Рішення

від 06.02.2023 по справі 583/1907/22

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1907/22

2/583/210/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма « ПІОНЕР» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних збитків, 3 % річних, пені,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

30.12.2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є власником земельних ділянок з кадастровим номером 5920382000:01:005:0125 площею 1,886 га, з кадастровим номером5920382000:01:005:0103 площею 1,7463 га та з кадастровим номером 5920382000:01:005:0033 площею 6,9249 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району. В травні 2015 року між позивачем та ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» укладено договори оренди земельних ділянок. Починаючи з травня 2015 року по сьогоднішній день ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» використовує у своїй діяльності вищевказані земельні ділянки, однак не сплачує на користь позивача орендну плату, у зв`язку з чим звернувся до суду та просить розірвати договори оренди укладені між ним та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920382000:01:005:0125 площею 1,886 га, з кадастровим номером 5920382000:01:005:0103 площею 1,7463 га та з кадастровим номером 5920382000:01:005:0033 площею 6,9249 га, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району; стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «ПІОНЕР» на свою користь заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 31515, 30 грн. за договором оренди.

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.01.2023 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.01.2023 року начальник відділу з питань державної реєстрації надала до суду оригінали реєстраційних справ про реєстрацію договорів оренди землі(а.с.33).

31.01.2023 року від позивача надійшла уточнена позовна заява в якій просить розірвати договори оренди укладені між ним та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920382000:01:005:0125 площею 1,886 га, з кадастровим номером 5920382000:01:005:0103 площею 1,7463 га та з кадастровим номером 5920382000:01:005:0033 площею 6,9249 га, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району та стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «ПІОНЕР» на свою користь заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 108700,63 грн. за договорами оренди від 15.05.2015 року та 22.05.2015 року.

31.01.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додав заяву ОСОБА_1 від 10.04.2017 року, додаткову угоду до договору оренди землі від 10.04.2017 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.05.2017 року, додаткову угоду до договору оренди землі від 10.04.2017 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.05.2017 року, додаткову угоду до договору оренди землі від 10.04.2017 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2017 року, угоду про виплату орендної плати за договорами оренди землі. У відзиві зазначив про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного. Так, між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» 15.05.2015 року було укладено три договори оренди землі, стосовно земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920382000:01:005:0125 площею 1,886 га, з кадастровим номером 5920382000:01:005:0103 площею 1,7463 га та з кадастровим номером 5920382000:01:005:0033 площею 6,9249 га, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району. 10.04.2017 року щодо вищезазначених договорів оренди між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено додаткові угоди. 10.04.2017 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено угоду про виплату орендної плати за договорами оренди землі від 10.04.2017 року, згідно якої ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» сплачує позивачу аванс в рахунок орендної плати за договорами оренди від 15.05.2015 року в сумі 200000 грн., одноразово. Стосовно стягнення 3 % річних зазначив, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки було проведено виплати орендної плати наперед, а саме на підставі укладеної додаткової угоди до договору оренди та особистої заяви позивача. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити, а також стягнути витрати на правову допомогу.

06.02.2023 року від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, однак суд не приймає її до уваги виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст якихне допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, враховуючи те, що процесуальні права учасників судового розгляду не є абсолютними, в метою уникнення зволікання з розглядом справи, клопотання позивача залишити без задоволення, оскільки обґрунтованих поважних причин не наведено.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст.19, ст.274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.

Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 5920382000:01:005:0125 площею 1,886 га, з кадастровим номером 5920382000:01:005:0103 площею 1,7463 га та з кадастровим номером 5920382000:01:005:0033 площею 6,9249 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ № 037929, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №206 (а.с.9).

Право власності на вищевказані земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 10-14).

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:005:0103 становить 8162,61 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:005:0125 становить 12756,72 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:005:0033 становить 189182,52 грн. (а.с.15-17).

З ретельно досліджених судом реєстраційних справ № 15-28 встановлено, що 22.05.2015 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:005:0103 площею 1,7463 га, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано 22.12.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 50524557.

22.05.2015 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:005:0125 площею 1,886 га, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано 30.12.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 51412492.

22.05.2015 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:005:0033 площею 6,9249 га, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано 22.12.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 50510333.

10.04.2017 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, запис у Державному реєстрі від 22.12.2015 року № 12676723, якою зокрема, пункт 8 вищезазначеного договору викладено в новій редакції, а саме: «Договір укладено на 49 років»; пункт 9 доповнено словами, «За погодженням сторін, орендна плата може виплачуватися у вигляді авансу. Виплачена сума авансу індексації не підлягає». Вказана угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10.04.2017 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, запис у Державному реєстрі від 22.12.2015 року № 12679909, якою зокрема, пункт 8 вищезазначеного договору викладено в новій редакції, а саме: «Договір укладено на 49 років»; пункт 9 доповнено словами, «За погодженням сторін, орендна плата може виплачуватися у вигляді авансу. Виплачена сума авансу індексації не підлягає». Вказана угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10.04.2017 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, запис у Державному реєстрі від 22.12.2015 року № 12676723, якою зокрема, пункт 8 вищезазначеного договору викладено в новій редакції, а саме: «Договір укладено на 49 років»; пункт 9 доповнено словами, «За погодженням сторін, орендна плата може виплачуватися у вигляді авансу. Виплачена сума авансу індексації не підлягає». Вказана угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10.04.2017 року між позивачем та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ПІОНЕР» укладено угоду про виплату орендної плати за договорами оренди землі, згідно якої згідно якої ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» сплачує позивачу аванс в рахунок орендної плати за договорами оренди від 15.05.2015 року в сумі 200000 грн., одноразово.

В пункті 3 вказаної угоди зазначено, що сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо сплати орендної плати, та в подальшому до суду звертатися не будуть.

ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 200000 грн. фіксованими сумами по 20000 грн., що підтверджується відповідними розписками від 10.04.2017 року, 11.04.2017 року,12.04.2017 року, 13.04.2017 року, 19.04.2017 року, 14.04.2017 року, 18.04.2017 року, 19.04.2017 року, 20.04.2017 року, 24.04.2017 року.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Закон України «Про оренду землі» визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В позовній заяві позивач як на підставу для дострокового розірвання договору оренди землі посилається на те, що відповідач не виплачує йому орендну плату за договором, чим порушив домовленість між сторонами. Однак, як вбачається з угоди про виплату орендної плати за договорами оренди землі від 10.04.2017 року сторони дійшли згоди щодо виплати ОСОБА_1 авансу в рахунок орендної плати за договорами оренди від 15.05.2015 року в сумі 200000 грн., одноразово, які позивач отримав, що підтверджується відповідними розписками.

Судом встановлено, що укладаючи вищевказану угоду позивач діяв добровільно, відповідно до власної волі, перебуваючи при здоровому розуму та ясній пам`яті, розумуючи значення своїх дій, та з власної волі.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року, доказами отримання коштів позивачем у рахунок сплати орендної плати можуть бути лише письмові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги як належний доказ отримання позивачем орендної плати за договорами оренди землі від 15.05.2015 року, розписки від 10.04.2017 року, 11.04.2017 року, 12.04.2017 року, 13.04.2017 року, 19.04.2017 року, 14.04.2017 року, 18.04.2017 року, 19.04.2017 року, 20.04.2017 року, 24.04.2017 року (а.с.67-76).

Вказані письмові докази є переконливими та достатніми, які не спростовані позивачем та не викликають у суду жодних сумнівів.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду у контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних, переконливих, а також достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні його позовних вимог, з вищевикладених підстав.

Щодо судових витрат.

Згідно вимог ст.59Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат:1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо,а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги,встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витратна правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони,в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник відповідача у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.01.2023 року, звіт про виконані адвокатом роботи з детальним описом виконаних робіт, розрахункова квитанція про оплату виконаних адвокатом робіт в сумі 6750 грн.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також складність позову, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, тому враховуючи, те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 6750 грн.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшеннявитрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Суд вважає розмір гонорару в даній категорії справи є розумним, співмірним, таким, що відповідає складності категорії справи, кількості витраченого часу для надання правничої допомоги.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору понесені позивачем залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,76, 81,263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма « ПІОНЕР» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних збитків, 3 % річних, пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованогоза адресою АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )на користьПриватного сільськогосподарськогопідприємства «Агрофірма« ПІОНЕР»(юридичнаадреса вул.Зарічна,17смт Чупахівка,Охтирського району,Сумської області,код ЄРДПОУ30439563)понесені судовівитрати врозмірі 6750грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 06.02.2023 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т. О. Ярошенко