Постанова

від 23.10.2007 по справі 36/573-30/125

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/573-30/125

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2007 р.                                                                                   № 36/573-30/125  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В.,Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідачатретьої особи- Хлюпко О.І.,- не з'явився,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління комунальної власності м.Києва

на  постанову  від 17.07.2007 Київського апеляційного господарського суду

у справі№36/573-30/125

за   позовом  Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії

до (третя особа -Головного управління комунальної власності м.Києва Київська міська рада)

про зобов'язання  укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення

                                           ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду  м.Києва від 07.06.2007 (Ващенко Т.М.) в позові відмовлено з мотивів правомірності відмови відповідача в укладенні з позивачем договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 697,40 кв.м., розташованого в місті Києві по вулиці Герцена,6 літера "А", у зв'язку з тимчасовою забороною приватизації пам'яток культурної спадщини, встановленої Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 01.02.2005 №2391-ІУ.

Постановою  Київського апеляційного  господарського суду від 17.07.2007 (судді: Алданова С.А., Кошіль В.В., Смірнова Л.Г.), рішення скасовано, позов задоволено - зобов'язано Головне управління комунальної власності міста Києва вчинити необхідні дії по виконанню рішення Київської міської ради №39/3503 від 06.10.2005р. щодо  укладення з позивачем договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 697,40 кв.м., розташованого в місті Києві по вулиці Герцена,6 літера "А".

Головне управління комунальної власності м.Києва в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення від 07.06.2007 залишити без змін, посилаючись на те, що ст.1 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" від 1 лютого 2005 року №2391-ІУ заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Згідно з рішенням  Київського  міськвиконкому від 18.11.1986р. №1107 будинок по вул. Герцена,6  літера «А»є пам'яткою архітектури місцевого  значення.

Позивач   вимагає   за   позовом   від   відповідача укладення договору купівлі-продажу об'єкту культурної спадщини. Але, відповідач правомірно відмовив позивачу в укладенні зазначеного договору, оскільки згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації на підставі договору купівлі-продажу. Тобто, приватизація, зокрема,  зміна форми власності на об'єкт приватизації, відбувається через укладення договору і тому саме укладення договору купівлі-продажу буде порушувати норми матеріального права, що містяться у чинному Законі України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини».

Таким чином, укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 697,4 кв.м., яке розташовано в місті Києві по вул.Герцена, 6 літера «А», під час дії мораторію,  встановленого Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини»є порушенням норми матеріального права, а саме ст.1 вищезазначеного Закону.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача,  дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позову апеляційний  господарський суд виходив з того, що:  

Позивач, будучи орендарем  нежилих приміщень в будинку №6 літера «А»по вул.Герцена в м. Києві, загальною площею 55,40 кв.м. та загальною площею 697 кв.м., в тому числі на першому поверсі - 355 кв.м. та підвалі - 287 кв.м.  (договори оренди нерухомого майна №10/1179 від 27.11.2003р. та №10/1263 від 12.02.2004р.) у відповідності до рішення Київської міської ради №39/3503 від  06.10.2005р., яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності, що і підлягають приватизації, отримав дозвіл приватизувати нежиле приміщення за вказаною адресою площею 697,4 кв.м. шляхом його викупу.

Оскільки згідно рішення  Київського міськвиконкому від 18.11.1986р. №1107 будинок по вулиці Герцена, 6 літера „А" був визнаний пам'яткою архітектури місцевого значення, відповідач  звернувся до Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації з проханням провести дослідження, виготовити правоохоронний паспорт та надати висновки про можливість  приватизації: даного об'єкта, за результатами чого 03.08.2006р. був наданий позитивний висновок, погоджено приватизацію зазначених вище приміщень позивачем та підготовлено „Паспорт пам'ятки" №846, укладено з останнім „Охоронний договір" від  03.08.2006р. за № 1400.

Оскільки позивачем були проведені всі необхідні підготовчі дії для приватизації об'єкту, він звернувся до відповідача з проханням на виконання рішення Київської міської ради від 06.10.2005р. №39/3503 укласти з ним договір купівлі – продажу зазначеного нежилого приміщення, за результатами чого була отримана відповідь  (№042/9/1-5662  від 16.08.2006р.)  про неможливість укладення договору купівлі–продажу орендованого позивачем  приміщення у зв'язку із набранням чинності з 23.02.2005р. Законом України "Про тимчасову заборону приватизації   пам'яток культурної  спадщини"  за №2391-ІУ  та враховуючи те, що спірний об'єкт  згідно рішення Київського  міськвиконкому від 13.11.1986р. визнаний пам'яткою архітектури місцевого значення.

Крім того, ч.1 ст.13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Спірний об'єкт не було внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (якого немає і на теперішній час), отже, цей об'єкт не підпадає під сферу регулювання Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної  спадщини"  №2391-ІУ від 01.02.2005, а тому може бути приватизований у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, враховуючи отримання позивачем дозволу Київської міської  ради на викуп спірного об'єкту, здійснення всіх необхідних підготовчих дій для проходження приватизації, виготовлення та отримання позивачем правоохоронного паспорту, укладення охоронного договору від 03.08.2006р. за № 1400, отримання дозволу від Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації, а також те, що на час звернення позивача з вимогою щодо укладення договору купівлі-продажу законодавчо встановленого обмеження на приватизацію спірного об'єкту, суд апеляційної інстанції встановив безпідставність визнання місцевим господарським судом  правомірною відмови відповідача в укладенні договору купівлі-продажу з позивачем.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація – це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які  можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Враховуючи  вимоги ст.ст.7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" процес приватизації комунального майна включає в себе  затвердження місцевими радами  переліків об'єктів, що підлягають  приватизації певним способом,  та подальше укладення договору купівлі–продажу.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Згідно з п.2 ч.5 ст.7 Закону України "Про малу приватизацію", згідно якого відмова у приватизації можлива  у випадку законодавчо встановленого обмеження на приватизацію пам'яток культурної спадщини.

Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної  спадщини" від 01.02.2005р. №2391-ІУ (набрав чинності з 23.02.2005р.) запроваджено заборону на приватизацію пам'яток культурної спадщини на період до затвердження  Верховною Радою України переліку  пам'яток  культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Отже, зазначене законодавче обмеження у вигляді тимчасової заборони  на приватизацію стосується виключно пам'яток культурної спадщини, а не будь-яких об'єктів культурної спадщини.

Це обумовлено тим, що відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Таким чином, правовий статус пам'ятки об'єкт культурної спадщини набуває лише з моменту занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а запроваджений Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної  спадщини" мораторій на приватизацію поширює свою дію лише стосовно тих об'єктів культурної спадщини, які зареєстровані у встановленому порядку (занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України).

Судом апеляційної інстанції з достовірністю встановлено факт відсутності внесення спірного об'єкта приватизації до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та обумовлені цим відсутність включення спірного об'єкта до сфери правового регулювання Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної  спадщини" і можливість його приватизації позивачем на загальних засадах.

Касаційна скарга відповідача не містить жодних заперечень чи спростувань щодо вказаних встановлених судом фактичних обставин по справі.

Колегія також вважає за необхідне додатково зазначити, що порядок занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України встановлено пунктами 12 та 13 постанови КМ України від 27.12.2001 №1760 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", згідно яких підставою для занесення об'єкта культурної спадщини як пам'ятки до Реєстру є затверджений науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини висновок спеціально створеної експертної комісії щодо об'єкта культурної спадщини.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено складання та затвердження відповідного експертного висновку щодо спірного об'єкта нерухомості, приватизацію якого шляхом викупу було дозволено позивачу у відповідності з рішенням Київської міської ради №39/3503 від  06.10.2005р.

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 у справі  №36/573-30/125 залишити без змін, а касаційну  скаргу Головного управління комунальної  власності м.Києва –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                       В.Овечкін

Судді:                                                                                                                      Є.Чернов

                                                                                                                                В.Цвігун