Постанова

від 25.01.2023 по справі 761/33563/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 761/33563/20

провадження № 61-9907св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Артюхов Дмитро Сергійович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року у складі судді Пономаренко Н. В., додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня

2022 року у складі судді Пономаренко Н. В., постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів:

Сушко Л. П., Олійника В. І., Сліпченка О. І., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Олійника В. І., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідач на вебсайті «Ліга. Бізнес» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 поширив недостовірну інформацію, а саме:

Фраза № 1: «Я его уволил, потому что он «трейдер от Бога». Он умудрился потерять более 300 млн грн за два месяца работы в Нафтогаз-Трейдинг.

У человека нет опыта работы в трейдинге, у него два года опыта работы

в туристическом агентстве. Конечно, ему не понравилось, что я его уволил, и он решил мне насолить, сыграв на подтанцовке у ОСОБА_3 . Волынец - типичный витренковский кадр, он же его назначал и «крышевал», когда этот «турист» потерял более 300 млн грн»;

Фраза № 2: «Волынец … потерял более 300 млн грн».

Зазначав, що вказана інформація була поширена ОСОБА_4 із прямим умислом, щоб завдати шкоди його діловій репутації, адже наведені твердження не відповідають дійсності.

Вказував, що відповідач, стверджуючи про те, що він нібито втратив

300 млн грн підприємства, фактично звинуватив його у вчиненні кримінального діяння, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Окремо зазначив, що недостовірна інформація була доведена до невизначеної кількості осіб, що склало у великого кола осіб негативний образ стосовно нього, поставила під сумів його сумлінність, добросовісність та законослухняність як високопрофесійного менеджера у енергетичній сфері.

Розповсюдження щодо нього неправдивої інформації беззаперечно є порушенням його особистих немайнових прав на повагу честі, гідності та ділової репутації, що також підтверджується висновком лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 25 серпня 2020 року.

Вважав, що такими неправомірними діями відповідачі завдали йому моральну шкоду, яка виразилась у перенесеному нервовому стресі, викликаному поширенням серед невизначеного кола осіб недостовірної інформації.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, оскільки позивач є видатним науковцем та відомим експертом у державному управлінні, має велике коло спілкування, і поширена інформація суттєво вплинула на ставлення друзів, знайомих та партнерів до нього, підірвала його авторитет та статус добропорядності.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність

та ділову репутацію, інформацію, поширену відповідачами

ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: Фраза № 1: «Я его уволил, потому что он «трейдер от ОСОБА_5 ». Он умудрился потерять более 300 млн грн за два месяца работы в Нафтогаз-Трейдинг. У человека нет опыта работы в трейдинге, у него два года опыта работы

в туристическом агентстве. Конечно, ему не понравилось, что я его уволил, и он решил мне насолить, сыграв на подтанцовке у ОСОБА_3 . Волынец - типичный витренковский кадр, он же его назначал и «крышевал», когда этот «турист» потерял более 300 млн грн»; Фраза № 2: «Волынец … потерял более 300 млн грн»;

- зобов`язати ОСОБА_2 та ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме: Фраза № 1: «Я его уволил, потому что он «трейдер от Бога». Он умудрился потерять более 300 млн грн за два месяца работы в Нафтогаз-Трейдинг. У человека нет опыта работы в трейдинге, у него два года опыта работы в туристическом агентстве. Конечно, ему не понравилось, что я его уволил, и он решил мне насолить, сыграв на подтанцовке у ОСОБА_3 . Волынец - типичный витренковский кадр, он же его назначал

и «крышевал», когда этот «турист» потерял более 300 млн грн»; Фраза № 2: «Волынец … потерял более 300 млн грн», яка була розповсюджена 04 червня 2020 року у той же спосіб, в який ним було поширено недостовірну та негативну інформацію, а саме: розмістити інформацію на вебсайті https://biz.liga.net/ в мережі Інтернет протягом 10 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду у цій справі шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення в даній справі із зазначенням, що розповсюджена інформація є недостовірною, наклепницькою і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 ;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошові кошти

в сумі 140 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду мвста Києва від 20 січня

2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щозміст оспорюваної інформації, зазначеної позивачем у позові як висловлювання у вигляді «Фраза № 1», є власною думкою ОСОБА_2 , його оціночним судженням щодо дій та амбіцій позивача з використанням певних мовних порівнянь. Щодо поширення, на думку позивача, неправдивої інформації про вчинення ним злочину відповідно до статті 367 КК України, то вказана фраза не містить обвинувачень у вчиненні позивачем злочину, передбаченого статтею 367 КК України (службова недбалість). Наведені в інтерв`ю висновки підкреслюють суб`єктивність думки ОСОБА_2 , яка висловлена у формі оціночного судження. Наведені в позовних вимогах цитати не містять фактичних даних, а є лише суб`єктивним аналізом

і в певній мірі оцінкою висловлювань позивача у його виступі, який передував цьому інтерв`ю відповідача, є оціночними критичними судженнями з огляду на неможливість їх сприйняття як конкретного твердження про вчинення конкретної дії позивачем. При цьому зміст вказаної в позові оспорюваної інформації не містить жодних тверджень про наявність у діях позивача складу злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Судом не встановлено, що зазначені у вказаній фразі оціночні критичні судження принижують честь, гідність позивача та мають негативний вплив на його ділову репутацію, в той час, як відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які мали місце у вказаному інтерв`ю з відповідачем. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін та загальний зміст публікації, оспорювана інформація входить до предмета суспільного інтересу, однак стилістика публікації в цій частині та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, тому суд дійшов висновку, що балансу між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, а тому поширена інформація є оціночним судженням та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, поширену відповідачами та зобов`язання її спростувати, також відсутні правові підстави і для задоволення похідних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва

від 03 травня 2022 року клопотання адвоката Кривомаз Ю. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. В іншій частині відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 184 106,00 грн. На підтвердження понесених ним судових витрат на правничу допомогу надав до суду такі документи: договір про надання правової допомоги, укладений між ним та адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» від 27 жовтня 2020 року

№ 2-1/50-2020, додаткову угоду № 1 до вказаного договору, акти приймання-передачі, рахунок-фактура № 9 та витяг із карткового рахунку про оплату 102 675,80 грн, акт приймання-передачі, рахунок-фактура № 11 на суму

81 770,00 грн. Суд, задовольняючи частково клопотання ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу, врахував такі надані послуги, як: підготовка та подання відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях, консультування та юридичний супровід клієнта щодо підготовки заяви свідка, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка заперечення до відповіді на відзив. При цьому надання таких послуг, як: формування платних витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, оформлення до подачі відзиву на позовну заяву, завірення додатків до відзиву, направлення сторонам копій відзиву з додатками, витрати на відправку копій відзиву на позовну заяву сторонам у загальному розмірі 7 815,80 грн - не є видами адвокатських послуг, перелік яких визначений статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Тому, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, ціну позову, категорію та значення справи для сторін,

а також, що сума судових витрат, зазначених в актах, та вартість за весь перелік робіт не є співмірними в розумінні частини четвертої статті 137 ЦПК України, а також враховуючи заперечення позивача щодо відшкодування судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу

у розмірі 25 000,00 грн, що, на думку суду, є обґрунтованим та відповідає принципу розумності, є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року залишено без змін.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 03 травня 2022 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки висловлювання у публікації від 04 червня 2020 року на вебсайті «Ліга. Бізнес» за посиланням https://biz.liga.net/ekonomika/tek/interview/voynushka-v-naftogaze-korruptsionnyy-slon-i-vitrenko-blits-intervyu-s-andreem-favorovym/ за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки ОСОБА_2 щодо зазначених в них обставин, тому такі судження не є недостовірною інформацією.

Позивач не довів, що така інформація є твердженнями про факти, а не оціночними судженнями, а також не довів протиправності дій

ОСОБА_2 та відповідно порушення особистих немайнових прав позивача унаслідок поширення ОСОБА_2 спірної інформації.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що не підлягає задоволенню вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з поширенням недостовірної інформації щодо нього, оскільки відсутні підстави для задоволення первісних позовних вимог в частині визнання поширеної відповідачами інформації недостовірною, а тому похідна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, виходячи з основних критеріїв визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, враховуючи заперечення позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу,дійшов правильного висновку про часткове задоволення клопотання

ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року клопотання адвоката Кривомаз Ю. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Додаткову постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у клопотанні про ухвалення додаткового рішення адвокат Кривомаз Ю. В. просила суд стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 88 608,00 грн та надала докази на підтвердження понесених витрат. Проаналізувавши надані адвокатом Кривомаз Ю. В. відповідачу ОСОБА_2 послуги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд вважав, що відображена

у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, тому апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання адвоката Кривомаз Ю. В., яка діє

в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі

20 000,00 грн, оскільки саме такий розмір є обґрунтованим і відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та пропорційності позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Артюхов Д. С., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що поширена інформація є фактичним твердженням, яке можливо перевірити, має негативний характер та є наклепницькою. ОСОБА_1 завжди виконував свої обов`язки сумлінно. Жодних позовів про стягнення збитків чи кримінальних проваджень щодо втрати чи неналежного використання ОСОБА_1 коштів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейтинг» станом на сьогодні не існує. Всі угоди, які укладалися ОСОБА_1 на посаді керівника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейтинг», були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх положень компанії.

Таким чином, вказана інформація є стверджувальною та наклепницькою, яка сприймається суспільством та іншими фахівцями у відповідній сфері як достовірна та об`єктивна. Хоча насправді такою не є. Крім того, стверджуючи про втрату більше ніж 300 млн грн, ОСОБА_2 фактично звинуватив ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

У той же час, всупереч статті 302 ЦК України, ОСОБА_2 не вказав джерело інформації та не надав підтвердження своїх слів.

Винятковість справи полягає у тому, що поширена інформація, яка не підтверджена доказами та спростовується матеріалами справи, порушує немайнові права ОСОБА_1 , оскільки впливає на ділові стосунки з іншими фахівцями та професіоналами у відповідній сфері, якої стосується поширена інформація. Також впливає на упереджене ставлення інших людей до його власних якостей як людини.

Судами не було досліджено питання статусу, в якому ОСОБА_2 робив свої заяви, а саме: як приватна особа - пересічний громадянин чи як спеціаліст в нафтогазовидобувній та економічній сфері.

Вказує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування, норми права (статті 277 ЦК України) у подібних правовідносинах, з огляду на статус суб`єктного складу (статус особи, яка є поширювачем інформації) та межі поширюваної нею критики, відсутній.

Таким чином, необхідним є висновок Верховного Суду з питання дослідження: 1) статусу особи, яка поширювала недостовірну інформацію

(є джерелом інформації), 2) статусу особи, про яку таку недостовірну інформацію поширено та,3) балансу між забезпеченням права на захист гідності, честі та ділової репутації й спростування недостовірної інформації та правом на свободу вираження поглядів з огляду на статус особи, яка поширювала інформацію і статус особи, про яку таку інформацію поширено.

Також поширена інформація, порушує принцип презумпції невинуватості, оскільки містить посилання на вчинення позивачем злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

Вказує, що суди безпідставно не врахували висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 25 серпня 2020 року № 3004, складений експертом Київської незалежної судово-експертної установи Прохоренко О., з тих підстав, що він суперечить частині четвертій статті 7 Закону України «Про судову експертизу». Київська незалежна судово-експертна установа не є державною спеціалізованою установою, якій законом надано право на проведення криміналістичних експертиз; у тому числі лінгвістичних експертиз мовлення.

Щодо оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року

Вказує, що судами попередніх інстанцій прийнято як доказ понесення судових витрат акти приймання-передачі послуг, строк оплати яких за договором настав на момент розгляду судами питання про розподіл витрат.

Зазначає, що положеннями пункту 5.7 договору про надання правової допомоги між адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» та

ОСОБА_2 від 27 жовтня 2020 року № 2-1/50-2020 передбачено обов`язок з оплати вартості послуг, що підлягає оплаті на підставі відповідного рахунку-фактури впродовж 10 робочих днів від дати одержання рахунку-фактури.

При цьому пунктом 5.6 вказаного договору передбачено, що

рахунок-фактура, акт приймання-передачі послуг надсилаєтюся

довірителю одночасно.

Отже, акт, який прийнятий судом апеляційної інстанції під час ухвалення додаткової постанови Київського апеляційного суду від 27 вересня

2022 року, то обов`язок ОСОБА_2 з оплати наданих послуг на суму

88 608,00 грн мав бути виконаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання та підписання акта, який згідно з пунктами 5.6 та 5.7 договору та пунктом 5 акта приймання-передачі послуг від 08 вересня 2022 року був отрйманйй ОСОБА_2 саме 08 вересня 2022 року, а отже, останнім днем оплати було 22 вересня 2022 року.

Щодо акта, який прийнятий судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення 03 травня 2022 року, то обов`язок ОСОБА_2

з оплати наданих послуг на суму 81 770,00 грн мав бути виконаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання та підписання акта, який згідно

з пунктами 5.6 та 5.7 договору та пунктом 5 акта приймання-передачі послуг від 21 січня 2022 року був отриманий ОСОБА_2 саме 21 січня

2022 року, а отже, останнім днем оплати було 04 лютого 2022 року.

Оскільки за умовами договору надані у судах першої та апеляційної інстанцій акти мали бути оплачені станом на дату ухвалення додаткового рішення та додаткової постанови, а докази оплати суду надано не було, то були всі підстави для відмови в задоволенні клопотань про стягнення зазначених судових витрат у цій частині.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Артюхов Д. С., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кривомаз Ю. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В публікації від 04 червня 2020 року на вебсайті «Ліга. Бізнес» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 / ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» опубліковало у статті (мовою оригіналу) «Блиц/ Войнушка в Нафтогазе, коррупционный слон и ОСОБА_3 . Блиц-интервью с Андреем Фаворовым», інтерв`ю ОСОБА_2 , в якому, серед іншого, зазначено: «Я его уволил, потому что он «трейдер от ОСОБА_5 ». Он умудрился потерять более 300 млн грн за два месяца работы в Нафтогаз-Трейдинг. У человека нет опыта работы в трейдинге, у него два года опыта работы в туристическом агентстве. Конечно, ему не понравилось, что я его уволил, и он решил мне насолить, сыграв на подтанцовке у ОСОБА_3 . Волынец - типичный витренковский кадр, он же его назначал

и «крышевал», когда этот «турист» потерял более 300 млн грн».

Згідно з наданим позивачем висновком лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 25 серпня 2020 року № 3004, який стосується однієї фрази із опублікованого інтерв`ю і яким визнано, що інформація «Я его уволил, потому что он «трейдер от ОСОБА_5 ». Он умудрился потерять более 300 млн грн за два месяца работы в Нафтогаз-Трейдинг. У человека нет опыта работы в трейдинге, у него два года опыта работы в туристическом агентстве. Конечно, ему не понравилось, что я его уволил, и он решил мне насолить, сыграв на подтанцовке у ОСОБА_3 . Волынец - типичный витренковский кадр, он же его назначал и «крышевал», когда этот «турист» потерял более 300 млн грн» є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями і містять інформацію негативного характеру щодо ОСОБА_1 (а.с. 57-71, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Артюхов Д. С.,задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету

і неупередженості правосуддя.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року

№ 1 «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи,

а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема

з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 10 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).

Суд враховує при цьому правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета

і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено.

Також у рішенні зазначено, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив

суд визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та

ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в мережі Інтернет на вебсайті «Ліга. Бізнес»

за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: Фраза № 1: «Я его уволил, потому что он «трейдер от Бога». Он умудрился потерять более 300 млн грн за два месяца работы в Нафтогаз-Трейдинг. У человека нет опыта работы в трейдинге, у него два года опыта работы в туристическом агентстве. Конечно, ему не понравилось, что я его уволил, и он решил мне насолить, сыграв на подтанцовке у ОСОБА_3 . Волынец - типичный витренковский кадр, он же его назначал и «крышевал», когда этот «турист» потерял более 300 млн грн»; Фраза № 2: «Волынец … потерял более 300 млн грн».

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився

і апеляційний суд, встановивши, що сам зміст оспорюваної інформації, зазначеної позивачем у позові, є власною думкою ОСОБА_2 , його оціночним судженням щодо дій та амбіцій позивача з використанням певних мовних порівнянь,дійшов правильного висновку про те, що висловлювання ОСОБА_2 стосовно особи позивача є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки відповідача, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття діяльності певного кола осіб і не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів вчинення правопорушень, а відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці. Щодо поширення, на думку позивача, неправдивої інформації про вчинення ним злочину відповідно до статті 367 КК України, то судами правильно зазначено, що вказана фраза не містить жодних обвинувачень у вчиненні позивачем злочину, передбаченого статтею 367 КК України

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що зазначені у вказаній фразі оціночні критичні судження принижують честь, гідність позивача та мають негативний вплив на його ділову репутацію.

З поширеної 04 червня 2020 року інформації в мережі Інтернет

за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 /убачається, що висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією. Аналіз змісту оспорюваної інформації свідчить про відсутність твердження про конкретні факти

і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження особи. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо,

а оціночні судження спростуванню не підлягають.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції,

з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, не дотрималися основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості, є безпідставними.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення

до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони,

як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів

і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені

на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами, мають бути толерантними

до різкої, навітьнекоректної критики.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду:

від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження

№ 61-319св21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186св20).

Щодо оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення

та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність

їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшли Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження

№ 14-382цс19), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі

№ 295/14777/20 (провадження № 61-21045св21).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити

у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо)

є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат

у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 березня

2018 року у справі № 910/9111/17, від 14 січня 2019 року у справі

№ 927/26/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 335/15528/17 (провадження № 61-631св22).

Встановлено, що поштовим відправленням від 27 січня 2022 року, в строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, відповідач направив до суду клопотання про залучення доказів, що підтверджують розмір

судових витрати, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи

з додатками - копіями відповідних договорів, актів, тощо та доказами їх відправлення стороні позивача. Відповідач просив суд стягнути

з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу

у розмірі 184 106,00 грн.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що ОСОБА_2 вже поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвокатів у розмірі

116 000,00 грн (без ПДВ).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду копії таких документів: договір про надання правової допомоги між Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» та

ОСОБА_2 від 27 жовтня 2020 року № 2-1/50-2020 із зазначеням індивідуальних погодинних ставок адвокатів-учасників об`єднання та їх помічників; додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 27 жовтня 2020 року № 2-1/50-2020, акти приймання-передачі, рахунок-фактура № 9 та витяг із карткового рахунку про оплату

102 675,80 грн, акт приймання-передачі, рахунок-фактура № 11 на суму

81 770,00 грн.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився

і апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 надані адвокатом такі послуги, як: підготовка та подання відзиву на позовну заяву, участь

у судових засіданнях, консультування та юридичний супровід клієнта щодо підготовки заяви свідка, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка заперечення до відповіді на відзив, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи, ціну позову, категорію та значення справи для сторін, урахувавши заперечення позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, а також, що сума судових витрат, зазначених в актах за весь перелік робіт - не є співмірними в розумінні частини четвертої статті 137 ЦПК України, дійшов правильного висновку про часткове задоволення клопотання і стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу

у розмірі 25 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року залишено без змін. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кривомаз Ю. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зробила письмову заяву про те, що докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, будуть надані відповідачем протягом 5 днів після ухвалення постанови

(а.с. 112, т. 4).

09 вересня 2022 року в строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, через засоби поштового зв`язку адвокат Кривомаз Ю. В., яка діє

в інтересах ОСОБА_2 , подала до апеляційного суду клопотання про ухвалення додаткового рішення, у якому адвокат просила стягнути

з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 88 608,00 грн та надала докази на підтвердження понесених відповідачем витрат, а саме:

- договір про надання правової допомоги між Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» та ОСОБА_2 від 27 жовтня 2020 року № 2-1/50-2020 із зазначенням індивідуальних погодинних ставок адвокатів-учасників об`єднання та їх помічників;

- додаткова угода від 30 серпня 2021 року № 1 до договору про надання правової допомоги № 2-1/50-2020 від 27 жовтня 2020 року;

- додаткова угода від 17 лютого 2022 року № 2 до договору про надання правової допомоги від 27 жовтня 2020 року № 2-1/50-2020;

- акт приймання-передачі, у якому зазначено, що Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» надано ОСОБА_2 такі послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року у справі

№ 761/33563/20, включаючи аналіз апеляційної скарги позивача, розробку аргументів на спростування позиції позивача, а також на підтвердження законності рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, що складає 41 748,00 грн; підготовка клопотання про проведення розгляду судового засідання в режимі відеоконференції, що складає 2 130,00 грн; підготовка до судового засідання, аналіз документів, наявних в матеріалах справи, побудова стратегії захисту в судовому засіданні, що становить

8 520, 00 грн; участь у судовому засіданні - 10 серпня 2022 року, що складає 1 278,00 грн; підготовка заперечення на відповіді на відзив у справі

№ 761/33563/20, включаючи аналіз відповіді на відзив, розробку аргументів на спростування позиції позивача, що складає 28 968,00 грн; підготовка до судового засіданні, аналіз документів, наявних в матеріалах справи, побудова стратегії захисту в судовому засіданні, що складає 3 834,00 грн; участь в судовому засіданні 06 вересня 2022 року, що складає 2 130,00 грн. Вартість наданих послуг складає 88 608,00 грн.

Апеляційний суд, проаналізувавши надані адвокатом Кривомаз Ю. В. відповідачу ОСОБА_2 послуги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності та є неспівмірною

з обсягом наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про стягнення

з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, оскільки саме такий розмір є обґрунтованим і відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та пропорційності позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

й зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ, яка є сталою та сформованою, застосовані правові позиції є релевантними до спірних правовідносин.

У зв`язку з цим, безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права

у подібних правовідносинах.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками судів і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно

від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді,

та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України,

№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України)

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня

2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі

№ 750/10242/20.

14 грудня 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кривомаз Ю. В., подав до Верховного Суду заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, понесених ним у зв`язку

з касаційним розглядом справи, та просив відшкодувати йому понесені ним судові витрати у розмірі 53 676,00 грн.

На підтвердження розміру судових витрат, понесених ним у зв`язку

з касаційним розглядом справи, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кривомаз Ю. В., надав:

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23 лютого 2021 року ХС № 0000301, посвідчення адвоката Кривомаз Ю. В.;

- договір про надання правової допомоги від 27 жовтня 2020 року

№ 2-1/50-2020 разом з додатковою угодою від 30 серпня 2021 року № 1 та додаткову угоду від 17 лютого 2022 року № 2 до зазначеного договору

(у пункті 1 додаткової угоди від 17 лютого 2022 року № 2 вказана погодинна ставка адвоката Кривомаз Ю. В., яка становить 4 260,00 грн);

- акт приймання-передачі послуг від 12 грудня 2022 року на суму послуг

у розмірі 53 676,00 грн на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 761/33563/20 у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

- рахунок-фактуру від 12 грудня 2022 року № 129 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів ОСОБА_2 під час розгляду справи № 761/33563/20.

У пункті 1 додаткової угоди від 17 лютого 2022 року № 2 вказана погодинна ставка адвоката Кривомаз Ю. В., яка становить 4 260,00 грн.

Представником відповідача надано детальний опис виконаних робіт за вказаним договором:

- підготовка відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 03 травня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду

від 06 вересня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, включаючи:

аналіз аргументів, наведених позивачем у касаційній скарзі, формування позиції захисту інтересів довірителя у справі № 761/33563/20 у Верховному Суді;

розробку аргументації щодо законності рішень судів попередніх інстанцій, правильності встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, правильності застосування норм матеріального права

з дотриманням норм процесуального права, а також аргументації на спростування доводів позивача, в тому числі щодо звинувачення у вчиненні злочину та порушенні презумпції невинуватості, щодо висновку лінгвістичної експертизи, наданого позивачем до матеріалів справи, щодо відсутності порушень меж допустимої критики публічної особи, щодо заперечення позивача факту висловлювання довіритилем у формі оціночних суджень, щодо документального підтвердження понесених довірителем витрат на правову допомогу (кількість витраченого часу -

9 год. 24 хв., загальна вартість - 40 044,00 грн);

- підготовка тезового викладу аргументів відповідача для спрощення розгляду справи Верховним Судом у зв`язку із отриманням інформації про призначення справи № 761/33563/20 до розгляду (кількість витраченого часу - 3 год. 12 хв., загальна вартість - 13 632,00 грн).

Послуги надано на загальну суму 53 676,00 грн.

11 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення проти покладення судових витрат у суді касаційної інстанції на позивача,

в яких просить у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 -адвоката Кривомаз Ю. В. про розподіл понесених судових витрат в суді касаційної інстанції та стягнення з нього на користь ОСОБА_2 цих витрат у розмірі 53 676,90 грн відмовити.

Зазначає, що відповідач надав докази, які підтверджують лише надання йому послуг адвокатом, а не понесення ним цих витрат.

Вказує, що відзив на касаційну скаргу, його зміст та доводи загалом не відрізняються від позиції та змісту документів ОСОБА_2 , які були викладені в судах першої та апеляційної інстанції, що ставить під сумнів розмір витрат та відповідність критерію їх співрозмірності.

Тезовий виклад аргументів мало чим відрізняється від відзиву та попередніх пояснень, що є їх скороченою версією, а сума, в яку їх оцінено, не відповідає критеріям адекватності та співмірності.

Обґрунтування розміру витрат зводиться до погодинної ставки та до того, що Адвокатське об`єднання «КМ Партнери» є однією з провідних фірм за результатами різних рейтингів та має у своєму складі кваліфікованих адвокатів.Проте наведені рейтинги стосуються визнання об`єднання

в сфері податкового права, що не має відношення до спірної категорії справ.

З опису робіт (наданих послуг) адвоката вбачається, що надані

ОСОБА_2 послуги полягають у тому, що адвокат здійснив аналіз судової практики та склав відзив на касаційну скаргу.

Складання відзиву на касаційну скаргу та підготовка тезового викладу аргументів відповідача у зв`язку із отриманням інформації про призначення справи № 761/33563/20 до розгляду за своєю суттю є послугами, що дублюються, складовими одного завдання, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги та складання відзиву на неї), заперечення позивача щодо стягнення таких витрат, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Артюхов Дмитро Сергійович, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня

2022 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду

від 06 вересня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги за подання відзиву на касаційну скаргу, у розмірі 10 000,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець