Рішення

від 06.02.2023 по справі 927/1116/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1116/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Комунальне підприємство Вікторія Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 43262053, вул. Незалежності, 51-Б, с. Велика Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16621

Предмет спору: про стягнення 135 453,62 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства Вікторія Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 135 453,62 грн шкоди, завданої порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 13.12.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Копію ухвали суду від 13.12.2022 відповідачем отримано 15.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400055673170.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 30.12.2022.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на позов з доказами направлення його позивачу.

Позивачем у встановлений судом строк подано до суду відповідь на відзив з доказами направлення її відповідачу.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду заперечення з доказами направлення їх позивачу.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища шляхом незаконної порубки дерев на узбіччі автодороги с. Заньки с. Велика Кошелівка Ніжинського району, праворуч в напрямку до с. Велика Кошелівка на відстані близько 150 м до знаку Велика Кошелівка (за межами населеного пункту), що спричинило шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву просить в позові відмовити, посилаючись на те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які здійснюють самовільну вирубку дерев, але й постійні лісокористувачі. Зазначає, що з приписів ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не вбачається порушення вказаної норми саме відповідачем. Крім того, Падалко О.М., який очолює КП «Вікторія» вже притягнутий до адмінвідповідальності за ст. 153 КУпАП за незаконну порубку дерев за межами населених пунктів. Вважає застосування для розрахунку шкоди Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу недоречним, оскільки у даному випадку йде мова про зрубані дерева на узбіччі дороги, а не у лісі. Вказує, що заявлений розмір шкоди вираховувався по заміру пнів зрубаних дерев, а згідно додатку № 1 розрахунку Такс заміри проводяться по діаметру пошкоджених дерев у корі біля шийки кореня до ступеня припинення росту. Також вважає проведений розрахунок шкоди невірним, оскільки розрахунок проводиться у розмірі сплати за кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметру, а отже у даному випадку за кожен сантиметр перевищення мала б бути розрахована інша сума. Зазначає, що не є належним відповідачем у справі.

Позивач у відповіді на відзив повідомив, що пунктом 2 постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» установлено, що зазначені такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду. Крім того зазначає, що для обчислення розміру шкоди сума 150 грн за кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметру має додаватися до суми 3109 грн за кожне дерево діаметром 46,1-50 см у корі біля шийки кореня. Порушення природоохоронного законодавства відповідачем полягає у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Аргументи відповідача, що належним відповідачем має бути постійний лісокористувач є безпідставними та не мають відношення до справи.

Відповідач у запереченнях зазначив, що у даному випадку мова йде про знесені дерева на узбіччі автодороги, яка не відноситься до жодної з категорій земельних ділянок, до яких можливо застосовувати норми розрахунку такс, затверджених постановою КМУ № 665 від 23.07.2008. Повідомив, що з копії розміру розрахованої позивачем шкоди не вбачається, що заміри проводилися по діаметру пошкоджених дерев у корі біля шийки кореня до ступеня припинення росту. Вказує, що позивач посилається у відповіді на відзив про додавання до суми в розмірі 3109,00 грн за кожне дерево діаметром 46,1-50 см 150 грн, однак згідно такс розрахунок проводиться у розмірі 105 грн за кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметру. Відповідач зазначив, що позивачем не надано належним чином визначеного розміру шкоди.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Комісією в складі старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Фесковця О.О., державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Олуковатого В.В. згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 04.01.2022 № 3 з 05.01.2022 по 05.01.2022 здійснено заходи державного нагляду (контролю) за дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Вертіївської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області, про що складено акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 01/08 від 05.01.2022 (а.с. 13).

В акті зазначено, що при проведенні перевірки виявлено наступне: при в`їзді в с. Велика Кошелівка зі сторони с. Заньки праворуч на узбіччі дороги, що веде до с. Велика Кошелівка, поза населеним пунктом (відстань близько 150 м до знаку с. Велика Кошелівка) виявлено пні в кількості 3-х штук знесених дерев породи тополя. Також рядом розміщувались частини стовбура та крони дерев, більша частина деревини була відсутня. Дані дерева були знесені працівниками КП «Вікторія», необхідні дозвільні документи, в даному випадку лісорубний квиток, на момент перевірки відсутні. Заміри пнів проведено у присутності директора КП «Вікторія» Падалки О.М.

Старшим державним інспектором з ОНПС Чернігівської області Феськовцем О.О. та державним інспектором з ОНПС Чернігівської області проведено заміри пнів дерев повіреною 5-метровою стрічкою Р 5 УЗК ДСТУ 4179-023, яка є власністю позивача і повірена на 1 квартал 2022 року та складено відомість переліку дерев від 05.01.2022, яка є додатком до акту № 01/08 від 05.01.2022 (а.с. 14). Згідно відомості переліку дерев зазначено перелік пнів дерев породи тополя з діаметрами (у корі) біля шийки кореня: 1 дерево - 135 см, 1 дерево 107 см, 1 дерево 117,5 см, всього 3 дерева. Категорія дерев сироростучі.

05.01.2022 державним інспектором з ОНПС Чернігівської області Олуковатим В.В. відносно директора КП «Вікторія» Вертіївської ОТГ Падалка О.М. складено протокол №000101 про адміністративне правопорушення, за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 153 КУпАП, а саме за, те що, перебуваючи на посаді директора підприємства, допустив знесення зелених насаджень поза межами населеного пункту без лісорубного квитка, зокрема трьох сироростучих дерев породи тополя діаметрами 135 см, 107 см, 117,5 см (а.с. 15).

В графі протоколу «пояснення порушника та його зауваження до змісту протоколу чи мотиви відмови від його підписання» директором КП «Вікторія» Падалко О.М. зазначено «знести три тополі без лісорубного квитка змусило падіння товстих гілок на проїзджу частину, що приводило до аварійної ситуації».

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 01/08 від 05.01.2022 державним інспектором з ОНПС Чернігівської області Олуковатим В.В. визнано гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 153 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 850,00 грн (а.с. 16).

Вказана постанова правопорушником не оскаржена, сума штрафу сплачена добровільно (а.с. 17).

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної спірною рубкою дерев, відповідно до якого розмір шкоди становить 135 453,62 грн. Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 15/203 від 20.01.2022 з проханням сплатити суму завданої шкоди в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 135 453,62 грн. Зазначив, що в разі несплати, позивач буде змушений звернутися до суду з позовною заявою.

Шкода, завдана навколишньому природному середовищу незаконною вирубкою дерев в розмірі 135 453,62 грн, відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Оцінка суду.

Щодо правової оцінки відносин, що склались між сторонами.

За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).

Згідно ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

До лісового фонду України не належать:

зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

самозалісені ділянки у межах населених пунктів з деревами, середній вік яких менше 30 років, та самозалісені ділянки в межах охоронних зон об`єктів енергетики, магістральних теплових мереж, магістральних трубопроводів та інших лінійних об`єктів інфраструктури.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 10 Закону України Про рослинний світ спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про рослинний світ охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об`єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 40 Закону України Про рослинний світ порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, зокрема, винні у: порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу. Законами України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з п. «з» ч. 2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 (надалі Положення) Державна екологічна Інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

На підставі пункту 2 розділу 2 Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності І господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Отже, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є органом, якому законом надано право на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, діє від імені та в інтересах держави та є належним позивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2022 державними інспекторами з ОНПС Чернігівської області в ході перевірки виявлено незаконну порубку (без відповідних дозвільних документів, в даному випадку лісорубного квитка), дерев в кількості 3-х штук породи тополя, які були знесені працівниками КП «Вікторія».

Тобто, в ході перевірки було встановлено особу, яка здійснила самовільну рубку дерев, а саме відповідача у справі.

Як пояснив директор КП «Вікторія» Падалко О.М. при складанні акту № 01/08 від 05.01.2022 про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, знесення дерев спонукало падіння гілок на дорогу, що ледь не призвело до трагедії. Разом з тим, жодних доказів існування таких обставин не надав.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 01/08 від 05.01.2022 визнано гр. ОСОБА_1 , директора КП «Вікторія», винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 153 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 850,00 грн, який добровільно сплачено останнім.

Згідно ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» затверджений Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, який визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання

лісових ресурсів.

Згідно п. 2, 3 Порядку лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення відповідача до уповноваженого органу та отримання ним лісорубного квитка.

Посилання відповідача, що у даному випадку повинен нести відповідальність також постійний лісокористувач суд не приймає до уваги, оскільки у першу чергу до цивільно-правової відповідальності притягується особа безпосередньо винна у вчиненні правопорушення (здійсненні незаконної вирубки дерев), і лише у разі неможливості встановлення такої особи, може притягуватися особа, яка лише опосередковано винна, тобто яка через свою бездіяльність допустила можливість вчинення такого правопорушення. Будь-яких доказів того, що саме лісокористувачем дозволено (чи вчинено дії по сприянню) незаконну вирубку дерев, відповідачем суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо непорушення останнім приписів ч. 2 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки його дії полягають у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, що передбачено п. «з» ч. 2 вказаної статті, за що законом передбачена відповідальність.

Посилання відповідача, що Падалко О.М. вже притягнутий до адміністративної відповідальності, яка передбачена ст. 153 КУпАП, є безпідставним, оскільки відшкодування шкоди та накладення адміністративного стягнення є різними видами правової відповідальності.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності, суд вважає належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незаконній вирубці дерев поза межами населеного пункту без спеціального дозвільного документу, тобто належно оформленого лісорубного квитка, та завданням шкоди навколишньому природному середовищу.

Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено:

- актом про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства № 01/08 від 05.01.2022, в якому зазначено, що при в`їзді в с. Велика Кошелівка зі сторони с. Заньки праворуч на узбіччі дороги, що веде до с. Велика Кошелівка поза населеним пунктом (відстань близько 150 м до знаку с. Велика Кошелівка) виявлено пні в кількості 3-х штук знесених дерев породи тополя;

- відомістю переліку пнів, в якій зазначено перелік пнів дерев, пошкоджених до ступеня припинення росту з визначеними діаметрами та пнів дерев пошкоджених до ступеня неприпинення росту з діаметрами в загальній кількості 3-х дерев: 1 дерево 135 см, 1 дерево 107 см, 1 дерево 117,5 см;

- матеріалами про адміністративне правопорушення та розрахунком розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев породи тополя по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, додаток № 1.

Зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом, на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, згідно акту перевірки № 01/08 від 05.01.2022 польової перелікової відомості від 05.01.2022.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (далі Такси), починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Щоб порахувати показник індексації за 2009 рік необхідно використати індекс інфляції за попередній рік, тобто за 2008 рік 122,3 %, і так далі (за 2015 рік індекс інфляції за 2014 рік 124,9 %).

Держекоінспекцією проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс інфляції 122,3 %, за 2009 рік 112,3 %, за 2010 рік 109,1 %, за 2011 рік 104,6 %, за 2013 рік 100,5 %, за 2014 рік 124,9 %, за 2015 рік 143,3 %, за 2016 рік 112,4 %, за 2017 рік 113,7 %, за 2018 рік 109,8 %, за 2019 рік 104,1 %, за 2020 рік 105,0 %).

Індексацію проведено починаючи з 01.01.2009, за 2012 рік індекс інфляції не перевищував 100 %, тому індексація, з урахуванням п. 2 Порядку, за 2012 рік не проводилася. Коефіцієнти індексації застосовано згідно індексу споживчих цін, розрахованих Держстатом України.

Сума шкоди за пошкодження 3 дерев відповідного діаметру до ступеня припинення росту з урахуванням індексації за попередні роки становить: 31324,50*1,223*1,123*1,091*1,046*1,005*1,249*1,433*1,124*1,137*1,098*1,041*1,050 = 135423,62 грн.

Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги заперечення стосовно проведення розрахунку шкоди на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, посилаючись на те, що зрубані дерева на узбіччі дороги, оскільки пунктом 2 постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» установлено, що зазначені такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.

Посилання відповідача на невірно розраховану суму шкоди є необґрунтованим, оскільки згідно такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту розмір шкоди за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту з діаметром у корі біля шийки кореня, сантиметрів 46,1-50 см становить 3109 грн та за кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметра додається 105 грн, а діаметр вирубаних дерев у даному випадку становить 135 см, 107 см, 117,5 см.

Заперечення відповідача щодо не зазначення у розрахунку шкоди, що заміри проведено по діаметру пошкоджених дерев у корі біля шийки кореня, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що у відомості переліку пнів вказано заміри дерев саме (у корі) біля шийки кореня. Крім того, суд зауважує на тому, що словосполучення «у корі біля шийки кореня до ступеня припинення росту» при здійсненні відповідних замірів є тотожним з поняттям «пень», оскільки навіть у разі зрізу дерева нижче шийки кореня замір діаметру пня здійснюється за фактичним зрізом (п. 4 Такс).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну діяльність у вигляді незаконної вирубки дерев без наявності лісорубного квитка, завдав шкоди рослинному світу та навколишньому природному середовищу.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Умисел поділяється на прямий (dolus directis) і непрямий (dolus eventualis). Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Ознаками інтелектуального моменту прямого і непрямого умислів є:

а) усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння;

б) передбачення його суспільно небезпечних наслідків (ключовими словами, які відповідають першій і другій ознакам інтелектуального моменту, є: усвідомлення й передбачення).

Ознака вольового моменту прямого умислу полягає в бажанні особи настання суспільно небезпечних наслідків, а непрямого умислу - у не бажанні, але свідомому припущенні їх настання (ключові слова: бажання і свідоме припущення).

Доказів крайньої необхідності вирубки дерев, що могло привести до аварійної ситуації, відповідачем суду не надано. При цьому, зважаючи на відсутність більшої частини зрубаної деревини (як зазначено в Акті та не спростовано відповідачем), ця деревина використана відповідачем для особистих цілей.

Наведені обставини дають підстави для висновку про наявність в діях відповідача прямого умислу на вчинення спірного правопорушення.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Нормами чинного законодавства покладено обов`язок на підприємства, установи, організації і громадян обов`язок щодо збереження умов місцезростання об`єктів рослинного світу, до якого відносяться і дерева.

Вина відповідача полягає у видаленні дерев без дотримання порядку, встановленого чинним законодавством, що призвело до завдання державі збитків, які підлягають відшкодуванню.

Порушення вимог щодо охорони рослинного світу є підставою для покладення на винну особу цивільно-правової відповідальності.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з`ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб`єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

Позивачем доведено, що порушення законодавства про охорону навколишнього середовища сталося з вини відповідача, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано доказів дотримання законодавчо встановленого порядку вирубки дерев.

Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди суд керується наступним.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наявних обставин у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Вікторія» Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 43262053, вул. Незалежності, 51-Б, с. Велика Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16621) шкоду у сумі 135453,62 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету та фонду охорони навколишнього природного середовища Вертіївської сільської ради (отримувач ГУК у Чернігівській області/тг с. Вертіївка/24062100, р/р UA208999980333129331000025627, код отримувача 37972475).

3. Стягнути з Комунального підприємства «Вікторія» Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 43262053, вул. Незалежності, 51-Б, с. Велика Кошелівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16621) на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38053846, вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017, ДКСУ м. Київ, р/р UA848201720343160003000081072, МФО 820172) 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua

СуддяВ.В. Шморгун