтересами учасників процедури закупівлі, наявність якого може вплинути на об`єктивність і неупередженість прийняття рішень щодо вибору переможця процедури закупівлі. Уповноважена особа (особи) під час організації та проведення процедур закупівель повинна забезпечити об`єктивність та неупередженість під час процесу організації та проведення процедур закупівлі в інтересах замовника. Склад тендерного комітету та положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. Уповноважена особа (особи) здійснює свою діяльність на підставі укладеного з замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника. Уповноважена особа повинна мати вищу освіту. Рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови.

Згідно з частинами першою-третьою статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору. Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Відповідно до пункту 29 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація - це документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.

При цьому, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників (частина четверта статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі").

Тобто, вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам, визначаються замовником самостійно, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель, закріпленими у статті 3 наведеного Закону та з дотриманням законодавства у цілому.

Судами встановлено, що як зазначає прокурор, процедуру закупівлі оголошено 05.02.2021, а датою державної реєстрації Товариства є 09.02.2021.

Водночас пунктом 37 частини першої статті 1 Закону України ?Про публічні закупівлі" передбачено, що учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі - це фізична особа, фізична особа-підприємець чи юридична особа-резидент або нерезидент, у тому числі об`єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

Виходячи з вказаної норми, для віднесення юридичної особи (якою в даному випадку є Товариство) до учасника закупівлі має значення його існування саме на момент подання тендерної пропозиції, а не на момент оголошення замовником процедури закупівлі.

Враховуючи, що станом на момент подання тендерної пропозиції (24.02.2021) Товариство було зареєстрований як юридична особа, замовником (Підприємством) правомірно розглянуто його тендерну пропозицію як учасника відповідної процедури, суди дійшли висновку, що посилання прокурора на відсутність відповідної юридичної особи станом на момент оголошення процедури закупівлі є такими, що не створюють у даному випадку жодних правових наслідків для учасника процедури закупівлі.

Також судами враховано, що ані Закон України "Про публічні закупівлі", ані тендерна документація не містить жодних обмежень щодо участі у згаданій публічній закупівлі новостворених юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців.

Що ж до доводів позовної заяви про те, що Товариство не подало в складі тендерної документації підтвердження виконання аналогічного договору, то судами встановлено, що чинне законодавство не містить чіткого визначення поняття та критеріїв ?аналогічного договору?, тобто в кожному конкретному випадку замовник може самостійно визначати спосіб документального підтвердження, в тому числі, й такого критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а також може визначати межі відповідності документального підтвердження вказаного критерію поняттю ?аналогічний договір? з урахуванням загальних принципів здійснення державних закупівель.

У той же час, єдиною обов`язковою умовою є відповідність предмета "аналогічного договору" предмету закупівлі. При цьому судами враховано, що такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 30.09.2020 у справі № 826/114/18.

Так, предметом досліджуваної закупівлі був товар, визначений замовником за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника: код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура.

Як наслідок, встановлюючи у тендерній документації (підпункт 2 пункту 3.1 додатку № 3 до тендерної документації) в якості кваліфікаційного критерію наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів), замовник вимагав надати документальне підтвердження аналогічного (аналогічних) договору (договорів) саме за предметом закупівлі, тобто за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника, а саме: код ДК 021:2015 - 31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура.

На виконання підпункту 2 пункту 3.1 додатку № 3 до тендерної документації Товариством у складі своєї пропозиції надано договір від 15.02.2021 № 11, видаткову накладну від 19.02.2021 № 5 та лист відгук від 22.02.2021 № 2/21 за кодом ДК 021:2015 - 31520000-7 - Світильники та освітлювальна арматура.

Враховуючи, що Товариством в якості підтвердження надано виконаний в повному обсязі договір за кодом ДК 021:2015 - 31520000-7, такий договір визнано судами як "аналогічний" у розумінні тендерної документації Підприємства як замовника. При цьому, посилання прокурора на відсутність у предметі такого договору монтажних робіт, установки та налаштування визнано судами безпідставними, оскільки не впливає на віднесення такого договору до ?аналогічного?, та враховуючи що такі вимоги замовником у тендерній документації не ставились.

Що ж до підтвердження Товариством відповідної кваліфікації його працівників, то суди виходили з того, що замовником у тендерній документації (підпункт 7 пункту 3.4 додатку № 3 до тендерної документації) було встановлено вимогу для учасника надати довідку, складену в довільній формі на фірмовому бланку учасника про те, що працівники учасника, які будуть залучатися до надання послуг, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1 000 В.

При цьому судами встановлено, що у складі тендерної пропозиції Товариством було надано довідку від 22.02.2021 № 27-02 на підтвердження зазначеної вимоги, з якої вбачається, що працівники, які будуть залучатись до надання послуг, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та допущені до роботи до електроустановок до 1 000 В, що відповідає вимогам тендерної документації.

Також судами були відхилені доводи прокурора про відсутність у складі пропозиції Товариства підтвердження проходження його працівниками навчання і перевірки знань з питань охорони праці та допуску до роботи до електроустановок до 1 000 В, оскільки такі вимоги замовником у тендерній документації не ставились.

Відтак, надані у складі тендерної пропозиції Товариством документи визнані судами такими, що відповідають вимогам тендерної документації, а тому вони дійшли висновку, що у Підприємства як замовника були відсутні правові підстави дія відхилення відповідної пропозиції.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним Договору судами встановлено, що звертаючись з даними вимогами прокурор не просив застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію, стягнути збитки або стягнути все, отримане Товариством, в дохід держави.

Водночас відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочину, а саме у частині першій вказаної статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з частиною третьою статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судами враховано, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним частково, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Водночас судами встановлено, що за Договором, який прокурор просить визнати недійсним Товариство виконало свої зобов`язання у повному обсязі, оплати за Договором поставки здійснювались, що підтверджено матеріалам справи .

Таким чином, у випадку визнання Договору та додаткової угоди від 24.03.2021 № 1 Підприємство буде змушене компенсувати вартість товару, монтажу та установки, які на дату відшкодування може бути навіть більшою, аніж на дату проведення тендеру. Таким чином, державні інтереси не будуть захищені, а навпаки створюється ризик їх подальшого порушення.

Також судами зазначено, що прокурором не визначено, в чому полягає неефективність використання бюджетних коштів та шкода бюджету.

При цьому, прокурором не враховано порушення прав та інтересів сторін договору про закупівлю, внаслідок оспорення його прокурором, з огляду на вже витрачені на закупівлю робіт грошові кошти, які є бюджетними, та повне виконання умов Договору Товариством, їх прийняття та оплату замовником.

Положеннями абзацу другого частини першої статті 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, навіть у разі визнання недійсним Договору покупець не матиме змоги повернути товар постачальнику чи оголосити на означені роботи нову закупівлю.

Таким чином, суди дійшли висновку, що визначені прокурором інтереси держави, які порушені внаслідок недотримання визначеної законодавством процедури державної закупівлі, повинні мати матеріальний вираз, а обраний в даній справі прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 922/2895/20).

Враховуючи, що прокурором не заявлено будь-яких вимог про відшкодування вартості в частині сплачених бюджетних коштів, як і не зазначено про необхідність відшкодування державі розміру понесених збитків, суди дійшли висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту за наявних у даній справі обставин не є ефективним, оскільки не забезпечить реального захисту економічних інтересів держави, порушення яких самим же прокурором обґрунтовано укладенням незаконного правочину та завдання шкоди місцевому бюджету у вигляді незаконних витрат (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 925/958/20).

Враховуючи викладене суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому Суд звертає увагу, що вказана позиція судів попередніх інстанцій співпадає з позицією Верховного Суду викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, якою було уточнено правовий висновок, викладений у постанові у справі № 906/1061/20, з метою урахування актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, щодо визнання недійсним виконаного договору.

Так, у постанові у справі № 905/77/21 зазначено, що: ?Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні правові висновки сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Отже, у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першій статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/77/21 узагальнив, що: ?позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові?.

Прокурором підставами касаційного оскарження судових рішень у даній справі визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 13, 79, 86, 236 ГПК України, статей 16, 17, 22, 28, 29, 31 Закону України "Про публічні закупівлі" та статей 15, 16, 203, 215 ЦК України у подібних правовідносинах.

Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права у спірних правовідносинах.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Прокурора та вважає за можливе залишити оскаржувані судові рішення без змін, з урахуванням мотивів викладених у даній постанові.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги Прокурора та залишає оскаржувані судові рішення без змін, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі № 922/4852/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова