Рішення

від 01.02.2023 по справі 514/579/22

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/579/22

Провадження по справі № 2/514/248/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2023 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.,

при секретарі Георгієвій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої майну фізичної особи -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Слаблюк В.М. уточновши позовні вимоги звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , та просить стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 98 840, 93 гривні, витрати пов`язані із складанням Висновку експерта № 15/22-Е авто товарознавчого дослідження автомобіля КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 від 23 березня 2022року у розмірі 2500 гривень, моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19848 грн та витрати, що пов`язані з явкою до суду у розмірі 2040 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 березня 2022року о 19:30 годин знаходячись за адресою: вул. Шевченко в смт Березине Болградського району, Одеської області, відповідач ОСОБА_2 , в громадському місці з хуліганських мотивів пошкодив транспортний засіб КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 , шляхом нанесення ударів битою по вказаному транспортному засобу, чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження. На місце події прибули працівники поліції та склали протокол за ст.173 КУпАП.

21 квітня 2022 року постановою Тарутинського районного суду Одеської області відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у причинені матеріальної шкоди шляхом нанесення пошкоджень транспортному засобу та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП.

Відповідно до висновку експерта № 15/22-Е автотоварознавчого дослідження автомобіля КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 від 23 березня 2022року розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля на дату оцінки складає 98 840, 93 гривні, а вартість відновлюваного ремонту досліджуваного автомобіля КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 становить 145 929,62грн.

Тож, представник позивача зазначив, що оскільки відповідача ОСОБА_2 постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 21.04.2022року було визнано винним у причинені матеріальної шкоди шляхом нанесення пошкоджень транспортному засобу та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП то останній повинен відшкодувати завдану ним шкоду в повному обсязі.

Крім іншого, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу позивач ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, яка полягає в тому, що він зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, а також пошкодженням майна на суму, яка є значною та вагомою для нього та його родини.

Позивач ОСОБА_1 будучи інвалідом другої групи, був вимушений перелаштовувати свій спосіб життя, знаходити альтернативні засоби пересування, що викликало суттєві незручності у пересуванні та нові проблеми зі здоров`ям. Через стрес посилилися наявні захворювання. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом довелося відкласти, а від деяких він взагалі відмовився, що спричинило проблеми з роботою.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву та зазначив, що ознайомившись із змістом позовної заяви ОСОБА_1 , обставинами, якими обґрунтовується позов, вважає, що заявлені в межах даної справи позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, 21 квітня 2022 року постановою Тарутинського районного суду Одеської області по справі 514/437/22 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 51 гривня.

Тарутинським районним судом Одеської області по справі 514/437/22 встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 507239 від 20.04.2022 року ОСОБА_2 02 березня 2022 року о 19:30 годин знаходячись за адресою: вул. Шевченко в смт Березине Болградського району, Одеської області висловлювався нецензурною лайкою в присутності громадян, пошкодив битою легковий автомобіль громадянина ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

При винесенні вищевказаної постанови було встановлено, що пошкоджено автомобіль саме громадянина ОСОБА_3 , відомості про пошкоджений автомобіль, а саме модель, марка, державний номерний знак - відсутні. А тому обставини викладені позивачем стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 з хуліганських мотивів пошкодив автомобіль КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 який належить позивачу ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.

Крім того, висновок експерта № 15/22-Е від 23 березня 2022 року не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки складений без дотримання вимог ч. 5 ст. 106 ЦПК України, а саме без зазначення, що висновок підготовлено для подання до суду.

Більш того, відповідач в добровільному порядку, в повному обсязі, відшкодував ОСОБА_3 вартість відновлюваного ремонту та вартість складових частин пошкодженого автомобіля у вигляді грошових сум, що підтверджується листуванням між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , в мобільному додатку Viber. В тому числі, відповідачем в протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 507239 від 20.04.2022року були надані пояснення, в яких зазначено, що станом на 20.04.2022 року ОСОБА_2 в повному обсязі відшкодовані збитки за пошкодження автомобіля ОСОБА_3 .

З доданого висновку експерта № 15/22-Е від 23 березня 2022 року вбачається, що проведення дослідження автомобіля КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 відбувалось о 10:00 годині ранку 10 березня 2022 року в світлий час доби, за адресою : АДРЕСА_1 .

Експертне дослідження проводилось після здійснення заміни скла вітрового вікна. Даний факт підтверджується фото-зображеннями доданими до висновку експерта № 15/22-Е від 23 березня 2022 року ( додаток1, фото № № 1,2,9 ), видатковою накладною № 2738 від 03.03.2022року, рахунком фактурою № 9 від 03.03.2022 року та актом здачі прийняття робіт ( наданя послуг) № 9 від 03 березня 2022року.

Однак, всупереч вищенаведеному, судовий експерт Вітвіцький І.І. встановив, що скло вітрового вікна розбите та підлягає заміні.

Отже, висновок експерта є необ`єктивним та таким, що викликає обґрунтовані сумніви у його правильності.

Крім того, докази які б доводили факт понесення витрат по оплаті експерптизи саме позивачем ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, а тому не можуть бути відшкодовані відповідачем на користь позивача ОСОБА_1 . Так, відповідно до квитанції № 0.0.2483926568.1 від 12.03.2022року, за експертне дослідження автомобіля КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 у розмірі 2500 грн. здійснив оплату ОСОБА_3 .

Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок пошкодження майна відбулись негативні зміни в повсякденному житті позивача, які б вплинули на реалізацію життєвих планів, призвели до погіршення здоров`я чи внесли суттєві зміни в його звичайний життєвий ритм.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Хоча цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред`явлено позов, таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2019 у справі № 591/5118/14-ц.

У відповідності до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, учасник справи, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, які наголошують про засади змагальності сторін; зазначають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1,2 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

У необхідних випадках для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови у позові, при цьому, наявність пошкоджень на транспортному засобі, їх причинний зв`язок з подією, має довести особа, яка пред`явила позов про відшкодування матеріальної шкоди.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У відповідність ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п.2.2 ст.2 ПДР власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником автомобіля марки КІА ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с. 24).

Так, 21 квітня 2022 року постановою Тарутинського районного суду Одеської області по справі 514/437/22 відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 51 гривня.

Тарутинським районним судом Одеської області по справі 514/437/22 встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 507239 від 20.04.2022року ОСОБА_2 02 березня 2022року о 19:30 годин знаходячись за адресою: вул. Шевченко в смт Березине Болградського району, Одеської області висловлювався нецензурною лайкою в присутності громадян, пошкодив битою легковий автомобіль громадянина ОСОБА_3 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Вина правопорушника підтверджується доказами зібраними в матеріалах справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 507239 від 20.04.2022року, довідкою про результати перевірки за заявою ОСОБА_3 , заявою ОСОБА_3 , письмовими поясненнями свідків, письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ( а.с. 10-11).

Постанова Тарутинського районного суду Одеської області по справі 514/437/22 набрала законної сили 03. 05. 2022 року.

Відповідно до протоколу серії ВАВ № 507239 від 20. 04. 2022 року правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 98840, 93 гривні ( а.с. 129 ).

Досліджуючи матеріали адміністративної справи 514/437/22, які були витребувані судом в порядку ч. 7 ст.81 ЦПК України, судом встановлено, що відповідно до Заяви начальнику ВП № 2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області майору поліції Візняку С.І. від ОСОБА_3 , останній просить прийняти міри до ОСОБА_2 , який 02.03.2021року біля 19:30 годин за адресою вул. Шевченко в смт Березине Болградського району, Одеської області зупинив автомобіль ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом застосування іншого автомобіля марки Нісан НОМЕР_3 , який належить його племіннику ОСОБА_4 , після чого вийшов з зазначеного автомобіля та почав за допомогою предмету схожого на біту, наносити йому удари в область тулуба та ніг, а також почав бити його авто, а саме пошкодив заднє ліве крило, багажник, задню ліву фару, заднє вітрове скло, переднє вітрове скло, скло з боку водія, капот. Після чого приїхала поліція (514/437/22, а.с. 3).

Відповідно до пояснень наданих від 02.03.2021року старшому ДОП сектору превенції відділення поліції № 2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області майору поліції Нєдову О.Г. , ОСОБА_2 зазначив, що він із родиною в даний час тимчасово перебуває у родичів в с. Бородіно, Болградського району Одеської області. Він знаходиться у шлюбі з громадянкою ОСОБА_5 , в якої є донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та до того моменту в нього з останнью не було ніколи ніяких конфліктів. Так, 02.03.2021року ОСОБА_6 довела до його відома, що збирається їхати додому у м. Одеса, але її мама ОСОБА_5 намагалась її вмовити не їхати до м. Одеса, у зв`язку з тим , що в Україні оголошено военний стан.

Ввечері 02.03.2022 року біля 18:00-19:00 години, ОСОБА_6 , вийшла із дому, щоб поїхати в м. Одеса. Побачивши це його дружина сказала йому, що за її донькою хтось приїхав, щоб її відвезти до м. Одеси.

Так, він і його дружина вийшли на вулицю, де в цей час підїхав та зупинився легковий автомобіль КІА ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в якому був молодий хлопець, незнайомий йому, який сказав, що він друг доньки його дружини. В цей час донька його дружини ОСОБА_6 сіла в автомобіль. Після того, автомобіль різко поїхав в невідомому напрямку. Він почав шукати автомобіль по с. Бородіно з його племінником ОСОБА_4 . Вони поїхали на околицю селища і там біля зупинки той невідомий хлопець на вищевказаному автомобілі, намагався наїхати на нього, коли він хтів зупинити автомобіль КІА ОРТІМА у зв`язку з тим, що з ним в машині була донька його дружини. Так, вони стали доганяти їх на свому автомобілі «Нісан». Наздогнали зазначений вище легковий автомобіль вже в с. Березине, де на вулиці він почав наносити дерев`яною бітою механічні пошкодження по автомобілю КІА білого кольору, для того щоб той хлопець не міг їхати далі. Тілесних ушкоджень він не наносив. Крім іншого, зазначив, що розбив скло лобове, бокове ліве, заднє, задні стоп сігнали, ліву передню фару на автомобілі КІА білого кольору (справа 514/437/22 , а.с. 8-9).

Відповідно до пояснень наданих від 02.03.2021року старшому ДОП сектору превенції відділення поліції № 2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області майору поліції Нєдову О.Г. , свідок ОСОБА_4 пояснив, що 02.03.2022року біля 19:00 години, він перебував біля свого тимчасового місця мешкання в АДРЕСА_2 . В цей час до нього підійшов його родич ОСОБА_2 і повідомив, що зараз під`їде якись чоловік і забере його падчерку Боток Ганну в м. Одеса. ОСОБА_2 просив його вмовити падчерку не їхати. Через деякий час до них підїхала машина і зупинилась біля них. ОСОБА_2 спитав у хлопця хто він такий і з якою ціллю він хоче відвести його падчерку до м. Одеси. Той хлопець говорив в той час з падчеркою ОСОБА_2 . ОСОБА_7 і вона йому сказала, їхати від них, оскільки вони можуть представляти для нього загрозу. Так, той хлопець закрив вікно і на великій швидкісті уїхав від них. Забрав дівчину. В цей час він та його родич ОСОБА_2 сіли в його автомобіль щоб їх наздогнати. Підїхавши до селищної ради вони запитали у ТРО чи не бачили вони водія на автомобілі КІА ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого вони з родичем поїхали на виїзд із селища та почали там їх чекати. Через деякий час вони побачили цю машину. ОСОБА_2 вийшов з машини і намагався зупинити зазначений автомобіль, однак він не зупинився і вони почали його наздоганяти. Так, наздогнавши той автомобіль в с. Березине, ОСОБА_2 вийшов з машини і взяв з собою біту, яка лежала на задньому сідінні автомобіля. Підійшовши до вказаного автомобілю ОСОБА_8 ударив бітою по заньому склу і розбив його. Після чого, громадянин вийшов з автомобіля і почав питатися, чому вони його зупинили. ОСОБА_2 сказав йому, тому що, той не хтів зупинятися. Громадянин сказав, що побоювався за своє життя. Далі ОСОБА_2 наніс ще декілька ударів по автомобілю, а саме по лобовому склу, передньому лівому склу, багажнику (справа 514/437/22 , а.с. 7-7зв.).

Відповідно до пояснень наданих від 02.03.2021року старшому ДОП сектору превенції відділення поліції № 2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області майору поліції Нєдову О.Г. , ОСОБА_6 зазначила, що її мати ОСОБА_5 знаходиться в шлюбі з ОСОБА_2 біля 10 років. Вони проживають разом у м. Одеса. Крім того, з громадянином ОСОБА_3 вона знайома біля трьох років. Так 25.02.2022 року вона разом з батьками приїхала з м. Одеса до с. Бородино у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану. 01 та 02 березная 2022року вона домовилась із своїм знайомим ОСОБА_3 про те, що він приїде у с. Бородино і відвезе її до м. Одеса. Так, 02 березня 2022року біля 18:00години ОСОБА_3 приїхав за нею. Між ним та її вітчимом ОСОБА_2 виник конфлікт по тих підставах, що її вітчим був проти того щоб вона їхала у м. Одеса. Вона сіла в автомобіль свого знайомого і вони поїхали на виїзд з с. Бородине. В той час її вітчим переслідував їх автомобіль на великій швидкості на автомобілі родича ОСОБА_4 « Нісан» сірого кольору та в с. Березине наздогнали їх і перекрили шлях. Із автомобіля « Нісан» вийшов її вітчим ОСОБА_2 який в руках тримав біту, темного кольору, і став бити нею по автомобілю її знайомого ОСОБА_3 . Вона в цей час намагалась його зупинити, але він не реагував і виражався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_2 наніс бітой механічні пошкодження. Про те, що вона збирається у м. Одеса вона сказала свому вітчиму декілька разів (справа 514/437/22 , а.с. 5-6).

Підсумовуючи вищенаведене, судом встановлено, що матеріалами адміністративної справи 514/437/22 підтверджується подія, яка відбулася 02.03.2022 року, а саме : ОСОБА_2 02 березня 2022 року о 19:30 годин знаходячись за адресою: вул. Шевченко в смт Березине Болградського району, Одеської області висловлювався нецензурною лайкою в присутності громадян та пошкодив битою легковий автомобіль КІА ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є громадянин ОСОБА_1 .

Згідно висновку експерта № 15/22-Е авто товарознавчого дослідження автомобіля КІА ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 23.03.2022року, судовий експерт Вітвіцький І.І., який має вищу технічну освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень спеціаліста із автомобільного господарства, кваліфікацію інженера механіка, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 « Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу» , ( свідоцтво № 276, від 30.06.2000 року видане Міністерством Юстиції України, продовжене до 15.07.2024року ), обізнаний з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок експерта згідно ст.384КК України, прийшов до висновку, що вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору заподіяного власнику досліджуваного автомобіля КІА ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті протиправних дій, що сталися 02.03.2022року, складає 98840 ( дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок ) гривень 93 копійки ( а.с. 13-60 ).

У висновку зазначено, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

За таких обставин висновок експерта № 15/22-Е від 23.03.2022 року, приймається судом як належний та допустимий доказ.

Доводи представника відповідача стосовно неналежності та недопустимості висновку експерта № 15/22-Е авто товарознавчого дослідження автомобіля КІА ОРТІМА, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 23.03.2022року через необґрунтованість суд оцінює критично, оскільки стороною відповідача, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, не надано доказів, які б спростовували викладені у звіті оцінки вартості збитку, їх доцільність та вартість, зокрема, у матеріалах справи відсутній відповідний висновок експерта, клопотань про призначення додаткової експертизи стороною відповідача не заявлялося.

Щодо твердження представника відповідача ОСОБА_2 щодо тих обставин, що останній в добровільному порядку, в повному обсязі, відшкодував ОСОБА_3 вартість відновлюваного ремонту та вартість складових частин пошкодженого автомобіля у вигляді грошових сум, що підтверджується листуванням між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , в мобільному додатку Viber, суд зазначає, що із долучених відповідачем до матеріалів справи копій скрін-шотів переписки ( а.с.145-147) у додатку Viber, то з таких неможливо встановити між якими абонентами та і взагалі в якому додатку відбувалась переписка, адже жодні імена таких відсутні, як і відсутні відомості про номери телефонів абонентів, та самого додатку, а відтак і зміст такої переписки судом не аналізується ані окремо, ані у сукупності із іншими наявними у справі доказами. Крім цього, достовірність змісту цієї переписки не визнав в судовому засіданні представник позивача.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах верховного Суду від 19.10.2021року у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію ( паперову копію ) електронного доказу у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії ( паперової копії ) оригіналу. Для підтвердження автентичності переписки в месенджері, в суді достатньо пред`явити гаджет з якого велась переписка або пристрій, на якому встановлено відповідний месенджер із прив`язкою до номеру телефону з якого здійснювалась відповідна комунікація.

Більш того, на підтвердження того, що відповідачем повністю відшкодовано матеріальну шкоду представник відповідача разом з відзівом надала копію рахунку фактури № 9 від 03 березня 2022 року, копію рахунку фактуру № 9 /1 від 07 березня 2022 року, копію рахунку фактури № 9 /2 від 09 березня 2022 року, копію акту здачі прийняття робіт ( надання послуг) № 9 від 03.03.2022 року, копію акту здачі прийняття робіт ( надання послуг ) № 9/1 від 07.03.2022 року, копію акту здачі прийняття робіт ( надання послуг ) № 9/2 від 09.03.2022 року, копію видаткової накладної № 2738 від 03.03.2022року, № 2837 від 10.03.2022 року, № 2914 від 14.03.2022 року, які в судовому засіданні були дослідженні та на підставі чого суд зазначає, що із змісту вказаних документів вбачається, що останні складені між замовником ОСОБА_2 та виконавцем ФОП ОСОБА_9 по проведенню робіт щодо установки автомобільного вітрового скла КІА ОРТІМА на загальну суму 14 112 грн ( а.с. 130-139).

В той же час під час розгляду справи представник позивача зазначив, що відповідач ОСОБА_2 вводить суд в оману, оскільки в копіях рахунку фактури № 9 від 03 березня 2022 року, рахунку фактуру № 9 /1 від 07 березня 2022 року, рахунку фактури № 9 /2 від 09 березня 2022 року, акту здачі прийняття робіт ( надання послуг) № 9 від 03.03.2022 року, акту здачі прийняття робіт ( надання послуг ) № 9/1 від 07.03.2022 року, акту здачі прийняття робіт ( надання послуг ) № 9/2 від 09.03.2022 року зазначено, що послуги були надані ОСОБА_2 , а ніяк ні ОСОБА_1 як власнику пошкодженого автомобіля.

Також, представник позивача зазначив, що позивач ОСОБА_1 особисто займався організацією ремонта автомобіля КІА ОРТІМА д/н/з НОМЕР_1 та особисто сплачував за ремонт автомобіля, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних завірених належним чином № 2837 від 10.03.2022року та № 2914 від 14.03.2022року на яких стоїть позначка оплачено та які знаходяться у ОСОБА_1 , а також надав копію квітанції з додатку Приват - 24, з якої вбачається, що оплата в розмірі 1500гривень, в автомагазині по вулиці Д.Донського проводилась саме позивачем ( а.с. 196-199зв.).

Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява №7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

В цивільних справах ЄСПЛ використовує стандарт «баланс ймовірностей» (a balance of probabilities): слід довести, що факт скоріше був, а ніж не був, тобто суб`єктивна впевненість може бути виміряна як така, що дорівнює 51% і вище (ця математична аналогія випливає із пояснення в справі Miller v Minister of Pensions [1947] 2 All ER 372). В практиці ЄСПЛ можна знайти десятки рішень, де суд посилається на «balanceofprobabilities» для оцінки обставин справи. Наприклад, в рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує «баланс ймовірностей». У рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. ЄСПЛ вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. Кожна людина з власного досвіду має уявлення про те, що деякі факти трапляються рідко, а деякі - часто. Це називають апріорною вірогідністю або, згідно з англійськими суддями, «вірогідністю, що визначена природою речей» (inherent probability). З цього починається процес доказування: чим менш правдоподібна та обставина, яку слід довести, тим більш переконливими мають бути докази, і навпаки, чим більш вірогідною здається обставина, тим менше зусиль потрібно від сторони, на яку покладено тягар доведення, аби переконати суд.

Ще один стандарт доказування - «поза розумним сумнівом». У справі «Кобець проти України» суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2018 року у господарській справі №914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Аналіз перевірених і оцінених доказів переконує суд, що відповідач ОСОБА_2 на підтвердження факту відшкодування матеріальної шкоди не надав суду належні, достовірні, допустимі докази, які не викликають сумніву у суда .

Тож завдана майнова шкода відповідачем не спростована і має прямий взаємозв`язок із вищевказаною подією яка відбулась 02.03.2022року.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він зазнав душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, а також пошкодженням майна на суму, яка є значною та вагомою для нього та його родини. Будучи інвалідом другої групи, був вимушений перелаштовувати свій спосіб життя, знаходити альтернативні засоби пересування, що викликало суттєві незручності у пересуванні та нові проблеми зі здоров`ям. Через стрес посилилися наявні захворювання. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом довелося відкласти, а від деяких він взагалі відмовився, що спричинило проблеми з роботою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко протии України», «Науменко протии України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ протии Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.

При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач не довів наявність такої шкоди.

Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача ОСОБА_2 , як заподіювача шкоди підлягає стягненню 3000,00 грн. моральної шкоди на користь позивача.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 .07.2015 позивач ОСОБА_1 , є інвалідом ІІ групи довічно.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Приймаючи до уваги положення частини першої статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1025грн. (задоволена частина позову 101840 х 100 : 131340 (ціна позову) = 78 %). Розрахунок: судовий збір - 1314 х 78 % = 1025 грн. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Слаблюком В.М. 04 травня 2022 року укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 119-119зв.). За надання правової допомоги відповідачем на підставі прибуткового касового ордеру від 10.05.2022року та квитанції сплачені кошти в розмірі 19 848 грн ( а.с. 121-122). Крім того, на розгляд суду від передставника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог де він збільшив судові витрати на 2040грн, через затрати на проїзд до Тарутинського районного суду Одеської області та на підтвердження надав копію чеків на пальне на загальну суму 2040грн. На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру понесених відповідачем судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часу витраченого ним в судових засіданнях, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на позивача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 19 848 грн.

Що стосується витрат повязаних з проведенням експертизи у розмірі 2500 грн, то суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги у зв`язку з ненаданням суду доказів, щодо того, що саме позивачем ОСОБА_1 ці послуги оплачені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої майну фізичної особи задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Весела Долина Тарутинського району Одеської області ( РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( РНОКПП НОМЕР_7 ) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 98 840 ( дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Весела Долина Тарутинського району Одеської області ( РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( РНОКПП НОМЕР_7 ) моральну шкоду в розмірі 3 000 ( три тисячі ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Весела Долина Тарутинського району Одеської області ( РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( РНОКПП НОМЕР_7 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 19 848 ( дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім ) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Весела Долина Тарутинського району Одеської області ( РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1025 ( одна тисяча двадцять п`ять ) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.02.2023року.

Суддя Н.М. Тончева