Постанова

від 23.05.2023 по справі 583/1908/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м.Суми

Справа №583/1908/22

Номер провадження 22-ц/816/549/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Абрамович Ганни Олегівни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2023 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухваленого в м. Охтирка Сумської області, повний текст якого складено 06 лютого 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Десна» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних збитків, 3% річних, пені,

в с т а н о в и в :

У грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником земельних ділянок загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, Сумської області. 01 лютого 2009 року позивачкою було укладено два договори оренди вищевказаних земельних ділянок (паю) з орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Десна» (далі по тексту ПСП «Агрофірма «Десна»). Позивачка зазначає, що з моменту укладення договору і по сьогоднішній день відповідач ПСП «Агрофірма «Десна» використовує у своїй господарській діяльності вищевказані земельні ділянки, однак в 2019-2021 роках орендна плата відповідачем не сплачувалася.

У зв`язку з систематичним (неодноразовим) порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, просила суд ухвалити рішенням, яким розірвати договір оренди землі від 01.02.2009 року укладений між нею та ПСП «Агрофірма «Десна» земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920382000:01:002:0087 площею 3,2559 га та з кадастровим номером 5920382000:01:002:0259 площею 0,4417 га, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району; стягнути з ПСП «Агрофірма «Десна» на свою користь заборгованість за договором оренди від 01 лютого 2009 року в сумі 29573 грн 84 коп. з урахуванням суми орендної плати, індексації, 3% річних та пені.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подана апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що відзив відповідача їй направлено не було, про його існування позивач довідалася після ознайомлення уповноваженого представника з матеріалами справи.

Зазначає, що надані відповідачем попередній договір від 16 листопада 2012 року та заява адресована керівнику ПСП АФ «Десна» вона не підписувала, про їх існування вона довідалася лише під час розгляду цієї судової справи. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував надані відповідачем копії вказаного договору та заяви, оскільки відповідач не вказав місцезнаходження їх оригіналів та вони не були засвідчені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Звертає увагу на те, що попередній договір є нікчемним, оскільки укладено в довільній формі без обов`язкового нотаріального посвідчення цього договору, та на час його підписання 16 листопада 2012 року діяла заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення .

Вказує на безпідставність зарахування судом першої інстанції сумнівних зобов`язань в якості сплати орендної плати. Так, попередній договір укладено з ОСОБА_2 , який не має жодного відношення до орендаря ПСП «Агрофірма «Десна», будь-яких додаткових договорів до договору оренди щодо взаємозаліку боргових зобов`язань та можливості сплати орендної плати не орендарем не укладалося. Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за укладеним договором оренди в спірний період відповідач не надав.

Крім того, зазначає, що дохід отриманий від надання нерухомого майна в оренду підлягає обов`язковому оподаткуванню, інформація, викладена у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, підтверджує, що орендна плата 2014 року та з 2016 року по 2022 року відповідачем не сплачувалася.

Позивач не погоджується також з розміром присуджених до стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Представником ПСП «Агрофірма «Десна» - адвокатом Котляревським С.О. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскарженій частині не відповідає.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, Сумської області (а.с.11, 12-15).

01 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та земельної ділянки площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано 19 липня 2011 року в Охтирському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 592030004001315.

Пунктами 9-11, 14 договору оренди сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1338 грн 82 коп., що становить 3% від грошової оцінки, в тому числі: грошова, натуральна, відробіткова за погодженням сторін. Обчислення розміру орендної плати за землі здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься щорічно до закінчення календарного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 36 договору оренди, його дія припиняється, в тому числі, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

07 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, запис у Державному реєстрі від 19 липня 2011 року № 592030004001315, якою зокрема, пункт 2 доповнено словами кадастрові номери земельних ділянок за договором є 5920382000:01:002:0087 рілля, площею 3,2559 га, 5920382000:01:002:0259 сіножаті, площею 0,4417 га; пункт 8 вищезазначеного договору викладено в новій редакції, а саме: «Договір укладено на 49 років»; пункт 9 доповнити словами: «За погодженням сторін, орендна плата може виплачуватися у вигляді авансу. Виплачена сума авансу індексації не підлягає» (а.с.33, 34-35).

З наданого відповідачем попереднього договору датованого 16 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі, вбачається, що сторони цього договору зобов`язалися в строк до 31 грудня 2014 року укласти договір купівлі-продажу належної позивачу земельної ділянки площею 3,70 га (а.с. 36).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 (без зазначення дати її подання), адресованої керівнику ПСП «Агрофірма «Десна», заявник просить кошти за попереднім договором від 16 листопада 2012 року №б/н в сумі 20000 грн вважати виплаченою орендною платою за договором оренди землі від 01 лютого 2009 року б/н, щодо земельної ділянки загальною площею 3,2559 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0087 та земельної ділянки площею 0,4417 га, кадастровий номер 5920382000:01:002:0259 із врахуванням змін та доповнень, внесених додатковими угодами, за весь період дії вищезазначених договорів, враховуючи всі майбутні зміни та доповнення до них, в тому числі додаткову угоду від 07 грудня 2016 року (а.с.37).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем заява позивача та попередній договір є належними доказами отримання позивачем орендної плати за договором оренди землі від 01 лютого 2009 року.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, яким є Закон України «Про оренду землі».

За положеннями ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом пункту 36 спірного договору оренди землі його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Згідно з положенням частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилалася на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо проведення розрахунку за користування земельною ділянкою за 2019-2021 роки.

Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до змісту статей 13 та 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Зазначені положення регулюють зміст правовідносин з оренди землі, а з урахуванням інших положень цього Закону і істотні умови цього договору.

Зміст договору оренди земельної ділянки полягає у передачі земельної ділянки у володіння іншій ніж, зокрема власник особі за плату та використання нею земельної ділянки за цільовим призначенням.

Отже, орендна плата є істотною умовою договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»), а тому орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату повинні бути відображені у договорі оренди землі і її обов`язковість випливає зі змісту самого договору та актів цивільного законодавства, яке регулює правовідносини з оренди землі.

З огляду на правову природу орендної плати як обов`язкової та визначальної для правової природи договору оренди земельної ділянки умови, орендна плата не може бути замінена на інші платежі і врахування орендної плати, як платежу у іншихзобов`язальних правовідносинах між тими самими сторонами може бути лише на підставі інших погоджених сторонами правочинів та договорів, зокрема додаткового договору до договору оренди або змін договору оренди тощо.

При цьому, відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а тому зміна розміру орендної плати, форма її виплати, зарахування орендної плати за іншими зобов`язаннями, відповідно до положень статті 14 Закону України «Про оренду землі» повинна бути визначена сторонами шляхом укладання інших письмових угод, за умовами яких сторони визначили саме такі правовідносини з зарахування орендної плати в рахунок зобов`язань орендодавця по іншим правочинам.

За частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вказаних норм є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлено, що при підписанні договору оренди землі від 01 лютого 2009 року сторони погодили розмір та порядок сплати орендної плати, що мала вноситися безпосередньо орендарем ПСП «Агрофірма «Десна».

Під час розгляду справи інстанційними судами, відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження виконання ПСП «Агрофірма «Десна» взятих на себе зобов`язань за договором оренди землі в частині сплати орендних платежів за користування належними позивачу земельними ділянками, починаючи з 2019 року по 2022 рік.

При цьому, з наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 вбачається, що в період з 2018 року по вересень 2022 року доходу від передання майна в оренду ПСП «Агрофірма «Десна» вона не отримувала (а.с. 52-53).

Визнаючи подані відповідачем попередній договір від 16 листопада 2012 року та заяву ОСОБА_1 про зарахування коштів за попереднім договором в рахунок орендної плати належними доказами виконання ПСП «Агрофірма «Десна» зобов`язання зі сплати орендної плати, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що вказаний попередній договір був укладений з ОСОБА_2 , а кошти отримані від особи, яка не є стороною зобов`язання за договором оренди від 01 лютого 2009 року, не підлягають зарахуванню в рахунок сплати юридичною особою ПСП «Агрофірма «Десна» орендної плати.

Доказів на підтвердження досягнення у вставленому законом порядку згоди між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Десна», шляхом укладення додаткових угод, про виконання зобов`язань ПСП «Агрофірма «Десна» зі сплати орендної плати іншою особою, зокрема ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Та обставина, що ОСОБА_2 є директором ПСП «Агрофірма «Десна», не свідчить, що він як фізична особа, є стороною договору оренди земельної ділянки і його особисті кошти, сплачені ним за іншими цивільно-правовими договорами, можуть бути зараховані в рахунок сплати орендних платежів підприємства.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 07 грудня 2016 року сторони передбачили можливість здійснювати виплату орендної плати авансом, проте, вони не погоджували, що загальний розмір орендної плати за весь період користування ПСП «Агрофірма «Десан» (49 років) мав становити 20000 грн 00 коп., на що не звернув уваги суд першої інстанції, визнаючи зобов`язання відповідача за договором оренди виконаними.

Колегія суддів погоджується також і з доводами апеляційної скарги, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є нікчемним, адже в порушення вимог ст.ст. 209, 635 ЦК України вчинений в простій письмовій формі, без обов`язкового його нотаріального посвідчення. Тому, відповідно до положень ст. 216 ЦК України, він не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язується з його недійсністю.

Колегія суддів не приймає долучені до апеляційної скарги відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за період за 2009 2017 роки, оскільки позивачем не наведено об`єктивних причин, які унеможливлювали подати цей доказ у визначений ст. 83 ЦПК України строк.

Таким чином, встановленими що починаючи з 2018 року відповідачем не виконуються зобов`язання зі сплати орендної плати, що є порушенням істотних умов договору, які носять системний характер, колегія суддів дійшла до висновку про наявні правові підстави для розірвання договору оренди землі.

Крім того, в межах заявлених позивачем вимог, підлягає задоволенню також і вимога про стягнення з відповідача заборгованості за сплати орендної плати за 2019-2022 роки, що становить 25352 грн 72 коп. (6338 грн 66 коп. * 4 платежі) Колегія суддів погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості по орендній платі, оскільки він відповідає узгодженому між сторонами розміру порядку його обчислення. Відповідачем розрахунку розміру орендних платежів за вказані роки інстанційним судам надано не було.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення 3% річних за період з 31 грудня 2009 року по 30 грудня 2022 року та пеню за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту п. 11 договору оренди землі від 01 лютого 2009 року слідує, орендна плата вноситься щорічно до закінчення календарного року, тобто, до 31 грудня відповідного року.

Колегія суддів не може погодитися із наведеним позивачем розрахунком 3% річних, адже, він проведений починаючи з 31 грудня 2019 року, тоді як прострочення зі сплати орендної плати виникає з 01 січня 2020 року, крім того із загального розміру боргу за три роки - з 2019 по 2021 рік.

Тобто, беручи до уваги розмір простроченої заборгованості зі сплати орендної плати, що станом на 01 січня 2020 року становив 6338 грн 18 коп., станом на 01 січня 2021 року 12676 грн 36 коп. та станом на 01 січня 2022 року 19014 грн 54 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 01 січня 2020 року по 20 грудня 2022 року (дата звернення до суду з позовом) в сумі 1123 грн 68 коп. (6338,18 x 3 % x 366 : 366 : 100) + (12676,36 x 3 % x 365 : 365 : 100) + (19014,54 x 3 % x 354 : 365 : 100).

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зі змісту договору оренди землі від 01 лютого 2009 року, що міститься в матеріалах реєстраційної справи вбачається, що сторони не погодили розмір пені за невнесення орендної плати у строки визначені, цим договором.

Нормами чинного ЦК України, ЗК України та Закону України «Про оренду землі», якими регулюються спірні правовідносини, також не встановлюють розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором оренди землі.

За встановлених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на пропуск позивачем позовної давності, так як з позовом вона звернувся в межах визначеного ст. 257 ЦПК України строку (борг виник з 01 січня 2020 року, а позов подано 20 грудня 2022 року).

Слід звернути увагу також на пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким визначено під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу,продовжуються настрок діїтакого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року за №211, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), установлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року, який діє і на сьогоднішній день.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних, яким розірвати договір оренди землі від 01 лютого 2009 року укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Десна», стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 25352 грн 72 коп. та 3% річних в сумі 1123 грн 68 коп., а разом 26476 грн 40 коп.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, з ПСП «Агрофірма «Десна» на користь позивача належить стягнути 1880 грн 86 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2821 грн 29 коп. судового збору за апеляційне оскарження рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 2, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 01 лютого 2009 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Десна»щодо земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920382000:01:002:0087 площею 3,2559 га та з кадастровим номером 5920382000:01:002:0259 площею 0,4417 га, які розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, зареєстрований 19 липня 2011 року в Охтирському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 592030004001315 .

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Десна» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди від 01 лютого 2009 року в сумі 25352 гривні 72 копійки та 3% річних в сумі 1123 гривні 68 копійок, а разом 26476 гривень 40 копійок.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Десна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1880 гривень 86 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції та 2821 гривню 29 копійок за апеляційне оскарження рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 травня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

С. С. Ткачук