Ухвала

від 31.01.2023 по справі 381/2692/21

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-др/381/1/23

381/2692/21

У Х В А Л А

31 січня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові заяву представника відповідача ПСК «Рубін» - адвоката Твердохліб М.В. про ухвалення додаткового рішення про компенсацію судових витрат в справі за позовом ОСОБА_1 до ПСК «Рубін» про стягнення заробітної плати,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ПСК «Рубін» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2021 року за заявою позивача, позов було залишено без розгляду.

28.12.2021 до суду надійшла письмова заява представника відповідача-адвоката Твердохліб М.В. про ухвалення додаткового рішення суду про компенсацію здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу.

12 січня 2022 Фастівським міськрайонним судом Київської області було ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого у задоволенні заяви представника відповідача-адвоката Твердохліб М.В. про компенсацію здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

За результатами розгляду апеляційної скарги поданої ПСК «Рубін» 14.11.2022 постановою Київського апеляційного суду, додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

В судовому засіданні 31.01.2023 представник заявника ПСК «Рубін» - адвокат Будова Н. вимоги заяви про стягнення витрат на правничу допомогу підтримала та надала відповідні пояснення, просила суд заяву задовольнити.

Позивач по справі ОСОБА_1 проти задоволення заяви заперечувала, надала відповідні пояснення.

Суд, вислухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.5,6 ст.142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

Частиною другою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Отже, виходячи з аналізу положень статей 12, 13, 43, 49, 257 ЦПК України, можна дійти висновку, що позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду лише до початку розгляду справи по суті, а не на будь-якій стадії судового процесу на відміну від відмови від позову.

Тобто, виходячи з процесуальних обмежень, чітко передбачених у пункті 5 частини першої статті 257 ЦПК України, позов може бути залишено без розгляду за клопотанням позивача виключно до початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні від 07.12.21 перед початком розгляду справи по суті, було розглянуто клопотання позивача, в задоволенні яких було відмовлено. При цьому, позиції сторін по суті позовних вимог, не заслуховувалась.

Представник позивача із заявою про залишення позову без розгляду звернувся 13.12.2021 року, тобто на стадії розгляду клопотань, що відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Судом встановлено, що згідно Договору про надання професійної правничої допомоги №28 від 11.09.2021, відповідач -ПСК «Рубін» оплатило, згідно із рахунком №22 від 13.09.2021 гонорар адвоката в сумі 7000 гривень та згідно рахунку-фактури № 32 від 22.12.2021 року 3000 гривень (а.с. 192- 198).

Представником заявника адвокатом Будовою Н. зазначено, що протягом розгляду справи, позивач подавала до суду безпідставні клопотання та необґрунтовані заяви, що призвело до затягування строків розгляду справи, що на її думку, є зловживанням процесуальними правами, а внаслідок довготривалого судового процесу, відповідач сплачував послуги адвоката, які повинні бути компенсовані позивачем.

Позивач, звертаючись до суду, не скористалась послугами адвоката, що є її правом, а не обов`язком, в результаті чого в задоволенні її клопотань та заяв судом було відмовлено.

Відповідно до ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2021 року за заявою позивача позовну заяву було залишено без розгляду, що відповідає п.5 ч.1 ст.255 ЦПК України.

За змістом частини дев`ятоїстатті 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується (постанова ВС від 14.01.2021 у справі №521/3011/18).

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті142, частини дев`ятої статі141 ЦПК Українивиходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятоїстатті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

В ході судового розгляду заяви, було встановлено, що 16.11.2022 Фастівським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПСК «Рубін» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Позов залишено без задоволення, а рішення набрало чинності.

Встановлена судом обставина, на думку суду, свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду вдруге з аналогічним позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі мала обґрунтовані підстави для його подання, свідомо підтвердила, що існує предмет спору, а повторне звернення до суду з аналогічним позовом підтверджує добросовісність дій позивача, що направлені на захист своїх прав та інтересів в судовому порядку. При цьому, отримавши рішення суду про відмову в задоволенні позову, позивач не скористалась своїм правом на його оскарження.

Також, суд звертає увагу, що зазначені позови не були подані одночасно, а тому відсутні підстави вважати, що мала місце є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, як то визначено п.2 ч.2 ст.44 ЦПК України.

Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

З огляду на обставини справи, та доводи заяви про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що, в даному випадку, відсутні підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини 5 статті 142 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що в прийнятті додатковогорішення прокомпенсацію судовихвитрат слід відмовити.

Керуючись ст.4, 133, 134, 137, 141, 142, 270, 353-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В прийнятті додаткового рішення про компенсацію судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПСК «Рубін» про стягнення заробітної плати відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 06 лютого 2023.

Суддя Л.М.Ковалевська