Рішення

від 06.02.2023 по справі 583/1908/22

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1908/22

2/583/211/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ДЕСНА» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних збитків, 3 % річних, пені,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

20.12.2022 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником земельних ділянок загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, Сумської області. 01.02.2009 року позивачкою було укладено два договори оренди вищевказаних земельних ділянок (паю) з орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ДЕСНА». Позивачка зазначає, що з моменту укладення договору і по сьогоднішній день відповідач ПСП Агрофірма «ДЕСНА» використовує у своїй господарській діяльності вищевказані земельні ділянки, однак не сплачують на користь позивачки орендну плату за договором оренди, у зв`язку з чим вона звернулася до суду та просить розірвати договір оренди землі від 01.02.2009 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «ДЕСНА» земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920382000:01:002:0087 площею 3,2559 га та з кадастровим номером 5920382000:01:002:0259 площею 0,4417 га, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району; стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «ДЕСНА» на свою користь заборгованість за договором оренди від 01.02.2009 року в сумі 29573,84 грн. з урахуванням суми орендної плати, індексації, 3% річних та пені.

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.01.2023 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано за клопотанням позивачки копії реєстраційних справ про реєстрацію договорів оренди землі.

24.01.2023року відпредставника відповідачанадійшов відзивна позовнузаяву,до якогододав витягиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,додаткову угодудо договоруоренди землівід 07.12.2016року, попереднійдоговір від16.11.2012року,заяву ОСОБА_1 ,статут Приватногосільськогосподарського підприємстваАгрофірма «ДЕСНА».У відзивізазначив пробезпідставність позовнихвимог виходячиз наступного.16.11.2012року ОСОБА_1 згідно попередньогодоговору отрималавід ОСОБА_2 грошові коштив розмірі20000грн., такяк малана метів подальшомупродати вищевказаніземельні ділянки ОСОБА_2 ,який натой часбув одноособовимзасновником ПСПАФ «ДЕСНА»в терміндо 31.12.2014року.Однак,у зв`язкуз введенняммораторію напродаж землі,угода небула укладена,у зв`язкуз чим,07.12.2016року позивачкауклала додатковуугоду додоговорів орендиземельних ділянок,в результатічого булозмінено терміноренди з10років на49років.Тому на данийчас договори орендиземлі від01.02.2009року зурахуванням додатковоїугоди від07.12.2016року діютьдо 19.07.2060року,при цьомуорендна плата вважаєтьсявиплаченою згіднозаяви ОСОБА_1 з урахуваннямінфляції таіндексації. Крім того, зазначив, що позивачка з 2017 року не зверталася з вимогою про сплату орендної плати за користування земельними ділянками, бо знала, що вона виплачена наперед. Звернувшись до суду вона просить стягувати за 2019-2022 року, що є обмеженням через позовну давність, що також вказує на обізнаність позивача їх угоди про взаємозалік. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити.

26.01.2023 року начальник відділу з питань державної реєстрації надала до суду оригінали реєстраційних справ про реєстрацію договорів оренди землі(а.с.43).

02.02.2023 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що про існування попереднього договору їй не було відомо, особисто нею він не укладався та не підписувався, вважає, що цей договір є неналежним доказом та не стосується позовних вимог. Позивачка стверджує, що вона не зверталася до ПСП АФ «ДЕСНА» із заявою про врахування коштів в сумі 20000 грн., факту отримання коштів відповідачем не наведено. Також надала відомості з Державного реєстру фізичних-осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13.01.2023 року, в яких інформація про отриманий дохід відсутня. Тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

03.02.2023 року від позивачки надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, до якого додала розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати, розрахунок 3 % річних та розрахунок пені.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст.19, ст.274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.

Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, Сумської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р3№ 726715 від 30.08.2022 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 501 (а.с.11). Право власності за реєстровано за позивачкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.12-15).

З ретельно досліджених судом реєстраційних справ № 15-28 про реєстрацію договору оренди землі встановлено, що 01.02.2009 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та земельної ділянки площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано 19.07.2011 року в Охтирському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.07.2011 року за № 592030004001315.

16.11.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір про те що у майбутньому в строк до 31.12.2014 року сторони зобов`язуються укласти договір купівлі-продажу у нотаріальній формі (а.с.36).

ОСОБА_1 надано заяву керівнику ПСП Агрофірма «ДЕСНА», згідно якої вона просить кошти за попереднім договором від 16.11.2012 року в сумі 20000 грн. вважати виплаченою орендною платою за договором оренди землі від 01.02.2009 року щодо земельної ділянки загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та земельної ділянки площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259 (а.с.37).

07.12.2016 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, запис у Державному реєстрі від 19.07.2011 року № 592030004001315, якою зокрема, пункт 2 доповнити словами кадастрові номери земельних ділянок за договором є 5920382000:01:002:0087 рілля, площею 3,2559 га, 5920382000:01:002:0259 сіножаті, площею 0,4417 га; пункт 8 вищезазначеного договору викладено в новій редакції, а саме: «Договір укладено на 49 років»; пункт 9 доповнити словами: «За погодженням сторін, орендна плата може виплачуватися у вигляді авансу. Виплачена сума авансу індексації не підлягає» (а.с.33). Вказана угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.34,35).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Закон України «Про оренду землі» визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В позовній заяві позивачка як на підставу для дострокового розірвання договору оренди землі посилається на те, що відповідач не виплачує їй орендну плату за договором, чим порушив домовленість між сторонами.

Однак, як вбачається з заяви ОСОБА_1 вона просить кошти за попереднім договором від 16.11.2012 року в сумі 20000 грн. вважати виплаченою орендною платою за договором оренди землі від 01.02.2009 року (а.с. 37).

Позивачка у відповіді на відзив зазначає, що вона не укладала попереднього договору та заяви про зарахування коштів в рахунок орендної плати не надавала, однак в підтвердження своїх доводів належних, допустимих переконливих доказів суду не надала, оскільки в як і попередньому договорі та і в заяві мається особистий підпис ОСОБА_1 , будь-яких заяв чи клопотань зі сторони позивачки щодо справжності її підпису до суду не надано, тому вказані письмові докази є переконливими та достатніми, які не спростовані позивачкою та не викликають у суду жодних сумнівів.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року, доказами отримання коштів позивачем у рахунок сплати орендної плати можуть бути лише письмові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги заяву ОСОБА_1 та попередній договір від 16.11.2012 року, як належний доказ отримання нею орендної плати за договорами оренди землі від 01.02.2009 року.

А додану до відповіді на відзив довідку про відомості з Державного реєстру ФІПП про суми виплачених доходів та утримання податків від 13.01.2023 року за період з першого кварталу 2018 року по четвертий квартал 2022 року (а.с.52-53) суд не може прийняти до уваги, оскільки позивачка не спростовує цим отримання орендної плати 16.11.2016 року та не впливає на вирішення справи, тому доводи представника відповідача в даному випадку є слушними та переконливими.

Посилання позивачки у відповіді на відзив на правову позицію Верховного Суду щодо форми попереднього договору в даному випадку є недоречним.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду у контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних, переконливих, а також достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні його позовних вимог, з вищевикладених підстав.

Щодо судових витрат.

По справі маються судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, які відповідно до положень ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ . Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: напрофесійну правничудопомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн., на підтвердження чого надано ордер про надання правничої допомоги від 10.01.2023 року, квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт в сумі 4500 грн., звіт про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію (а.с. 40-41).

Від позивачки в цій частині жодних заперечень до суду не надійшло.

Згідно вимогст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд у ці правовідносини не втручається.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі№ 910/12876/19, а також у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплатівідповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи не містять клопотання позивачки про зменшеннявитрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Суд вважає розмір гонорару в даній категорії справи є розумним, співмірним, таким, що відповідає складності категорії справи, кількості витраченого часу для надання правничої допомоги.

З урахуванням наведеного, критеріїв співмірності, реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,76, 81,263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ДЕСНА» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних збитків, 3 % річних, пені відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ДЕСНА» (код ЄДРПОУ 23824270) понесені судові витрати в сумі 4500 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 06.02.2023 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т. О. Ярошенко